І. Загальні положення

В сучасному техносоціальному середовищі зростає вплив на організм людини цілого комплексу шкідливих і не­безпечних чинників виробництва й побуту. До того ж у деяких технологічних процесах ще значне місце посідає ручна фізи­чна праця, яка може класифікуватись як дуже важка й напру­жена і супроводжуватись постійною небезпекою виникнення аварійної ситуації, що викликає розвиток "стресу очікування" як одного з видів психоемоційного напруження.

Указані чинники ставлять високі вимоги до організму людини, викликають надмірно високе функціональне напру­ження, яке може призвести до ушкодження чи швидкого про­гресування багатьох захворювань.

Враховуючи специфіку впливу на організм чинників техносоціального середовища стає надзвичайно актуальною проблема розробки методів і засобів, які б забезпечували ви­живання потерпілих в умовах надзвичайних ситуацій.

Практикою доведено, що чим раніше розпочати захо­ди по наданню невідкладної допомоги тим стає більшою ймо­вірність виживання потерпілих. З цією метою всі студенти по­винні пройти навчання з методів надання невідкладної допо­моги й отримати з цих питань відповідні практичні навички.

Під час допомоги потерпілим необхідно діяти в такому порядку:

1. Оцінити стан потерпілого;

2. Вибрати метод надання допомоги;

3. Ужити заходи по транспортуванню;

4. Викликати медичну допомогу.

Оцінюючи стан потерпілого перш за все необхідно звернути увагу на наявність: свідомості, дихання, його ритміч­ність, реакцію зіниць на світло і намагатись визначити його пульс.

Наявність дихання можна визначити, нахилившись до обличчя потерпілого. Якщо воно є, то вухом відчутні дихальні звуки, а шкірою буде відчуватись струмінь видихуваного пові­тря. У потерпілого може бути атональне дихання, яке передує повній зупинці. Воно проявляється у вигляді судомних диха­льних рухів з великою амплітудою, коротким вдихом і швид­ким повним видихом з частотою від двох до шести дихань на хвилину чи рідким поверхневим диханням.

Пульс у потерпілого визначають на судинах шиї, роз­ташувавши 2-3 пальці на боковій поверхні шиї або на перед­пліччі, чи в паховій області. Серцебиття можна прослухати безпосередньо вухом, приклавши його до лівої половини гру­дей.

Після зупинки серця у потерпілого виникає відсутність реакції звуження або розширення зіниць на світло. Цю реак­цію можна перевірити в освітленому приміщенні, прикривши очі потерпілого від світла долонею, а потім швидко її прибра­вши. Зіниці розширюються приблизно через 45 с після припи­нення мозкового кровообігу й досягають найбільшої величини приблизно через 105 с.

Якщо у потерпілого відсутні свідомість, дихання, пуль­сація судин тоді необхідно терміново приступити до прове­дення реанімаційних заходів. Легенево-серцева реанімація повинна бути направлена на відновлення функцій серця й ди­хання. Це досягається за допомогою штучної вентиляції ле­гень /ШВЛ/ і зовнішнього /непрямого/ масажу серця. У той же час один із присутніх, що знаходиться поруч зобов'язаний по­відомити про випадок для виклику медичної бригади.