Управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів — це визначена лісовим законодавством виконавчо-розпорядча діяльність органів держави, самоврядних та громадських інститутів у цій галузі. В цьому управлінні слід розмежовувати управління з боку держави та внутрішньогосподарське управління з боку лісокористувачів.
У Лісовому кодексі України від 21 січня 1994 р. знайшли своє закріплення ряд управлінських повноважень рад усіх рівнів (ст.ст. 11—16). Так, відповідно до ст. 11 Лісового кодексу України до відання Верховної Ради України у галузі управління використанням, відтворенням та охороною лісів належить: розпорядження лісовим фондом; визначення повноважень діяльності рад і органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, ви користання та відтворення лісів, вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин.
Державне управління є формою здійснення функцій, які випливають зі змісту права власності держави на ліси. Воно поділяється на загальне та спеціальне.
Відповідно до ст.ст. 23, 24 Лісового кодексу України загальне державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші органи відповідно до законодавства. Надвідомче державне управління здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України і його органи на місцях.
Компетенція Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим у цій галузі визначається ст.ст. 29, ЗО Лісового кодексу України. Компетенція Міністерства екології та природних ресурсів України визначається відповідно до ст. 31 Лісового кодексу України та Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 29 травня 2000 р.
Спеціально уповноваженим органом лісового господарства є Державний комітет лісового господарства України та його органи на місцях. Компетенція Державного комітету лісового господарства України визначається ст. 32 Лісового кодексу України та Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 969'.
У межах своїх повноважень управління у цій галузі здійснюють також громадяни та їх об'єднання, громадські комітети, органи самоврядування. Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є: ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; планування використання лісів; лісовпорядкування; розподіл і перерозподіл лісів; організація відтворення лісів і лісорозведення;
державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів; вирішення спорів щодо лісокористування.
Розкриємо особливості деяких із цих функцій.
Розподіл та перерозподіл лісів. Ця функція галузі розпорядження лісовим фондом і являє собою сукупність розпорядчих дій відповідних державних органів.
Розпорядження лісами — це складний процес. Одні розпорядчі дії тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення права користування земельними ділянками лісового фонду, інші — є необхідною умовою для виникнення права лісокористування2.
Основними видами розпорядчих дій стосовно лісів є:
Надання земельних ділянок лісового фонду у постійне та тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Ці дії у межах компетенції, визначеної законодавством, здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районі, міські, селищні, сільські ради шляхом закріплення за постійними та тимчасовими лісокористувачами земельних ділянок лісового фонду відповідно до мети використання із видачею державного акта на право постійного користування землею, а також оформленням договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі договору оренди. Надання земельних ділянок лісового фонду в користування здійснюється у порядку, визначеному земельним законодавством.
Видача дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється відповідно до Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1994 р. № 268. Дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів відповідно до ст. 51 Лісового кодексу України є лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток. Видаються спеціальні дозволи у межах лімітів використання лісових ресурсів центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства та його органами на місцях на підставі клопотання (заявки) лісокористувачів, яке підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях, місцевими радами, постійними лісокористувачами. Строк дії дозволу визначається органом, який його видає.
Перерозподіл земельних ділянок лісового фонду та лісових ресурсів (передача їх від одного лісокористувача іншому).
Вилучення земельних ділянок лісового фонду з користування та вилучення лісових ресурсів з користування. Ці дії у межах своїх повноважень здійснюють ради усіх рівнів щодо земельних ділянок лісового фонду, які можуть вилучатися у лісокористувачів для державних або громадських потреб; у разі припинення права користування цими ділянками під час ліквідації підприємств, установ, організацій; у разі здійснення таких користувань з порушеннями вимог лісового законодавства. Вилучення лісових ресурсів з користування здійснюється органами, які видали спеціальний дозвіл на таке користування у випадках закінчення строку користування, добровільної відмови від лісокористування, порушення вимог щодо використання лісових ресурсів. У разі незгоди з винесенням рішень щодо припинення права користування земельними ділянками лісо вого фонду та припинення права лісокористування спори вирішуються у судовому порядку.
Ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру
Відповідно до ст. 96 Лісового кодексу України з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді ведуться державний облік лісів і державний лісовий кадастр (далі — державний лісовий кадастр). Згідно з Порядком ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р. № 767', Інструкцією про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Мінлісгоспу від 15 листопада 1995 р. № 1342, державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорії захищеності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду. Ведеться державний лісовий кадастр державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету.
Документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів та використання таких документів: рішень про надання в користування земель лісового фонду або їх вилучення; зміну категорій захищеності і груп лісів; актів огляду місць рубок; актів технічного приймання лісових культур; актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; актів натурного обстеження у разі зміни категорії земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.
Документація державного лісового кадастру країни поновлюється один раз на п'ять років підприємствами, установами, організаціями і громадянами, що мають у постійному користуванні землі лісового фонду, і подається державному лісогосподарському підприємству, в зоні якого розташовані землі лісового фонду.
Державні органи лісового господарства відповідного регіону перевіряють повноту і достовірність державної облікової інформації, формують зведені дані державного лісового кадастру і передають до центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, який узагальнює дані в цілому по країні. Зведена документація державного лісового кадастру підготовляється центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства і подається до Кабінету Міністрів України та Мінекономіки.
Центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства систематизує та зберігає документацію державного лісового кадастру, готує та видає інформаційні матеріали про лісовий фонд, а також здійснює державний контроль за додержанням встановленого порядку ведення документації державного лісового кадастру.
Лісовпорядкування
Лісовпорядкування — це територіальна просторова організація лісів для їх раціонального використання і охорони.
Відповідно до ст. 93 Лісового кодексу України лісовпорядкування — це система державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Лісовпорядкування включає в себе такі лісовпорядні дії: визначення меж і внутрішньогосподарську організацію території лісогосподарських підприємств державних органів лісового господарства, території інших постійних лісокористувачів; виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; виявлення деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок; проведення пов'язаних з веденням лісового господарства заходів з відновлення лісів і лісорозведення, меліорації, охорони та захисту лісів тощо, а також визначення порядку і способів проведення цих робіт; обгрунтування поділу лісів на групи і віднесення їх до категорій захищеності; обчислення розрахункової лісосіки, обсягів рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та обсягів використання інших видів лісових ресурсів; визначення обсягів робіт з відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт;
лісобіологічні та інші обстеження і дослідження; авторський нагляд за здійсненням розроблених під час лісовпорядкування заходів, а також інші лісовпорядні дії.
За матеріалами лісовпорядкування для підприємств, організацій та установ, що ведуть лісове господарство, складаються і затверджуються державними органами відповідні проекти, які є основою для ведення лісового господарства і здійснення лісокористування.
Лісовпорядкування проводиться на всій території України державними лісовпорядними службами за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.