Розділ ІІ. Вивчення дібраних джерел

Вивчення літератури доцільно починати з праць загального, оглядового характеру: відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у яких матеріал викла­дено в найбільш доступній формі. Такий підхід дає змогу спочатку ознайомитися з коротким і найбільш загальним викладом теми, зосередити увагу на основних питаннях. Усвідомивши логіку теми, можна переходити до спеціальних, вужчих досліджень.

Читання наукової праці обов'язково супроводжується записами. По-перше, це дає змогу краще запам'ятати зміст прочитаного. По-друге, ведення записів, якщо воно не є простим переписуванням, сприяє кращому розумінню сутно­сті праці, що вивчається, адже записам передує етап аналі­зу, осмислювання, відбору й систематизації матеріалу.

Існують різні види записів. Вибір якогось одного з них залежить від мети роботи й характеру джерела.

Найкоротшою формою запису прочитаного є план — послідовний перелік питань, які розглядаються в науковій праці. Він може бути простим і розгорнутим. Основне його призначення — допомогти пригадати зміст і структуру книжки або статті.

Ще одна коротка форма запису — анотація або дуже стислий виклад змісту наукової праці. Анотація пишеться після того, як книжка або стаття повністю прочитана і гли­боко проаналізована.

На анотацію схоже резюме. Крім елементів, які мають бути в анотації, резюме містить елементи попереднього рецензування твору. На відміну від анотації, яка коротко характеризує зміст твору, резюме зосереджується на його висновках і має оцінний характер.

Складнішою і досконалішою формою записів є тези, тобто чітко сформульовані основні положення прочитаної пра­ці, переважно без доказів, пояснень та ілюстрацій.

Широковживаними є виписки з прочитаного окремих положень, фактів. Їх роблять під час читання або після його завершення у формі цитати або вільного викладу. Якщо виписки роблять у формі цитат, то особливу увагу слід зосередити на їх точності, ретельно звірити з оригі­налом і обов'язково вказати сторінку, з якої робиться ви­писка. Слова і фрази, які набрані в цитаті напівжирним шрифтом, у розрядку або курсивом, потрібно відповідно виділити у виписці.

Найдосконалішою формою записів є конспект. На від­міну від виписок, у яких фіксуються окремі висновки, думки або факти, конспект відображає весь зміст навчального посібника. Він містить тези, що становлять його основу, лаконічні записи роздумів, доказів, фактичного матеріалу та випис­ки у формі цитат.

Яку б форму записів студент обрав, він має роби­ти їх зрозумілими, короткими і достатньо повними, щоб не довелося вдруге повертатися до першоджерела.