Історія і еволюція авторського права

Арпад Богш

Академія правових наук України

Державне патентне відомство України

Державне агентство України з авторських і суміжних прав

 

Інтелектуальна власність вУкраїні:

правові засади та практика

Авторське право і суміжні права

Том 2

За редакцією

Голови Державного агентства України з авторських і суміжних прав

Г. І. Миронюка,

консультанта Державного агентства України з авторських і суміжних прав

В. С. Дроб'язка

 

ЗМІСТ

Вступ­­­­­­­­­­­­­­­­­­------------------------------------------------------------------------------4        

 

Розділ І. Авторське право------------------------------------------------6

 

Глава 1. Історія і еволюція авторського права -----------------------6

Глава 2. Поняття, основні завдання (функції)

 та принципи авторського права-----------------------------------------12

1. Поняття авторського права-----------------------------------------------12

2. Основні завдання (функції) авторського

права-------------------------------------------------------------------------------16   

3. Принципи авторського права---------------------------------------------18  

 

Глава 3. Виняткова природа І види

Авторського права-------------------------------------------------------------20

1. Виняткова природа авторського права----------------------------------20  

2. Авторське право і окремі авторські

 правомочності--------------------------------------------------------------------23   

3. Види авторського права-----------------------------------------------------25  

4. Вільне використання творів------------------------------------------------40   .

Глава 4. Об'єкти авторського права--------------------------------------47

1, Поняття і ознаки об'єкта авторського права----------------------------47    

2. Види об'єктів авторського права------------------------------------------49   

 

Глава 5. Суб'єкти авторського права-------------------------------------57

1. Автори творів-----------------------------------------------------------------57   

2. Спадкоємці та інші правонаступники-----------------------------------60    

3. Терміті дії авторського права---------------------------------------------61   

 

 

Глава 6. Авторський договір-----------------------------------------------62

Розділ II. Суміжні права---------------------------------------------------71

Глава 1. Історія і еволюція суміжних прав-----------------------------71     

 

Глава 2. Охорона прав виконавців, виробників

Фонограм, організацій ефірного

Та кабельного мовлення-----------------------------------------------------74

1. Охорона прав виконавців--------------------------------------------------74 

2. Охорона прав виробників фонограм------------------------------------77    

3. Охорона прав організацій ефірного

та кабельного мовлення--------------------------------------------------------80   

4. Вільне використання об'єктів суміжних прав--------------------------82

5. Термін охорони суміжних прав-------------------------------------------84    

 

Розділ III. Управління авторськими і суміжними

 Правами--------------------------------------------------------------------------86

 

Глава 1. Інфраструктура для реалізації

 авторських прав-----------------------------------------------------------------86

1. Цілі та функції авторських організацій---------------------------------86

2. Організації охорони і розпорядження

авторськими правами-----------------------------------------------------------89   

3. Видавничі організації-------------------------------------------------------91  

 

Глава 2. Колективне управління авторськими правами------------92

1. Виконавські права і права на трансляцію,

які е предметом управління----------------------------------------------------94

2. Дозвіл публічного виконання або трансляції музики,

що охороняється-----------------------------------------------------------------95  

3. Організація колективного управління авторськими

і суміжними правами-----------------------------------------------------------97

Розділ IV. Система законодавства України

 про охорону авторського права і суміжних прав--------------------101

Глава 1. Закон України «Про авторське право і

 суміжні права»---------------------------------------------------------------- 101

Глава 2. Постанови Кабінету Міністрів України

У сфері авторського права---------------------------------------------------106 

Глава 3. Законодавчі та нормативні акти у сфері

Авторського права--------------------------------------------------------------113    

Глава 4. Перспективи розвитку системи охорони

Авторського права і суміжних прав в Україні---------------------------121

Література-------------------------------------------------------------------------125  

 

 

 

ВСТУП

В Україні розвивається національна система авторського права і суміжних прав. З 23 лютого 1994 року діє Закон України «Про авторське право і суміжні права», положення якого від­повідають міжнародним стандартам у цій досить важливій сфері ін­телектуальної власності, яка зачіпає інтереси вчених, письменників, композиторів, художників, архітекторів, дизайнерів, кінематогра­фістів, журналістів, фотохудожників, а також виконавців, виробни­ків фонограм, організацій ефірного і кабельного мовлення. Наша молода незалежна держава, будучи членом Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Всесвітньої конвенції про авторське право, прагне приєднатися і до інших міжнародних дого­ворів, що регулюють відносини, пов'язані з використанням творів, комп'ютерних програм, фонограм, телерадіопрограм, увійти рівно­правним членом в європейську та світову інтелектуальну спільноту, де гідно оцінюються здобутки творчої праці.

Практична цінність законодавства у сфері авторського права і су­міжних прав залежить від ефективності його реалізації. Прийняття закону і приєднання до міжнародних конвенцій — це перший крок. Головне завдання — їх результативне застосування. Цього можна до­битися шляхом створення відповідної інфраструктури, що включає в себе підзаконні акти, організації з колективного управління правами авторів і суб'єктів суміжних прав, підготовку і видання довідкової та навчальної літератури з питань інтелектуальної власності, оскільки професійна підготовка фахівців у цій сфері часто ускладнюється не­достатньою кількістю загальнодоступних навчальних матеріалів

Для розв'язання цієї проблеми і підготовлено до видання чоти­ритомник «Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика», другий том якого повністю присвячений темі авторсь­кого права і суміжних прав. У ньому викладено основні положення і подано інфраструктуру їх реалізації, а також наведено норматив­но-правові акти України, що регулюють правові відносини у сфері інтелектуальної власності, які становлять інтерес для творчої інте­лігенції, зайнятої в сфері науки і мистецтва, органів державного управління, працівників видавництв, газет і журналів, телерадіоор-ганізацій, кіностудій, студій звуко- і відеозаписів, юристів, патент­них повірених, а також викладачів і студентів.

Г. І. Миронюк,

Голова Державного агентства України з авторських і суміжних прав

 

Розділ І

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

ГЛАВА 1

Історія і еволюція авторського права

Сферою застосування авторського права є права творчих працівників на ре­зультати їх праці. Це продиктовано необхідністю стимулювати процес творчої діяльності і довести її результати до максимально широкого кола осіб. Законодав­ство у сфері охорони авторських прав охоплює різні види творчого процесу, і пе­редусім ті з них, які так чи інакше пов'язані із засобами масової інформації — пре­сою, радіомовленням і телебаченням, кінематографом, електронними інформа­ційними системами,

Ідея охорони авторського права виникла з часу винаходу друкарського верста­та. Можливість тиражувати літературні твори за допомогою механічних процесів зумовила появу нових професій, які називаються в Англії «зіаііопеге» (торгівці дру­кованою продукцією). Ці підприємці вкладали значні суми в придбання паперу, у виробництво друкарських машин, а також в наймання робочої сили, що перед­бачало авансування коштів, які відшкодовуються від продажу друкованої про­дукції. У такій ситуації, за відсутності якої-небудь форми охорони від конкурентів, що продають незаконні копії, інвестування у видавничу справу було небезпечною і ризикованою справою, яка часто призводила до розорення підприємців. Йшов пошук забезпечення якої-небудь форми охорони; і вона з'явилася у формі приві­леїв, що надаються владою. Такі привілеї давали бенефіціаріям виняткові права відтворення і розповсюдження твору протягом певного часу і надавали засоби за­хисту для здійснення права книговидання за допомогою штрафів, арештів, кон­фіскацій підроблених копій і, можливо, стягнення збитків. У цьому вже прогляда­лися основні риси системи сучасного авторського права.

До кінця XVII ст. система привілеїв (надання монопольних прав королівською владою) дедалі частіше зазнавала критики і дедалі голосніше звучали голоси ав­торів, які відстоювали свої права. В Англії у 1709 році це призвело до появи Ста­туту Анни, визнаного першим положенням про авторське право. Предмет цього закону був відображений в його довгому заголовку як підтримка вчення і закріп­лення за управомоченими володільцями права власності на копії книжок. Закон закріплював за автором виняткове право на перевидання книжки протягом 14 ро­ків з часу першої її публікації; автор міг передавати це право Ізидавцеві, що звичай­но і робилося. Закон передбачав також повторний термін охорони на 14 років, який надавався автору за життя. Таким чином, загальний термін охорони авторсь­кого права становив 28 років з дати першої публікації. Відносно книжок, уже над­рукованих на момент прийняття Закону, передбачався єдиний термін охорони протягом 21 року. Особлива увага приділялася охороні від несанкціонованого ко­піювання опублікованих творів. На практиці найбільшу вигоду дістали видавці -книготоргівці. Закон встановлював умови реєстрації і депонування: опубліковані книжки повинні були реєструватися в Зіаііопегз Наїї (Центрі книговидавництв)

а копії депонуватися для користування в університетах і бібліотеках (кількість ко­пій в кінцевому підсумку досягла дев'яти).

У XVIII ст. неодноразово виникали тривалі спори і судові розгляди з питань співвідношення авторського права згідно із загальним правом і Статутом Анни. Остаточне рішення було прийняте в 1774 році Палатою лордів у справі Дональд-сон проти Беккета. Згідно із загальним правом за автором закріплювалося винят­кове право на видання творів, але після опублікування права на авторський твір регулювалися лише Статутом. Регулювання прав на неопубліковані твори на ос­нові загального права тривало до прийняття в 1911 році Закону про авторське пра­во, який його скасував. Існуюче авторське право в Англії грунтується на положен­нях цього закону.

У Франції перехід від системи привілеїв до системи авторського права був час­тиною загальних змін в житті країни, зумовлених революцією, що скасували при­вілеї всіх видів, включаючи привілеї видавців. У 1791 і 1793 роках Конституційна асамблея прийняла два декрети, які заклали основу французької системи авторсь­кого права. Декретом 1791 року забезпечувалося право автора на публічні вико­нання протягом усього його життя, а також протягом 5 років після його смерті на користь його спадкоємців і осіб, яким відступалося це право. Декретом від 1793 року автору надавалося виняткове право перевидання його творів протягом життя, а також 10 років після його смерті на користь його спадкоємців і правона­ступників. Як бачимо, таке вирішення питання відрізняється від норм Статуту Ан­ни. У Франції ці права розцінюються як «права автора» і використовуються про­тягом життя автора незалежно від опублікування і дотримання такої формальнос­ті, як реєстрація. Однак і в Англії, і у Франції ці права розглядалися, по суті, як права власності, забезпечуючи автору чи його спадкоємцеві або правонаступнику майнову цінність твору, що охороняється.

Подальшим етапом розвитку авторського права була поява в Німеччині фі­лософських концепцій, згідно з якими творча діяльність розглядалася як про­довження або відображення особистості автора, і відносно якої він мав право на охорону такої діяльності як частини його особистості внаслідок природної спра­ведливості. Ця концепція значно вплинула на розвиток авторського права в кон­тинентальній Європі і, зокрема, сприяла розвитку «гігоіі тогаї», або моральних прав (немайнових прав авторів).

На закінчення цього короткого історичного огляду слід звернутися до історії Сполучених Штатів Америки і відзначити, що до 1976 року, коли було прийнято чинний і в даний час Закон Сполучених Штатів про авторське право, авторське право в Сполучених Штатах базувалося значною мірою на первинних положеннях англійського Статуту Анни. Так, перший федеральний американський закон, прийнятий в 1790 році, передбачав термін охорони книжок, географічних карт і морських карт протягом 14 років з дати першої публікації, який міг бути продов­жений за життя автора і за умови дотримання суворих вимог реєстрації і депонування, Ці особли було прийнято чі автора і додатком вівши його у відп во. Однак Закон вимоги реєстрац: 1709 року.

Суть концепту ва полягає в тої фактично як фо[ юридичною осоЄ форма власності, ристування майї право автора таю во так само, як і власності.. Ці особливості зберігалися ц праві Сполучених Штатів до 1976 року, коли було прийнято чинний нині закон, що встановив термін охорони протягом життя ангора і додатково 50 років (нині — 75 років) після його смерті, тим самим при­вівши його у відповідність із законами практично всіх країн, де діє авторське пра­во. Однак Закон 1976 року (до приєднання СШАдо Бернської конвенції) зберігав вимоги реєстрації та депонування, джерелом походження яких був Статут Анни 1709 року.

Суть концептуальних відмінностей між системами загального і цивільного пра­ва полягає в тому, що країни загального права розглядають авторське право фактично як форму власності, яка може бути створена автором — фізичною або юридичною особою, і яка може використовуватися так само, як і будь-яка інша форма власності, при цьому складові його правомочності спрямовані лише на ко­ристування майновим потенціалом цієї власності. У країнах цивільного права право аізтора також розглядається як таке, що має риси власності. Авторське пра­во так само, як і система загального права, прагне охороняти майновий зміст цієї власності. Однак, і в цьому полягає відмінність, с додаткове вимірювання прав ав­тора, тобто інтелектуальна або філософська концепція, яка проголошує, що твір аізтора є вираженням його особистості, яке внаслідок природної справедливості вимагає охорони тією ж мірою, що і майновий потенціал твору.

Міжнародний період охорони авторських прав розпочався з підписання Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів у 1886 році. По­дальші перегляди Бернської конвенції вдосконалювали міжнародну систему охо­рони авторського права, враховуючи досягнення технологічного прогресу, що стосувався авторських і суміжних прав.

 

 

ГЛАВА 2