Технологічні засоби конфігурування підсистеми

«1С: Бухгалтерія» і особливості вбудованої мови програмування

Для опису специфічних алгоритмів обробки інформації і створення інтерфейсу, орієнтованого на зручне представлення описаних у конфігурації даних, у підсистемі «1С:Бухгалтерія» використовується кілька технологічних механізмів. Використані мною механізми для реалізації поставленого завдання опишу нижче.
Необхідність наявності вбудованої мови визначає концепцією налаштовуваності підсистеми. Синтаксис вбудованої мови цілком відповідає стандартам високорівневих мов. Мова є предметно-орієнтованою. Він підтримує спеціалізовані типи даних предметної області, обумовлені конфігурацією підсистеми. Робота із цими типами даних у мові організована з використанням об'єктної техніки. Мова орієнтована на користувачів різної кваліфікації. Зокрема, його відрізняє м'яка типізація даних (що забезпечує швидке написання програмних модулів) і твердий контроль синтаксичних конструкцій, що зменшує ймовірність помилок.
Тому що система поєднує в собі візуальні і мовні засоби конфігурування, використання вбудованої мови в підсистемі має подійно-залежну орієнтацію, тобто мовні модулі використовуються в конкретних місцях для відпрацьовування окремих алгоритмів, що налаштовуються в процесі конфігурації. Так, наприклад, для документа можна описати алгоритм автоматичного заповнення реквізитів при введенні нового документа. Дана процедура буде викликана системою в потрібний момент.    

      Для одержання довільних звітів складної структури в підсистемі передбачена наявність предметно-орієнтованих механізмів запитів. Даний засіб опирається на існуючу умовно-змінну структуру інформаційної бази підсистеми, що дозволяє порівняно просто описувати досить складні запити. Використання запитів дозволяє легко будувати прості звіти й полегшує побудову складних звітів. При побудові складних звітів використання запитів може суттєво знизити трафік мережі, тому що одного разу обрана при виконанні запиту інформація, що зберігається в тимчасовому наборі даних на локальному комп'ютері, може багаторазово використовуватися.

Запити можна використовувати не тільки для побудови звітів, але й для реалізації інших процедур конфігурації, що вимагають одержання із бази даних якоїсь зведеної інформації.

Робота із запитами передбачає наступний порядок:

· за допомогою функції " Створити Об'єкт " створюється об'єкт типу "Запит" і посилання на нього присвоюється якої-небудь змінній. Далі звертання до запиту проводиться за допомогою цього посилання.

· після створення змінної типу "Запит" іде звертання до методу "Виконати", якому в якості параметра передається текст запиту, написаний спеціальною мовою запитів. Метод "Виконати" аналізує текст запиту, виконує відповідно до нього вибірку даних і формує тимчасовий вихідний набір даних (вибірку).

· після цього організується циклічна обробка сформованого тимчасового набору даних (вибірки) з ціллю отримання потрібного звіту.

Для усіх вихідних документів (первинних документів і звітів) в підсистемі передбачений єдиний формат — формат табличних документів. Це потужний засіб, що містить в собі оформлюючі можливості табличної структури і векторної графіки. Таким чином, він може бути використаний як для створення невеликих документів з дуже складною структурою ліній (типу платіжного доручення), так і для об’ємних відомостей, журналів і других подібних документів.

Редактор табличних документів дає можливість користувачам великий набір оформлюючих можливостей (шрифти, кольори, лінії, узори). Є також можливість вивода інформації в графічному вигляді (діаграми).

Однією із головних особливостей табличного редактора являється орієнтація на формування звітів за допомогою вбудованої мови підсистеми 1С: Бухгалтерія. Гнучке будування звітів з її допомогою стає можливим дякуючи наявності механізму маніпуляції секціями (областями документа). Редактор таблиць дозволяє маніпулювати не тільки горизонтальними, але і вертикальними секціями, що робить можливим створення звітів, масштабуємих не тільки в висоту, але і в ширину.

С іншої сторони, реалізована і можливість створення звіту в вигляді інтерактивної таблиці, яка одночасно являється інструментом вводу даних, їх обробки і відображення результатів.

Основною особливістю підсистеми 1С: Бухгалтерія є її конфігуруємість. Взагалі підсистема 1С: Бухгалтерія представляє собою сукупність механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об’єктів предметної області. Конкретний набір об’єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми обробки інформації визначає конкретна конфігурація. Разом з конфігурацією підсистема 1С: Бухгалтерія виступає в якості уже готового до використання програмного продукту, орієнтованого на певні типи підприємств і класи розв'язуваних завдань.

Конфігурація створюється штатними засобами підсистеми. Конфігурація звичайно поставляється фірмою «1С» в якості типової для конкретної області застосування, але може бути змінена, доповнена користувачем підсистеми, а також розроблена заново.

Підсистема 1С: Бухгалтерія має компонентну структуру. Частина можливостей, надаваних системою для вирішення завдань автоматизації, являються базовими, тобто підтримуються в любому варіанті поставки підсистеми. Це, насамперед, механізми підтримки довідників та документів. Інші можливості реалізуються компонентами підсистеми: наприклад, ведення списку бухгалтерських рахунків. Таким чином, установлений компонент визначає функціональні можливості підсистеми.

Всього існує три основних компоненти: «Бухгалтерський облік», «Оперативний облік», «Розрахунок». Кожний компонент розширює можливості підсистеми своїм механізмом обробки інформації. Ці механізми неможна однозначно зіставити з конкретними задачами автоматизації предметної області, однак, вони мають досить чітку спрямованість, яка визначає вибір складу необхідних компонентів, для створення конкретної конфігурації.

Компонент «Бухгалтерський облік» реалізує відображення господарських операцій, які відбуваються на підприємстві в бухгалтерському обліку. Він маніпулює такими поняттями, як бухгалтерські рахунки, операції і проводки. Можливості компонента «Бухгалтерський облік» дозволяють вести облік паралельно в декількох планах рахунків, вести багатомірний та багаторівневий аналітичний облік, кількісний і валютний облік.

Компонент «Бухгалтерський облік» надає можливість ведення бухгалтерського обліку для декількох підприємств в одній інформаційній базі.

Компонент «Оперативний облік» призначена для автоматизації оперативного обліку наявності й руху коштів. можливості компонента «Оперативний облік» дозволяють реєструвати рух і одержувати інформацію о про рух і залишок товарних, матеріальних, грошових та інших засобів підприємства у реальному часі у різних розрізах. Компонент «Оперативний облік» підтримує механізм реєстрів, котрий і забезпечує запис рухів і отримання залишків в різних розрізах. Використання цього механізму дозволяє автоматизувати облік взаєморозрахунків з клієнтами, облік складських запасів товарів, і багато іншого. Одна з головних областей застосування даного компоненту — автоматизація обліку складських та торгових операцій.

Компонент «Розрахунок» призначений для автоматизації складних періодичних розрахунків. Можливості даного компонента дозволяють виконувати розрахунки різної складності, в тому числі — з перерахуванням результатів «заднім числом», та вести архів розрахунків за минулі періоди. Ці можливості реалізуються журналами розрахунків, підтримуваними даним компонентом. Одна з основних областей застосування компонента — розрахунок заробітної плати.

Функціонування підсистеми ділиться на два процеси — конфігурування (опис моделі предметної області засобами підсистеми) та виконання (обробку даних предметної області).

Результатом конфігурування є конфігурація, що являє собою модель предметної області.

На етапі конфігурування підсистема оперує такими універсальними поняттями (об'єктами), як «Документ», «Журнал документів», «Довідник», «Реквізит», «Реєстр» та інші. Сукупність цих понять і визначає концепцію підсистеми.

На рівні підсистеми визначені самі поняття й стандартні операції на їхній обробці. Засоби конфігурування дозволяють описати структури інформації, що входять у ці об'єкти, і алгоритми, які описують специфіку їхньої обробки, для відображення різних особливостей обліку.

При конфігуруванні максимально використаються візуальні засоби налаштування, а для опису специфічних алгоритмів використовуються мовні (програмні) засоби.

У процесі конфігурування формується структура інформаційної бази, алгоритми обробки, форми діалогів і вихідних документів. Інформаційна структура проектується на рівні передбачених у підсистемі типів оброблюваних об'єктів предметної області (константи, довідники, документи, регістри, перерахування, журнали розрахунків, бухгалтерські рахунки, операції, проводки та ін.).

У процесі виконання підсистема вже оперує конкретними поняттями, описаними на етапі конфігурування (довідниками товарів і організацій, рахунками, накладними і т.д.).

При роботі користувача в режимі виконання конфігурації, обробка інформації виконується як штатними засобами підсистеми, так і з використанням алгоритмів, створених на етапі конфігурування.

Метадані підсистеми

 

Основу концепції підсистеми 1С: Бухгалтерія становить поняття «метадані». Однак перш ніж дати розшифровку цього поняття, уведемо поняття об'єкта метаданих.Метаданими («даними про дані») в підсистемі 1С: Бухгалтерія називається сукупність об'єктів метаданих, настроєних на зберігання й обробку інформації про господарську діяльність конкретного підприємства. Під об’єктом метаданихв підсистемі 1С: Бухгалтерія розуміється формальний опис групи понять предметної області з подібними характеристиками й однаковим призначенням.

Приведемо такий приклад. Об’єкт метаданих «Довідник» в підсистемі 1С: Бухгалтерія призначений для ведення списків однорідних елементів даних - довідників, картотек, нормативних збірників тощо. Використання об'єктів метаданих цього типу дозволяє організувати ведення будь-яких довідників, необхідних для автоматизації діяльності підприємства.

Як правило, об’єкти метаданих типу «Довідник» є комп'ютерними аналогами реально існуючих на підприємстві довідників, наприклад, довідника співробітників або номенклатури товарів, хоча можуть використатися й для організації списків, що не мають явних фізичних аналогів. Реалізований в підсистемі 1С: Бухгалтерія за допомогою об’єкта метаданих комп'ютерний аналог конкретного поняття предметної області будемо називати об'єктом даних.

Кожний об'єкт метаданих має унікальний набір властивостей. Цей набір описаний на рівні підсистеми і не може бути змінений у процесі налаштування конфігурації завдання. Набір властивостей об'єкта метаданих визначається, в основному, його призначенням у підсистемі 1С: Бухгалтерія.

Головною властивістю будь-якого об'єкта метаданих, є ідентифікатор - коротке найменування об'єкта метаданих. При створенні нового об'єкта метаданих, йому автоматично привласнюється умовний ідентифікатор, який складається зі слова «Новый» та цифри. Цей ідентифікатор можна змінити в процесі редагування властивостей об'єкта метаданих, при цьому підсистема відслідковує унікальність ідентифікаторів. Однак ідентифікатор не може бути вилучений без видалення самого об'єкта метаданих.

Деякі властивості із усього набору властивостей, властивих об'єкту метаданих, доступні для редагування й можуть бути так чи інакше змінені у процесі конфігурування підсистеми 1С: Бухгалтерія. Характер змін і їхніх меж також задаються на рівні підсистеми. Цілеспрямованою зміною властивостей об'єкта метаданих спеціаліст, здійснюючий конфігурування підсистеми, може домогтися необхідного поводження об'єкта при роботі підсистеми. Однак такі зміни не зачіпають сутності об'єкта і не дозволяють добитися від нього дій, не властивих об'єктам даного типу.

Більшість об'єктів метаданих у підсистемі 1С: Бухгалтерія можуть мати візуальне подання. У самому загальному випадку візуальне подання складається з наступних частин:

· екранний діалог, використовуваний для уведення й редагування інформації, яка зберігається в об'єкті метаданих;

· друкована форма об'єкта метаданих (друкованих форм може бути декілька);

· модуль форми - програма на вбудованій мові підсистеми 1С: Бухгалтерія.

Як правило, модуль форми містить алгоритм побудови друкованої форми об’єкта метаданих, а також може виконувати обробку що вводить в діалог інформації для цілей вхідного контролю, виконання розрахунків і т.п.. Сукупність екранного діалогу, друкованої форми й модуля називається формою.

Здатність мати візуальне подання дозволяє об'єкту метаданих організувати інтерактивну взаємодію з користувачем. Характер такої взаємодії розробляється спеціалістом, здійснюючим конфігурування підсистеми 1С: Бухгалтерія, і визначається, в основному, типом об'єкта метаданих. Для розробки форм у Конфігураторі, застосовується комплексний редактор форм, який дозволяє редагувати усі компоненти форми у взаємозв'язку.

Об’єкти метаданих в підсистемі 1С: Бухгалтерія можуть бути як незалежними, так і підпорядковуватися один одному. Наприклад, незалежним об'єктом метаданих є константа. Константа самодостатня: вона може містити яке-небудь значення, і цим повністю вичерпується її призначення в підсистемі 1С: Бухгалтерія. Більш того: константа може бути присутньою у підсистемі й навіть може містити яке-небудь значення, але при цьому не використатися іншими об'єктами метаданих. Правда, на практиці таке зустрічається рідко. Тепер - прямо протилежний приклад. Об’єкт метаданих «Реквізит довідника», який містить яку-небудь додаткову інформацію про елемент довідника, може існувати тільки в складі об'єкта метаданих «Довідник». Сам по собі, окремо від довідника, реквізит довідника ніколи не використається. Об’єкт метаданих «Довідник» може взагалі не містити об’єктів типу «Реквізит довідника», але якщо такі об'єкти існують, то вони "живуть" тільки усередині довідника. Об’єкти метаданих, які можуть мати у своєму складі підлеглі об'єкти, називаються агрегатними об'єктами метаданих.

Всі об’єкти метаданих, які існують у підсистемі 1С: Бухгалтерія, утворять кілька основних видів. Кожний вид об'єктів метаданих являє собою саме ті "будівельні елементи", з яких буде створюватися конфігурація.

Формально об'єкти метаданих поєднуються у види в дереві метаданих. Назви видів користувач бачить на першому рівні дерева метаданих, коли відкриває вікно «Конфігурація» у Конфігураторі.

Незважаючи на відсутність формального визначення, назви видів об'єктів метаданих широко використаються при роботі із системою. Наприклад, спеціаліст, що здійснює конфігурування підсистеми 1С: Бухгалтерія, бачить свою ціль в розробці необхідного набору довідників, документів, звітів, журналів, які будуть реалізовувати необхідну систему обліку. Кінцевий користувач підсистеми - керівник, бухгалтер, менеджер, комірник - також оперує конкретними довідниками, документами й т.д. для рішення стоячих перед ним завдань.

 

Нижче наведена коротка характеристика основних видів об'єктів метаданих підсистеми 1С: Бухгалтерія (див. таблицю 1.2).

 

Таблиця 1.2

Характеристика об’єктів метаданих підсистеми

 

Найменування	Коротка характеристика
Константи	Постійні (умовно-постійні) величини. Константи зберігають інформацію, яка не змінюється або змінюється досить рідко: назва організації, її поштова адреса й так далі.
Довідники	Списки однорідних елементів даних. Використаються для зберігання нормативно-довідкової інформації.
Документи	Служать для уведення інформації про виповненні господарські операції.
Журнали документів	Списки об'єктів даних типу «Документ». Служать для роботи з документами.
Перерахування	Списки значень, що задають на етапі конфігурування.
Звіти	Засіб одержання вихідної інформації. Джерелом даних для побудови звітів служать документи, довідники й регістри, також використається інформація, що зберігається в константах.
Обробка	Об’єкти метаданих цього виду використовуються для виконання різних дій над інформаційною базою.
Плани Рахунків	Списки об'єктів даних типу "бухгалтерський рахунок" - облікових регістрів, по яким буде виконуватися угруповання засобів при роботі із системою 1С: Бухгалтерія. Поняття "план рахунків" в підсистемі 1С: Бухгалтерія цілком відповідає загальноприйнятому розумінню аналогічного терміна в бухгалтерському обліку.
Види Субконто	Списки об'єктів аналітичного обліку. Використаються для організації аналітичного обліку засобів підприємства, у сукупності з бухгалтерськими рахунками.
Операція	Засіб відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, які відбуваються на підприємстві. Об'єктами даних цього типу є "операції" - сукупності бухгалтерських проводок, які виконують зміни в залишках і оборотах по бухгалтерських рахунках.
Проводка	Бухгалтерські проводки. Використаються тільки разом з об'єктами даних "Операція" і призначені для відображення в бухгалтерських підсумках результатів господарських операцій.
Регістри	Засіб нагромадження оперативної інформації про наявність і рух коштів.
Журнали розрахунків	Засіб проведення періодичних розрахунків і зберігання результатів розрахунку минулих періодів. Кожний журнал пов'язаний з одним з довідників, що називається довідником об'єктів розрахунку. Кожний рядок журналу - одиничний акт розрахунку, який виробляється для певного об'єкта по певному алгоритмі, має довжину в часі й результат.
Види розрахунків	Алгоритми, по яких можуть проводитися розрахунки записів журналів розрахунку.
Групи розрахунків	Засіб логічного об'єднання видів розрахунку по тим або іншим ознакам.
Календарі	Засіб побудови графіків роботи підприємства.

 

 

               

               

    Елемент даних якого-небудь виду вже є конкретним документом, звітом, журналом, константою і так далі. Як правило, кожний елемент використається для роботи із цілком визначеною інформацією предметної області.

Однією із властивостей об'єкта метаданих є тип значення, що може приймати об'єкт. Тип значення визначає, якого роду інформацію може містити об'єкт метаданих. Тип значення об'єкта метаданих призначається при створенні або редагуванні властивостей об'єкта у процесі налаштування конфігурації завдання.

Властивість "Тип значення" існує не у всіх об'єктів метаданих: як правило, агрегатні об'єкти метаданих - типу "Довідник", "Документ", "Журнали" і тому подібні - не мають цю властивість, так як містять "комплексну" інформацію, тобто зберігають одночасно дані різних типів. Об’єкти метаданих, для яких може бути зазначений тип інформації, який міститься в об'єкті, у підсистемі 1С: Бухгалтерія, називаються типізованими об'єктами метаданих.

Типи значень, які може приймати об'єкт метаданих, можна розділити на 2 групи. Першу групу становлять базові типи значень: «число», «рядок» і «дата». Відповідно, інформація, що зберігається в об'єкті метаданих, може бути числом, довільним рядком символів або датою. Крім цього, деякі об'єкти метаданих підсистеми 1С: Бухгалтерія також можуть утворювати типи значень. Наприклад, константі може бути призначений тип значення "Документ". У цьому випадку значення константи буде являти собою посилання на один з існуючих в підсистемі 1С: Бухгалтерія документів.

Об’єкти метаданих, які можуть утворювати типи значень інших об'єктів метаданих, в підсистемі 1С: Бухгалтерія називаються типоутворюючими об'єктами метаданих. Такими об'єктами в підсистемі є: довідники, документи, перерахування, бухгалтерські рахунки, плани рахунків, види субконто, види розрахунків, календарі.

Необхідно звернути увагу, що типоутворюючі об'єкти метаданих утворюють тип значення відразу після створення в Конфігураторі об'єкта любого з таких типів. Наприклад, коли в Конфігураторі створюється новий довідник, те в списку типів значень з'являється найменування створеного довідника. Такий тип значення може бути привласнений кожному з типізованих об'єктів метаданих, що типізуються.

 

  1.3 Опис понять (об'єктів) "1 С: Бухгалтерія 7.7"

Для роботи з постійною і умовно постійною інформацією в підсистемі використовуються об'єкти типу "Константа". Найчастіше використовують такі константи, як "Найменування підприємства", "Ставу ПДВ", "ПІБ головного бухгалтера" та ін.

У підсистемі може бути описана необмежена кількість констант. На етапі конфігурації задаться список констант і описуються їх характеристики. Константи можуть мати ознаку періодичності для відстежування історії зміни значення константи.

Для роботи з постійною і умовно постійною інформацією з деякою безліччю значень в підсистемі використовуються об'єкти типу "Довідник".

Зазвичай довідниками є списки матеріалів, товарів, організацій, валют, співробітників та ін.

Механізм підтримки довідників дозволяє спроектувати і підтримувати самі різні довідники. На етапі конфігурації можна описати, які властивості має кожен конкретний довідник. До властивостей, що настроюються, відносяться, наприклад, довжина і тип коду, кількість рівнів, підтримка унікальності кодів, набір реквізитів довідника.

Окрім коду і найменування, механізм роботи з довідниками дозволяє створювати набір реквізитів для зберігання будь-якої додаткової інформації про елемент довідника. Для реквізитів довідника можлива вказівка типу "Періодичний" для відстежування історії зміни значень реквізитів.

Для кожного довідника може бути задані декілька форм перегляду і редагування.

Вікно довідника, в загальному випадку, є таблицею, набір граф якої повністю визначається конкретною конфігурацією. Якщо це не змінено в конкретній конфігурації, таблиця містить мінімум дві графи - код і найменування елементу довідника.

Склад і взаємне розташування граф, що відображуються у формі довідника, можуть розрізнятися для різних режимів роботи з довідником. Тобто конфігурація може пропонувати декілька візуальних представлень одного і того ж довідника.

Якщо довідник має ієрархічну структуру, вікно справоч-ника може також містити дерево груп. Взаємне розташування дерева груп і таблиці, взагалі кажучи, може бути абсолютно довільним, проте найчастіше їх розташовують поруч і задають однаковий розмір по вертикалі.

Використання довідників дозволяє виключити неоднознач-ность при заповненні тих або інших реквізитів документів або дру-гих довідників. Наприклад, якщо в рахунку вимагається вводити наиме-нование організації-клієнта, вибір елементу з довідника клієнтів дозволить уникнути помилкового введення найменування різними кінцевими користувачами (продавцями).

Якщо це не заборонено в конкретній конфігурації (для конкретного користувача), довідник може редагуватися в процесі роботи - можуть вводитися нові записи, редагуватися або віддалятися існуючі.

Робота з довідниками може здійснюватися в двох режимах: режим перегляду і редагування і режим вибору елементу довідника.

У режимі перегляду і редагування форма довідника відкривається за допомогою головного меню програми, натисненням кнопки панелі інструментів, натисненням кнопки іншої форми або каки-ми-либо іншими діями, якщо це обумовлено конфігурацією завдання. Підсистема 1С:Предприятие дозволяє організувати многоуровне-вые довідники до 10 рівнів вкладеності. Використання багато-рівневих довідників дозволяє організувати услов-но-постоянную інформацію і класифікатори з потрібною мірою деталізації, а також організувати ведення багаторівневого аналітичного обліку по рахунках.

Підсистема 1С:Предприятие має механізм підтримки подчинен-ных довідників. Такий механізм дозволяє зв'язати між собою елементи різних довідників: організації і договори з ними, товари і одиниці їх виміру, і так далі. У підлеглого довідника кожен елемент пов'язаний з конкретним елементом справоч-ника-власника. При роботі у вікні підпорядкованого довідника набір елементів, що переглядаються, визначається поточним елементом довідника-власника. Наприклад, якщо у вікні довідника організацій курсор встановлений на конкретному елементі довідника (конкретної організації), то в підлеглому йому довіднику договорів будуть виведені тільки договори поточної організації.

Для опису супідрядних сутей можна використовувати не многоуровневость довідника, а підлеглість довідників. В цьому випадку в підпорядкованому довіднику кожен об'єкт відноситься до певного об'єкту довідника-власника.

У конкретній конфігурації створюється необхідна кількість довідників, для зберігання даних про об'єкти, використовувані при автоматизації цієї предметної області. Наприклад, це можуть бути довідники "Організації", "Товари", "Співробітники" і т. д.

Перерахування використовуються в підсистемі 1С:Предприятие для опису постійних наборів значень, що не змінюються для конкретної конфігурації.

На етапі конфігурації можна описати практично необмежену кількість видів перерахувань. На відміну від довідника, значення перерахувань задаються на етапі конфігурації, і не можуть бути змінені на етапі виконання.

Типовими прикладами перерахувань є види оплати (готівкова, безготівкова, бартер), статус клієнта (постійний, разовий).

Однією з головних особливостей перерахувань є те, що конфігурація сама використовує існуючі значення перерахувань. Наприклад, алгоритм конфігурації може бути орієнтований на те, що кожен клієнт має один з двох статусів - або "постійний", або "разовий", в цьому випадку вказівка статусу клієнта виконується шляхом вибору одного зі значень перерахування. Для довідників конфігурація зазвичай не використовує конкретних значень (наприклад, найменування товарів або організацій).

Документи призначені для зберігання основної інформації про усі події, що відбуваються на підприємстві, і, зрозуміло, що мають сенс з точки зору економіки. За допомогою документів відбиваються і платежі з розрахункового рахунку, і операції але касі, і кадрові переміщення, і рухи по складу, і інші подібні події.

В процесі конфігурації настроюється довільна кількість видів документів. Типовими прикладами видів документів є такі документи, як "Платіжне доручення", "Рахунок", "Прибуткова накладна", "Витратна накладна", "Накладна на внутрішнє переміщення", "Прибутковий касовий ордер" і так далі. Кожен вид документу призначений для віддзеркалення свого типу подій. Це визначає його структуру і властивості, які описуються в конфігурації.

Кожен вид документу може мати необмежену кількість реквізитів в шапці і в багаторядковій частині. Для документу створюється форма введення - екранний діалог. При налаштуванні для документу задаються також загальні характеристики: довжина номера документу, умови підтримки унікальності номерів і інші. Усі документи характеризуються номером, датою і часом.

Підсистема автоматично підтримує журнали перехресних посилань але документам.

Документи грають центральну роль для основних механізмів, що реалізовуються компонентами підсистеми. Усі документи (незалежно від виду) утворюють єдину послідовність. Фактично, ця послідовність відбиває послідовність подій - так, як вони відбувалися реально. Усередині дати послідовність документів визначається їх часом, при цьому час документу є не стільки засобом віддзеркалення реального (астрономічного) часу введення документу, скільки засобом, що дозволяє чітко упорядкувати документи усередині однієї дати. Дані, що вводяться в документ (реквізити документу), зазвичай містять інформацію про подію, що сталася,: наприклад, в накладній - інформацію про те, з якого складу, яких товарів і скільки відвантажено; у наказі про прийом на роботу - інформацію про співробітника, оклад, інші відомості. Окрім власне записи, для документу дуже важливою властивістю є його проведення. При проведенні документ може відбити зафіксовану ним подію в механізмах, що реалізовуються компонентами. Наприклад, якщо встановлена компонента "Бухгалтерський облік", документ може записати бухгалтерську операцію, відбивши у вигляді проводок в бухгалтерському обліку інформацію, що міститься в документі.

Модуль документу є програмою на вбудованій мові підсистеми 1С:Предприятие. На відміну від модуля форми, він має декілька особливостей. Модуль документу викликається для виконання при проведенні документу, при цьому виконується зумовлена процедура ОбробкаПроведення. Тільки з модуля документу можна змінювати регістри, періодичні реквізити довідників (для яких включена властивість "Змінюється документами") і журнали розрахунків. Усі ці зміни виконуються засобами вбудованої мови.

Також тільки з модуля документів можна формувати операції і проводки операцій. Проводки викликають зміни в бухгалтерських підсумках.

Для зміни регістрів при виконанні модуля документу створюються особливі записи, звані рухами регістрів. Ці записи вказують: як в результаті проведення документу повинні змінитися звідні залишки або обороти, що зберігаються в регістрах.

Документ "пам'ятає" про ті зміни, які він виконав в регістрах, довідниках, журналах розрахунків і бухгалтерських операціях. При видаленні документу або відміні його проведення (команда "Зробити документ непроведеним" в меню "Дії" головного меню підсистеми 1С:Предприятие) виконані документом зміни будуть коректно видалені. Для редагування модуля документу використовується текстовий редактор.

При роботі в режимі "1 С:Предприятие" для кожної введеної в метаданних послідовності документів підсистема автоматично підтримуватиме межу послідовності. Межею послідовності виступатиме позиція документу. При послідовному проведенні документів, що входять в цю послідовність, межа послідовності встановлюватиметься на кожен знову проведений документ. Проте, якщо проводитиметься документ, що відноситься до цієї послідовності, але розташований пізніше за інший проведений документ, що відноситься до тієї ж послідовності і знаходить після поточної межі послідовності, то межа послідовності зрушуватися не буде, оскільки порушується послідовність проведення документів. Ця ситуація може бути проаналізована алгоритмом проведення документу.

При проведенні документів заднім числом, а також відміні проведення або видаленні документів, якщо віддаляються або записуються рухи регістрів або проводки по рахунках, вказаних як що впливають на цю послідовність, межа послідовності відсовується на момент зміненого документу.

Таким чином, межа послідовність просуватиметься вперед при послідовному проведенні документів, що відносяться до цієї послідовності, і відсовуватиметься назад при зміні регістрів, що заднім числом відносяться до цієї послідовності рухів, і проводок.

У режимі перерахунку документів (викликається вибором пункту "Проведення документів" з меню "Операції" головного меню програми) існує спеціальна можливість відновлення послідовності проведення документів. При це використанні підсистема автоматично виконує перепроведение усіх документів, що відносяться до цієї послідовності від межі послідовності, до вказаного моменту.

Режим відновлення послідовності дозволяє автоматично виконати перепроведение усіх документів, що відносяться до послідовності від поточної позиції межі послідовності, до вказаного моменту.

Відновлення послідовностей може виконуватися тільки в монопольному режимі, оскільки підсистема повинна гарантувати незмінність підсумків на момент перепроведения документів.

Якщо в підсистемі встановлена компонента "Бухгалтерський облік" і в структурі метаданих існує хоч би один план рахунків, в дерево метаданих на гілку "Документи" додається зумовлений документ "Операція", призначений для введення інформації про господарські операції.

Призначення цього виду документів буде коротко викладено нижче. Для введення інформації про господарські операції в підсистемі використовується спеціальний об'єкт метаданих - "Операція". Він дозволяє занести в систему інформацію про господарську операцію і зафіксувати дату і час здійснення операції, суму операції, і деякі додаткові відомості, склад яких можна визначити в Конфігураторі. Операції можуть вводиться в систему автоматично на основі документів або вручну.

На основі документу операція вводиться шляхом введення відповідного документу: алгоритм формування операції для конкретного документу має бути записаний в модулі документу. Усі необхідні реквізити операції в цьому випадку заповнюються автоматично.

Якщо операція вводиться користувачем "вручну", підсистема 1С:Предприятие автоматично створює документ "Операція" і відкриває для редагування форму операції. В цьому випадку усі реквізити операції користувач вводить самостійно. Для введення таких операції призначений документ "Операція".

Документ "Операція" має особливі властивості. На відміну від інших об'єктів метаданих, його структура не редагується. Структурою цього документу є структура об'єкту метаданих "Операція". На відміну від об'єктів метаданих типу "Документ", формою документу "Операція" є форма операції. Окрім цього, документу "Операція" не має форми списку.

Для редагування властивостей документу "Операція" використовується вікно редагування "Документ Операція", який можна викликати подвійним клацанням миші на ключовому слові "Операція". Властивості, які редагуються в цьому вікні, співпадають з аналогічними властивостями об'єктів метаданих типу "Документ".

Слід звернути увагу, що журнал документів, який буде вказаний для роботи з документами типу "Операція", при роботі з системою міститиме тільки операції, введені користувачем "вручну". Для доступу до усього списку операцій - і сформованих автоматично, і введених вручну - слід використовувати журнал операцій.

Журнали документів призначені для перегляду документів. Кожен вид документу може бути віднесений до певного журналу. Сам журнал документів не додає нових даних в систему, а служить тільки як засіб перегляду списку документів одного або декількох видів.

Наприклад, може бути створений журнал "Складські документи", який міститиме усі прибуткові накладні і накладні на внутрішнє переміщення.

Для журналу можуть бути визначені графи журналу, для зручності перегляду реквізитів різних видів документів, віднесених до цього журналу. Для журналу може бути описані декілька форм його візуального представлення.

Для опису звітів і процедур довільної обробки на етапі конфігурації може бути створена необмежена кількість форм звітів. Кожна форма має свій діалог налаштування, який дозволяє визначити набір параметрів формування звітів. Наприклад, для видачі складської довідки - вибрати конкретний склад.

Алгоритм отримання звіту описується з використанням вбудованої мови, при цьому може бути задіяна вбудована мова запитів. Для виведення звітів може бути використаний як текстовий формат, так і спеціалізований табличний формат звітів.

Підсистема також підтримує можливість розробки зовнішніх звітів (обробок), що зберігаються не в самій конфігурації, а в окремих файлах.

1.4 Компонента "Бухгалтерський облік"

 

Бухгалтерський облік грунтується на таких поняттях, як рахунки, субрахунки, об'єкти аналітичного обліку. Основним поняттям компоненти "Бухгалтерський облік" є рахунок. Рахунок має ряд властивостей - він може бути валютним, містити суб-рахунку, мати об'єкти аналітичного обліку і т. д. Усі рахунки зібрані в план рахунків. В той же час, план рахунків - цей засіб, що дозволяє настроювати бухгалтерський облік на вимоги конкретного підприємства.

При налаштуванні планів рахунків в конфігурації визначаються можливості ведення бухгалтерського обліку. Чи буде використаний тільки синтетичний облік, або ж знадобиться ведення аналітичного обліку, а також валютного або кількісного обліку - усі ці можливості задаються при конфігурації плану рахунків. Оскільки основним елементом плану рахунків є рахунок, то при додаванні нових можливостей обліку він придбаває нові властивості.

При введенні самих рахунків (у конфігурації або в інформаційній базі) в плані рахунків задається спосіб ведення бухгалтерського обліку по кожному рахунку: наявність субрахунків, ведення валютного обліку, ведення аналітичного і кількісного обліку.

У компоненті "Бухгалтерський облік" властивості бухгалтерських рахунків можуть гнучко настроюватися залежно від прийнятої підсистеми обліку в конкретній країні і на конкретному типі підприємств.

Передусім, може підтримуватися одночасно декілька планів рахунків, кожен з яких може мати специфічні властивості. Для плану рахунків задається довжина коду рахунку і кількість рівнів субрахунків, а також кількість знаків в субрахунку кожного рівня. Для рахунків настроюються додаткові реквізити, а також форми перегляду списку і редагування рахунків.

Бухгалтерські рахунки є основою підсистеми бухгалтерських підсумків компоненти "Бухгалтерський облік". При їх налаштуванні задаються властивості додаткових розрізів обліку - валютна, аналітична і кількісна.

Компонента "Бухгалтерський облік" підтримує багатовимірний і багаторівневий аналітичний облік.

Крім того, настроюється можливість використання роздільника обліку. Роздільник обліку дозволяє вести облік незалежно по декількох організаціях в одній інформаційній базі.

Важливою особливістю бухгалтерських рахунків є можливість створення об'єктів як в конфігурації, так і в самій інформаційній базі. Введення конкретних рахунків в конфігурацію доцільне у тому випадку, якщо поведінка самої конфігурації вимагає обов'язкової наявності самих рахунків або конкретних властивостей цих рахунків.

Наявність рахунків дозволяє отримувати узагальнювальну інформацію про засоби підприємства в бухгалтерському обліку. Для більшої деталізації отримуваної інформації використовуються субрахунки. Так, наприклад, рахунок 68 може містити субрахунки 68.1, 68.11 і т. д. Це найпростіший приклад субрахунку, використовуваний зазвичай в бухгалтерському обліку. Можна сказати, що в даному випадку план рахунків має дво-рівневу структуру, де верхнім рівнем є рахунок 68, усі підлеглі йому субрахунки знаходяться на нижньому, другому рівні. У підсистемі 1С:Предприятие можливе ведення субрахунків з більш складною структурою: у субрахунку може, у свою чергу, бути свій "суб-субрахунок" і так далі.

Довжина рахунку і підлеглих йому субрахунків може бути різна і визначається на етапі конфігурації підсистеми.

Як правило, рахунки, введені в план рахунків, використовуються для складання балансу підприємства і інших стандартних бухгалтерських звітів. Проте, в деяких випадках на підприємствах потрібно використання допоміжних рахунків, які не повинні потрапляти в баланс. Такі рахунки називаються забалансовими. Для позначення забалансових рахунків в 1С:Предприятии використовується спеціальна ознака, яка стає у бухгалтерського рахунку при завданні його властивостей.    

Забалансові рахунки не повинні кореспондувати з основними рахунками, т. е. тими, на основі яких формуються підсумкові дані для балансу.

Рахунки можуть бути активними, пасивними або активно-пасивними. Ця ознака використовується в підсистемі для виявлення помилкових ситуацій. Так, наприклад, активний рахунок повинен мати дебетовий залишок, пасивний, - кредитовий. Якщо рахунок активно-пасивний, то він може мати як дебетовий, так і кредитовий залишок. Для отримання розгорнутого сальдо по активно-пасивних рахунках слід організовувати аналітичний облік або вести облік на субрахунках такого рахунку.

Поняття "забалансового" рахунку в 1С:Предприятии ширше, ніж в традиційному бухгалтерському обліку. Так, окрім забалансових рахунків, визначених в "Плані рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств", 1С:Предприятие позво-ляет вводити "забалансові" рахунки, які називаються допоміжними або робочими.

Такі рахунки зазвичай використовуються для допоміжних цілей, наприклад, для зберігання суми неоподатковуваного доходу працівника (він використовується при розрахунку зарплати) або обліку пробігу автомобілів. Також, на такому забалансовому рахунку можна вести облік підприємств-боржників, при цьому завжди можна проглянути список боржників, навіть якщо борги вже списані в збитки підприємства.

Види субконто є спеціальними об'єктами, підтримуваними компонентою "Бухгалтерський облік", для ведення аналітичного обліку по рахунках бухгалтерського обліку. Термін субконто використовується для позначення набору значень, використовуваних для ведення аналітичного обліку по рахунку. Субконто можуть виступати основні засоби, організації, товари і інші набори об'єктів, як реально існуючих, так і абстрактних. Наприклад, субконто можуть бути види бюджетів - федеральний, територіальний, місцевий.

Вид субконто ідентифікує сукупність об'єктів конкретного типу, які надалі можуть використовуватися для ведення аналітичного обліку. Сам по собі вид субконто не описує яких або даних, що зберігаються, в підсистемі 1С:Предприятие. При його налаштуванні вказується один з існуючих типів даних, який визначатиме набір значень субконто цього виду, - звичайно це довідник або перерахування. Наприклад, вид субконто "Товари" матиме тип "Довідник.Номенклатура".

Створені види субконто вказуються для налаштування аналітичного обліку по рахунках. Для кожного рахунку допускається використання до 5 видів субконто, що дозволяє вести багатовимірний аналітичний облік. Ведення багаторівневого аналітичного обліку реалізується шляхом використання багаторівневих довідників.

Віддзеркалення рухів засобів в бухгалтерському обліку записується у вигляді операцій і проводок. Операція є повним віддзеркаленням в бухгалтерському обліку господарської операції, що сталася на підприємстві.

Операція може містити декілька проводок. Проводки не існують окремо від операцій. Кожна проводка належить одній і тільки одній операції. Операція, у свою чергу, завжди належить документу, причому у документу може бути тільки одна операція. Сама операція може записуватися при записі документу або у момент проведення, але проводки по документу формуються тільки при його проведенні. Крім того, для забезпечення ручного введення операцій існує спеціальний вид документу "Операція", який не має власних даних, а використовується тільки в якості "носія" операції, введеної вручну. Порядок віддзеркалення проводок в бухгалтерському обліку визначається послідовністю документів, яким належать операції.

У конфігурації описуються різні властивості операцій і проводок. І для операції, і для проводок можуть бути задані додаткові реквізити. Підсистема 1С:Прсдприятие має тільки один об'єкт метаданих "Дроту". Об'єктами даних цього типу будуть введені в систему проводки.

Структура проводки значною мірою залежить від налаштувань параметрів обліку. Її можна умовно розділити на 2 складові.

Постійна частина структури проводки містить ряд реквізитів, які є присутніми завжди, незалежно від налаштування різних типів обліку. До таких реквізитів відносяться кореспондуючі рахунки (рахунок дебету проводки і рахунок кредиту проводки) і сума проводки.Змінна частина структури визначається налаштуваннями різних ознак обліку (аналітичний, кількісний, валютний), які виконуються при редагуванні властивостей планів рахунків. До таких реквізитів відносяться: субконто (до 5-ти на кожного з кореспондуючих рахунків), валюта і сума у валюті, кількість проводки.

Необхідно врахувати, що використання конкретних реквізитів із змінної частини структури проводки, у свою чергу, залежить від використовуваних кореспондуючих рахунків. Наприклад, якщо в проводці використані кореспондуючі рахунки, для яких не встановлено кількісного обліку, то відповідний реквізит проводки заповнювати буде не можна. Це ж справедливо і для субконто і для виду валюти і суми у валюті.

Окрім цього, при редагуванні властивостей проводки можна створити набір додаткових реквізитів для зберігання будь-якої додаткової інформації про проводку. Як правило, використання цих реквізитів не залежить від налаштувань параметрів обліку.Проводки, як об'єкти даних, можуть існувати тільки "усередині" операції. Форма операції містить табличну частину, яка призначена для редагування проводок, що входять в операцію. Властивості проводки редагуються у вікні редагування "Дроту".