Розкрити зміст розрахунку точки беззбитковості як одного з методів кількісної оцінки ризиків, а саме ризику інвестицій

Важливим аспектом нормального функціонування будь-якого підприємства є інвестиційна діяльність, що відіграє ключову роль в економічному розвитку держави та забезпеченні розширеного відтворення.

В умовах ринкової економіки на основі інвестиційних розрахунків вже на стадії планування виконується відбір інвестиційних проектів. Для того, щоб ця важлива функція розрахунків ефективності виконувалася успішно, вони повинні враховувати умови реалізації інвестицій.

Тепер, коли суб'єкти підприємницької діяльності здобули господарську самостійність, цілком закономірно, що інвестиційні проекти відбираються ними на свій розсуд. Фінансування здійснюється за рахунок власних або залучених коштів.

Окремих самостійних учасників ринкових відносин цікавить насамперед оцінка відповідності проекту їх суб'єктивним інтересам, яка базується на індивідуальних витратах і цінах, попередньому результаті ланцюга «проектування-виготовлення-використання». Учасників інвестиційного процесу цікавлять конкретні абсолютні результати їхньої діяльності. Спираючись на те, що основна мета діяльності підприємства – одержання прибутку, вся його діяльність повинна передбачати отримання позитивного фінансового результату.

Цей же принцип стосується і процесу вкладення інвестицій. Додаткові кошти підприємство буде вкладати у виробництво тільки в тому випадку, якщо воно впевнено в тому, що зусилля будуть ефективні. Але ефективність інвестицій – поняття достатньо суб'єктивне в зв'язку з тим, що грошові потоки мають місце в декількох періодах, а гроші мають властивість збільшувати свою вартість шляхом дисконтування. Ось чому на підприємстві виникає об'єктивна необхідність кількісного виміру ефекту від здійснення інвестиційного проекту.

На основі вищевикладеної специфіки сучасних економічних умов фінансово-господарської діяльності самостійних суб'єктів можна сформулювати наступні принципи оцінки інвестицій:

1. Застосування адекватної економічним умовам господарювання методології проведення розрахунків.

2. Багатокритеріальність оцінки ефективності, оптимальність вибору комплексу показників та встановлення їхньої ієрархії для кожного інвестиційного проекту з урахуванням його індивідуальних особливостей і фінансово-господарської ситуації.

3. Урахування багатоцільового аспекту інвестиційної діяльності і вироблення відповідного методичного підходу при різних постановках мети інвестиції, що здійснюється.

4. Охоплення широкого спектра альтернативних інвестиційних дій під час виконання інвестиційних розрахунків.

5. Урахування фактора часу й оцінка його впливу на перспективи здійснення інвестицій.

Методи оцінки інвестиційних ризиків

Сучасній економічній теорії та практиці відомо чимало методів оцінки інвестиційних проектів, які умовно можна поділити на дві групи: статичні та динамічні. Статичні методи важливі для малих і середніх підприємств, бо стосуються інвестиційних проектів, що здійснюються в межах одного року. Динамічні методи, як правило, застосовуються для оцінки інвестиційних проектів, термін реалізації яких більший за один рік. У цьому разі використовують такі методи, як обчислення чистої теперішньої вартості, внутрішньої норми рентабельності, індекс прибутковості та ін. Оскільки в цих методах враховується фактор часу, це зумовлює підвищений інтерес до цих методів з боку українських підприємств. Динамічні методи фінансової оцінки інвестиційних проектів ґрунтуються на дисконтуванні грошових потоків проекту.

Зазначимо, що підприємствам в Україні притаманне прагнення до здійснення масштабних і тривалих інвестиційних проектів. Це не завжди себе виправдовує з економічного погляду. Йдеться про те, що здійснення інвестиційних програм робить можливим оптимізацію структури інвестицій та раціональний розподіл їх у часі. Це певною мірою знімає проблеми вибору дисконтної ставки та врахування інфляції. Зрештою, динамічні методи оцінки інвестиційних проектів є досить зручним інструментом прийняття інвестиційних рішень. Однак при їхньому застосуванні слід враховувати висловлені застереження, що стосуються особливостей економіки.

На стадії попереднього техніко-економічного обґрунтування зазвичай невідомо, як буде фінансуватися проект, не відомі джерела фінансування, не визначена більшість суб'єктів інвестиційної діяльності. Техніко-економічне обґрунтування для того і складається, щоб залучити акціонерів і кредиторів до фінансування проекту. Саме з такою метою на стадії попереднього техніко-економічного обґрунтування проводиться оцінка фінансової здійсненності проекту й оцінка ймовірності його здійснення. Отже, головний інструментарій для оцінки проектів такий: фінансові показники здійсненності проекту; показники економічної ефективності; аналіз чутливості; аналіз беззбитковості; оцінка ймовірності; економічна оцінка проекту.

Найхарактернішими показниками фінансової здійсненності проектів є коефіцієнт співвідношення довгострокових запозичених коштів і акціонерного капіталу; коефіцієнти покриття, абсолютної ліквідності, покриття довгострокових зобов'язань, співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованостями.