Старий завіт. Гріхопадіння

 

Буття 2

1. І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.

2. І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.

З. І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

4. Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.

5. І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.

6. І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.

7. І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

8. І насадив Господь Бог рай у в Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.

9. І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.

10. І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма печатками.

11. Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.

12. А золото тієї землі добре; там белій і камінь онікс.

13. Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії.

14. А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.

15. І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

16. І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.

17. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

18. І сказав Господь Бог: Недобре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.

19. І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, ідо Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.

20. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

21. І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.

22. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.

23. І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.

24. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.

25. І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

 

Буття З

1. Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого деревараю?

2.І відповіла жінка змієві: 3 плодів дерева раю ми можемо їсти,

З. Але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.

4. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!

5. Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

6. І побачила жінка, що дерево добре наїжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.

7. І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фігові листя, і зробили опаски собі.

8. І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

9. І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?

10 А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я,і сховався.

11. І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?

12. А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.

13. Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.

14. І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.

15. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

16. До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітності твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

17. І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.

18. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.

19. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

20. І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

21. І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.

22. І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.

23. І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.

24. І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

 

СТАРИЙ ЗАПОВІТ.

ПРИПОВІСТКА ПРО АВРААМА ТА ЙОГО СИНА І САКА

Буття 17

1. І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ. коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!
2. І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе.
З. І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, гово­рячи:
4. Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох на­родів.
5. І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народі в.
6. І вчиню Я тебе дуже—дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.
7. І Я складу заповіта Свого поміж Мною тапоміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі.
8.І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом.
9. І сказав Авраамові Бог: А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях.
10. То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоло­вічої статі буде обрізаний у вас.
11. І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами.
16. І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагослов­лю Я ЇЇ, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї.
17.  І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить?
18. А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!
19. Бог же сказав: Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, ати назвеш ім'я йому І сак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім.

 

Буття 21

2. І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
З. І назвав Авраам ім 'я синові своєму, що вродився йому, що Сар­ра йому породила: Ісак.
4. І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
5. А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.

 

Буття 22

1. І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я!
2. І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.
З. І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.
4. А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.
5. І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.
6. І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.
7. І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Осья, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?
8. І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.
9. І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.
10. І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...
11. Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Авраа­ме, Аврааме! А той відізвався: Осья!

12. І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.
13. А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.

 

 

СТАРИЙ ЗАПОВІТ.