Економічні проблеми, отримані у спадок

Економіка України отримала від СРСР деформовану структу­ру народного господарства із домінуванням важкої індустрії, військово-промислового комплексу, низькою часткою наукоємних виробництв і товарів народного споживання. Можна виділи­ти такі основні негативні риси економічної системи, України, які найбільшою мірою впливають сьогодні на зовнішньоекономічну сферу. Це державний монополізм, невизначеність напрямків структурної перебудови економіки, нерозвиненість ринкової інфраструктури, розвиток військово-промислового комплексу.

З погляду ринкової організації економічна система України характеризується і до цього часу високим рівнем монополізації, яка залишилась від соціалістичної системи. На сьогодні моно­полізм в Україні, на думку багатьох вчених, продовжує розвива­тися на основі державної монополії. Держава і зараз є основним власником, залишаючи під своїм контролем значну частку вели­ких підприємств загальнодержавного значення. За офіційними даними, до найбільш монополізованих галузей відносять транс­порт, зв'язок, енергетичні системи, житлово-комунальне госпо­дарство, переробні підприємства, системи агропромислового комплексу. Високомонополізованими є також і галузі, які відне­сені до пріоритетних у промисловій політиці: металургійна про­мисловість, сільгоспмашинобудування, суднобудування, ракет­но-космічний та авіаційний комплекси, радіоелектроніка, засоби зв'язку, виробництво міського та міжміського транспорту.

Відсутність активної антимонопольної політики приводить до деформації як економіки в цілому, так і зовнішньоекономічного сектора, який формується без урахування загальнодержавних інтересів. Крім того, розвиток монополізму скорочує можливості зростання конкурентоспроможності підприємств, а зовнішній сектор тяжіє до використання протекціоністських заходів і відхи­лення методів вільної торгівлі.

В цілому економіка України ще підтримує застарілі пропорції, відчуваючи тиск неринкових структур. Потенціал економіки, як і раніше, формують галузі важкої промисловості, питома вага пред­метів споживання становить близько 30% (в розвинутих країнах во­на коливається в межах 50-60%). Все ще зберігається велика частка морально застарілого обладнання (більше 50% основних фондів).

Негативні тенденції щодо надто повільної перебудови струк­тури економіки посилюються недостатнім рівнем розвитку рин­кової інфраструктури, передусім фінансової — слабкість фінан­сового ринку стримує можливості переливу капіталів між галузя­ми. Процеси реконструкції та модернізації гальмуються відсут­ністю широких можливостей мікрокредитування та довгостроко­вого кредитування. Хронічна нестача інвестицій відсуває на невизначений термін результативність структурної перебудови еко­номіки та зменшує можливості України щодо формування конку­рентних переваг зовнішнього сектора.

Ще однією проблемою був розвиток військово-промислового комплексу: за підрахунками спеціалістів, на продукцію ВПК припадало понад 60% ВВП (танки і літаки — Харків, авіабудівельний комплекс — Київ, ракетна техніка — Дніпропетровськ та ін.). З точки зору формування зовнішнього сектора це могло оз­начати або вихід на світові ринки військової техніки та зброї, або суцільну конверсію, яка потребує додаткових ресурсів та обґрун­тованої програми реструктуризації народного господарства країни. На сьогодні Україна входить в десятку найбільших світо­вих постачальників зброї.

Значні ресурси для розширення випуску конкурентоспромож­ної на світових ринках продукції знаходяться у сфері конверсії потужних і добре технічно оснащених підприємств військово-промислового комплексу (ВПК). На території України за ра­дянських часів було розміщено понад 1000 великих машино­будівних підприємств, що працювали на ВПК.

Суть механізму зовнішньоекономічних зв'язків.

Серед комплексу заходів стосовно включення України у світове господарство досить важливе значення має формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків. За умови переходу економіки Ук­раїни від командно-адміністративної до ринкової мова йде про створення фактично нового механізму, який би відповідав основ­ним існуючим принципам дії суб'єктів на міжнародному рівні.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв'язків розуміють сукуп­ність конкретних форм зв'язків та систему правових, організа­ційно-управлінських та фінансово-економічних регуляторів, які забезпечують ефективну взаємодію національних суб'єктів із сві­товими на макро- та мікрорівнях, з метою розвитку продуктив­них сил та підвищення рівня життя в країні. Механізм зовнішньо­економічної діяльності повинен забезпечити найбільш оптималь­не входження економіки України у світове господарство. Для цього потрібно досягти певних цілей:

- формування ефективно функціонуючої ринкової системи, яка базувалася б на загальних принципах, нормах та економічних механізмах;

- використання можливостей світового господарства для струк­турної перебудови національної економіки;

- перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного економічного зростання.

В основу функціонування зовнішньоекономічного механізму повинні бути покладені принципи демократизації, демонополі­зації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт та імпорт, підвищення ролі митного та валютного регу­лювання міжнародних господарських зв'язків, надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності у відпо­відності з економічною практикою. Крім того, зовнішньоеко­номічна політика має відповідати інтересам держави, забезпечу­ючи розвиток конкуренції між учасниками зовнішньоекономіч­них відносин з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку.

 

Питання для самоконтролю

1. Що стало причиною завершення процесу формування світо­вого господарства саме на межі ХІХ-ХХ ст.? Які етапи прой­шло світове господарство у своєму розвиткові?

2. В чому проявляється інтернаціоналізація господарського життя в сучасних умовах?

3. Які основні тенденції зміни товарної та географічної структу­ри світового товарообігу?

4. Що є основними причинами та формами вивозу капіталу?

5. В чому виявляються основні тенденції вивозу капіталу та пря­мих інвестицій в сучасних умовах?

6. Які основні причини міжнародної міграції робочої сили?

7. У чому полягають соціально-економічні наслідки міжнарод­ної міграції робочої сили?

8. Які основні переваги та недоліки різних способів організації світової валютної системи?

9. Чим викликана необхідність інтеграції економіки України у світове господарство?

10. В чому проявляються особливості створення зовнішньоеко­номічного сектору в трансформаційних економіках?

11. Які міжнародні умови формування зовнішньоекономічного сектору в Україні?

12. В чому проявляється природні порівняльні переваги України?

13. Які економічні проблеми отримала у спадок Україна від СРСР?

14. З яких факторів слід виходити, аналізуючи набуті порівняльні переваги України?

15. У чому суть механізму зовнішньоекономічних зв'язків та зов­нішньоекономічної політики України?

16. Проаналізуйте основні форми зовнішньоекономічних відно­син України.