Визначте ознаки та соціально-економічні наслідки промислової революції в Англії у XVIII - на поч. XIX ст

У результаті революції сформувався політичний устрій нової Англії. Промислова революція сприяла, у свою чергу, формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин стала дешевою, що спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі: до країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.  Величезні зміни відбулись у соціальній структурі суспільства: старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам. Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло, тому з появою з суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки вони вважали їх винними у погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвали луддитами. У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування в Англії індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі і поступово зникали.

Поясніть, фрітрейдерської чи протекціоністської політики притримувався уряд США наприкінці XIX – на поч. XX ст.?

Протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. З одного боку, така політика сприяє розвитку національного виробництва.

В той період була боротьба демократичної і республіканської партій. Суттєвих відмінностей між політичними програмами двох партій не було. Основними питаннями, що розділяли Республіканську і Демократичну партії, були проблеми митних тарифів і грошового обігу та реформування федеральної служби. Примітно, що розмежування у ставленні до цих проблем було не тільки між двома партіями, але й усередині кожної з них. Демократична партія виступала за зниження митних бар’єрів, що вело б до зниження вартості імпортних товарів. Республіканська партія, захищаючи промислових магнатів, відстоювала протекціонізм. Так, у відповідь на підвищення республіканцями митних податків у 1890 р. на 50%, демократи зменшили середній розмір мита до 39%. Усе ж через два роки, коли до влади прийшла Республіканська партія, мито було підняте до небаченого рівня – 57%. Загалом до кінця XIX ст. США здійснювали цілеспрямовану протекціоністську політику, захищаючи американську промисловість від іноземної конкуренції, що сприяло її зростанню. Одночасно протекціонізм забезпечував додаткові прибутки промисловцям, які підвищували ціни на товари усередині країни і давали їм можливість, використовуючи засоби демпінгу, стверджуватися на зовнішніх ринках.

Порівняйте тлумачення прибутку А.Сміта, Д.Рікардо, Н.Сеніора, Ж-Б. Сея. З якими суперечностями зіштовхнулися науковці при визначенні даної категорії?

Класична політична економіка в особі А. Сміта і Д. Рікардо джерело прибутку вбачала у виробництві. А. Сміт прибуток трактував як вирахування підприємця з продукту праці найманого робітника і як результат функціонування капіталу.

Д. Рікардо розкрив залежність між прибутком і заробітною платою, яка полягає в тому, що збільшення прибутку призводить до зменшення заробітної плати і навпаки. Цим були обґрунтовані економічні засади суперечностей інтересів підприємців і найманих робітників. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів виробництва Ж. Б. Сея, за якою участь у створенні вартості беруть, праця, земля і капітал. Наприклад, прибуток вони розглядають як доход від використання засобів виробництва (капіталу) та як плата за працю підприємця з управління та організації виробництва і, отже, доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу.

На думку Н. Сеніора, затрати зусиль та пожертви робітників і капіталістів формують мінові пропорції і складають реальні витрати виробництва. Відтак ціну він визначав як суму утримання капіталіста і робітника або суму заробітної плати і прибутків. Винагородою „жертв” робітника виступає заробітна плата, а капіталіста – прибуток.