2020-01-15
690
Вступ
Про співучасть можна говорити, спираючись на сукупність відповідних норм у загальному кримінально-правовому значенні, що розкрито в розділі 6 Кримінального кодексу України (Загальної частини) та в значенні норм Особливої частини. Зокрема, у ст.26 КК при визначенні поняття співучасті зроблені окремі уточнення у порівнянні з раніше діючим законодавством. А саме передбачено, що при співучасті має місце участь декількох суб’єктів злочину. В КК 1960р. поняття суб’єкта не було, мова йшла про вчинення злочину двома або більше особами. Уточнення зроблено і стосовно того, що співучасть може мати місце в разі скоєння умисного злочину. Раніше умисний характер злочину не підкреслювався.
Виділення поняття співучасті в окремий розділ чинного Кодексу пояснюється їх широким розповсюдженням, а також тим, що вчинення злочинів у співучасті має певну специфіку і відрізняється більш широким ступенем суспільної небезпеки. В цілому ряді випадків вчинення злочину у співучасті надає окремим складам злочинів кваліфікованого виду.
Однією з найбільш небезпечних тенденцій розвитку злочинності в Україні є консолідація злочинного середовища та утворення в ньому організованих злочинних угруповань - стійких об’єднань осіб, орієнтованих на тривалу спільну протиправну діяльність, метою яких, здебільшого є отримання значних доходів незаконним шляхом. Діяльність цих угруповань становить зміст одного з найбільш небезпечних видів сучасної злочинності - організованої. Що особливо тривожить, - злочинність даного виду зростає значно швидше від загальної. Найчастіше організованими групами вчиняються такі тяжкі і особливо тяжкі злочини, як крадіжки і привласнення чужого майна у великих і особливо великих розмірах, розбої, злочинні заволодіння зброєю, рекет (вимагання), контрабанда, незаконні дії, пов’язані з наркотичними засобами. Мають місце і вчинення такими злочинними об’єднаннями терористичних актів, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтувань, захоплення заручників та інших особливо небезпечних посягань. За допомогою інституту співучасті можна визначити відповідальність будь-якої особи, що бере участь у вчиненні злочинів такою групою осіб.
З огляду на подані вище факти стає очевидним те, що детальне вивчення поняття співучасті у злочині є досить необхідним аспектом на сьогодні. Співучасть переважає у більшості вчинюваних злочинів відповідно до статистики. Тому, на мою думку, удосконалення знань щодо цього інституту є досить актуальним.
Співучасть за кримінальним законодавством України та США
Оскільки Україна обрала курс на євроінтеграцію, доцільно провести порівняльний аналіз доктринальних та законодавчих положень щодо сутності інституту співучасті в Україні та США.
Кримінально-правовий інститут співучасті в Україні законодавець визначає в розділі VI "Співучасть у злочині" Загальної частини КК України (статті 26-31). Відповідно до статті 26, співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Злочин у співучасті може бути вчинений різними співучасниками (згідно з ч.1 ст.27 ними є виконавець, організатор, підбурювач, пособник). Організатор, підбурювач і пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною ст.27 КК України і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, що передбачає злочин, вчинений виконавцем (ч.2 ст.29 КК України) [1].
У кримінально-правовій доктрині розрізняють такі форми співучасті:
Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників - співучасть без попередньої змови та співучасть за попередньою змовою;
Залежно від способу взаємодії співучасників між собою - спів виконавство та співучасть;
За характером участі окремих співучасників у вчиненні злочину - просту і складну.
Щодо групової злочинної діяльності, то у ст.28 КК України передбачено чотири види злочинних спільнот: група буз попередньої змови; група за попередньою змовою; організована група; злочинна організація [1]. Співучасть може мати специфічні форми свого вияву (ексцес виконавця, співучасть у злочині із спеціальним суб’єктом, провокація злочину, невдала організація, добровільна відмова співучасників від доведення злочину до кінця тощо).
Федеральне кримінальне законодавство США поняття співучасті не містить. Співучасниками федерального злочину можуть бути як виконавці, так і пособники після факту вчинення посягання. Визначення перших є дуже широким, оскільки воно включає вказівку не тільки на осіб, які безпосередньо вчиняють посягання, а й на осіб, які сприяють його вчиненню, підбурюють, умисно викликають реалізацію злочинної поведінки тощо. Про це йдеться в §2 "Виконавці" р.18 33 США [6]:
"a) Той, хто вчиняє посягання проти Сполучених Штатів чи допомагає його вчиненню, підбурює, дає поради, керує, спонукає чи забезпечує його вчинення, підлягає покаранню як виконавець такого посягання;
b) Той, хто навмисно викликає вчинення дії, яка, будь вона вчинена безпосередньо ним чи іншою особою, вважалася б посяганням проти Сполучених Штатів, карається як її виконавець".
У розумінні українського законодавця таке визначення виконавця охоплює ознаки як співвиконавця, так і організатора, підбурювача та пособника. Виходячи з цього, всі співучасники (за винятком тих, хто належить до пособників після факту вчинення посягання), незалежно від обсягу та форми дій, які вони вчинили, несуть відповідальність, як і виконавець.
Пособники після факту вчинення посягання - це особи, які, знаючи про вчинення посягання проти Сполучених Штатів, приховують, полегшують, підтримують або сприяють правопорушнику з тим, щоб перешкодити або запобігти його арешту, судовому переслідуванню або покаранню (§3 р.18 33 США).
Щодо форм співучасті, то Федеральний кримінальний кодекс та правила не дає їм визначення й чітко не класифікує їх. Замість цього у нормах р.18 33 США вказується на різні типи злочинних спільнот: "продовжувані злочинні підприємства фінансового характеру" (§225), "кримінальні вуличні банди" (§521), "рекетирські підприємства" (§1952), "терористичні організації" (§2339 В) тощо. Різниця між ними полягає у формах вчинення посягань, кількісному складі, меті об’єднання, сумі незаконно одержаних доходів, покаранні за скоєне тощо [6].
