2020-01-15
88
Зацікавленість комерційних банків України у виході на світові фінансові ринки визначається наступними факторами:
- Відкриття представництва за кордоном свідчить перш за все про високий рівнень розвитку українського банку, його міжнародне визнання;
- У випадку отримання, наприклад, права на проведення депозитних операцій, банк в залежності від країни в якій він знаходяться може залучати грошові суми своїх клієнтів під 6-8 % річних. В Україні вартість валютних резервів у 4-5 разів вище. Навіть з урахуванням більш високих вимог до українських партнерів за кордоном, а звідси і більш дорогих по гарантійному забезпеченню кредитних операцій, економічна вигода очевидна;
- Пошук нових потенціальних ринків сфер бізнесу (маркетингові мотиви).
Конкурентноспроможність і можливість виходу українських банків на світові ринки залежить перш за все від погодженності взаємодій з підприємницькими фінансовими колами, інтегрованість у світовий валютний, фондовий, страховий ринки. Нарешті, важливе значення має технічна оснащеність банків, що дозволить крім операційних даних отримувати також статистичну, аналітичну інформацію, необхідну для точної оцінки ситуації.
Реальні результати виходу українських комерційних банків на світові фінансові ринки поки невтішні: якщо не рахувати СНГ (зараз лише Приватбанк і Промівестбанк мають філії в Росії) лише один український банк номінально присутній у Великобританії – ПУМБ. Причина цього полягає не тільки в протидії місцевих влад і банків, але і в абсолютної неготовності наших комерційних банків працювати згідно з швидкими змінами фінансових, кадрових, технічних умов міжнародного банківського бізнесу. Сьогодні при принятті рішення про вихід на світові ринки домінують мотиви престижу. Але не маючи потрібної розробки такого стратегічного рішення, аналізу наявної інформації, ці спроби попасти в цивілізований світ банківського бізнесу зречені на невдачу. Нарешті українські банки можуть розраховувати лише на корреспондентські відношення і на здійснення окремих спільних з закордонними банками проектів.
Досвід окремих східноєвропейських країн вказує на плідність створення спільних банківських установ на заході по типу Центральноєвропейського міжнародного банку Угорщини. Банк це консорціум, в який входять Національний банк Угорщини (34 % капіталу) та 6 іноземних банків (по 11 % капіталу кожний) з країн – основних партнерів Угорщини по торгівлі: ФРГ, Австрії, Італії, Франції, Японії.
Важливою проблемою для східноєвропейських країн і СНГ залишається стимулювання та регулювання конкурентної боротьби в банківській діяльності. Більшість фахівців ставлять це питання в залежність від форми власності. Але в більшості розвинутих капіталістичних країн провідні банки знаходяться у власності або під контролем держави, що не заважає їм надавати найсучасніші фінансові послуги, займати тверді конкурентні позиції.
Хоча міжнародний кредит у певній мірі розвивається відокремлено від внутрішнього, а процентні ставки за ними не формуються безпосередньо на базі процентів за внутрішнім кредитом, в кінцевому рахунку „ціна” міжнародного кредиту (як і інтернаціональна ціна виробництва) базується на процентних ставках країн – провідних кредиторів, у першу чергу США, Японії, Німеччини. Але через багатофакторність позичкового проценту виникає розрив між національними рівнями ставок.
