Епідеміологічна безпека

Історія людства - це процес розвитку взаємовідносин між людиною та природою, внаслідок яких відбуваються суттєві зміни природного середовища та людини. Від предметної діяльності природне середовище зазнало величезного антропогенного впливу, який почав негативно діяти як на людину так і на навколишнє середовище. Зараз, в оточуючому навколишньому середовищі, діє цілий комплекс небезпек природного, штучного і змішаного походження, які, взаємодіючи, створюють проблеми для безпеки життєдіяльності.

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного і антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у гідросфері, атмосфері, літосфері, продуктах харчування, на виробництві і в побуті.

Збільшення біологічного забруднення навколишнього природного середовища за останні роки пояснюється бурхливим розвитком міст та селищ міського типу. Урбанізація міст призвела до збільшення аварійних викидів в атмосферу й літосферу великої кількості господарських фекальних та виробничих стічних вод, перш за все від підприємств харчової промисловості, тваринницьких комплексів, виробництв різноманітних біопрепаратів (білків, ферментів, антибіотиків і ін.), що скидаються у водойми.

Біологічні забруднення навколишнього середовища включають патогенні мікроорганізми бактерій і віруси, умовно-патогенні мікроорганізми антропогенного і зоогенного походження, мікроорганізми-продуценти, продукти виробництва мікробіологічного синтезу та біологічні засоби захисту рослин.

Об'єкти навколишнього середовища (вода, різні види водокористування, ґрунти і повітря закритих приміщень) можуть стати чинниками розповсюдження й передачі цілого ряду інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної природи. До них відносяться холера, черевний тиф, туберкульоз, дизентерія, поліомієліт, вірусні гепатити, грип і ін., а також ряд захворювань, що викликаються умовно-патогенними бактеріями та вірусами.

В атмосферному повітрі, крім антропогенних організмів та продуктів їх життєдіяльності, можуть знаходитись у великих кількостях речовини природного походження - частки плісняви, рослинні волокна, квітковий пилок, які, у людини з підвищеною чутливістю, здатні викликати алергічні реакції (бронхіальну астму, сінну лихоманку, алергічні риніти і т. ін.). До біологічних забруднювачів навколишнього середовища відносять різні види фітопланктону у водоймах, інтенсивний розвиток якого пов'язаний з їх забрудненням. Фітопланктон, а іноді і вища водна рослинність, при відмиранні здатні несприятливо впливати на якість води різних видів водокористування.

Сильне забруднення навколишнього середовища відбувається внаслідок стихійного лиха, катастроф та аварій на біологічних об'єктах, очисних спорудах, а також при інших надзвичайних ситуаціях, які створюють загрозу розповсюдження інфекційних захворювань.

В 1996 р. в Україні було зареєстровано 8.55 млн. випадків інфекційних захворювань. Про цю цифру повідомило Міністерство охорони здоров'я, у зв'язку з Всесвітнім днем здоров'я (7 квітня).

Особливо медичних працівників хвилює епідемія гепатиту А, яка не втихає. В 1996 році найгірша ситуація була в Севастополі, де проживає біля 300 тис. чоловік. Тут зареєстровано понад 5000 випадків захворювання гепатитом А. У Криму від нього постраждали 8588 чоловік, в Донецькій області - 12776, Дніпропетровській - 10231, Луганській - 6554, Харківській - 8063. В 1996 році в Україні дещо знизилось захворювання на дифтерію, внаслідок ефективно проведених протидифтерійних щеплень. Залежно від локалізації збудників в організмі всі інфекційні захворювання поділяються на чотири групи.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

 

Група захворювань	Назва основних захворювань
Інфекції дихальних шляхів	Грип, ангіна, дифтерія, кір, натуральна віспа, коклюш, туберкульоз.
Кишкові інфекції	Черевний тиф, дизентерія, холера, інфекційний гепатит, поліомієліт
Кров'яні інфекції	Чума, туляремія, висипний тиф, малярія, кліщовий енцефаліт, СНІД
Інфекції зовнішніх покровів	Сибірська язва, стовбняк, короста, трахома, рожа.

 

Будь-які інфекційні захворювання можуть виникати внаслідок проникнення в організм людини хвороботворних мікроорганізмів -бактерій, вірусів, спірохет, а також грибків або простіших. Збудники інфекційних захворювань, проникаючи в організм, знаходять там для свого розвитку сприятливе середовище, швидко розмножуються й виділяють отруйні продукти (токсини), які руйнують тканини і порушують нормальний процес життєдіяльності.

Захворювання виникає, як правило, через декілька годин або днів із моменту зараження. В цей період, який носить назву інкубаційного, відбувається розмноження мікробів і накопичення токсичних речовин без видимих ознак захворювання. Людина в цей період, нічого не підозрюючи, стає носієм збудників тієї чи іншої хвороби, заражає оточуючих і середовище проживання.

При різноманітних захворюваннях механізм передачі інфекцій неоднаковий і знаходиться у прямій залежності від локалізації збудника в живому організмі.

Розпізнають декілька шляхів проникнення збудників інфекційних захворювань в організм людини:

• з повітрям через органи дихання;

• з їжею або водою через шлунково-кишковий тракт;

• через слизові оболонки рота, носа, очей;

• через пошкоджений та непошкоджений шкірний покрив;

• через укуси заражених кровососних комах.

Типовими ознаками інфекційних захворювань є лихоманка, підвищення температури, головний біль, біль в м'язах та суглобах, нездужання, загальна слабкість, іноді нудота, порушення сну, погіршення апетиту й ін.

Найбільш чисельними й розповсюдженими захворюваннями є інфекції дихальних шляхів. Найбільша частина цих захворювань об'єднується назвою - гострі респіраторні захворювання. Щорічно ними хворіє 15-20 відсотків усього населення, а в період епідемічних спалахів грипу - до 40 відсотків. Збудники цієї хвороби локалізуються у верхніх дихальних шляхах і розповсюджуються повітряно-крапельним шляхом при розмові, чханні, кашлі хворого.

Крім усім відомого грипу до числа інфекцій дихальних органів відносяться також натуральна віспа, дифтерія, які в недалекому минулому були епідемічними захворюваннями, що призводили до смерті тисячі людей. В цю ж групу хвороб входить туберкульоз, який зараз в Україні став дуже розповсюдженою хворобою. В 1996 р. захворювання всіма формами активного туберкульозу зросло на 9.9 відсотків. Щоденно ним захворює 70 чоловік.

При стихійних лихах, катастрофах, надзвичайних ситуаціях переважно відбувається зосередження людей у незвичних умовах, внаслідок чого порушуються норми і правила середовища проживання, що обумовлює масовість захворювань інфекціями дихальних шляхів (грипом, дифтерією, менінгітом і ін.).

До хвороб кишкової групи відносяться такі інфекційні хвороби, як дизентерія, черевний тиф, холера, вірусний гепатит, сальмонельоз, ботулізм і ін.

Для цих видів інфекцій загальним є механізм передачі збудника хвороби через рот з їжею або водою й ураження шлунково-кишкового тракту, хоч для таких інфекцій, як ботулізм і поліомієліт, найбільш характерною ознакою є ураження центральної нервової системи.

До виникнення епідемічних захворювань інфекціями шлунково-кишкової групи призводять руйнування водопровідних та каналізаційних мереж, низька санітарно-гігієнічна культура, безпечність та необачність використання води з відкритих джерел водокористування.

До кров'яних інфекцій відносять такі хвороби, як висипний тиф, чума, малярія, кліщовий енцефаліт, туляремія, СНІД та ін.

Розпізнавальною рисою цієї групи інфекцій перш за все є механізм передачі інфекцій кровососними комахами (блохи, воші, кліщі, комарі). Хворі кров'яною інфекцією для здорової людини стають небезпечними лише тоді, коли в середовищі перебування чи проживання є кровососні комахи, які переносять ці хвороби. Виключення складає тільки людина, яка хворіє легеневою формою чуми, в цьому випадку інфекція буде передаватися повітряно-крапельним шляхом.

До інфекцій зовнішнього покриву відносяться: стовбняк, сибірська язва, рожа та ін. Інфекції зовнішнього покриву ще іноді називають раневими інфекціями. Вони є гострими інфекційними захворюваннями, внаслідок проникнення збудника через ушкоджену шкіру, і, значно рідше, через пошкоджені слизові оболонки.