Тема 4. Система зведених національних рахунків

 їх склад та загальні принципи побудови

    При вивченні теми необхідно усвідомити, що СНР являє собою систему взаємопов’язаних економічних показників, побудовану в вигляді окремих рахунків і таблиць, характеризуючих результати економічної діяльності країни.

    В основі національного рахівництва лежить характер створення, розподілу, перерозподілу і використання доходу в рамках економічних структур.

    Кожній стадії процесу відтворення відповідає окремий рахунок, або їх групи.

Рахунок є засобам фіксації щодо конкретного аспекту економічного життя, або видів використання і ресурсів. Вони можуть бути побудовані для інституційних одиниць та секторів, операцій інших країн світу, активів і пасивів, закладів та галузей, продуктів і економіки в цілому.

Слід усвідомити, що СНР побудовано на де кількох засадних принципах, які забезпечують системне, компактне та уніфіковане подання соціально-економічної інформації, а саме:

1. Кожна операція фіксується двічі. Якщо в операції беруть участь дві інституційні одиниці, то її записують чотири рази.

2. Операції відображаються на рахунках обох інституційних одиниць одночасно (за методом нарахування).

3. Кожна операція фіксується на всіх рахунках за однією вартістю (фактичною).

4. За агрегування даних на більш високому рівні використовується принцип консолідації (виключення операцій між одиницями однієї групи, а також виключення взаємних фінансових активів та пасивів).

5. З метою компактного подання даних у СНР використовується також принцип сальдування  (методом заліку), наприклад: податки за виключенням субсидій.

СНР ґрунтується на принципі подвійного запису операцій (як і бухгалтерський облік). Кожну операцію треба враховувати двічі, один раз як ресурс (або зміни в пасивах) і один раз – як використання (або зміни в активах). Наприклад, випуск товарів фіксується як ресурси у рахунках виробника та як види використання - у запасах. Коли продукція продається, відбуваються негативні зміни у запасах, тобто негативне придбання запасів – збалансоване придбання активів, наприклад, під рубрикою «валюта та депозити».

Підсумок за операціями, зафіксованими як ресурси, або зміни в пасивах, і підсумок за операціями, зафіксованими як види використання, або зміни в активах, мають бути рівними, що уможливлює перевірку узгодженості рахунків.

Оскільки в більшості операцій беруть участь два економічні агенти (дві інституційні одиниці), національні рахунки, в основному, засновано на принципі четверного проведення. Кожну таку операцію фіксують двічі обидва учасники операції. Наприклад, грошова соціальна допомога, яка виплачується державною одиницею домашньому господарству, фіксується в рахунках уряду як вид використання у рубриці відповідних трансфертів і як негативне придбання активів у рубриці валюти та депозитів. У рахунках сектора домашніх господарств вона фіксується як ресурс у рубриці трансфертів та як придбання активів під рубрикою валюта та депозити.

Якщо запис чотирьох операцій правильний, то забезпечується повна узгодженість.

Наслідком застосування принципу четверного запису є те, що операції або інші потоки обидві одиниці мають фіксувати одночасно. Те саме і щодо запасів фінансових активів та пасивів.

Цей принцип реалізується за допомогою методу нарахування, який полягає в тому, що операції між інституційними одиницями потрібно фіксувати в тих випадках, коли виникають, трансформуються або анулюються вимоги і зобов’язання. Операції, які є внутрішніми для однієї інституційної одиниці, фіксуються також у тому разі, коли економічна вартість створюється, трансформується або ліквідується.

Важливо усвідомити, що СНР дозволяє дати цілістну характеристику руху ВВП у формі доходів, охарактеризувати міжгалузеві зв’язки, фінансові та перерозподільчі потоки, будуючи на цих потоках комплексну балансову модель.

Кожен рахунок відноситься до якогось одного аспекту економічної діяльності. В системі рахунків відображається зв'язок між формуванням ресурсів, потоком доходів і їх використанням та кінцевими фінансовими результатами діяльності.

Усі рахунки можливо розподілити на поточні та на рахунки нагромадження.

Поточні рахунки стосуються виробництва, розподілу і використання доходу. Рахунки нагромадження охоплюють зміни в активах і пасивах, та зміни у власному капіталі (для будь-якої інституційної одиниці або груп одиниць) – різницю між її активами та зобов’язаннями. Баланси являють собою запаси активів і пасивів та власний капітал.

У таблиці 3 відображено зв'язок СНР та розрахунків балансуючих статей рахунків.

Рахунки поточних операцій розпочинаються з рахунка виробництва, де в ресурсах відображається випуск продукції, а як використання – проміжне споживання і валова додана вартість (для економіки в цілому валовий внутрішній продукт), що відповідає вихідним потокам рахунка виробництва. Валова додана вартість (ВДВ) або (ВВП) є балансуючою статтею. Вихідні потоки рахунка виробництва є вхідними до інших і проміжне споживання – до рахунка товарів і послуг, а ВДВ – до рахунка утворення доходів.

Процеси первинного розподілу доходу відображаються в рахунку утворення доходів, та в рахунку первинного доходу.

Ресурсами рахунка утворення доходів є балансуюча стаття рахунка виробництва – ВДВ. Ресурси використовуються на оплату праці робітників, податки на виробництво і на створення прибутку (змішаного доходу).

Ті процеси розподілу доходів, які не знайшли відображення в рахунку утворення доходів, відображаються в рахунку розподілу первинних доходів.

Показники використання попереднього рахунку утворення доходів є ресурсами рахунку розподілу первинних доходів. Ресурси рахунку розподілу  первинних доходів також є доходи від інших секторів і доходи від власності інших країн. У розділі використання відображаються: доходи від власності, сплачені іншими країнам. Балансуюча стаття рахунка – сальдо первинних доходів (або ВНД).

Студентам необхідно усвідомити, що рахунок розподілу первинного доходу виконує функцію визначення валового національного доходу (ВНД) з урахуванням нерезидентної власності.

Процес подальшого перерозділу ВНД у напрямку переходу до його споживання відображається в рахунку вторинного розподілу доходів.

Перерозподіл відбувається через поточні трансферти в грошовій формі як усередині країни, так із іншим світом. Балансуючою статтею є валовий наявний доход, тобто визначений для споживання та заощадження.

Таблиця 3