На зорі людства люди обмінювалися товарами у випадкових, приблизних пропорціях. За умов такого епізодичного обміну і з'явилася проста форма вартості:
К.Маркс в "Капіталі" здійснює детальний аналіз цієї форми вартості оскільки саме вона є відправним моментом дослідження виникнення та суті грошей.
Отже, в цій пропорції товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому перший товар знаходиться у відносній формі вартості, а товар В виконує пасивну роль, оскільки служить матеріалом вираження вартості товару А, протистоїть йому як еквівалент і перебуває в еквівалентній формі вартості. За цих умов функціональні форми вартості ще не закріплені за товарами А і В, якщо поміняти товари А і В місцям суть простої форми не зміниться, зміниться лише роль товарів в цій обмінній пропорції: товар В буде знаходитися в відносній формі, а товар А еквівалентній.
ІІ. Повна, розгорнута форма вартості.
Розвиток суспільного поділу праці, зокрема, виділення скотарства із землеробства, обумовив перехід від випадкового епізодичного обміну до регулярного. Схематично ця форма вартості має такий вигляд:
При цій формі одному товару А, який перебуває у відносній формі і, відповідають багато інших товарів (товари В, С, Д, Е тощо), що знаходяться у еквівалентній формі вартості.
Безсумнівно, ця форма вартості вже є більш досконалою в порівнянні з простою, оскільки мінові пропорції мають регулярний характер, і товар А вже більш точно виражає свою вартість у вартості товарів-еквівалентів. Проте повна форма вартості має і суттєві недоліки:
1) незавершеність відносної вартості, через яку кількість товарів-еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно зростати;
2) складнощі обміну, наприклад, неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів (так, власнику товару А потрібен товар С, а власнику товару С потрібен товар Е. За цих умов обмін здійснитися тоді, коли власник товару А отримає товар. Поступово із загальної маси товарів починає виділятися один, до якого починаються прирівнюватися всі інші товари. Це означає перехід до третьої форми вартості.