Вигляді послідовних етапів

На першому етапі встановлюються цілі розвитку і визнача­ється їх пріоритетність. Вони, безперечно, є індивідуальними для кожної країни і визначаються керівництвом конкретної держави та національними агентствами з розвитку. Як критерії порівняння проектів аналітики можуть використати такі:

• необхідна величина інвестицій для створення робочих місць;

• значення доданої вартості, створюваної в результаті проекту;

• зменшення (заощадження) використовуваних валютних ре­
сурсів;

• платежі за використання місцевих ресурсів тощо.

Після виділення пріоритетних критеріїв слід їх проранжирува-ти, визначивши величину питомої ваги кожного критерію у вели­чині загальної економічної привабливості.

Другим етапом оцінки є розрахунок кількісного значення встановлених раніше критеріїв, що дає змогу вимірювати ступінь сприяння проекту досягненню поставлених економічних цілей розвитку. Необхідні для визначення цих показників дані беруться з фінансових звітів, поданих після проведення фінансового аналізу проекту. Рейтингові ряди значень критеріїв за комплексним проектом (табл. 17) показують відповідність результатів проекту поставленим цілям. Відтак за кожним критерієм визначається найпривабливіший проект і розраховується індекс критерію для кожного проекту шляхом ділення величини критерію по конкре­тному проекту на значення кращого рейтингу в даній категорії. Індексація по критеріях дає змогу зіставляти різні, часто важко порівняні між собою проекти, визначаючи найпривабливіші з по­гляду загального добробуту.

На заключному, третьому етапі оцінка загальної привабли­вості кожного проекту розраховується як середньозважена вели­чина індексів проекту. Найвище середньозважене значення свід­чить про економічну привабливість проекту.

Метою виміру економічної ефективності є оцінка ефективнос­ті використання дефіцитних ресурсів суспільства у рамках проекту. Для визначення економічної ефективності проекту використо­вують поняття альтернативної вартості, тіньових цін, невідчут­них вигід і витрат, трансфертних платежів, споживчого надлишку та екстерналій. Оцінка економічної ефективності проекту грунту­ється на методології прирісної природи вигід і витрат, яка визна­чає економічні вигоди як усі позитивні результати, що одержує суспільство від реалізації проекту, а економічні витрати — як усі негативні впливи, що супроводжують проект.

Фінансова оцінка проектів побудована на використанні цін, які фірма сплачує за товари і послуги, необхідність проекту, і тих цін, які заплатять споживачі за продукцію, одержану в результаті реалізації проекту. Втім, з погляду суспільства, такі ціни не зав­жди можуть бути прийнятною мірою вартості витрат і вигід. Для економічного аналізу необхідно оцінити всі компоненти проек­ту з погляду альтернативної вартості. Аналітик визначає альтер­нативну вартість речей з точки зору їх найкращого використання, а вироблюваної продукції— шляхом оцінки витрат нації на придбання аналогічної продукції через відсутність вітчизняного проекту.

Викривлення ринкових цін може відбуватися внаслідок транс­фертних платежів.

Трансфертними називають платежі, які не супроводжуються створенням чи рухом багатства у суспільстві.

До трансфертів належать субсидії, дотації, податки,акцизні збори. У фінансовому аналізі всі трансферти включаються до рин­
кових цін, оскільки їх одержує або виплачує приватний Інвестор.
Податки, сплачувані фірмою, збільшують витрати, а субсидії спри­яють зростанню доходів.

66.

В економічному аналізі для визначення економічної вартос­ті товарів необхідно використовувати повні витрати виробницт­ва. Для їх розрахунку ринкові компенсації віднімаються, а дотації додаються, оскільки суспільство реально має оплачувати ці повні витрати, щоб виробити те чи інше благо.

Для оцінки суспільної цінності ресурсу необхідно визначити ті­ньові ціни, які відображають суспільну вартість продукту у грошо­вих одиницях. Існує кілька підходів до визначення тіньових цін:

• на основі визначення витрат, необхідних для вилучення цьо­
го ресурсу з інших галузей або збільшення виробництва;

• з огляду на імпортні аналоги, на основі світової ціни, вира­
женої в національній валюті;

• за величиною альтернативної вартості ресурсів, витрачених

на виробництво даного продукту.

Перший підхід передбачає оцінку граничних (маржинальних) витрат виробництва необхідного ресурсу, які відображають не­обхідні видатки виробника при виробництві додаткової одиниці продукції. При недозавантажених потужностях граничні витрати менші, ніж собівартість одиниці продукції, що робить випуск до­даткових обсягів вигідним як для підприємств, так і для суспільс­тва в цілому. Якщо ж економічна система збалансована, то залу­чення до виробництва нових ресурсів вимагає великих витрат і граничні витрати починають перевищувати собівартість продук­ції. Наприклад, проект будівництва нової гілки метрополітену вимагає нових поставок залізобетонних блоків, вартість яких не­обхідно виміряти, виходячи з витрат на виробництво додаткової кількості однієї одиниці залізобетонного блока (граничної варто­сті). Якщо завод, який випускає блоки, працює в оптимальному режимі (виробнича потужність відповідає обсягам виробництва, що мінімізує витрати на одиницю продукції), то збільшення ви­робництва спричиняє зростанню собівартості одиниці продукції для всього обсягу продукції, вироблюваної на підприємстві.

Для коригування офіційного курсу застосовують стандартний коефіцієнт перетворень, який відображає відношення офіційного валютного курсу до тіньового.

Розрізняють імпортний (порівняльні місцеві ціни за імпортні товари) та експортний паритет (порівняльні ціни, сплачені за екс­портні товари). Алгоритм їх розрахунку наведено на рис. 25 і 26.

При визначенні світових цін звичайно використовують умо­ви експортування франко-борт {free on board — FOB), які відо­бражають умови оплати з великого експортного порту, або умо­ви імпортування «вартість—страхування—фрахт» (cost, insurance, freight — CIF) у великому імпортуючому порту традиційного ринку.

Коефіцієнт переводу (або коефіцієнт перерахунку) використо­вується також для визначення економічної вартості на товари й послуги, якщо фінансові показники проекту розраховані. Цей кое­фіцієнт відображає ступінь викривлення суспільної цінності проду­кту шляхом державного регулювання економічних процесів.

 

67.

Можливими методичними підходами для такої оцінки є:

• готовність населення, окремих споживачів платити за полі­
пшення життя;

• можливість скорочення витрат на задоволення суспільних
потреб у результаті проекту.

Здійснений кілька років тому в Україні проект вакцинації на­селення від захворювання на дифтерію імпортними вакцинами мав значні невідчутні вигоди, до яких слід віднести зниження за­гальної захворюваності і смертності населення від дифтерії. Кількісна оцінка цих вигід може виходити зі скорочення витрат медичних закладів на лікування хворих (вартість медикаментів, зар­плата медперсоналу), економії служби соціального страхування на оплату лікарняних листків, зниження втрат національного продукту, спричинених незайнятістю працівників під час хвороби, і т. п.

Якщо неможливо здійснити точну кількісну оцінку неявних витрат і вигід від проекту, які відображають їх суспільну значи­мість, вдаються до оцінки тих мінімальних вигід, що виправдо­вують необхідні витрати для прийняття рішення про доцільність реалізації проекту. У наведеному прикладі така оцінка може грун­туватися на зниженні рівня захворювань у результаті вакцинації до певної кількості хворих на 10 000 населення.

До економічних наслідків проектів, як правило, належать:

• зниження цін на окремі товари та послуги завдяки новим ка­
налам збуту, вдосконаленню технології виробництва;

• ліквідація дефіциту окремих товарів;

• оптимізація структури споживання, яка відповідає рівню роз­
витку суспільства.

Прикладом зовнішнього впливу проекту може бути зниження витрат на експлуатацію автомобільного транспорту після здійс­нення проекту реконструкції шосейних шляхів. Зниження витрат, як правило, супроводжується і зниженням цін, які встановлює виробник для споживача. При падінні цін споживачі одержують вигоду — можливість використати реально заощаджений дохід на інші товари або збільшити споживання цих продуктів. Проек­ти, зорієнтовані на зниження ринкових цін, підвищують віддачу проекту на величину приросту споживчого надлишку.

Під споживчим надлишком розуміють різницю між макси­мальною ціною, яку споживач готовий заплатити за одиницю продукції.

На відміну від фінансиста, що оцінює проект, економіст ви­значає всі екстерналії (або побічні ефекти), які супроводжують його. Під екстерналіями розуміють усі вигоди і витрати, які зу­мовлює проект та які не мають безпосереднього впливу на проект і тому не включаються до його фінансового аналізу. Побічні ефе­кти можуть бути як позитивними, так і негативними (табл. 18).