2018-02-14
369
ПРИМІТКИ ( Текст статьи, это перевод с украинского, поэтому примечания даны аутентичными, ред. РД)
1) Jan T. Gross, Neighbors: The Destruction of the Jewish Community in Jedwabne, Poland (Princeton: Princeton University Press, 2001).
Jürgen Matthäus, “Operation Barbarossa and the Onset of the Holocaust,” in The Origins of the Final Solution: The Evolution of Nazi Jewish Policy, September 1939 — March 1942, by Christopher R. Browning, with contributions by Jürgen Matthäus (Lincoln and Jerusalem: University of Nebraska Press and Yad Vashem, 2004) 244–277.
Dieter Pohl, “Anti-Jewish Pogroms in Western Ukraine — A Research Agenda,” in Shared History— Divided Memory: Jews and Others in Soviet-Occupied Poland, 1939–1941, edited by Eleazar Barkan, Elizabeth A. Cole, and Kai Struve (Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, 2007) 305–313.
Хочу подякувати Канадській Раді з соціальних наук і досліджень і товариству «Pinchas and Mark Wisen Fellowship» при Центрі поглибленого вивчення Голокосту (Меморіальний музей Голокосту Сполучених Штатів) за підтримку дослідження, яке лягло в основу цієї статті.
Коли текст уже було надіслано до друку, я дізнався про два нових дослідження на близьку тематику: Wendy Lower, “Pogroms, Mob Violence and Genocide in Western Ukraine, Summer 1941: Varied Histories, Explanations and Comparisons,” Journal of Genocide Research 13.3 (September 2011): 217–246; David Alan Rich, “Armed Ukrainians in L’viv: Ukrainian Militia, Ukrainian Police, 1941 to 1942,” Canadian-American Slavic Studies, Я не мав можливості додати матеріали цих досліджень у дану статтю.
|
|
|
2) Christoph Mick, “Incompatible Experiences: Poles, Ukrainians and Jews in Lviv Under Soviet and Jewish Occupation, 1939–1944,” Journal of Contemporary History 46.2 (2011): 339.
3) З приводу убивств, здійснених НКВД, дивіться Bogdan Musial, “Konterrevolutionäre Elemente sind zu
erschießen”: Die Brutalisierung des deutsch-sowjetischen Krieges im Sommer 1941 (Berlin: Propyläen, 2000) (є також польський переклад), а також дивіться критику Дітера Пола (Dieter Pohl) на сайті H-Soz-u-Kult, і Пера Андерса Рудлінга (Per Anders Rudling), “Bogdan Musial and the Question of Jewish Responsibility for the Pogroms in Lviv in the Summer of 1941,” East European Jewish Affairs 35.1 (June 2005): 69–89.
4). Bundesarchiv/Militärarchiv, Freiburg (в подальшому тут використовуватиметься абревіатура BA-MA), Darstellung der Ereignisse, RH 24–49–8, f. 176.
5) Tomasz Szarota (Томаш Шарота), U progu Zag?ady: zaj?cie anty?ydowskie i pogromy w okupowanej Europie: Warszawa, Pary?, Amsterdam, Antwerpia, Kowno (Варшава: видавництво Sic!, 2000) 21.
6) Український культурний та освітній центр «Осередок» (Вінніпеґ), «Конкурс на спогади», №40 (мемуари Дмитра Гонти), f. 40-16.
7) Кость Паньківський, Від держави до комітету (Нью-Йорк і Торонто: Життя і мислі, 1957) 35.
Фонд Шоа Інституту візуальної історії та освіти Університету Південної Каліфорнії (надалі Shoah Foundation), 9640 Ana Merdinger, 31. А.Р. Дюков, Второстепенный враг. ОУН, УПА и решение «еврейского вопроса», 2-е видання, переглянуте (Москва: фонд «Историческая память», 2009) 69.
9) Shoah Foundation, 21303 Czeslawa Budynska, 31–42.
10) Raul Hilberg, The Destruction of the European Jews (Chicago: Quadrangle Books, 1961) 203.
11) Archiwum?ydowskiego Instytutu Historycznego (A?IH), 301/1181, Lilith Stern, 2.
12) A?IH, 301/3510, Felicja Heller, 1.
13) Більша частина цих фотографій зберігається у Бібліотеці Вінера (Лондон), фото 1615, 1618, 1635-1650, 1676-1677 (на фото 1647 зображений голий і закривавлений чоловік). Ці світлини часто передруковуються. Деякі фото є у Джон-Пол Химка (Іван Химка) «Достовірність свідчення: реляція Рузі Ваґнер про львівський погром влітку 1941 р.,» Голокост і сучасність 2.4 (2008): 43–73. Інше фото з цієї ж події є в Меморіальному музеї Голокосту США (ММГ США), фотоархіви, 86319.
|
|
|
14) ММГ США, стрічка 402, історія RG-60.0441. Плівка у дуже пошкодженому стані. Але в ММГ можна знайти багато кадрів, зроблених із менш ушкодженої копії, фотоархіви, 73666-718.
15) Roman Rosdolsky, “The Jewish Orphanage in Cracow,” The Online Publication Series of the Center for Urban History of East Central Europe 4 (2009): 3. Можна знайти в інтернеті: <http://www.lvivcenter.org/en/publications/> (Accessed 26 May 2010). Katarzyna Zimmerer, Zamordowany?wiat. Losy?ydów w Krakowie 1939-1945 (Kraków: Wydawnictwo Literackie, 2004) 30.
16) Szarota 25.
17) Цитовано у William W. Hagen, “The Moral Economy of Ethnic Violence: The Pogrom in Lwów, November 1918,” Geschichte und Gesellschaft 31.2 (April-June 2005): 203–226.
18) Химка, «Достовірність свідчення,» 46, 53–56, 58, 62.
19) Shoah Foundation, 9851 Rose Moskowitz, 19.
20) Shoah Foundation, 28371 Jerzy Grzybowski, 24–25.
21) A?IH, 302/58, Alfred Monaster, 13–14. У квазі-офіційному звіті про погром у Львові в 1918-му було зазначено, що батьки доповідали щодо більше десятка зґвалтувань, однак «деяке число із них приховали через сором». Hagen 208.
22) A?IH, 301/1794, Stefania Cang-Schutzman, 2 (її власну сестру на п’ятому місяці вагітності били по животі і через це вона втратила дитину). A?IH, 302/58, Alfred Monaster, 13.
23) Tadeusz Zaderecki, “Gdy swastyka Lwowem w?ada?a… (Wycinek z dziejów okupacji hitlerowskiej)”, архіви Яд Вашем, 06/28, 12. У джерелі не згадується тюрма на Лонцького, але шлях саме до цієї тюрми міг пролягати повз пошту.
24) “Вони мали зняти все, що мали на собі” Janina Hescheles, Oczyma dwunastoletniej dziewczyny (Kraków: Centralny Komitet?ydow Polskich, 1946) 19 (розмови людей, яких забирали з її будинку).
25) Химка, “Достовірність свідчення” 47–48.
26) Химка, “Достовірність свідчення” 46, 48.
27) Інтерв’ю з Ларисою Крушельницькою, 15 червня 2009.
28) Hescheles 18.
29) Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 177.
30) Alizia Rachel Hadar, The Princess Elnasari (London: Heinemann, 1963) 16.
31) Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 177. Євреїв також конвоювали із піднятими руками до тюрми на Лонцького. Jan Rogowski, “Lwów pod znakiem Swastyki,” Zak?ad Narodowy im. Ossoli?skich we Wroc?awiu, 16711/II, 50. Копію цього джерела дав мені Ґжеґож Россолінський-Лібе.
32) Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 179.
33) Химка, “Достовірність свідчення” 45. Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 177–178. Hescheles 19. Фонд Шоа, 14797 Lusia “Lisa” Hornstein, 14; 29911 Maria Gesiola, 10.
34) Див. нижче (прим. 134).
35) Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 178–179.
36) Німецька документація у BA-MA, Anlagen zu der Denkschrift “Kriegsverbrechen der russischen Wehrmacht 1941,” Teil II (Nr. 91–172), RW 2/148, ff. 337, 340, 350–351, доводить, що роботи з ексгумації почалися негайно, 30 червня, і що «виставка трупів» (Leichenschau) продовжувалася 1 та 2 липня.
37) Hescheles 19.
38) Shoah Foundation, 51593 Tamara Branitsky, 50–51.
39) І.К.Патриляк, Військова діяльність ОУН (б) у 1940-1942 роках (К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут історії України НАН України, 2004) 335 (цитата зі свідченнями польки зі Львова). Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 176 (також полька зі Львова, яка свідчила у 1992; мені не ясно, чи це те саме свідчення, що було у попередній цитаті). Shoah Foundation, 1339 Leon Berk, 43.
40) Musial, “Konterrevolutionäre Elemente,” фото між сторінками 176 та 177. Це фото є також у фотоархівах ММГ США, 73218. Ще одне фото, з іншого місця, також є у фотоархівах Меморіального музею Голокосту, 14026.
41) Shoah Foundation, 27779 Leszek Allerhand, 56.
42) Патриляк 335 (цитата зі свідчень польки зі Львова). Shoah Foundation, 27779 Leszek Allerhand, 53–57 (Аллерганду тоді було 9 років; після того, як він навкарачки доповз до в’язниці, після побиття та копняка в обличчя йому сказали йти додому).
43) A?IH, 301/230, Jakub Dentel, 1.
44) Химка, “Достовірність свідчення” 50–51.
45) Див. нижче (прим. 121).
46) Bogdan Musial, “Bilder einer Ausstellung: Kritische Anmerkungen zur Wanderausstellung ‘Vernichtungskrieg. Verbrechen der Wehrmacht 1941 bis 1944,’” Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte 47.4 (October 1999): 581.
47) З приводу того, як відрізнити жертв тюремних робіт від жертв НКВС, див. Bernd Boll, “Z?oczów. July 1941: The Wehrmacht and the Beginning of the Holocaust in Galicia: From a Criticism of Photographs to a Revision of the Past,” in Crimes of War: Guilt and Denial in the Twentieth Century, за ред. Omer Bartov, Atina Grossmann, і Mary Nolan (New York: The New Press, 2002) 61–99, 275–283.
|
|
|
48) Щоденник Ґольда у “Teka Lwowska,” скетч 1, архіви Яд Вашем, T-32/50, 4
49) A?IH, 301/2299, Herman Katz, 1.
50) Kurt I. Lewin, Prze?y?em. Saga?wi?tego Jura spisana w roku 1946 przez syna rabina Lwowa (Warsaw: Fundacja Zeszytów Literackich, 2006) 58–63.
51) Shoah Foundation, 14797 Lusia “Lisa” Hornstein, 14.
52) Shoah Foundation, 51593 Tamara Branitsky, 53–57.
53) Shoah Foundation, 22876 Matylda Wyszynska, 36–39.
54) Щоденник Ґольда 4.
55) A?IH, 301/2242, Zygmunt Tune, 1.
56) Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 252–253.
57) Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 255.
58) Польський мемуарист також пам’ятає, як він проходив у цій частині Львова і бачив групу євреїв, яких змушувати вставати-падати на землю. Stefan Kry?ski, “Kartki ze wspomnie?,” 20: <http://www.lwow.home.pl/weigl/krynski.html> (Перевірено 24 травня 2009 р.).
59) Shoah Foundation, 12729 Edward Spicer, 18–26. Надзвичайно схожу історію, що датується 10 липня, можна знайти на A?IH, 301/1864, Salomon Goldman, 1–5. Ще одна подібна історія: A?IH, 302/26, Lejb Wieliczker, 4–12; пізніша версія: Leon Wiliczker Wells, The Janowska Road (New York: Macmillan, 1963) 36–43.
60) Орест Дзюбан (ред.), Українське державотворення. Акт 30 червня 1931. Збірник документів і матеріалів (Львів-Київ: Піраміда, 2001) 153; цей документ є передруком «Подій на західноукраїнських землях (інтерв’ю з доцентом др. Г.І.Байєром)», Краківські вісті, 6 липня 1941.
Про Байєра, див. Karl Heinz Roth, “Heydrichs Professor: Historiographie des ‘Volkstums’ und der Massenvernichtungen: Der Fall Hans Joachim Beyer,” in Geschichtsschreibung als Legitimationswissenschaft 1918–1945, за ред. Peter Schöttler (Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1997) 262–342.
61) Паньківський, Від держави до комітету 38, 48, 64–68.
62) Кость Паньківський, Роки німецької окупації (Нью-Йорк і Торонто: Життя і мислі, 1965) 401.
63) A?IH, 302/26, Lejb Wieliczker, 4–12; Wells, The Janowska Road 36.
64) Ярослав Стецько, 30 червня 1941. Проголошення відновлення державності України (Торонто: Ліга визволення України, 1967) 256.
65) Jacob Gerstenfeld-Maltiel, My Private War: One Man’s Struggle to Survive the Soviets and the Nazis (London: Vallentine Mitchell & Co. Ltd., 1993) 54.
66) Eliyahu Yones, Smoke in the Sand: The Jews of Lvov in the War Years 1939–1944 (Jerusalem and New York: Gefen, 2004) 83.
67) Pohl, “Anti-Jewish Pogroms,” 308.
68) Matthäus 268.
69) Auswärtiges Amt, Politisches Archiv, AA, R 104430, Po. 26, No. 1m Pol. V. 4784, f. 2. Доступ до цього джерела надав мені Рей Брендон.
70) Паньківський, Роки німецької окупації 13.
|
|
|
71) Orest T. Martynowych, “Sympathy for the Devil: The Attitude of Ukrainian War Veterans in Canada to Nazi Germany and the Jews, 1933–1939,” in Re-imagining Ukrainian Canadians: History, Politics, and Identity, edited by Rhonda L. Hinther and Jim Mochoruk (Toronto: University of Toronto Press, 2011) 189–190.
72) Karel C. Berkhoff and Marco Carynnyk, “The Organization of Ukrainian Nationalists and Its Attitude Toward Germans and Jews: Iaroslav Stets’ko’s 1941 Zhyttiepys,” Harvard Ukrainian Studies 23.3–4 (1999): 170–171. Виділення в оригіналі.
Автентичність біографії Стецька поставив під сумнів Тарас Гунчак (“Problems of Historiography: History and Its Sources,” Harvard Ukrainian Studies 25.1–2 [2001]: 129–142), але зробив це непереконливо. Див. спростування цієї позиції у статті: Тарас Курило, Іван-Павло Химка, «Як ОУН ставилася до євреїв? Роздуми над книжкою Володимира В’ятровича», Україна Модерна 13 (2008): 253.
На додаток до того, що було там сказано, слід зазначити, що порівняння фразеології текстів 1939 і 1941 рр. підтверджують, що вони були написані тим самим автором. Ярослав Стецько [Зиновій Карбович], «Жидівство і ми», Новий шлях, 8 травня 1939.
73) Дзюбан 123.
74) John A. Armstrong, Ukrainian Nationalism, 2nd ed. (Littleton, CO.: Ukrainian Academic Press, 1980) 77–84.
75) Grzegorz Rossoli?ski-Liebe, “The ‘Ukrainian National Revolution’ of 1941: Discourse and Practice of a Fascist Movement,” Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History 12.1 (Winter 2011): 83–114.
76) Осередок, “Конкурс на спогади,” No. 40 (спогади Дмитра Гонти), прим. 40-15. Євген Наконечний, «Шоа» у Львові, вид. друге (Львів: Піраміда, 2006) 118.
77) Патриляк 468. Marco Carynnyk, “Foes of Our Rebirth: Ukrainian Nationalist Discussions about Jews, 1929–1947,” Nationalities Papers 39.3 (May 2011): 330. Царинникова публікація тверджень ОУН про євреїв є високоавторитетною; він цитує архівні оригінали та відтворює чіткі фотографії найбільш важливих оригінальних текстів.
78) Патриляк 323. Carynnyk, “Foes of Our Rebirth,” 330.
79) Дзюбан 131. Carynnyk, “Foes of Our Rebirth,” 330.
80) Дзюбан 129. Той самий документ, але хибно датований кінцем 1941, знаходимо у О.Веселова та ін. (ред.), ОУН в 1941 р.: документи, у двох частинах (Київ: Інститут історії України НАН України, 2006). Carynnyk, “Foes of Our Rebirth,” 330.
81) Веселова 566–568. Carynnyk, “Foes of Our Rebirth,” 332.
82) Патриляк 321–368.
83) Filip Friedman, Zag?ada?ydów lwowskich w okresie okupacji niemieckiej (Munich, 1947). Philip Friedman, “Ukrainian-Jewish Relations During the Nazi Occupation,” in Roads to Extinction: Essays on the Holocaust, by Philip Friedman, за ред. Ada June Friedman (New York: Conference on Jewish Social Studies, Jewish Publication Society of America, 1980) 176–208.
84) Текст Йонеса був написаний у 1950-ті.
85) «У Службі безпеки України відбулись Громадські історичні слухання «Звинувачення проти «Нахтігалю» — історична правда чи політичні технології»". Прес-реліз Служби безпеки України, 6 лютого 2008 року. «Як творилася легенда про «Нахтігаль»,» Дзеркало тижня 16 лютого 2008, текст доступний на сайті СБУ.
86) Патриляк 362.
87) Зигмунта Тюна забрали до тюрми на Замарстинівській вулиці, де його били, в тому числі «члени українського легіону, що стояв біля брами». A?IH, 301/2242, Zygmunt Tune, 1. Курт Левін також згадував членів «Нахтігалю» у Бригідках. Див. вище, с. 218.
88) BA-MA, Anlagen zu der Denkschrift “Kriegsverbrechen der russischen Wehrmacht 1941,” Teil II (Nr. 91–172), RW 2/148, f. 379.
89) Наприклад: «Проте емісари ОУН створили місцеву міліцію, яка обернулася проти єврейського населення. Українські міліціонери та цивільні переслідували євреїв, забирали їх до в’язниць, змушували ексгумувати тіла, брутально поводилися і зрештою вбивали їх». Mick 348.
90) Патриляк 333–334.
91) Патриляк 104, 108–109, 112–113, 396, 525–563.
92) Дзюбан 76–77.
93) Стецько, 30 червня 1941-го 181–182.
94) Богдан Казанівський, Шляхом легенди. Спомини (Лондон: Українська видавнича спілка, 1975) 212–213.
95) Казанівський 212. Осередок, «Конкурс на спогади», №40 (спогади Дмитра Гонти), л. 40-13.
96) Осередок, «Конкурс на спогади» №40 (спогади Дмитра Гонти), л. 40-13 – 40-14; ця частина спогадів Гонти була опублікована: Химка, “Достовірність свідчення“, 64 n. 27.
97) Казанівський 212–214.
98) BA-MA, Anlagen zu der Denkschrift “Kriegsverbrechen der russischen Wehrmacht 1941,” Teil II (Nr. 91–172), RW 2/148, ff. 342–344. Я вдячний Каю Штруве з надання копії цього матеріалу.
99) BA-MA, Anlagen zu der Denkschrift “Kriegsverbrechen der russischen Wehrmacht 1941,” Teil II (Nr. 91–172), RW 2/148, ff. 355–360.
100) Щодо цих практик див. Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 91. Marek Jan Chodakiewicz, “The Dialectics of Pain: The Interrogation Methods of the Communist Secret Police in Poland, 1944–1955,” Glaukopis 2–3 (2004–2005): 1–54.
101) Oberstaatsanwalt Bonn, 8 Js 344/59, Verfahren gegen Oberländer und das Bataillon “Nachtigall,” цитовано в Günter Plum, (Report on OUN involvement in 1941 pogroms) (Munich: Institut für Zeitgeschichte, 1965) 17, машинопис в архівах Миколи Лебедя, Harvard Ukrainian Research Institute, ящик 1, папка 3. Автор спогадів бачив двох міліціонерів в однострої з обох боків брами біля тюрми на Лонцького під час львівського погрому. Edmund Kessler, Prze?y? Holokaust we Lwowie (Warsaw:?ydowski Instytut Historyczny, 2007) 38.
102) Shoah Foundation, 48148, 45–47.
103) Timothy Snyder, “What We Need to Know About the Holocaust,” New York Review of Books 30 September 2010: 81.
104) Під час першого періоду радянського панування на Буковині (1940-1941) ОУН наказала своїм новим рекрутам приєднуватися до радянської міліції. Іван Фостій, «Діяльність ОУН на Буковині у 1940-1941 рр.», 6: <http://www.sbu.gov.ua/sbu/doccatalog%5Cdocument?id=42164> (Доступ 24 травня 2011).
105) Стецько, 30 червня 1941-го 182, 246.
106) Ринднер також стверджував, що ребе Єзекіль Левін звертався до митрополита Андрея Шептицького, аби той втрутився у діяльність «української влади та міліції» з метою припинити насильство проти євреїв. A?IH, 301/18, 1.
107) A?IH, 301/3510, Felicja Heller, 1.
108) Shoah Foundation, 14797, 14.
109) Shoah Foundation, 22876, 39.
110) A?IH, 301/1809, 1.
111) A?IH, 229 (Teka Lwowska)/22, 1 і 153. Його син Лешек Аллерганд розповів Фонду Шоа, що українці із блакитно-жовтими пов’язками заарештували його батьків та його самого на вулиці невдовзі після приходу німців; їх побили біля римо-католицького собору, топтали, плювали на них та штовхали ногами. Shoah Foundation, 27779 Leszek Allerhand, 54.
112) Shoah Foundation, 51593 Tamara Branitsky, 49–50.
113) Щоденник Ґольда 4.
114) Ліліт Стерн згадувала українську міліцію із жовто-блактиними пов’язками на лівих руках серед керівників львівського погрому. (A?IH, 301/1181, 2–3.) Саломон Гольдман розповів, що «у перші дні (окупації) українці з міліцейськими нарукавними пов’язками забирали євреїв для прибирання тюрем на вулицях Лонцького та Замарстинівській». (A?IH, 301/1864, 1.) Броніслав Гольцман визначив чоловіків, які знущалися над його дружиною, як поліцейських із блакитно-жовтими пов’язками. (Дюков, Второстепенньій враг 69.)
115) ММГ США RG-06.09.01*43, ящик 45, cправа георга Теодоровича, 8 березня 1985, 652; див. також свідчення Йозефа Романські та Абрахама Ґольдберга, 6 березня1985, 515–517, 597–598.
116) Goldberg 598.
117) На додачу до щойно процитованих, інші свідчення, зібрані Комісією, які пов’язані з українською міліцією, — A?IH, 301/4654, Henryk Szyper, 11; 301/1160, Renata Braun, 1; 301/4626, Anna Maria Peiper, 1; та Lewin 59–60 (опубліковані значно пізніше, спогади Левіна Prze?y?em було отримано Комісією у 1946 році).
118) На додачу до щойно процитованого: Shoah Foundation, 1339 Leon Berk, 42.
119) Додаткові джерела: Leo Heiman, “They Saved Jews: Ukrainian Patriots Defied Nazis,” Ukrainian Quarterly 17.4 (Winter 1961): 326. “Diary” (насправді серія скетчів до спогадів) J. Berman у “Teka Lwowska,” скетч 2, Архіви Яд Вашем, T-32/50, 3. Maltiel 53–54, 162. Kessler 34–37.
120) Musial, “Konterrevolutionäre Elemente” 176. Shoah Foundation, 28371 Jerzy Grzybowski, 25. Zaderecki 11. Rogowski, “Lwów pod znakiem Swastyki,” 50.
121) Кіноархів Меморіального музею Голокосту США, плівка 202B, історія RG-60.0328. Часовий код початку цього фільму тюремної акції — 5:07:11; побиття міліціонером відбувається на 5:08:18–24. Кілька стоп-кадрів із цього фільму є у фотоархіві Меморіального музею Голокосту, 23044 та 23094, але жоден не зображує побиття міліціонером.
Скорочена версія цього фільму доступна у фільмі на YouTube під назвою Lemberg 1941, але її було відредаговано так, що вона фокусується майже виключно на вбивствах НКВС і практично не показує насильства над євреями.
Наприклад, у повному фільмі Меморіального музею Голокосту показано молоду жінку, яка жорстоко б’є єврея, а потім плаче, в той час як німецький солдат заспокоює її. У версії YouTube, однак, та сама жінка плаче, і її втішає солдат, проте побиття чоловіка не показано. На YouTube є лише одна сцена побиття єврея, але не міліціонером. <http://www.youtube.com/watch?v=9dDONW2EU3Y> (Доступ 7 травня 2010).
Хоча в цьому фільмі далі з’являється екстер’єр тюрми у Бригідках, незрозуміло, де були зняті кадри тюремної акції та ексгумації. (Я вдячний Каю Штруве за вказівку на те, що зйомки всередині тюрми могли бути зроблені в іншому місці).
122) Фотоархів Меморіального музею Голокосту США, 21418. Я не впевнений щодо конкретного місця у місті. Яд Вашем позначила, що фото було зроблене протягом перших днів німецької окупації Львова, але чомусь датувало його серпнем 1942. Фото безперечно зроблене 30 червня чи 1 липня. Його репродукція є у Eliyahu Yones, Die Strasse nach Lemberg: Zwangsarbeit und Widerstand in Ostgalizien 1941–1944 (Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 1999) 23.
123) Дослідження Джефрі Бурдса ще не опубліковане. Він ідентифікував погромників на фото з колекції Wiener Library за допомогою ідентифікаційних карток українських поліцаїв. Див. Химка, «Достовірність свідчення», 61, 63–64.
124) Hescheles 19.
125) Shoah Foundation, 29911 Maria Gesiola, 11.
126) Szarota 10, 60.
127) Патриляк 171. На Волині молодіжне крило ОУН-Б начебто взяло контроль над середніми школами напередодні німецького вторгнення. Патриляк 181.
128) Ева Сємашко підрахувала, що акти насильства під проводом ОУН забрали життя щонайменше 1036 поляків на Волині та 2242 на Галичині у 1939, порівняно із 443 особами на Волині та Галичині разом у 1941. Ewa Siemaszko, “Bilans zbrodni,” Biulety? Instytut Pami?ci Narodowej 7–8.116–117 (July-August 2010): 80–81.
129) Химка, “Достовірність свідчення“ 46, 63.
130) Паньківський, Від держави до комітету 35. Наконечний 112.
131) Andriy J. Semotiuk, “The Stepan Bandera Quandary,” Kyiv Post 19 April 2010: <http://kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/64386/> (Доступ 28 квітня 2010). Наконечний 100–101.
132) Paul R. Brass, “Introduction: Discourses of Ethnicity, Communalism, and Violence,” in Riots and Pogroms, edited by Paul R. Brass (New York: New York University Press, 1996) 12, 16–21, 33.
133) Інструкції з травня 1941 цит. у Патриляк 113.
134) Один із них – німецька кінохроніка: Deutsche Wochenschau – Nr. 566 / 29 / 10.07.1941.
Для інформації щодо цього фільму див. <http://www.cine-holocaust.de/cgi-bin/gdq?efw00fbw000826.gd> (Доступ 19 серпня 2008). Німа копія більшої частини фільму знаходиться у Меморіальному музеї Голокосту RG-60.0267, плівка 201.
Мою увагу до другого фільму привернула Аріана Сілецька у 2008 році. Ця німа зйомка показує арешт чоловіків та кількох жінок, здебільшого на вулиці Коперника. Вона була знята оператором із Першої альпійської дивізії (1. Gebirgs-Division).
Фільм був у власності Українського канадського центру досліджень та документації в Торонто, що не дозволяло іншим інститутам робити копії; зараз, проте, його оригінал втрачено. (Цифрова копія знаходиться у автора).
135) Паньківський, Від держави до комітету 35.
136) Nakonechnyi 112–113, 115. Паньківський, Від держави до комітету 35–36.
137) Під час погрому, що стався за аншлюсу у Відні в 1938 році, злочинці також носили нацистські пов’язки і забирали з єврейських домівок гроші, дорогоцінності, срібло, меблі та килими. Leonidas E. Hill, “The Pogrom of November 9–10, 1938 in Germany,” in Brass 97.
138) Shoah Foundation, 51593 Tamara Branitsky, 50.
139) Shoah Foundation, 9851 Rose Moskowitz, 18.
140) «Звіт про положення на Українських Землях, зайнятих нім. армією», 12 липня 1941, Гонтівка, Чернівецький район, Вінницька область, у Library and Archives Canada, колекція Андрія Жука, MG 30 C167, vol. 147, file 33. Я вдячний Маркові Цариннику за надання копії.
141) William W. Hagen, “The Moral Economy of Ethnic Violence: The Pogrom in Lwów, November 1918,” Geschichte und Gesellschaft 31.2 (April-June 2005): 203–226. (p.203)
142) Я запозичив цю думку у Софії Грачової: «І чи не пояснюється поширення міфу про єврея-комуніста тим фактом, що скасування дискримінаційних обмежень за радянської влади неєврейське населення сприйняло як загрозу власному панівному становищеві? Чи не було однією з причин надзвичайної жорстокості погромників улітку 1941 року бажання залякати й принизити євреїв, «поставити їх на місце»? Софія Грачова, «Вони жили серед нас?», Критика 9.4 (2005):26
143) Hagen 219.
144) Hagen 204.
145) Щодо 1918 року, див. Hagen 214–215.
146) Hagen 214.
147) Про це див. вище, особливо в розділі «Перебіг погрому».
148) Matthäus 268.
149) Shoah Foundation, 29342 Wolf Lichter, 11.
150) Химка «Достовірність свідчення» 46-47, 60, 62. Не дивлячись на те, що німці ретельно фотографували антиєврейські інциденти, вони так і не використали їх у пропагандистських цілях. Szarota 66. Хочу подякувати Оксані Михед (Oksana Mykhed), яка уважно продивилася на цей предмет всі номери [нацистського таблоїду - ІП ] «Der Stürmer».
151) Shoah Foundation, 7394 Alex Redner, 41, 44.
152) Kai Struve, “Tremors in the Shatter zone of Empires: Eastern Galicia in Summer 1941,” у Shatterzone of Empires: Identity and Violence in the German, Habsburg, Russian, and Ottoman Borderlands, за редакцією Omer Bartov та Eric D. Weitz (Bloomington: Indiana University Press, скоро вийде друком).
Процитовані вище (с.219) свідчення Тамари Браніцької стосуються Гестапо та СС у в’язничному дворі та їхнім погрозам постріляти там усіх євреїв.
153) Matthäus 254-258.
154) Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали, за редакцією Тараса Гунчака і Романа Сольчаника, у 3-х томах. (N.p.: Сучасність,1983) 3: 15.
155) Szarota 210-214.
156) За редакцією Peter Longereich і Dieter Pohl, Die Ermordung der europäischen Juden: Eine umfassende Dokumentation des Holokaust 1941-1945 (Munich and Zürich: Piper,1989) 118-119.
157) Патриляк 166-207, особливо 200-201.
158) Hilberg 203.
159) Szarota 32.
160) Szarota 67, 272.
161) Shoah Foundation, 9851 Rose Moskowitz, 20.
162) Matthäus 260.
