Шляхи розв'язання глобальних проблем

Тенденція до зростання ресурсів, що відволікаються на війсь­кові потреби, веде до загострення економічних і соціальних про­блем у багатьох країнах, негативно впливає на розвиток цивіль­ного виробництва і рівень життя народів. А потреби вирішення глобальних проблем постійно і гостро вимагають змін на користь цивільних потреб національних пропорцій між ресурсами, що йдуть на воєнні і мирні цілі, тобто демілітаризування економіки.

Демілітаризація економіки країни — це роззброєння і ліквідація оборонних галузей виробництва. Оскільки мілітаризовані галузі становлять воєнно-промисловий комплекс країни, то демілітари­зація ВПК передбачає конверсію підприємств, що працюють на оборону.

Конверсія — це зміна пропорцій розподілу фінансових, людських і
матеріальних ресурсів між: цивільною і воєнною сферою, переклю­чення в ході роззброєння воєнного виробництва та інших видів війсь­кової діяльності на мирні цілі.

У багатьох розвинутих країнах, а особливо в колишніх ра­дянських республіках, активно триває процес конверсії воєнного виробництва, на яку покладались великі надії у зв'язку з вивіль­ненням значної кількості виробничих потужностей і робочої сили. Проте в дійсності конверсія виявилась справою досить дорогою як в економічному аспекті (переоснащення складного і специфічного обладнання), так і в соціальному (масове скорочення працівників оборонних галузей і чисельності збройних сил). За оцінками екс­пертів, початкові витрати на конверсію перевищують витрати на гонку озброєнь. За цих умов вихід може бути лише один: народи всіх країн спільно і організовано мають здійснити ядерне роз­зброєння, суттєво зменшити військові витрати, подолати міжна­ціональні та внутрішньо-національні воєнні конфлікти.

Складний комплекс проблем виникає на стику взаємовідно­син суспільства, людини, природи. Глобальні проблеми суттєво впливають на структуру і механізм суспільного відтворення і формують якісно новий еколого-економічний тип відтворення; впливають на біологічні і соціальні аспекти відтворення не тіль­ки робочої сили, але й людської популяції взагалі.

Однією з таких проблем є ліквідація зубожіння, голоду, хво­роб, безробіття і неграмотності, які охоплюють великі зони су­часного світу. Зараз у світі більше голодуючих, ніж будь-коли в історії людства.. Бідність і відсталість характерні перш за все для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення плане­ти. Тому дану глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються.

Сьогодні у найбідніших країнах близько 1,2 млрд. осіб живуть нижче порога зубожіння, понад 1 млрд. неграмотних, понад 1,5 млрд. позбавлені елементарної медичної допомоги, кожна тре­тя дитина до 5 років голодує. Відсталість слаборозвинутих країн ускладнюється демографічною проблемою, яка полягає в не­сприятливих для економічного розвитку динаміці населення та зрушення у його віковій структурі. Особливої гостроти демогра­фічній проблемі надає той факт, що понад 80% приросту світово­го населення припадає на країни, що розвиваються. Ареною де­мографічного вибуху нині є країни Південної Африки, Близько­го та Середнього Сходу, меншою мірою Південної Азії. Населен­ня країн, що розвиваються, збільшилось за 1990-ті рр. на 16%, у той час як чисельність жителів розвинутих країн лише на 5%, а в постсоціалістичних країнах залишилась на попередньому рівні.

Величезні масштаби зубожіння та відсталості викликають сум­ніви в тому, чи можливо взагалі говорити про нормальний розви­ток і прогрес людського суспільства, коли переважна частина жи­телів планети опинилася за межею пристойного існування.

Проблема рідкості ресурсів і зон зубожіння набирають загаль­носвітового характеру. Для її вирішення потрібна така система заходів:

- динамічний розвиток слаборозвинутих країн у соціально-економічній і науково-технічній сферах;

- новий світовий порядок, який гарантуватиме реальну до­помогу відсталим країнам у вирішенні їх проблем.

До глобальних проблем слід віднести багато проблем охорони здоров'я. Вони зачіпають інтереси кожної людини і всього людст­ва, впливають на долю нинішнього і майбутнього поколінь. Ста­новлення і розвиток системи світового господарства, на жаль, сприяє розповсюдженню страшних епідемій (у масштабі окремої країни) і пандемій (у світовому масштабі). Боротьба проти них на національному рівні виявляється малоефективною. Потрібні уз­годжені міжнародні дії щодо охорони здоров'я населення.

Учені вважають, що в рішенні глобальних проблем основним критерієм має слугувати стан здоров'я людини, всього населення землі. Тому охорона здоров'я виступає функцією критерію оцінки гуманістичності глобальних проблем сучасності.

Екологія характеризує взаємовідносини суспільства з приро­дою, посилення людського впливу на навколишній світ.

На рубежі XXI ст. загострюється екологічна проблема. Вона зачіпає основи існування людської цивілізації; забруднення на­вколишнього середовища сьогодні досягло загрозливих мас­штабів. Характеризуючи загальний стан навколишнього середо­вища, учені різних країн, як правило, використовують такі визна­чення, як "деградація глобальної екологічної системи", "руйну­вання природних систем життєзабезпечення" і т. п. Багато з них заявляє про наростаючу глобальну екологічну кризу, яка в окре­мих регіонах уже набула досить відчутних форм.

Екологічна криза характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил, суспільних форм їх розвитку і біологічних можливостей біосфери. Вона проявляється в напруженні стосунків між людиною і природою, результатом чого є порушення навколишнього середовища, забруднення і отруєння його відходами, загроза існування людини.

Про масштаби екологічної кризи свідчать такі приклади. По-перше, це інтенсивне знищення лісів та виснаження земельних ре­сурсів. Щорічно на планеті знищується понад 20 тис. км² лісів. Особливо загрозливе становище склалося в зоні тропічних лісів, де, за даними ФАО — продовольчої і сільськогосподарської органі­зації ООН, у середині 1980-х рр. щорічно знищувалося 11 мли га лісів, а в середині 1990-х рр. — приблизно 17 млн. га, насамперед, у таких країнах, як Бразилія, Філіппіни, Індонезія, Таїланд. У резуль­таті за останні десятиріччя площа тропічних лісів зменшилась на 20-30%. Якщо дана ситуація не зміниться, то через півстоліття мож­лива їх остаточна загибель. До того ж тропічні ліси знищуються зі швидкістю, яка в 15 разів перевищує їх природне відновлення. А са­ме ці ліси називають "легенями планети", оскільки вони забезпечу­ють основні надходження кисню в атмосферу, в них зосереджено більше половини всіх видів флори та фауни земної кулі.

Деградація земельних ресурсів відбувається під впливом надмірного скотарства, водяної та вітрової ерозії, забруднення хімічними відходами, будівельних робіт та інших факторів. У ре­зультаті щорічно зі світового сільськогосподарського обороту вилучається близько 7 млн. га родючих земель, які поступово пе­ретворюються у пустище. За підрахунками американських уче­них, тільки орні землі нашої планети щорічно втрачають 24 млрд. т родючого шару, що рівноцінно знищенню всього пшеничного поясу на південному сході Австралії.

По-друге, катастрофічне забруднення світової екологічної сис­теми відходами виробничої та невиробничої діяльності іподини. Усі відходи поділяються на тверді, рідкі та газоподібні. В струк­турі твердих відходів переважають промислові та гірничопро­мислові відходи. У цілому на душу населення вони особливо ве­ликі в США, Японії та Росії. За показником на душу населення твердих побутових відходів лідирують США, де на кожного меш­канця на рік припадає 500-600 кг сміття.

Рідкими відходами забруднюється перш за все гідросфера, до того ж основними забруднювачами є стічні води та нафта. За­гальний обсяг стічних вод на початку 1990-х рр. досяг 1800 км³ Нафтове забруднення негативно позначається насамперед на стані морського та повітряного середовища. За деякими оцінка­ми, щорічно у світовий океан потрапляє близько 3,5 млн. т нафти та нафтопродуктів. Нині деградація водного середовища набула глобального характеру. Приблизно 1,3 млрд. осіб користуються в

побуті тільки забрудненою водою, що є причиною багатьох епі­демічних захворювань.

Головними забруднювачами атмосфери, як правило, вважа­ють діоксид сірки, окисень азоту, оксид вуглеводу. Щорічно в ат­мосферу землі викидається близько 60 млн. т твердих частин, які сприяють утворенню смогу і понижують її прозорість. За деяки­ми підрахунками, тільки в 1980-1990 рр. світовий обсяг викидів вуглеводу виріс у 4 рази, досягнувши 6 млрд. т, або 22 млрд. т вуг­лекислого газу. Основну відповідальність за це несуть промисло­во розвинені країни Північної півкулі, на які припадає більша ча­стина таких викидів (США — 25%; країни-члени ЄС — 14%; країни-члени СНД — 13%; Японія — 5%).

Одним з головних наслідків екологічної кризи є скорочення генофонду планети, зменшення біологічної різноманітності, яка оцінюється в 10-20 млн. видів. Учені вважають, що в разі збере­ження існуючих тенденцій у 1980—2000 рр. можливе зникнення 1/5 всіх видів рослин і тварин, що населяють нашу планету.

Оскільки процеси забруднення набули глобального характеру в 1960-1970-х рр., на початку 70-х рр. XX ст. виник екологізм як громадський рух. Екологізм — течія неоднорідна. Його пред­ставників можна поділити на чотири групи:

- "противники культури", яких називають мрійниками. Вони закликають до відмови від урбанізації і повернення до сільсь­кого життя;

- "енвайронменталісти" — це переважно професійні екологи. Вони концентрують увагу на проблемах забруднення навко­лишнього середовища і погіршання якості життя в промисло­вих містах; вважають можливим повне вирішення цих про­блем за відповідних капіталовкладень, на базі науки і техніки, шляхом консервації природи у формі національних парків і за­повідників. Зауважимо, що нині у великих містах сконцентро­вано 40% усього населення, і цей процес нарощується. Так, у Мехіко проживає близько 30 млн., Буенос-Айресі — 26 млн., Шанхаї — 23 млн. чоловік. Це до крайніх меж загострює еко­логічну проблему;

- "екопрогресисти", які впевнені, що впровадження так званих м'яких — енерго- і матеріалозберігаючих, не забруднюючих технологій має зберегти природні ресурси;

- прихильники "соціального руху". Вони намагаються виявити
зв'язки між "суспільством споживання" і екологічною деградацією біосфери. Екологістів даного напрямку називають також "антипродуктивістами", оскільки вони вважають, що всі супе­речності розвитку країн мають одну причину — "продуктивізм".

Незважаючи на різні підходи щодо захисту навколишнього се­редовища, учені-екологи, економісти єдині в тому, що захист природи потребує значних витрат — до 3-5% ВВП, тобто не мен­ше 150 млрд. дол. щорічно. Країни з розвинутою економікою в се­редньому витрачають до 1,7% свого ВНП на екологічні потреби, але цього мало, тому що величина збитків, які завдаються при­родному середовищу щорічно, оцінюється приблизно в 6% ВНП. Як і раніше, гостро стоїть проблема забезпечення людства сиро­виною та енергією. Як передбачав на початку XX ст. академік В. І. Вернадський, антропогенні фактори (викликані діяльністю лю­дини) призвели до виникнення економічних меж зростання. Еко­номічний розвиток більше не може базуватися на зростаючих об­сягах використання сировини і енергії. Це веде до надвеликого навантаження на природні ресурси, що обмежені.

По суті глобальна енєргосировинна проблема являє собою дві досить близькі за характером походження проблеми — енергетич­ну та сировинну. До того ж проблема забезпечення енергією є значною мірою похідною від проблеми сировинної, оскільки прак­тично більша частина використовуваних нині способів отримання енергії по суті є переробкою специфічної енергетичної сировини.

Розрахунки спеціалістів Міжнародного енергетичного агентст­ва (МЕА) показують, що запаси енергоресурсів становлять: вугілля — на 340 років, нафти — на ЗО, газу — на 50 років. Не слід, звісно, зводити всі запаси енергії до цих джерел. У найближчій перспективі з'являться нові джерела енергії: термоядерна енергія, енергія плазми. Проте все це лише потенційні джерела, а сьогодні енергоресурси беруться з традиційних розвіданих запасів.

Суттєвим напрямком вирішення енергетичної і сировинної проблеми є їх економія.

Глобальний характер проблеми економії матеріальних ре­сурсів потребує реалізації різноманітних заходів як у національ­ному, так і в міжнародному масштабах. Серед них варто виділи­ти такі: обмін інформацією, науково-технічне співробітництво, розвиток обміну новими енєрго- і матеріалозберігаючими техні­кою та технологіями.

Це сприяє певним позитивним зрушенням у використанні енергії і сировини. Так, у світовій економіці енергоспоживаннязросло на 5,1% на рік, енергоємність ВВП знизилась на 15%, а нафтоємність — на 29%.

Сировинні та енергетичні проблеми загострюються також за таких причин:

- забезпечення національних господарств паливом і сировиною здійснюється в основному через їх експорт;

- зовнішньоекономічні сировинні зв'язки постійно порушуються, що являє собою основну суперечність сировинної проблеми;

- сировинна проблема проявляється в нестійкості пропонуван­ня і попиту, в існуванні періодів надлишку і дефіциту сирови­ни, у стрибкоподібному коливанні світових цін;

- існують суперечності між країнами щодо експорту/імпорту си­ровини.

Ці глобальні проблеми постачання сировини і палива є надто гострими для України, особливо щодо постачання нафти, газу, вугілля, деревини, кольорових металів тощо. З іншого боку, ук­раїнське виробництво є надто енєрго- і матеріалоємним. Так, на 1дол. ВВП ми споживаємо електроенергії в 4 рази, а металу в рази більше ніж у середньому в західноєвропейських країнах.

Останнім часом набула глобальності проблема освоєння Світо­вого океану і космосу. Світовий океан займає 71% площі Землі. Відношення обсягу океанської пели (товщина води як середовище життя організмів) до обсягу тих шарів атмосфери, де можливе життя, становить 183: 1. Рослини моря дають 70% річного вироб­ництва кисню на нашій планеті. Проблема вивчення та освоєння Світового океану є комплексною, оскільки, по-перше, Світовий океан є одним з регуляторів умов життя на планеті; по-друге, він є "світовою фабрикою" погоди; по-третє, служить одним із дже­рел, що допомагають вирішити продовольчу проблему (риба, тварини, водорості); по-четверте, на дні океану зосереджені ще маловивчені запаси корисних копалин, які багаторазово переви­щують за обсягом уже розвідані; по-п'яте, у самій океанічній воді розчинені практично всі відомі елементи таблиці Менделєєва; по-шосте, вагомим є транспортне значення світового океану (морсь­ке судноплавство забезпечує транспортними послугами переваж­ну частину (до і/з) світових зовнішньоекономічних зв'язків).

Воістину величезні запаси мінеральних ресурсів океану. Так, біологічні ресурси становлять 40%) річної продукції рослин зем­ної кулі. Проте вони теж не безмежні, їх треба використовувати грамотно, не порушуючи продуктивної сили океану. Хоча океанічні ресурси використовуються лише частково, але еко­логічний баланс уже порушується:

- підірвано сировинну базу світового риболовства;

- підвищення частки вуглекислого газу в атмосфері, зменшення озонового шару, посилення ультрафіолетового випромінюван­ня земної поверхні негативно впливають на морські організми;

- здійснюється забруднення Світового океану стічними водами, відходами промисловості, пестицидами і хімічними добрива­ми, нафтою. Так, за оцінками експертів, у Світовий океан ви­кидається до 20 млрд. т шкідливих речовин.

Для розв'язання глобальних проблем Світового океану необ­хідно грамотно, культурно освоювати океан і в таких межах, щоб не привести до згубних наслідків ні для океану, ні для навколиш­нього середовища.

Особливу роль у подальшому розвитку продуктивних сил людства має освоєння космічного простору. Космонавтика виз­начає рівень науково-технічного розвитку країни. Водночас вона відкриває широкі можливості для вирішення таких завдань, які мають глобальне значення:

- розвиток внутрішніх і міжнародних систем зв'язку;

- довгострокове прогнозування погоди;

- навігація морського і повітряного транспорту;

- створення глобальної геофізичної інформаційної системи, яка допоможе розробити модель Землі;

- розвиток і вдосконалення таких галузей, як машинобуду­вання, електроніка, обчислювальна техніка, енергетика, нові ви­ди матеріалів тощо.

Разом з тим, проводяться дослідження, пов'язані з викорис­танням космосу у військових цілях, у 1983 р. в США прийнято програму "Стратегічна оборонна ініціатива" (СОІ). Це може сприяти розповсюдженню зброї в космос, що є надто небезпеч­ним для людства.

Серед проблем, що тільки народжуються, спеціалісти частіше називають вивчення будови Землі, управління погодою і кліматом. Особливу тривогу в останній час викликають зростаюча органі­зована злочинність, міжнародний тероризм, наркоманія, пору­шення громадянських прав людини.

Ці нові проблеми ще не отримали офіційного статусу глобаль­них, але є надто серйозними і навіть небезпечними для розвитку людства.