Із вихідної системи (1.2.1) шляхом еквівалентних перетворень переходимо до системи виду:
(1.3.1)
Ітераційний процес, який визначається формулами
, 
можна почати, задав початкове приближення
. Достатньою умовою збіжності ітераційного процесу є одно з двох умов:
чи
.
Розпишемо першу умову:
при 
при
.
Розпишемо другу умову:
при 
при
.
Розглянемо один із способів приведення системи (1.2.1) до виду (1.3.1), допустиме збіжній ітерації.
Нехай задана система другого порядку виду:
.
Потрібно привести її до виду:
.
Множимо перше рівняння системи на невідому постійну
, друге - на
, потім додаємо їх і добавляємо в обидві частини рівняння
. Отримаємо перше рівняння перетвореної системи

де
.
Далі, помножимо перше рівняння системи на невідому сталу
, друге - на
, потім додамо їх і добавляємо в обидві частини рівняння
. Тоді друге рівняння перетвореної системи буде мати вид

де
.
Невідомі сталі
визначимо з допустимі умови збіжності
и
.
Запишемо ці умови більш детально:


Припустимо, що вирази під знаком модуля дорівнюють нулю, і отримаємо систему з чотирьох рівнянь з чотирма невідомими для визначення сталих
:
.
При такому виборі параметрів умови збіжності будуть дотримані, якщо часткові похідні функцій
і
будуть змінюватись не дуже швидко в околі точки
.
Щоб розв’язати систему, потрібно задати початкове приближення
и обчислити значення похідних
і
,
в цій точці. Обчислення
здійснюється на кожному
кроці ітерацій, при цьому
,
,
.
Метод простих ітерацій є найбільш універсальним і простим для реалізації на ЭОМ. Якщо система має великий порядок, то застосування даного метода, який має повільну швидкість збіжності, не рекомендується. В цьому випадку, використовують метод Ньютона, який має швидшу збіжність.






