Вікова область утруднення

Звісно, що дитина до школи віддає перевагу спілкуванню з дорослими; у підлітковому віці діти спілкуються з однолітками, ця перевага триває аж до закінчення школи, як після школи у юнаків знову виникає інтерес до спілкування з дорослими.

У спілкуванні з педагогом утруднення виникають частіше всього у зв’язку з тим, що учні вважають, що їх внутрішній світ незрозумілий дорослим, які продовжують звертатися до підлітків як до дітей (“Діти”, “Хлопчики та дівчатка”). За цією причиною можуть виникати негативні реакції.

В тих же умовах, коли педагог в силу різних причин не цікавиться світом музики, танцю, кіно, нового і цінностями субкультури молоді, він має спільного предмету спілкування з учнями. (“З ним ні про що говорити, крім фізики”).

Подолання утруднень спілкування, пов’язаних з віковими особливостями педагога, заключається в постійному особистісному і професійному саморозвитку педагога, постійному його включенню в життя молоді.

Ця ж область утруднень може виникнути і в ситуації, коли вчитель молодше своїх студентів або слухачів. Утруднення виникає із-за бажання педагога казатися старше, що виражається у підкреслено діловій манері спілкування, неадекватній ситуації строгості, довільного відбору мовних засобів. Все це координує безпосередність спілкування, утруднюючи його комфортність.

Область індивідуально-психологічних утруднень частіше всього виникав у якості причини комунікативних утруднень. Не пояснюєть­ся по-перше що ці утруднення є результат взаємозв’язку і взаємодії трьох сил:

1) івдивідуально-пеихологічних особливостей вчителя;

2) учня;

3) відповідності вчителя і учня одне одному, їх прийняття одне одним.

По-друге, це пояснюється свідомою відсутністю регулювання, утримання педагогом власних індивідуально-психологічних особли­востей, які негативно впливають на спілкування, таких, наприклад, як лишня емоційність, критичність, скептицизм» роздратованість тощо.

Серед індивідуально-психологічних особливостей партнерів, що найбільш впливають на спілкування і викликають у випадку не­відповідностей йому утруднення відмічають: комунікативність товариськість, контактність, емоційна стійкість, імпульсивність (реактивність), екстра-інтровертированість, локус контролю (екстер-інтернальність), внутрі-зовнішньобвинувальна реакція, особливості когнітивного стилю, недостатність соціальної пер­цепції та ін.

Найбільш дослідженим серед індивідуально-психологічних фак­торів, що викликають утруднення спілкування, є екстраверсія-інтроверсія, когнітивний стиль діяльності.

Когнітивна діяльність – це система особливостей пізнавальної, перш за все аналітико-синтетичної діяльності, особливості органі­зації пам’яті, структура тезауруса, стратегії вибору засобів і способів дій та прийняття рішень.

Достатньо великі утруднення викликають відсутність у спілку­ванні або низькій рівень емоційної регуляції, що виявляється у неконтролюємій реакції партнерів спілкування одне на одного, на текст, на комунікативну ситуацію.

Відповідно можна сказати, що індивідуально-психологічні особливості, які включають інтелектуальні, ефективні (емоційні) вольові, особистісні проявляння, можуть як полегшати, так і утруднити спілкування. Все, що викликає утруднення педагогічному спілкуванні, повинно бути предметом усвідомлення і корек­ції як професійно необхідна умова відповідності людини цієї діяльності.

Педагогічна діяльність як область утруднень співвідноситься зі змістом і характером цієї діяльності.

У педагогічній діяльності утруднення можуть бути викликані:

а) предметним змістом, тобто рівнем і характером володіння педагогом тими знаннями, організація засвоєння котрих є основою його діяльності;

б) професійно-педагогічними вміннями, дидактичною компе­тентністю, тобто засобами і способами педагогічного впливу на учнів.

Відповідно основні напрямки педагогічних утруднень спів­відносяться:

1) з розвитком, змістом і формами освітнього процесу (утруднення в постановці і рішенні педагогічних задач, що ви­ражається в недостатньо точному плануванні результату; неурахуванні минулих помилок; недостатній гнучкості змін задач по ходу уроку і т.д.). Це приводить до формалізації уроку, знижен­ню інтересу учнів;

2) з особливостями вчителя як суб’єкта діяльності навчан­ня і виховання (трудності педагогічного впливу на особистість учня, що виявляється перш за все у невмінні бачити учня як ці­лісну особистість, що знаходиться в процесі становлення і розвитку). Це приводить до того, що учні особистісно не включають­ся до спілкування, приводить до почуття незадоволеності, диском­форту з обох боків;

3) з процесом спілкування (ці утруднення визначаються об­'єктивними складнощами поєднання продуктивних, творчих і репро­дуктивних форм роботи в навчальному процесі, організації актив­них форм роботи; невмінням, а іноді небажанням вчителя подолати складність цього поєднання).

В навчаючий діяльності утруднення можуть бути викликані:

- по-перше, тим, що використовується один спосіб без зв’язку з іншими;

- по-друге, використовується декілька способів не пов’язаних між собою;

- по-третє, метод, що використовується не відповідає можли­востям учнів;

- по-четверте, метод, що використовується не відповідає ін­дивідуально-психологічним особливостям вчителя (інтроверт прово­дить ділову гру).

Утруднення викопного впливу заключається:

- у подоланні складності: поєднання ролі вчителя і партнера спілкування; ненав’язливості порад, вмінні бути “необхідним” по­радником;

- у вмінні коректувати власні дії у відповідності до власних суб’єктивних особливостей як вчителя: самоконтроль, самокорекція, особистісна і професійна саморегуляція;

- у комунікативній взаємодії, спілкуванні вчителя і класу: неадекватна поведінка вчителя комунікативній ситуації в класі, що пов’язано з копіюванням стилю спілкування референтної для вчите­ля людини, або тому, що спілкування носить лише інформаційний ха­рактер.

Міжособистісні стосунки як область утруднень заключається у відношеннях симпатії (антипатії), прийняття (неприйняття), злитті ціннісних орієнтацій, або їх розбіжності, співвіднесеність або різниця індивідуальних стилів діяльності і т.д., що може утруднити взаємодію людей, вплоть до його припинення.

Важливою міжсобистісною особливістю партнерів, що викликає, утруднення у спілкуванні, є домінування того чи іншого особистісного стану у кожного з них. (Наприклад, за Е.Берном в структурі свідомості особистості кожної людини співіснують три стана “Батько” (родитель), “Дорослий”, “Дитина". Якщо в ролі “Батько” вчитель, а в ролі “Дорослий” учень, то виникають утруднення спілкування. Оптимальний варіант для педагогічного спілкування “До­рослий” – “Дорослий”).

Утруднення міжособистісних стосунків можуть проявлятися у формі зміни стилів ділового спілкування, симуляції незгоди, навмисній дезінформаціїпартнера, відходу віл ділового спілкування.