Тема 3. Макроекономічні показники результатів економічної діяльності та їх модифікація в СНР

        

    Розпочинаючи вивчення цієї теми, важливо усвідомити, що СНР – це економічна модель, яка використовується для обчислення макроекономічних показників, які характеризують процес розширеного відтворення в країні.

    Студенти мають знати, що у функціонуючій СНР – 93 розрахунки макроекономічних показників ґрунтуються на концепції доходу Дж. Хікса, яка отримала конкретизацію у вигляді уніфікованих визначень і класифікацій, розроблених для обчислення найбільш важливих макроекономічних показників.

Насамперед це стосується визначення тотожності між сумою доходів і сумою доданої вартості (ВДВ), яка вимірює кінцеві результати виробництва. Якщо не враховувати фактора зовнішньоекономічних зв’язків то валова додана вартість (ВДВ) дорівнює доданій вартості, створеної у всіх секторах економіки.

    У новій СНР передбачена система показників доходів, яка включає: первинні доходи (внутрішні та зовнішні); поточні трансферти у грошовій формі та наявні доходи; поточні соціальні трансферти у натуральній формі; скореговані наявні доходи; національний наявний доход та ін.

    Важливо засвоїти, що центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП), як сукупна ринкова вартість кінцевої продукції, виготовленої на території даної країни.

    Первинними показниками, які використовуються для визначення ВВП є валовий випуск (ВВ) і проміжне споживання (ПС).

    Випуск товарів і послуг (ВВ) – це вартість, яка є результатом виробничої діяльності одиниць резидентів і нерезидентів на економічному просторі країни.

    Згідно з установленими СНР межами виробничої сфери, випуск включає (ВВ):

1. Усі товари, незалежно від їх використання (як товари, що поставлені іншим одиницям виробниками цих товарів, так і товари, вироблені для власного кінцевого споживання або нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів у виробника).

2. Послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема, неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій, які розраховуються за формулою:

ВВ = ОП + ПС + П + А, де А – амортизація, ОП – оплата праці, ПС –     витрати на придбані товарів, П – інші податки на виробництво.

3. Послуги домашніх господарств стосовно проживання у власному житлі і домашні послуги, які надаються оплачуваною домашньою прислугою.

4. Валовий випуск банківських установ розраховується як різниця процентів отриманих та вилучених:

ВВ = П_о – П_в, де П_о – проценти отримані,  П_в – проценти вилучені.

Випуск, як правило, оцінюється на основі даних про вартість реалізованої продукції і зміни вартості незавершеного виробництва і запасів готової продукції. У тому разі, коли бракує інформації про реалізацію, показник випуску визначається на основі прямих даних про обсяг виробленої продукції.

Основним принципом оцінки ринкового випуску товарів і послуг є використання ринкових цін, які були в період виробництва продукції.

Слід усвідомити, що проміжне споживання – це вартість спожитих товарів (за відрахуванням споживання основного капіталу) і спожитих ринкових послуг протягом даного періоду для виробництва інших товарів і послуг.

Проміжне споживання включає такі елементи:

а) матеріальні витрати (товари і матеріальні послуги);

б) оплату нематеріальних послуг;

в) витрати на відрядження в частині оплати проїзду і послуг готелів;

г) інші елементи проміжного споживання.

    До проміжного споживання належить також оплата одноразових робіт, виконаних робітниками, які не входять до штату підприємства (наприклад, побілення і фарбування, експертні роботи тощо).

Проміжне споживання включає оплату нематеріальних послуг, представницькі витрати, витрати на відрядження, на рекламу і перепідготовку кадрів на договірній основі з навчальними закладами, причому як ті, що включені до витрат виробництва, так і ті, що оплачені за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів.

    Проміжне споживання не включає:

- витрат на будівництво і капітальний ремонт будівель і споруд, модернізацію і ремонт машин і обладнання для збільшення строку їх експлуатації і підвищення  продуктивності;

- витрат на поточний ремонт житла, організованого мешканцями (орендарями) – купівля фарби, шпалерів тощо;

- вартості товарів і послуг, наданих підприємством його робітникам безоплатно або за зниженими цінами, у вигляді оплати праці в натуральній формі та ін.

Товари і послуги, які призначені для проміжного споживання, оцінюються в цінах покупця, що діють у момент споживання цих товарів і послуг у процесі виробництва, а не в момент придбання. Проте показник проміжного споживання, одержаний на основі даних бухгалтерської звітності, як правило, не відповідає цьому принципу оцінки. Визначення його величини безпосередньо за даними бухгалтерського обліку, особливо в період високої інфляції, може призвести до значного заниження фактичної величини проміжного споживання і відповідно до завищення прибутку на величину зміни вартості товарів, які надійшли у проміжне споживання із запасів, через зміну цін за час перебування в запасах. Тому стає необхідним коригування величини проміжного споживання, яке полягає в переоцінці його матеріальних складових з урахуванням середньої зміни цін за період зберігання виробничих запасів.

Студенти мають засвоїти, що в діючій системі національних рахунків (СНР) для збалансованості всіх стадій відтворювальних процесів існують три методи розрахунку валового внутрішнього продукту (ВВП): виробничий, кінцевого використання (за витратами) і розподільчий (за доходами).

1. Виробничим методом розрахунки ВВП проводяться як різниця валового випуску (ВВ) в основних цінах і проміжного споживання (ПС) з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) і чистих податків на імпорт (ЧПІ). Розрахунок ведеться за формулою: ВВП = ∑ВВ - ∑ПС + ∑ПДВ + ∑ЧПІ. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у ринкових цінах може бути розрахований як сума валової добавленої вартості галузей економіки в ринкових цінах, тобто з включенням чистих податків на продукти та імпорт без (ПДВ): ВВП = ∑ВДВ галузей, при цьому ВДВ галузі розраховується як різниця між валовим випуском ВВ (у ринкових цінах) і проміжного споживання.

2. Розподільчим методом валовий внутрішній продукт ВВП розраховується на стадії розподілу, як сума первинних доходів, розподілених економічними одиницями резидентами між виробниками товарів і послуг, тобто оплата праці найманих працівників (ОП), чисті податки на виробництво (ЧПВ) та імпорт (ЧПІ), валовий прибуток (ВП) і валовий змішаний доход від власності і підприємницької діяльності (ВД₃): ВВП = ОТ + ЧПВ + ЧПІ + ВП + ВД_3. Цей метод рахунку має самостійне значення в економічному аналізі доходів, податків і валового прибутку.

3. Методом кінцевого використання на стадії використання ВВП розраховується як сума кінцевого споживання (СК) і валового заощадження (ВЗ) з урахуванням сальдо експорта та імпорта (Е – І): ВВП = КС + ВЗ+ (Е – І). Згідно з єдиною класифікацією СНР кінцеві споживчі витрати поділяються на індивідуальні, тобто споживчі витрати домогосподарств (СВ) та колективні як державні закупівлі з метою задоволення загальносуспільних потреб (ДЗ).

Валові заощадження (ВЗ) можуть бути виражені як валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки (ВІ), які складаються з двох елементів: чистих інвестиції (ЧІ), які йдуть на приріст капіталу та запасів і (А) амортизації, яка в СНР іменується як споживання основного капіталу і інвестується на відновлення зношеного капіталу. Сальдо експортно-імпортне класифікується як чистий експорт (Е- І) = ЧЕ, тоді формула розрахунку прийме такий вигляд: ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ.

Важливо засвідчити, що в умовах світової інтеграції та міжнародного розподілу праці, коли функціонують спільні підприємства та міграція робочої сили в СНР обчислюється показник валового національного доходу (ВНД). ВНД відрізняється від ВВП тим, що він характеризує кінцеву споживчу вартість вироблену резидентами як на території даної так і інших країн, але не включає діяльність і власність нерезидентів на економічній території даної країни.

Валовий національний доход (ВНД) можливо визначати як суму внутрішніх первинних доходів (ВВП) та чистих зовнішніх первинних доходів (ЧПД_з), тобто доходи отримані резидентами від інших країн. Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПД_з), визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і в первинними доходами, які передані іншим країнам: ВНД = ВВП + ЧПД_з.

При цьому слід зазначити, що до первинних доходів належать доходи отримані від первинного розподілу сукупного доходу.

Первинні доходи, які отримують резиденти можуть у формі трансфертів передаватися резидентам. З урахуванням цих трансфертів формується показник наявного валового національного доходу (ВНД_н) який розраховується за формулою: ВНД_н = ВНД + ЧПТ_З, де ЧПТ_З – чисті зовнішні поточні трансферти отримані із-за кордону за мінусом переданих за кордон.

Якщо з ВНД і ВНД_н виключити амортизацію (А), то отримаємо чистий національний дохід (ЧНД) і чистий наявний дохід (ЧД_н).

Для кращого засвоєння теми наведена методика розрахунку макроекономічних показників СНР у таблиці 2.

 

 

Таблиця 2