Http://www.readbookz.com/book/164/4807.html 6 страница

Товариство свідомості Кришни надає великого значення місіонерській діяльності та релігійній активності своїх членів. Як елемент культової діяльності розглядається прибирання храму, благодійна діяльність, переклад на національну мову вчення Свамі Прабхупади і т.д. Найбільш важливою вважається місіонерська діяльність, релігійна проповідь і пропаганда ведичного віровчення. За кожним віруючим закріплені певні обов’язки, їх виконання розглядається як виконання релігійного обов’язку, форма прояву служіння і любові до Кришни.

У житті кожної громади і її членів важливу роль відіграє духовний вчитель – ГУРУ, який займається проповідницькою діяльністю і виступає як наставник неофітів. Він здійснює обряд посвячення своїх учнів у вайшнави і члени громади. Існує три рівні посвяти і прийняття віровчення. Після третьої посвяти віруючий набуває статус саньянси (монаха). Згідно зі статутом жодний рівень посвяти не звільнює віруючого від виконання своїх громадянських, професійних і релігійних обов’язків.

Міжнародне Товариство свідомості Кришни, на думку деяких дослідників, є релігійною організацією типу церкви. Основною ланкою релігійного життя вважаються храми, що мають повну автономію у вирішенні адміністративно-господарських питань. При храмах утворюються місіонерські центри – гуркули, де навчаються кришнаїти і готуються проповідницькі кадри. Після навчання “віддані” посвячуються у вайшнави. Всі храми кришнаїтів в адміністративно-господарському відношенні самостійні. Взаємовідносини між ними будуються на принципах єдності вчення, необхідності спілкування з духовними наставниками. Разом з тим існує координація діяльності кришнаїтських храмів, яка здійснюється на регіональному, зональному і національному рівнях.

На регіональному рівні координацію діяльності храмів здійснюють ради, до складу яких входять представники храмів території. На національному рівні справами координації займається рада президентів, до складу якої входять представники найбільших храмів даної країни. На міжнародному рівні існує керівна рада, до якої входять представники регіонів, національних церков і провідні духовні вчителі Міжнародного Товариства свідомості Кришни. Світова штаб-квартира Міжнародного Товариства свідомості Кришни знаходиться у Західно-Бенгаль-ському штаті Індії (м. Маяпур).

Церква об’єднання, або Асоціація святого духа за об’єднання світового християнства. Одна з найпоширеніших течій серед нетрадиційних релігій. Засновником Церкви об’єднання вважається корейський євангеліст Сен Мен Мун. Він народився в 1920 р. у селянській сім’ї на півночі Кореї, виховувався у протестантській сім’ї, здобув релігійну освіту. В шістнадцятирічному віці Мун проголосив, що на нього зійшло божественне про-ведіння. Він мав начебто зустріч з Ісусом Христом, який зізнався йому про невдачу своєї спасительної місії і доручив Муну побудувати Царство Боже на Землі.

Переселившись до Південної Кореї, Мун в 1954 р. організував “Асоціацію святого духа за об’єднання світового християнства”, що покликана об’єднати не лише християнство, а й усі релігії світу. Діяльність релігійної асоціації поступово набувала великої популярності і нова релігія поширювалася не лише в Кореї, а й за її межами. В багатьох країнах виникали релігійні громади, на основі яких формувалась релігійна організація під загальною назвою “Церква об’єднання”. Нині вона діє в 130 країнах світу і має понад мільйон послідовників. Керівним органом Церкви об’єднання є “Всесвітній Місіонерський центр”, штаб-квартира якого знаходиться у Нью-Йорку. Президентом центру призначено преподобного Квана. Центр здійснює керівництво не лише національними церквами, а й розгалуженою мережею різних міжнародних організацій і корпорацій.

Теологічною основою Церкви об’єднання є книга Муна “Божественний принцип”, в якій викладені основні догмати нової релігії.

Особливість цієї книги полягає у спробі нової інтерпретації Біблії на основі даосизму, вихідним принципом якого є теза про притаманність всім явищам природи позитивного й негативного, чоловічого і жіночого начал. Цим, за Муном, зумовлений дуалізм Всесвіту, який починається з Бога і пронизує весь процес творення.

Творіння, на думку Муна, є ніщо інше, як відношення “дати – взяти”, яке реалізується між Богом і тим, що створене. Якщо наслідки творіння не досконалі, то і Бог не досконалий, хоча він і володіє досконалим інтелектом і має тверду волю.

Згідно з віровченням Муна існує єдиний Бог, батько всіх націй і народів. Бог повідомляє людям про себе через різні релігії: християнство, іслам, буддизм, іудаїзм, кришнаїзм та ін. Нині настав час пізнати живого Бога за межами традиційних релігій. З цією метою Мун історію людства поділив на три періоди: епоху Старого Завіту, епоху Нового Завіту, епоху Завершеного Завіту. Для кожної епохи Бог відкриває істину лише частково, тобто повною мірою, враховуючи духовний рівень розвитку людей. Для цього він використовує різних посланців, месій і пророків. Істина для першої і другої епохи людської цивілізації була відкрита в Біблії. В 1960 р. розпочався третій і останній період історії людства – епоха Завершеного Завіту. Мун проголосив себе месією третього періоду історії людства, а свою книгу “Божественний принцип” назвав “Новим відкриттям істини і доповненням до Біблії”, зокрема до книги “Одкровення”.

У своєму віровченні Мун модернізував християнське розуміння Трійці. Він заявляв, що існує декілька варіантів трійці: Трійця Бог, Адам і Єва, яка виникла після творіння; Трійця Отець, Син і Дух святий, що виникла після розп’яття Ісуса Христа; Трійця Адам, Єва і Сатана, яка виникла після гріхопадіння Єви. На завершальному етапі історії, на думку Муна, виникла нова трійця, яка включає Бога, Третього Адама і Третю Єву. Це найбільш досконала і активна трійця. Згідно пророкувань Муна друге пришестя Ісуса Христа повинно було відбутися у 80-х роках XX ст., щоб об’єднати народи. Проте цього не сталося. Тому “Третій Адам”, тобто Мун, прокладає дорогу месії, можливо він і з’явиться. З точки зору Муна, Ісус Христос не може вважатися Богом, оскільки його кожний може перевершити у справі спасіння.

Сучасне людство, згідно з релігійною доктриною Муна, є недосконалим, бо воно не повною мірою втілює величність Бога. Причина цього в тому, що п’ятнадцятилітня Єва внаслідок недосвідченості согрішила із сатаною, який набув подоби змія, і тому не спроможна була народити досконалого, безгрішного потомства. її гріх істотно позначився на історії людства і прирік його на вічне страждання. Ісус Христос (другий Адам), як і прародичі в особі першого Адама і Єви, також був народжений безгрішним. Але він не зміг знайти досконалої жінки, взяти з нею шлюб і народити досконале, безгрішне потомство. Ісус Христос, як відомо, був зраджений своїм народом і страчений. Мун, який проголосив себе новим месією, вважає себе теж безгрішним. Він разом зі своєю дружиною створив досконалу сім’ю. Лише вступивши до цієї сім’ї, люди можуть врятуватися від гріха і спастись.

У теології Церкви об’єднання важливе місце посідає концепція гріхопадіння. За Муном, існувало два гріхопадіння: духовне і фізичне. За своєю сутністю це були сексуальні гріхопадіння. Вступивши в статеві стосунки з Люцифером, Єва скоїла духовний гріх. Статевий зв’язок Єви з молодим Адамом призвів її до фізичного гріхопадіння. Тому людина грішна від народження. Спасіння, на думку Муна, повинно відбутися тоді, коли Ісус Христос знайде нову, більш досконалу наречену і зможе народити безгрішне потомство. Виконання цього плану покладено на третього Адама (Муна) та його дружину – третю Єву. І хоча Мун і його дружина не беруть безпосередньої участі у створенні досконалого потомства через старість, але вони і преподобні наставники релігійних громад впливають на долю молодих людей. Лідери церкви благословляють шлюби молодих людей, визначають їх сексуальну сумісність, хоча деякі молодята зустрічаються за кілька днів до весілля, а окремі спілкуються між собою через перекладача. Однак це не є перешкодою для створення “справжньої сім’ї”, що дістала благословення Муна.

Особливу увагу у віровченні Церкви об’єднання приділено проблемі “чистоти крові” і її збереження в наступних поколіннях. Чистоту крові, повчає Мун, можуть зберегти лише ті люди, які перебувають у “справжніх сім’ях” і в сексуальній гармонії між собою. Цю “гармонію” може визначити лише преподобний Мун або ті релігійні лідери, які дістали його благословін-ня. Звідси церемонії численних шлюбів, що проводяться на стадіонах і справляють чималий емоційний вплив. Слід зауважити, що провідні американські богослови рішуче спростовують причетність вчення Муна до християнства і критикують за його відвертий антисемітський характер.

Мун вважає, що Ісус Христос, засновуючи церкву, бачив у ній не посередницю між Богом і людьми, а організацію Царства Божого на Землі. Головна мета Церкви об’єднання якраз і полягає в тому, щоб побудувати рай на Землі. Оскільки перешкодою в цьому є расизм, війни, наркоманія, бідність та інші соціальні вади, то необхідно “оновити людство”, об’єднавши його в єдину сім’ю. Така сім’я повинна відзначатися високою моральністю, палкою любов’ю і справжньою вірою. Мунівська церква існує як єдина сім’я. У ній відсутні обряди, формальні канони та догми. Головним для членів церкви є турбота про інших людей. Тому муніти, крім безплатної праці, жертвують для релігійної громади майно, гроші, будинки і маєтки. Все це називається “новим народженням людини”, проявом відданості релігійним принципам.

За Муном, для реалізації ідеалу “оновленого людства – побудови Царства Божого на Землі” слід створити інфраструктуру нового світу, що об’єднувала б усі сфери людської діяльності: бізнес, засоби масової інформації, наукові дослідження, освіту, мистецтво, філософію, право тощо. Отже, йдеться про матеріально-технічну базу Царства Божого на Землі.

Спонукальним мотивом щодо цього виступає капітал, прагнення будь-якою ціною досягти фінансового успіху. “Месія повинен бути найбагатшим, – зазначає Мун. – Аише він здатний володіти всім. Доти, поки він цього не досягне, то ні він, ні Бог не будуть щасливими”. Зрозуміло, що ця мета досягається передусім за рахунок жорстокої експлуатації рядових віруючих. Мун володіє кораблебудівельними компаніями, риболовецьким флотом, має харчові і фармацевтичні корпорації, фірми по виробництву комп’ютерів, заснував багато газет і журналів. Особисто глава церкви, як пишуть журналісти, живе в особняку вартістю 625 тис. доларів, має дві яхти, а його власний маєток оцінюється в 11 млн доларів США.

Церква об’єднання – це досить розвинена і сильна релігійна організація, що здатна протистояти традиційним релігіям. Вона має широку мережу різних міжнародних організацій. Наприклад, Церква об’єднання бере активну участь у реалізації культурних програм і наукових проектів. Вирішення усіх завдань забезпечує Інститут науково-технічних досліджень, створений Церквою, а також Міжнародний культурний фонд, Міжнародна конференція за єдність наук, Академія професорів за мир у цілому світі.

Створений Міжнародний фонд допомоги і дружби веде боротьбу з бідністю, голодом і хворобами. В 70 країнах діє Міжнародна асоціація з вивчення принципів, яка має корпус студентів, представники якого займаються місіонерською діяльністю і наданням допомоги малорозвиненим країнам.

Чимало міжнародних організацій Церкви об’єднання проводять роботу, спрямовану на зміцнення толерантних відносин між послідовниками різних релігій. Серед них функціонують Міжнародний релігійний фонд, Асамблея релігій світу, Рада релігій світу, Молодіжний семінар з релігій світу, Релігійна молодіжна служба, Конференція для священиків різних віросповідань, Асоціація нових екуменічних досліджень.

Церква об’єднання не цурається політичних проблем, для вирішення яких створені спеціальні організації. Політичною діяльністю займаються такі організації, як Вашингтонський інститут цінностей в державній політиці, Міжнародна федерація перемоги над комунізмом, Федерація громадян за об’єднання Батьківщини (йдеться про об’єднання Кореї в єдину державу) тощо. Всі ці організації щедро фінансуються і ведуть активну пропагандистську роботу.

Біле біратство, або “Юсмалос”. Один з релігійних рухів в Україні. Його діяльність найбільш активно проявилась в 1990 р., що викликало широкий резонанс у засобах масової інформації.

Організаторами й лідерами Білого братства в Україні вважаються Юрій Кривоногов – інженер-кібернетик і журналістка Марія

Цвігун. Ю. Кривоногов прийняв релігійне ім’я Юоан Свамі, а М. Цвігун була проголошена живим богом і прийняла ім’я Марія Деві Христос, інші проповідники взяли біблійні імена Петра, Даниїла, Павла, Іллі.

Ґрунтовного наукового вивчення особливостей віровчення і характеру діяльності Білого братства ще не розпочато. Це обумовлено багатьма причинами, зокрема й тим, що релігійна організація свого внутрішнього життя не афішує і вважається сектою закритого типу. Подвійна назва релігійної організації покликана підкреслити її таємничий характер. Подібне явище не нове, оскільки таємні організації в релігії досить відомі. За такою назвою, наприклад, існувала таємна релігійна організація “Святих вчителів махати”, члени якої переховувались у Гімалаях. Мета цієї організації полягала в тому, щоб спостерігати за розвитком людства і в критичний момент прийти йому на допомогу у справі спасіння.

Назву секти “Біле братство” деякі дослідники вважають запозиченням від зарубіжних аналогів, зокрема таких, як “Церква визначальна та пануюча”, “Я існую” тощо, які дотримуються реакарнації (перевтілення), і вважаються таємними. Прихильники Білого братства твердять, що Ю. Кривоногов у минулому житті був нібито Адамом, потім богом Осірісом, а пізніше князем Володимиром. Назва “Юсмалос” є абревіатурою, що розшифровується так: ЮС – Юоан Свамі (по суті це перекручене ім’я Іоанна Богослова), МА – Марія Деві Христос (перекручене Діви Марії, матері Ісуса Христа), ЛОС – скорочення від слова “Логос”, що означає вищий закон Бога. Абревіатура “Юсмалос” нібито втілює в собі ідею нової божественної Трійці. Водночас назва використовується членами секти як своєрідна мантра, містична формула, яка при неодноразовому повторенні здатна ввести віруючого в екстаз, що сприймається ним як єднання з божеством, злиття з божественною сутністю. Слід зазначити, що назва “Юсмалос” з латині перекладається як “вчення про зло”.

Історія Білого братства маловідома. Вважається, що релігійна організація офіційно почала діяти в Болгарії на початку 20-х років XX ст. Тепер її центр знаходиться у Франції в м. Нант. Заснував і очолює Біле братство його лідер на ім’я Айванхов, він є автором 20 творів, де викладені основи віровчення Білого братства. Ю. Кривоногов і М. Цвігун, мабуть, запозичили основні ідеї в Айванхова.

Віровчення Білого братства, як зазначають деякі дослідники, сформувалось на основі різних релігій, зокрема буддизму, християнства, кришнаїзму, стародавньої ведичної релігії тощо. Запозичені релігійні ідеї були еклектично з’єднані і скріплені науково-подібною термінологією.

У 1992 р. засновниками секти були написані та видані книги “Вчення про фохату” (божественне світло), “Пророцтво про кінець слов’янських народів”, збірник божественної поезії у двох томах (автор М. Цвігун) і “Поема величальна”, збірка віршів “В Пустині”. Серед сектантів поширюються аудіозаписи, відеофільми про життя і діяльність живого бога – Марії Деві Христос.

Основним у віровченні Білого братства є есхатологічні пророкування про кінець світу, який було призначено на 23 листопада 1993 р.

Теоретичною основою пророцтва є посилання на 11 главу “Одкровення Іоанна Богослова”. “І звелю я двом свідкам своїм, і будуть вони пророкувати тисячу й шістдесят день, зодягнені в волосяницю. Вони – дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі”. Згідно з подальшим текстом, після цього сказано, що “пророки будуть вбиті, щоб воскреснути через три дні і вознестись на небо в ореолі повної слави”. Точкою відліку і була дата 1 листопада 1990 р. – день першого відкритого виходу на арену Білого братства і оголошення кінця світу, передусім кінця слов’янських народів.

Теза про кінець слов’янських народів підкріплюється коментуванням книг пророків Ісаї, Даниїла, Ієремії, Ізекіля. Спираючись на біблійні тексти, лідери руху пророкують прихід до влади антихриста Емануїла. Він проведе перепис населення у державі і кожному буде поставлено на руці невидимий знак – 666. Це спеціальний технічний код звіра, який перетворить людину в біоробота, живого мерця, який покірливо виконуватиме волю диявола. Єдиний шлях спасіння – вступити у Біле братство і отримати “фохату” від Деві Марії Христос. Не лише прихід антихриста небезпечний для людства, в сучасному світі відбувається розбещення та закаба-лення роду адамового. Тому необхідно відійти від грішного світу.

Віровчення Білого братства вимагає від своїх послідовників задля спасіння кинути свої сім’ї, роботу і навчання, примкнути до чернечого братства, і відправитись пропагувати нове вчення.

Сьогодні, твердять лідери секти, відбувається інтенсивна моральна деградація та зубожіння “роду Адама”. В державі панують сатана й безбожники. Лунають заклики: “Кидайте роботу на сатанизм і шукайте Матері Світу! Не спілкуйтесь з демонічними родичами, безбожниками, фанатами-сектантами! Ваші близькі не по крові, а по духу! Заберіть своїх дітей з дитячих садків і ясел, шкіл і вузів. Терміново! Там найшаленіше розтління їх дияволом, найнебезпечніший його вплив. Кидайте роботу на сатаністів, кидайте навчання та йдіть за Марією Деві Христос” – це стрижень віровчення Білого братства.

Основна увага послідовників Білого братства зосереджується на пропаганді свого віровчення, на читанні книги “Вчення. про фохату”, що вважається своєрідною біблією юсмаліан.

Зазначений твір дає змогу опанувати сутністю нової релігії, показати її еклектичний характер і віднести до сайєнтологічного напряму нетрадиційних релігій.

Завдяки чіткій організації і активній місіонерській діяльності громади Білого братства стали поширюватися в різних областях України, а також в Росії і Білорусі. Нині нараховується близько двох тисяч чоловік активних послідовників Білого братства.

Громади Білого братства мають своєрідну організаційну структуру. На вершині керівної піраміди знаходяться лідери секти, за ними йдуть сефіроти, тобто довірені і наближені особи, потім за рангом слідують апостоли. Далі утворюються групи рядових юсмаліан, які очолюють “воїни Іллі” і “лицарі Єноха”. Крім того, існує ще одна категорія віруючих – “пацюки”. До них належать співчуваючі братству: вони вагаються у своєму виборі віри або видають себе за справжніх юсмаліан, однак такими насправді не стали. На думку лідерів братства цих віруючих слід викривати та позбавлятись від них. До тих віруючих, які висловлюють власні думки, що не співпадають з думкою лідера, і до непокірних застосовують покарання. Формами покарання є заборона носити білий одяг та ізоляція від участі в проповідях. Кінцевою формою покарання є виключення з братства. Діяльність релігійних громад координується і пильно контролюється, суворо регламентується життя та діяльність віруючих.

Після того як діяльність Білого братства почала набувати суто антисуспільного спрямування (листопад 1993 р. у Києві), тобто апока-ліптично передрікався кінець світу, правоохоронні органи припинили діяльність братства. За вироком суду в 1995 р. керівників конфесії було засуджено до різних строків ув’язнення. Внаслідок цього діяльність Білого братства в Україні набула дещо інших форм, знизилась його активність, значно скоротилася кількість послідовників.

За характером віровчення і культу, організаційною структурою та іншими ознаками Біле братство належить до харизматичних релігійних сект, істотною ознакою якої є застосування активних форм “промивання мозгів” своїх послідовників і використання євангельської термінології в проповідях, розчиненої у сучасних науково-технічних поняттях.

Серед неохристиянських течій, що діють в Україні, найпоширенішими є Церква Христа, Мормони, Новоапостольська церква, АУМ Сінрікьо тощо. Вони, як правило, мають зарубіжне походження і раніше не існували.

Церква Христа. Нова для України релігійна течія, її діяльність започаткували американські місіонери в 1991 р. Релігійні громади цієї церкви кількісно зростають, швидко поширюються в різних областях України. З 1992 р. вони зареєстровані органами державної влади. Церква не об’єднана в єдине ціле, в ній відсутнє централізоване управління. Релігійні організації діють автономно і мають різні назви, зокрема “Товариство історичної літератури”, “Товариство біблійної літератури”, “Церква скелі” тощо. Релігійні організації дістають фінансову підтримку від міжнародної місії “Голгофа”, яка знаходиться у США. Ця місія надсилає в Україну проповідників. Керівництво релігійними громадами, які називаються конгрегаціями. здійснюють старійшини, а богослужіння ведуть диякони. Старійшини і диякони обираються віруючими. Окремі громади Церкви Христа іноді координують свою благодійницьку і проповідницьку діяльність.

Церква Христа виникла в США у 1979 р., коли до м. Бостона у протестантську громаду прибув молодий пастор Кіп Ман Кін. Він розробив і почав проповідувати власне віровчення, не замикаючись у межах якоїсь однієї церковної традиції. Прихильники Церкви всіляко підкреслюють свою непричетність до трьох гілок християнства. У перші роки свого існування Церква Христа поширилась не лише у США, айв інших країнах. її громади діють нині в 109 країнах світу, а послідовників нараховується близько 3 млн чоловік. Небувалий успіх нового віровчення обумовлений буквальною інтерпретацією Біблії, акцентом на необхідності відновлення принципів первісного християнства, простотою богослужіння і залученням до участі в ньому проповідників різних протестантських конфесій (п’ятидесятників, харизматів), стрункою системою наставництва й активними психологічними методами впливу на особистість.

Основою віровчення Церкви Христа вважається Біблія, насамперед Новий Завіт. Від кожного віруючого вимагається глибоко вивчати Біблію і дотримуватись основних релігійних принципів у буденному житті, а також брати активну участь у богослужіннях. Все це дає змогу здобути милість Божу і досягти спасіння. Культове богослужіння має лише п’ять елементів: хоровий спів, молитву, проповідь, складання дарів і Господню Вечерю. У Церкві Христа не існує обов’язкового членства, але практикується обряд водного хрещення прозелітів і, крім того, хрещення Святим Духом і глосолавія, як у п’ятидесятників. Тому деякі дослідники називають Церкву Христа харизматичною. Нерідко Церква Христа практикує масову євангелізацію і молитовні збори на стадіонах, у клубах, будинках культури і тюрмах.

Мормони, або Церква Ісуса Христа святих останніх днів (Церква мормонів). Діє в Україні з 1992 р. і нараховує понад 25 громад. Церква мормонів була заснована в 1830 р. у США Дж. Смітом (1805–1844). За твердженням останнього, ангел Мороній, що з’явився йому, вказав місце знаходження мідних таблиць із записом книги ізраїльського пророка Мормона. В книзі наведено опис життя двох давніх народів, які свого часу залишили Ізраїль і переселилися’ до Америки. Перекладена Дж. Смітом Книга Мормона містить понад 300 цитат і висловів, які розповідають про “священну історію перших поселенців Америки”.

Віровчення мормонів грунтується на Книзі Мормона, творах Дж. Сміта “Вчення і завіти”, “Дорогоцінна перлина” та англійському перекладі “Біблія короля Якова”. Це вчення має синкретичний характер, оскільки увібрало християнські, іудейські, буддистські та дохристиянські релігійні вірування, витлумачені Дж. Смітом. Мормони вважають, що їх віровчення покликане дати людині щастя як у земному, так і неземному, посмертному житті.

Відповідно до віровчення мормонів Дж. Сміт отримав повеління діяти і створити церкву від трьох апостолів: Петра, Якова та Іоанна. Оскільки церква після розп’яття Ісуса Христа була втрачена, то вона після другого пришестя повинна бути відновлена. Відповідною церквою і буде Церква мормонів, оскільки вони є спадкоємцями пророків.

Своєрідно витлумачують мормони християнські догмати. Наприклад, вони визнають догмат про Святу Трійцю. На їхню думку, Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий є окремими іпостасями, що уособлюють Верховного Бога. Мормони вірять у пророцтва, зокрема в дар “іномовлення” та можливість його витлумачення, в божественне одкровення, зокрема у можливість побудувати “Сіон” (Новий Єрусалим) на американському континенті, а царство Боже – на Землі.

Гріхопадіння, згідно з віровченням мормонів, було запрограмоване Богом. Розвиток історії людської цивілізації, на їх думку, підпорядкований “Законові прогресу” і життя прямує до все більшого вдосконалення. Вдосконалюється і сам Бог. Сутність зла та гріха, вважають мормони, полягає у протидії “Законові прогресу”. Віруючі очікують швидкого кінця світу, останньої битви із сатаною.

Мормони вважають себе не рабами, а дітьми, обраними Богом, і сподіваються на щасливе життя у царстві Божому. Щастя до людини приходить не через страждання і спокуту гріхів, а через успіхи в земних ділах.

Із семи християнських таїнств Церква мормонів визнає лише чотири: хрещення, що здійснюється над дітьми восьмирічного віку; рукопокладання, або висвячення священиків; вінчання, тобто шлюб земний і шлюб вічний; причастя хлібом і водою. Шлюб, санкціонований Церквою мормонів, вважається священним. Мормони ведуть аскетичний спосіб життя, не вживають спиртного, чай, каву, наркотики, не палять, не лихословлять, не приймають збуджуючі нервову систему препарати, уникають розваг і марнотратства.

Церква мормонів має струнку ієрархічну структуру, /ї очолює президент, який вважається пророком. Він керує церквою через 12 апостолів і президентську раду, яка є дорадчим органом. Окрім того, церква має патріарха і єпископат. Уся духовна та адміністративна влада сконцентрована в руках керівного єпископату. Корпус священиків ділиться на Ааронове (молодше) і Мелхіседекове (старше) покоління. Церква мормонів займається активною місіонерською діяльністю. її центр знаходиться у штаті Юта в США. Загальна кількість членів церкви понад 10 млн. осіб, які діють у 150 країнах світу.

Новоапостольська церква. Діє в Україні з 1994 р., має понад 30 релігійних громад у різних областях України, видає двомовний журнал (українською і російською мовами) “Наша сім’я”. Ця церква виникла у Великій Британії в 1832 р. як рух за відродження первісного християнства. Нині центр церкви знаходиться у Швейцарії (м. Цюріх). Очолює церкву першоапостол. Рішення релігійного центру з питань віровчення та діяльності є обов’язковими для всіх громад і членів церкви. Корпус священнослужителів складається з апостолів, єпископів, старост, пасторів і проповідників. Вони можуть посідати певні світські посади, але богослужіння ведуть на громадських засадах. Низовою ланкою церкви є релігійні громади, що утворюють на території регіону апостольські округи. Керівництво округом здійснює окружний апостол.

Основою віровчення церкви є Біблія, зокрема послання святих апостолів. Із семи християнських таїнств Новоапостольська церква визнає лише три: водне хрещення, закарбування (хрещення) Святим Духом і причастя.

Загальна кількість прихильників Новоапостольської церкви у світі становить близько 8 млн осіб, які діють у 190 країнах світу. В Україні створені релігійні округи з центрами у Києві, Харкові, Одесі, Львові, що патронуються керівними центрами Новоапостольської церкви, і знаходяться на території Німеччини та Швейцарії. Церква веде активну місіонерську діяльність.

АУМ Сінрікьо. Японська релігійна корпорація “Вчення істини АУМ”, створена в 1986 р. колишнім власником дрібних ресторанів Тидзуо Мацумото. Він прийняв монаше ім’я Сьоко Асахара. В Японії його ім’я невідоме, крім скандалів, пов’язаних з несплатою податків і газових диверсій в метрополітені.

АУМ – буквально “О, ти, скарбнице на лотосі” – це мантра, що означає божественну мінливість. Сінрікьо перекладається з японської мови як “вчення істини”. Сама назва відображає таємничий і нелегальний характер діяльності секти.

Як зазначають деякі дослідники, Асахара впродовж восьми років вивчав первісний буддизм, різноманітні езотеричні вчення, практикував йогу, вів аскетичний спосіб життя, досяг внаслідок цього “вищого просвітлення і звільнення душі”. Він, начебто, знайшов спосіб входження до нірвани, набув здатності залишати фізичну оболонку свого тіла в будь-який час і в будь-якому місці, оволодів надприродними силами. Проте, як велика душа Асахара, не міг бути щасливим у той час, коли інші душі страждають. Він усвідомив, що його місія – розповсюдження істини задля щастя інших людей. Це саме той шлях, по якому йшов Будда Сакьямуні.

Віровчення АУМ Сінрікьо грунтується на п’яти принципах: визнання авторитету Великого Гуру; віра в істинність релігійної доктрини й ефективність методики духовної практики; обов’язковість ініціацій, як особливих способів передачі досвіду і таємних знань прозелітам; розвиток природних задатків людини і тренування пам’яті з метою підвищення енергетичного і духовного рівня, позбавлення стресів, вирішення проблем здоров’я; досягнення просвітлення віруючими і звільнення від страждань.

Асахара видав понад десять книг, де виклав своє віровчення, що є еклектичним поєднанням ідей буддизму, іудаїзму, даосизму, гімалайської йоги й християнства. Він вважає, що створив найбільш науково обгрунтовану релігію, в якій використані найновіші наукові відкриття.

Великого значення у віровченні Асахари надається моральному вдосконаленню особистості. Для досягнення просвітлення віруючий повинен виховувати в собі чотири “великі невимірні стани душі”, а саме, святу любов до всіх живих істот; святого співстраждання до душ, далеких від істин; святу похвалу тим, хто на шляху духовного розвитку; святу байдужість до проявів доброї чи поганої карми. Перші два “великі невимірні стани душі” складають основу християнського віровчення і втілені у спокутній жертві Ісуса Христа. Щодо двох останніх станів душі, в яких йдеться про заспокоєння душі, то справа значно складніша. Виховання в дусі святої похвали і байдужості означає повну втрату почуттів переживань особистості, її відмову від таких моральних якостей, як вдячність, захоплення, любов і пошана до людей тощо. Виховання зазначених чотирьох моральних якостей є обов’язковою умовою досягнення справжнього щастя і спасіння, згідно з віровченням АУМ. Спасіння людей від страждань, досягнення ними щастя вбачається прихильниками віровчення АУМ Сінрікьо в чернечому бродячому житті і через кінець світу. Якщо кінець світу не настане, то лідери секти готові його спровокувати. Це вони продемонстрували своїми антисуспільними акціями у японському метрополітені в 1995 р.