Сутність та основні ознаки процесу глобалізації

ГЛОБАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Ганчук О.В.

Тема: 2-3

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВНА ПРОБЛЕМА СВІТОВОГО РОЗВИТКУ

План:

ВСТУП

1. Сутність та основні ознаки процесу глобалізації.

2. Етапи розвитку глобалізації.

3. Види глобалізації.

4. Тенденції глобалізації і регіоналізації сучасного світу.

Термінологія та категоріальний апарат, міждисциплінарні підходи дослідження.

Історична зумовленість процесів глобалізації.

Посилення взаємозалежності світу і проблеми його збалансованого розвитку

8. Глобалізація як історичний процес та феномен сучасності: передумови та рушійні чинники. Форми глобалізації.

9. Погляди на глобалізацію американського фінансиста Джорджа Сороса.

10.   Протиріччя глобалізації та її перспективи. Глобалісти та   антиглобалісти. Глобалізація – нова глобальна проблема чи об’єктивний етап розвитку суспільства.

10.1 Позитивні і негативні аспекти глобалізації.

10.2 Антиглобалізм як реакція на процес глобалізації.

11.  Глобальний інформаційний простір.

12.  Вплив глобалізації на розвиток освіти.

13.   Аспекти процесу глобалізації в освіті.

 

 

Сутність та основні ознаки процесу глобалізації

Сучасне господарство все більше набуває глобального характеру. Слово «глобалізація» походить від англ. global – узагальнений, лат. - globus terrae – земна куля.

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік.

Досі не визначено єдиного розуміння поняття «глобалізація», незважаючи на тривалі дискусії, що отримали назву «Глобальний диспут». Автором терміна «глобалізація» є Т.Левіт, який у 1983 р. в економічному журналі Harvard Business Review опублікував статтю «Глобалізація ринків», назвавши глобалізацією процес злиття ринків товарів. Досліджуючи проблему просування товарів на ринки, вчений дійшов до висновку, що багатонаціональний комерційний світ наближається до завершення, і так створюється транснаціональна корпорація.

Щоб у загальних рисах охарактеризувати поняття глобалізації, про який ми будемо сьогодні говорити, слід, напевно, назвати основні, ключові поняття, які є складовою частиною цього явища. Насамперед. це такі добре відомі вам терміни, як глобальні проблеми, глобалістика, глобальний ринок, рух капіталу, міжнародні організації, Світова організація торгівлі, Світовий Банк, відкрите суспільство, вільна торгівля, ТНК.

А тепер – про саме поняття «глобалізація». Ідея глобалізації – одна з наймолодших соціологічних конструкцій; аж до 1987 р. на базі даних бібліотеки Конгресу у Вашингтоні не міститься згадки про книги, у назві яких використовувалося б поняття «глобалізація». У науковий обіг його ввів Р. Робертсон, який вперше використав цей термін в 1983 р, в 1985 р. він дав його докладне тлумачення, а в 1992 р. виклав основи своєї концепції в спеціальному дослідженні. З початку 90-х років кількість книг і статей на цю тему стало збільшуватися лавиноподібно, і сьогодні переважна більшість економістів вважає, що господарська глобалізація є найбільш значущим соціальним процесом кінця ХХ століття.

Глобалізація не є новим феноменом. Але вона являє собою історичний процес. Деякі вчені відзначають, що ця ідея – давня, як сам світ, а її зачатки простежуються ще в античній філософії. Інші початковою віхою глобалізації вважають Великі географічні відкриття, які призвели до виникнення світового ринку. Треті особливо підкреслюють життєстверджуючий погляд на світовий розвиток, чітко простежується в працях французьких просвітителів ХУІІІ ст. Четверті вважають, що в першій половині ХХ ст., зазначеної двома світовими війнами, лейтмотивом глобалізації стала, на жаль, не ідея світового прогресу, а ідея світової кризи.

Г. Терборн налічує шість історичних хвиль глобалізації та деглобалізації, починаючи з часу глобалізації християнства та інших світових релігій. Проте абсолютно ясно одне: звідки б не виводити родовід глобалізації, сучасний її всеосяжний характер означає настання принципово нового етапу в розвитку цього процесу.

Термін «глобалізація» почали активно вживати у 80-ті роки ХХ ст. для визначення злиттів ринків окремих товарів, які виробляли Великі транснаціональні корпорації. Але значного поширення термін набув після виходу в 1985 р. робіт Р. Робертсона, який дав визначення поняття «глобалізація», та Кенічі Омае, який у 1990 р. опублікував книгу «Світ без кордонів». На рубежі ХХ і ХХІ ст. поняття про глобалізацію стало воістину ключовим, або, як часто говорять, знаковим. Вивчення феномена глобалізації привертає вчених, громадських та політичних діячів, представників ділового світу. На Саміті тисячоліття в ООН, що проходив у вересні 2000 р., глобалізація була обов’язковою темою, яку зачепили у своїх виступах абсолютна більшість лідерів 189 держав, що з’їхалися до Нью-Йорка. Її вже не раз обговорювали також на зустрічах «великої сімки» країн світу.

Глобалізація – це занадто часто вживаний термін, якому можна надавати найрізноманітніші значення. Але сама сутність цього поняття трактується не завжди однаково, викликаючи дискусії в середовищі фахівців – економістів, політологів, соціологів, географів. Проте всі сходяться на тому, що в самій загальній формі суть глобалізації полягає в різкому розширенні і ускладненні взаємозв’язків і взаємозалежностей як між державами, так і між окремими людьми. З позицій політичної географії це означає певну зміну ролі державних кордонів, бар’єрна функція яких у міру глобалізації зменшується.

Глобалізація – складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Існують такі визначення:

Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства.

Глобалізація – складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів.

Глобалізація – процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу.

Глобалізація - сукупність викликів і проблем сьогодення.

Особливістю обґрунтування сутності глобалізації, на відміну від інших явищ або процесів, є те, що всі наукові дослідження щодо неї можна розмежувати за двома напрямками вивчення: з боку дослідників – прихильників чи науковців, котрі визнають глобалізацію, інші, що це лише - як чинник виникнення загроз для розвитку людства.

Серед прихильників вчений У Андерсен котрий визначив це явище як потік конвергуючих сил, що створюють справжньо єдиний світ. При цьому науковець проаналізував не лише економічний аспект, а й особливості нових зв’язків у культурі, біосфері, системі права та управління тощо.

Німецький соціолог У.Бек розуміє глобальність так: «Ми давно живемо в світовому суспільстві в тому розумінні, що уявлення про замкнутий простір перетворилося на фікцію». Водночас глобалізація, на думку дослідника, є «… діалектичним процесом, який створює транснаціональні соціальні зв’язки і простори, обезцінює локальні культури і сприяє виникненню третіх культур».

Подібні думки висловлює Ю.Павленко, який сутність глобалізації вбачає у перетворенні людства на єдину полі цивілізаційну структурно-функціональну систему.

М.Загладін – це явище є «внутрішньо суперечливим процесом. Вона (глобалізація) відкриває нові можливості економічного розвитку, вказуючи на взаємодію народів і держав, але водночас загострює наявні або спричиняє нові проблеми, котрі доцільно визначити як «виклики»».

На підтвердження можна навести думку вченого А.Уткіна, який вважає термін «глобалізація» - метафорою, що придумана для виявлення змісту і розуміння природи сучасного капіталізму.

Загалом глобалізація як процес формується під впливом багатьох чинників, що іноді є суперечливими за природою.

До таких чинників належать:

- рух товарів між країнами і секторами економіки;

- рух послуг між країнами і секторами економіки;

- рух фінансового капіталу між країнами;

- переміщення людей між країнами, зумовлене потребами здійснення економічних функцій;

- валютні операції на міжнародних валютних ринках;

- рух інтелектуальної продукції та ідей між дослідницькими і навчальними центрами.

Разом із тим зазначимо, що вплив згаданих факторів є спорідненим, бо кожен із них діє в межах певної системи, тобто вони відображають схожий процес: свободу реального та віртуального переміщення об’єктів між країнами. Але свобода переміщення та її ступінь є лише однією, а не винятковою, ознакою глобалізації. Саме тому глобалізацію слід розглядати у різних площинах суспільних інтересів, тому як рушійні фактори глобалізації можна назвати такі:

- економічний – значна концентрація і централізація капіталу, зростання великих компаній та фінансових груп;

- політичний – державні кордони поступово втрачають значення, стають прозорішими;

- міжнародний – відбуваються великомасштабні світові події (наприклад, Уругвайський раунд);

- технічний – можливості швидкого поширення ідей, товарів, фінансових ресурсів;

- суспільний – послаблення ролі традицій і звичаїв, мобільність людей у географічному, духовному, емоційному просторах;

- лібералізацію, регулювання ринку товарів і капіталу.

Щодо розгляду поняття глобалізації, на даний момент склалось 3 основні школи:

1-шу школу умовно позначаємо «глобалісти»

2-га школа отримала назву «скептики»

3-тя школа – «трансформісти»

1. Аргументи глобалістів щодо феномену глобалізації:

- глобалізація означає початок нової епохи людської історії, коли традиційні національні держави перетворюються на звичайні одиниці світової економіки. Прихильники цього підходу використовують переважно економічну логіку;

- розглядають глобалізацію переважно як економічне явище, глобалісти стверджують, що відбувається процес денаціоналізації економіки шляхом формування транснаціональних мереж, виробництва, торгівлі і фінансів;

- в умовах економіки «без кордонів» національна держава починає відкривати вторинну роль, тобто вона виступає посередницьким інститутом між регіональними і глобальними інститутами управління;

- створюється новий тип світової конфігурації, традиційний поділ на північ і південь перетворюється на апохронізми (пережиток країни), а новий поділ замінює традиційну структуру

- в зв’язку з тим, що національна держава починає відігравати вторинну роль, відповідно зникають суспільства загального добробуту і порушується класична система соціального забезпеченого захисту.

Таким чином, можна сказати, що глобальна економіка переважає. Передбачається завершення епохи національної держави, ставить під питання повноваження і легітимність національної держави. Суверенітет і автономія держави поступово руйнується.

2. Аргументи скептиків щодо феномену глобалізації:

- ступінь сучасної глобалізації є перебільшеною;

-  відбувається недооцінка спроможності національних держав, регіональної міждержавної економіки, а поза контролем національна глобальна економіка не може існувати;

- глобалізація спричинила економічну нерівність, сприяє розвитку фундаменталізму, що в свою чергу поділяє світ на культурні і етнічні анклави.

Отже, на відміну від глобалістів, скептики вважають, що незважаючи на глобалізацію, національна держава продовжує відігравати важливу роль у формуванні нового світового порядку.

3. Аргументи трансформістів:

- трансформісти доводять, що глобалізація це основна рушійна сила, яка спричиняє радикальну, соціальну, політичну і економічні зміни, які повністю перетворюють сучасне суспільство;

- глобалізація є історично безпрецедентним явищем;

- глобалізація – об’єктивний процес, який змушує національні держави приймати нові правила гри;

- в процесі глобалізації велику роль відіграють ситуативні фактори;

- фактично всі країни, якщо не на всій своїй території, і не у всіх сегментах соціальної структури, але в певній мірі є функціональною частиною великої системи;

- глобалізація призводить до розмежування між національним суверенітетом, територіальністю і державною владою; на зміну класичній моделі суверенітету приходить новий тип/режим суверенітету, який вже не має територіальної основи. Новий тип суверенітету – не кількість територіальних обмежувальних бар’єрів, а як інструмент приговорів, необхідних для проведення міжнаціональної політики;

- отже, влада національної держави не обов’язково зменшується під впливом глобалізації,навпаки, влада перетворюється і зменшується, пристосовуючись до складних процесів глобалізації.