Порядок утворення курортних та лікувально-оздоровчих зон, курортів. Види курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів

Порядок утворення курортних і лікувально-оздоровчих зон в за­гальних рисах визначений в законодавстві. Підставою для оголо­шення територій такими зонами є виявлення на них природних лікувальних ресурсів або факторів шляхом проведення комплекс­них медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідницьких робіт, а також визначен­ня можливості їх використання для організації профілактики, ліку­вання, оздоровлення населення.

Визначені за результатами геолого-розвідувальних робіт експлу­атаційні запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, затверджуються та вносяться до Державного фонду родовищ корисних копалин України і переда­ються для використання за призначенням відповідно до законодав­ства України.

У процесі таких досліджень визначаються зовнішні межі тери­торій, що вимагають особливої охорони і виділення їх в окрему ка­тегорію земель. Віднесення таких територій до земель оздоровчого призначення здійснюється відповідно до Земельного кодексу Ук­раїни, згідно з яким віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про надання цих земель у користування, а в інших випадках — органами, що затверджують проекти землеус­трою і приймають рішення про створення об'єктів оздоровчого призначення.

До таких органів належать:

— Верховна Рада України — для місцевостей, що мають при­родні курортні та лікувальні фактори загальнодержавного значення України;

— Верховна Рада Автономної Республіки Крим — для місцево­стей в межах території республіки, за винятком місцевостей загаль­нодержавного значення;

— обласні ради — для місцевостей, що мають природні курортні і лікувальні фактори місцевого значення та які розташовані в ме­жах територій відповідних рад, за винятком місцевостей загально­державного значення.

Оголошення земель оздоровчого призначення курортними і лікувально-оздоровчими зонами відповідно до ст. 62 Закону Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснюється Верховною Радою України і Верховною Радою Авто­номної Республіки Крим.

Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортом є наявність на ній природних лікувальних ре­сурсів і необхідної інфраструктури для їх експлуатації та лікування людей. Клопотання про оголошення природних територій курорт­ними мають містити: обгрунтування необхідності оголошення при­родних територій курортними; характеристику природних ліку­вальних ресурсів, їх лікувальних факторів; кліматичних, інженер­но-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медич­ної реабілітації та профілактики захворювань; інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення курортни­ми; відомості про місцезнаходження, розміри, характер викорис­тання та про власників і користувачів природних територій;

відповідний картографічний матеріал.

Клопотання про оголошення природних територій курортними у місячний термін розглядаються спеціально уповноваженим цент­ральним чи місцевим органом виконавчої влади з питань діяльності курортів. У разі схвалення клопотання вказані органи погоджують ці клопотання з власниками чи користувачами земельних ділянок та забезпечують розроблення проектів оголошення природних територій курортними. Такі проекти підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам, які проводяться відповідно до законів України «Про державну екологічну експертизу» і «Про за­безпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Рішення про оголошення природних територій курортними те­риторіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України, а місцевого значення — Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севасто­польської міських адміністрацій.

Види курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів. Курортні, лікувально-оздоровчі зони і курорти поділяються на види:

— за цінністю природних лікувальних ресурсів та факторів;

— за видами таких ресурсів.

За першою ознакою розрізняють курортні, лікувально-оздоровчі зони і курорти державного та місцевого значення. До територій державного значення відносяться такі, що мають особливо цінні і унікальні природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які рідко зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної ре­абілітації та профілактики захворювань.

До^аких територій місцевого значення належать території, що мають/загальнопоширені природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної ре­абілітації та профілактики захворювань.

За другою ознакою курортні, лікувально-оздоровчі зони і курор­ти можна поділити на чотири основних види: бальнеологічні; гря­зьові; кліматичні; змішані. Території, на яких провідним природ­ним лікувальним фактором є мінеральні води, що використовують­ся для зовнішніх бальнеопроцедур, а також для прийому усередину відносяться до бальнеологічних. Якщо таким фактором виступають лікувальні грязі, що використовуються у вигляді грязьових аплікацій і грязьових тампонів для порожнинного лікування, то зо­ни відносять до грязьових. Для кліматичних зон основним ліку­вальним фактором є сприятливий клімат, зумовлений гео­графічним розміщенням місцевості, її висотою над рівнем моря, рельєфом, характером рослинності та іншими особливостями. Те­риторії, що володіють кількома природними курортними і ліку­вальними факторами, належать до змішаних, наприклад, бальнео-грязев.іх, бальнеокліматичних, кліматогрязевих і т.ін.

З урахуванням цієї ознаки визначається медичний профіль (спеціалізація) курортів. За своєю спеціалізацією курорти поділя­ються на курорти загального призначення та спеціалізовані курор­ти для лікування конкретних захворювань.