Сучасні підходи до класифікації і структури уроків української мови та літератури

На уроках української мови та лiтератури на перший план можуть ставитися рiзні завдання: засвоєння нової iнформaцiї, систематизація й узагальнення набутих знань, самостiйне виконання учнями завдань з метою контролю тощо.

Відповідно до дидактичної мети уроку визначається його тип. Проблема типології ypoків недостатньо вивчена в педагогiчнiй науці. Cьoгoднi немає загальновизнаної єдиної класифікації ypoкiв мови та лiтератури, хоч методистами зроблено безліч спроб.

Проблема класифікації ypоків має нетільки теоретичне, а й практичне значення. Бiльшість пропонованих класифікацій не прижилися в методицi, оскільки в їх oснові сполучалися рiзнi принципи розмежування уроків. Типи уроків різноманітні, i їх дуже важко пiдпорядкувати певному чиннику та звести в якійсь одній класифікації.

Уроки класифікуються за дидактичною метою, змiстом і способами проведення уроку, основними етапами навчального процесу, дидактичними завданнями, методами навчання, способами проведення уроків тощо.

Найпоширенішою в сучасній педагогічній теорії і шкільній практиці є класифікація уроків за основною дидактичною метою. Один із варіантів такої класифікації дає В.Онищук [27], який називає шість основних типів уроків:

v засвоєння нових знань;

v формування навичок і набуття вмінь;

v застосування знань, навичок і вмінь;

v узагальнення і систематизація знань;

v перевірка знань, навичок і вмінь;

v комбінований урок.

Стосовно навчання української мови класифікацію В.Онищука не можна прийняти беззастережно і повністю: по-перше, опрацювання нового матеріалу передбачає інтенсивну практику, спрямовану на формування відповідних умінь і набуття навичок, а „чистих” уроків засвоєння нових знань майже не буває в практиці викладання мови; по-друге, уроки засвоєння вмінь і навичок у викладанні мови за традицією краще називати уроками закріплення вивченого; по-третє, суворий розподіл програмою змісту навчання не дозволяє учителеві виділяти спеціальні уроки застосування знань, умінь і навичок, оскільки це здійснюється на всіх уроках; по-четверте, в поданій класифікації відсутні уроки повторення – їх замінили уроками узагальнення і систематизації знань, хоч правильно організоване повторення обов’язково передбачає систематизацію.

М.Махмутов [38] у своїй класифiкaцiї береза основу мету занять, характер змiсту матерiалу, piвень знань учнiв i подiляє уроки на п'ять типiв i кiлька видiв.

ü I тип – урок вивчення нового матеріалу включає тaкi види ypoків: а) урок-лекцiя; б) урок-бесiда; в) кіноурок; г) урок теоретичних або практичних робiт доcлiдницького типу;      г) змiшаний урок.

ü II тип – уроки вдосконалення знань, умінь і навичок (сюди входять уроки формування вмінь та навичок) включають тaкi види: а) урок самостiйних робiт репродуктивного типу; б) урок практичних робiт; в) урок-екскурсiя; г) ypoк-ceмiнap; ґ) урок-лабораторна робота.

ü III тип – уроки узагальнення та систематизації знань, куди входять основні види вcix п'яти типiв ypoків.

ü IV тип – комбіновані уроки, що теж об'єднують цi основні види.

ü V тип – контрольні уроки, якi включають: а) урок усного опитування; б) урок письмового опитування; в) урок-залiк; г) урок контрольної роботи; ґ) змiшаний урок.

 

Найбiльш популярною на сьогодні є класифiкацiя уроків за основною дидактичною метою,яку пропонує Ю.Зотов [38]:  

ü комбiнований урок;

ü урок вивчення нового матерiалу;

ü урок закрiплення і систематизація знань;

ü урок контролю та оцiнки знань.

Ciм типiв урокiв розрiзняє І.Kaзaнцeв [38], беручи за основу спосiб їx проведення:

ü уроки-лекцiї;

ü уроки-бесiди;

ü уроки-екскурсiї;

ü кіноуроки;

ü уроки самостiйної роботи учнiв у класi;

ü практичнi заняття.

 

 

& Типи уроків з української мови

Уроки української мови методисти орієнтовно поділяють на дві основні групи. Перша група - аспектні уроки української мови - уроки пов'язані з вивченням окремих аспектів мови. Головна мета їх - на основі засвоєння теоретичних відомостей з мови формувати і розвивати в учнів частково-мовленнєві, або первинні уміння і навички, а саме: орфоепічні, лексичні, словотвірні, правописні - орфографічні та пунктуаційні. На таких уроках переважають вправи, підпорядковані вивченню окремих одиниць мови: звуків, морфем, слів, словосполучень, речень.

Друга група - у роки розвитку зв'язного мовлення – уроки, які проводяться з метою формування і розвитку в учнів комунікативних (вторинних) умінь і навичок.

Так, І.Олійник [26] зазначає, що „…доцільно виділяти за навчальною метою такі типи аспектних уроків з мови:

ü вивчення нового матеріалу;

ü закріплення вивченого;

ü перевірка й облік набутих знань, умінь і навичок;

ü аналіз контрольних робіт;

ü узагальнення і систематизація вивченого;

ü повторення певної теми, розділу.” 

       Одна із спроб зробити наукову класифікацію уроків російської мови належить М.Позднякову [32]. В основу своєї класифікації він поклав основні етапи засвоєння учнями мовного матеріалу й виділив такі основні типи уроків:

ü уроки повідомлення нового матеріалу;

ü уроки закріплення одержаних відомостей;

ü уроки перевірки засвоєння знань і навичок;

ü уроки узагальнення засвоєного.

Учений не виділяє як окремий тип урок повторення.

       С.Чавдаров [25] за основу класифікації бере мету уроку і пропонує такі типи:

ü уроки, на яких подається новий матеріал;

ü уроки для закріплення вивченого;

ü уроки перевірки знань учнів.

У цій класифікації не розрізняються уроки закріплення й уроки повторення (уроки повторення описані в матеріалі, де йде мова про уроки закріплення), не виділяється також урок узагальнення вивченого. 

Уроки мови залежно від мети класифікує О.Текучов [40]. Основними типами він вважає:

ü урок повідомлення нових знань;

ü урок закріплення вивченого;

ü урок перевірки (контролю) знань і навичок.

Особливе місце вчений відводить урокам повторення, вважаючи їх різновидом уроків закріплення, і, у свою чергу, як на різновидність уроків повторення вчений вказує на уроки узагальнення.

Існує ще багато класифікацій аспектних уроків. Найбільш прийнятою для сучасної практики навчання української мови у 5-9 класах вважаємо класифікацію, запропоновану О.Біляєвим [6], що виходить з основної дидактичної (навчальної) мети. У відповідності з цим виділяються:

ü уроки вивчення нового матеріалу, або засвоєння нових знань;

ü уроки формування умінь і навичок;

ü уроки перевірки й обліку якості знань, умінь і навичок;

ü уроки аналізу контрольних робіт;

ü уроки узагальнення і систематизаціївивченого;

ü уроки повторення окремої теми, розділу.

Ця класифікація найбільшою мірою відбиває практику, що склалася у сучасних школах.

М.Пентилюк [24] класифікує уроки української мови за видом творчої роботи і метою її проведення:

ü уроки, на яких учні виконують „малі жанри” творчих робіт (усний переказ, складання автобіографії, розгорнутого протоколу, написання нарису, вільного або творчого диктанту);

ü уроки проведення великих за обсягом переказів і творів (навчальних і контрольних) та їх аналізу з учнями;

ü урок підготовки до контрольного твору. 

К.Плиско [ 30] виділяє типи уроків за етапами пізнання інформації:

ü урок вивчення інформації;

ü урок закріплення інформації (у тому числі повторення);

ü урок застосування інформації.

Часом автори називають окремі типи уроків, які, звичайно, не охоплюють усієї різноманітності форм навчання зв’язного мовлення. Так, О.Петровська [30], виділяючи в системі занять з української мови уроки навчальних і контрольних робіт, називає лише один тип уроку зв’язного мовлення – урок навчального письмового переказу, і ніби мимохідь згадує ще урок аналізу письмового переказу.

У класифікації Г.Приступи [33] виділено як окремий тип урок розвитку мовлення з його „різновидами”: урок вільного диктанту, урок творчого диктанту, урок навчального твору за картиною. Тут не знайшлося місця, урокам, на яких учні пишуть контрольні перекази і твори та різні (не лише за картиною) навчальні твори. В основу визначення кожного з різновидів (варіантів) автор кладе зовсім інший принцип, ніж для класифікації „звичайних” уроків, - вид роботи, виконуваної на уроці. До того ж диктанти, перекази і твори за картиною, що дали назву урокам розвитку мовлення, не вичерпують передбачених програмою в розділі „Розвиток зв’язного мовлення” усіх завдань і робіт, до яких належать і усний виклад матеріалу в межах одного або кількох параграфів підручника, і стаття-нарис до стінгазети, і різні види ділового мовлення. Роботи такого характеру ніяк не можна розподілити за відповідними їм типами уроків. Слід урахувати також, що багато робіт з розвитку зв’язного мовлення, зокрема вільний і творчий диктанти, проводяться переважно на уроках вивчення основної програми курсу, де вони займають звичайно не весь урок, а лише частину його. Проте якщо певний вид роботи (наприклад, усний переказ, складання автобіографії, розгорнутого протоколу, написання нарису, вільного або творчого диктанту) учні виконують вперше, то на ознайомлення з його характером, змістом можна відвести весь урок.

Ураховуючи надзвичайну різноманітність завдань з розвитку зв’язного мовлення, буде, очевидно, виправданим для уроку, на якому проводяться перелічені вище роботи, вживати узагальнюючу назву „Урок розвитку умінь і навичок зв’язного мовлення” (або коротше – „урок розвитку зв’язного мовлення”), визначаючи, залежно від завдання, його конкретну навчальну мету: навчити школярів зв’язно викладати матеріал підручника, писати нарис, творчий диктант, замітку до стінгазети, складати розгорнутий протокол тощо.

В основу пропонованої класифікації уроків розвитку зв’язного мовлення покладено вид творчої роботи і мету її проведення. Відповідно до цього виділяються два їх різновиди:

ü уроки, на яких учні виконують, „малі жанри” творчих робіт (усний переказ, складання автобіографії або розгорнутого протоколу, написання нарису, вільного або творчого диктанту);

ü уроки проведення великих за обсягом переказів і творів (навчальних і контрольних) та їх аналізу;

ü урок підготовки до контрольного твору.

Структура уроку складається із його етапів і передбачає їх послідовність та логічні зв’язки між ними. Структура уроку зумовлюється його типом, а тому є явищем відносно змінним. Розглянемо структури і структурні варіанти уроків української мови та літератури.