Урок аналізу контрольної роботи

І. Соболєв [38] пропонує таку типологiю ypоків лiтератури: 1) урок-лекцiя (з обов'язковим в кiнцi або в серединi закрiпленням); 2) урок-розповiдь (розповiдь-бесiда, розповiдь-висновки); 3) урок учнiвських читань (реферати, доповiдi учнiв, усний твip); 4) урок вивчення тексту художнього твору (коментоване та виразне читання, самостiйнi роботи, усний переказ); 5) урок самостiйної роботи учнiв з пiдручником, хрестоматiєю, iншими друкованими джерелами; 6) урок складання планів (колективне, iндивiдуальне); 7) урок письмової роботи (навчальної; тренувальної, контрольної); 8) урок з використанням технiчних засобiв навчання або iлюстративно-живописних (фiльмiв, дiафiльмiв, грамзапису, лiтературних плакатiв, картин, малюнків); 9) урок повторення або закрiплення шляхом iндивiдуального опитування з обов’язковим рецензуванням учнiвських вiдповiдей (письмово й усно, письмового та усного фронтального опитування); 10)урок-бесiда за творами, рекомендованими для позакласного читання; 11) урок-диспут; 12) урок-екскурсiя.

В основу цiєї класифiкaцiї покладенi i методи навчання, i види та форми роботи, i характер дидактичних завдань. Тут явно бракує єдиного принципу, за яким би визначалася типологiя ypоків лiтератури.

За метою та способом проведення з урахуванням специфiки лiтератури як мистецтва слова розмежовує уроки М.Кудряшов [21]: 1) уроки вивчення художнiх творiв; 2) уроки вивчення основ теорії тa iстоpії лiтератури; 3) уроки розвитку мовлення.

Кожний iз названих типiв подiляється на види. Типологiя М.Кудряшова [21] має такий вигляд (схематично):

1 тип – уроки вивчення художніх творів:

а) уроки художнього сприйняття;

б) уроки ретельної працi над текстом;

в) уроки, якi узагальнюють вивчення творів.             

II тип – уроки вивчення основ теорії та історії літератури:

а) уроки формування теоретико-лiтературних понять;

б) уроки вивчення наукових, лiтературно-критичних статей;

в) уроки за бiографiєю письменника;

г) уроки за icторико-лiтературними матерiалами;

д) уроки узагальнення, повторення, опитування.

III тип – уроки розвитку зв’язного мовлення:

а) уроки навчання творчим роботам за життєвим дocвiдом, лiтературними творами, картинами;

б) уроки навчання усним оповiданням, усним вiдповiдям та доповiдям;

в) уроки навчання писемного мовлення (творам);

г) уроки аналiзу письмових творів.

Урок літератури може включати багато елементів, які продиктовані логікою навчального процесу. Розглянемо основні з них.

У загальній системі уроків на увагу заслуговує засвоєння учнями нової інформації, формування необхідних умінь і навичок, виховання моральних норм. Це основа основ навчання й тому саме на це потрібно відводити найбільше часу.

Засвоєння учнями нових знань і формування навичок часто вимагає неодноразового впливу на свідомість учнів, з цією метою на уроках може проводитися закріплення знань, практикуватися виконання школярами самостійної роботи.

Окрім роботи в класі, учні виконують і певні завдання вдома. Учитель повинен не лише запропонувати на уроці таке завдання, а й дати інструктаж щодо його виконання. На це також потрібен час.

Виникає й необхідність систематично здійснювати контроль за виконанням учнями цих домашніх завдань.

Таким чином, усі елементи традиційного уроку літератури необхідні в навчальному процесі. Але не можна закріплювати за ними якогось постійного місця на уроці; не може мати постійного місця й процес мотивації навчальної діяльності школярів, актуалізації їх опорних знань, необхідних для глибокого засвоєння теми. Усе залежить від характеру матеріалу, загальної побудови уроку, його мети й багатьох інших факторів.

Іноді опитування й засвоєння нових знань зливається в єдиний процес. Попередні знання органічно входять у нову систему знань, які набуває учень. Засвоєний учнями матеріал стає інструментом пізнання нового. У структурі старих знань нові сприймаються глибше, а попередні знання збагачуються, поглиблюються в ході виконання творчих завдань. Не завжди доцільно вдаватися до закріплення матеріалу, відводячи на це окремий час. Процес засвоєння нових знань закономірно включає в себе повторення й закріплення раніше набутих, формування нових навичок. Таким чином, на думку Є.Пасічника [28], сувора регламентація етапів уроку, раз і назавжди подана структура не має під собою наукової основи. Відомий методист є прихильником ідеї, що першоелементом структури уроку є не етап, а навчальна ситуація. Він стверджує, що урок літератури – це взаємозв’язаний ланцюг навчальних ситуацій, і чим тісніший зв’язок між ними, тим вдалішою буде побудова уроку. Наприклад, Є.Пасічник пропонує таку структуру уроку вивчення вірша В.Сосюри “Весна”:

1. Індивідуальне опитування окремих учнів з колективним рецензуванням відповідей дітей.

2. Повідомлення теми, мети уроку.

3. Бесіда з учнями про те, які твори про весну вони вже знають.

4. Розгляд картини М.Ткаченка “Весна” та С.Васильківського “Бездоріжжя”, бесіда за змістом картин.

5. Коротка розповідь про В.Сосюру з використанням окремих кадрів кінофільму.

6. Читання твору вчителем.

7. Самостійне читання твору учнями з метою вибору найяскравіших рядків вірша, що найбільше сподобалися дітям.

8. Бесіда за змістом вірша.

9. Читання твору учнями.

10. Підведення підсумків.

11. Завдання додому.

О.Телехова [38], дотримуючись більш традиційних поглядів, зазначає, що в усіх типах уроків можна виділити певні вузлові елементи, які впливають на вибір структури основної форми навчання й пропонує:

I. Урок засвоєння нових знань та формування вмінь і навичок:

1. Оголошення теми й мети уроку.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Сприймання, засвоєння та осмислення учнями нової інформації.

4. Інструктаж до виконання домашнього завдання.

5. Підсумок уроку.

II. Урок узагальнення та систематизації знань:

1. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності учнів.

2. Повторення, узагальнення окремих положень і фактів.

3. Приведення знань у певну систему й формування основних теоретичних положень про художній твір, творчість письменника чи групи митців.

4. Інструктаж до виконання домашнього завдання.

5. Підсумок уроку.

У вcix класах чинними програмами з української літератури видiленi спецiальнi години на розвиток усного i писемного мовлення учнів. Цей час учитель використовує для написання учнями переказiв, творів та на iнших видів стилiстичних i граматико-стилiстичних вправ.

На уроках розвитку зв’язного мовлення школярам пропонуються різноманітні творчі роботи, тому й структури цих уроків різні. Наприклад, Є.Пасічник [28] пропонує таку структуру уроку підготовки до твору за картиною:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети та завдань уроку.

2. Розгляд картини художника та її аналіз.

3. Словникова робота.

4. Колективне складання плану.

5. Усний опис картини.

6. Підготовка чорнового варіанта твору.

7. Редагування тексту учнями.

8. Вибіркове зачитування учнями окремих творів та їх аналіз.

9. Завдання додому.

Б.Степанишин [35] пропонує таку побудову уроку підготовки до написання письмової роботи:

1. Мотивування потреби написання твору.

2. Повідомлення тем.

3. Відповіді на запитання учнів стосовно оголошених тем.

4. Коментування тем, про які учні й не запитували.

5. Планування однієї з тем у кількох варіантах.

6. Усне виконання вступу й початку основної частини твору.

7. Таке ж здійснення одного розділу основної частини іншого варіанта.

8. Нагадування учням про типові прорахунки, недоліки у попередніх творах.

9. Граматико-лексично-стилістичні вправи за похибками минулих творів.

10. Нагадування про тексти, словники, літературознавчі посібники, необхідні на уроці написання твору.

11. Відповіді на решту запитань учнів.

12. Рішення вчителя щодо тематики (обов’язковий розподіл тем, теми на вибір, окремі теми для кожного) і терміни написання твору.

Кожен учень є потенційним читачем художньої, біографічно-художньої, мемуарної, літературознавчої та науково-популярної літератури. Розвинути його читацькі потенції чи не розвинути залежить від батьків, старших братів, сестер, від телебачення, радіо тощо, але вирішальною в цьому процесі є роль учителя. Програми пропонують спецiальнi години для уроків з позакласного читання, мета яких - активiзувати читацький досвід дiтей, спрямувати їхні читацькі інтереси.

За змістом і формами роботи деякі з них нагадують звичайні уроки літератури. Учні знайомляться з життям і творчістю відомих митців, вчаться аналізувати твори й групи творів, об’єднані тематично. Таким чином проводяться уроки узагальнюючого типу та уроки поглибленого вивчення окремих творів. Б.Степанишин [35] зазначає, що у практиці часто використовується така структура уроку з позакласного читання:

1. Вступне слово вчителя про письменника та його твір, що виноситься на обговорення.

2. З історії написання твору. Його місце в системі всього набутку автора.

3. Бесіда про ідейно-художній зміст твору.

4. Відповіді на запитання учнів.

5. Висновки.

На думку Є.Пасічника уроки з позакласного читання мають свої специфічні особливості. Вивчення й цілеспрямоване корегування читацьких інтересів учнів, намагання вчителів охопити більшу кількість творів, які самостійно прочитані дітьми, породжує різноманітні організаційні форми – уроки-вікторини, уроки-конференції, уроки-конкурси, уроки-диспути та інші.

Уроки з позакласного читання повинні бути своєрідним святом для учнів, викликати в них природну потребу обмінюватися думками з приводу прочитаного. Є.Пасічник [28] пропонує такі приклади побудови уроків позакласного читання у 5-му класі.

“Українські народні казки”:

1. Вступне слово вчителя про роль казки в житті людини.

2. Ознайомлення дітей з картинами відомих художників на сюжети народних казок.

3. Аналіз учнівських малюнків на основі казок.

4. Конкурс на кращого оповідача казки.

5. Інсценізовані уривки з казок.

6. Прослуховування фрагментів з опери М.Лисенка “Коза-дереза”.

7. Ігри (відгадування казок на основі ілюстрацій, кадрів діафільму, зачитування окремих уривків з казок, складання казок дітьми).

“З цілющих джерел”:

1. Вступна бесіда вчителя про роль книги в житті людини, про гігієну читання.

2. Монтаж висловлювань видатних людей, письменників про книги. Народні прислів’я про користь читання.

3. Бесіда бібліотекаря про те, як вибрати потрібну книжку на основі заголовку, анотації до неї. Ознайомлення з виставкою “Улюблені твори наших дітей”.

4. Тематичні розповіді про улюблені книги та їх героїв із зачитуванням уривків з цих творів, підсумок уроку.

5. Ознайомлення школярів з тематичними каталогами.

6. Поради учням, як вести учнівський читацький щоденник, показ кращих із них.

& Нетрадиційні уроки з української мови та літератури

Нетрадиційні форми – це оригінальні форми, які допомагають вчителеві уникнути одноманітності і шаблонності в навчанні, застосовувати ефективні методи та прийоми у процесі засвоєння, закріплення учнями мовних і літературних знань, умінь і навичок, розвитку їхніх творчих здібностей.

Нетрадиційні форми навчання відзначаються:

ü оригінальною організацією навчально-пізнавального процесу,

ü значним виховним впливом на його суб’єктів,

ü забезпечують ефективність і результативність виконання особистісно-зорієнтованих завдань,

ü дають можливість відійти від шаблонів у методиці,

ü дають можливість краще врахувати специфіку навчального матеріалу й індивідуальні особливості учнів,

ü сприяють вихованню творчої особистості, розширенню функцій учителя.