Основні принципи громадянства в Німеччині та Японії

Як ми вже знаємо, громадянство, це особливий постійний, двосторонній правовий зв'язок між особою та державою. Так визначимо його особливості в Німеччині та Японії.

В конституції Японії зазначено, що умови набуття громадянства визначаються законом про підданство, хоча в змісті закону принципово не наголошується на різниці між термінами «громадянство» та «підданство» і часто вони ототожнюються.

Громадянство в основному набувається за народження, на основі принципу крові, навіть якщо дитина народилася поза шлюбом, а мати дитини є підданою Японії.

Право натуралізації набуває сили, якщо особа самостійно подала заяву про набуття громадянство, яка має бути затверджена рішенням міністра юстиції, що опубліковується в його офіційному віснику. Для натуралізації особа має прожити на території держави не менше 5 років.

Припинення громадянства може мати місце навіть після прийняття рішення міністра юстиції.

В Японії використовується також право підстави – тобто коли дитина народилася на території Японії а батько й мати невідомі, а також якщо батьки не мають громадянства.

На відміну від Японії, в Конституції Німеччини зазначено, що німецьке громадянство є невід’ємним і його не можна позбавити, а втрата громадянства можлива лише на підставі закону. А проти волі особи – лише у тому випадку, якщо ця особа не стає особою без громадянства. Також вагомим принципом Німецької держави є те, що подвійне громадянство не допускається.

Для натуралізації в Німеччині необхідне виконання таких умов яз знання та повага до конституції та законів, проживання на її території не менше 8 років тощо. Також, обов’язковою умовою набуття громадянства Німеччини є те, що особа має довести, що вона відмовилась від попереднього громадянства.

 

Правовий статус іноземців, біженців в Японії та Німеччині.

 

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в цих країнах лише частково визначений в їх конституціях. Так, в статті 16-а Конституції Німеччини гарантується право на притулок для біженців. Ця стаття встановлює: процедуру розгляду заяв щодо надання притулку, яка скорочується порівняно з попереднім законодавством; встановлює запобіжні заходи для унеможливлення багаторазового одержання допомоги; встановлює рівень прожиткового мінімуму біженців шляхом надання натуральної допомоги; встановлює, що іноземці з країн ЄС, де діє женевська конвенція не можуть мати навіть тимчасовий політичний притулок, і не можуть посилатися на право політичного притулку.

 В Конституції ж Японії таке право прямо е зазначено.

Окремі права біженців та іноземців можуть обмежуватись як в Японії так і в Німеччині, проте ніякий закон не може змінювати самої суті, змісту права. Так, обмежуються здебільшого політичні права осіб (право обирати та бути обраними, право участі в політичних партіях тощо).

Основні права іноземців та біженців в Німеччині захищаються також тим, що Німеччина ратифікувала міжнародні пакти про права людини Організації Об’єднаних Націй.

В Японії права та свободи іноземців та біженців встановлюються відповідно до їх законів.

Висновки

 

Проаналізувавши факти, викладені в роботі, можна зробити такі висновки:

1. Отже, громадянство (підданство) – це постійний, сталий, безперервний, двосторонній правовий зв'язок між державою та особою, який полягає у встановленні взаємних прав та обов’язків, які закріплені в конституціях.

2. Правовий статус особи в Німеччині та Японії відрізняється тим, що Німеччина – це федеративна республіка, а Японія – конституційна монархія, хоча на даному етапі розвитку в обох країнах прослідковується швидкий розвиток демократичних засад побудови суспільства. Спільною рисою цих двох країн є те, що вони є переможеними у ІІ світовій війні, і тому взяли на себе зобов’язання перед певними народами про надання їм певних пільг (Німеччина).

3. Основна відмінність прав та обов’язків осіб в Німеччині та Японії полягає в тому, що в японській конституції більше наголошується ролі суспільства та народу в цілому. Це умовлено певними історичними чинниками, такими як феодальний та монархічний устрій, який існував довгий час в державі.

Що ж до способу викладення прав, свобод та обов’язків в конституції, то можна сказати про те, що конституція Німеччини більш деталізована в цьому сенсі. Вона не лише закріплює певне право, але й розкриває його суть.

4. Спільною рисою, при характеристиці розділу конституції названих країн про права, свободи та обов’язки особи є те, що в них майже не прописані обов’язки, і є широкий перелік прав та свобод, які здебільшого є спільними для обох країн.

5. ще однією суттєвою відмінністю правового статусу особи в Німеччині та Японії є те, що Німеччина є членом Європейського союзу, а отже ратифікувала основні конвенції про права людини та громадянина, статус іноземців та біженців. Таким чином, особи, що проживають на її території, у разі порушення своїх прав можуть звертатись до Європейського Суду з Прав Людини. І таким чином це є ще одним способом захищати свої прав та інтересів, яким не можуть користуватися піддані Японії.

[1] Конституція Японії 1947р. ст.12