Бгаґавад-гіта. Переселення душ

Як людина одягає нове вбрання, скидаючи старе, так і душа вбирається в нове тіло, залишаючи старе й непридатне (2.22).

Той, хто народився, обов'язково помре, і той, хто вмер, обов'язково народиться знову... (2.27).

Як повітря переносить запахи, так і жива істота в матеріальному світі переносить з одного тіла в інше свої різноманітні життя. Так вона отримує певне тіло, а потім залишає його, щоб знову опинитись в якомусь іншому тілі (15.8).

Гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, брутальність і невігластво —ці якості притаманні істотам демонічного походження...(16.4). Демони не знають, що треба робити, а чого — не треба, їм не властиві ані чистота, ані гідна поведінка, ані правда (16.7).

Вони кажуть, що цей світ нереальний, що в нього немає основи, нема Бога, який керує ним. Вони кажуть, що світ виник із статевого бажання і що його зумовлює лише хтивість (16.8).

Вони вважають, що чуттєве задоволення — найперша потреба... Таким чином, охоплені до кінця своїх днів незмірним неспокоєм, вони зазнають незліченних страхів і тривог. Обплутані тенетами сотень і тисяч бажань, у полоні хтивості та гніву, вони всіма правдами й кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення (16.11 — 12). Так, пригнічені турботами, охоплені тривогою, заплутавшись у тенетах ілюзій, вони стають надто схильними до чуттєвих насолод й потрапляють до пекла (16.16). Знову й знову народжуючись серед демонічних форм життя, такі люди... опускаються до найниціших форм життя (16.20).

... Безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність самовладання, принесення жертв, вивчення Вед, аскетизм, простота, відмова од насильства, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів; зречення, спокій, небажання вишукувати недоліки в інших, співчуття до всіх живих істот, відсутність жадібності, порядність, скромність, непохитна рішучість, енергійність, всепрощення, мужність, чистота, відсутність заздрісності та шанолюбства - всі ці... якості... притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою (16.3). Той, хто, усвідомивши себе, врівноважив свій розум, вже переміг народження та смерть... (5.19).

Таку звільнену людину не приваблюють матеріальні чуттєві втіхи. Вона завжди перебуває в трансі і черпає блаженство у собі. Таким чином, пізнавши себе і зосередившись на Верховному, вона насолоджується безмежним щастям (5.21).

Бгаґавад-Ґіта,як вона є.-Л., 1990. - С. 84-99, 264-266 652 668-688.

Текст 5.1.