2020-01-15
150
Розвиток технічної цивілізації на землі в ХХ столітті характеризується стрімким збільшенням енергоспоживання. За оцінками, в 1955-2005 роках населення планети використало 2/3 всього палива, добутого людством за час його існування. Такі бурхливі темпи розвитку енергетики спричинили появу гострих проблем.
На перший план виходить проблема ресурсозабезпеченості енергетичного господарства. З одного боку, сумарні запаси паливних ресурсів досить великі, до того ж щороку стають відомими нові поклади викопного палива. Крім того сучасна технологія відкриває доступ до використання нетрадиційних джерел енергії і це свідчить на користь того, що абсолютного дефіциту енергетичних ресурсів на планеті поки що не існує. З іншого боку, спостерігається відносна ресурсна обмеженість, зумовлена можливістю швидкого вичерпання найбільш доступних родовищ, і перехід до розробки складніших, що спричинює подорожчання енергоносіїв і робить використання більшої частини паливних ресурсів нерентабельним.
Але особливо загострилися проблеми, пов’язані з негативним впливом енергетики на стан навколишнього середовища. Масове використання викопного палива - нафти, газу завдає збитків природі і здоров’ю людини через викиди, що містять важкі метали та інші шкідливі речовини.
Рослини та океан вже не встигають поглинути всю кількість вуглекислоти, яка утворюється внаслідок спалювання органічного палива. Це веде до поступового збільшення її концентрації в атмосфері, що посилює "парниковий ефект" і викликає потепління клімату. Якщо тенденція зростання споживання енергії та викидів двоокису вуглецю збережеться, то вже до 2025 року на землі потеплішає на 2 С, що призведе до глобальних катастрофічних наслідків: зміщення кліматичних зон, знищення багатьох видів рослин, скорочення лісових площ, збільшення пустель, розтавання льодовиків тощо. Все це створить небезпеку голоду, хвороб, масових міграцій населення із зон екологічного лиха. Деякі небезпечні тенденції мають субглобальний масштаб: забруднення Світового океану нафтовою плівкою, скорочення озонового шару, який захищає життя на землі від жорстокого ультрафіолетового випромінювання Сонця, деграція лісів, головної "фабрики" кисню.
Для того щоб переламати негативні тенденції у сфері енергетики необхідне виконання деяких заходів:
підвищення ефективності використання енергії;
зменшення шкідливих викидів в атмосферу завдяки новим технологіям очищення відпрацьованих газів;
зміна структури паливно-енергетичного балансу через розвиток альтернативної енергетики;
вживання заходів для сповільнення темпів росту населення.
Тенденції розвитку світової економіки у 2000-х роках дають можливість розглядати функціювання євроазіатського ринку як цілісну систему, в якій Україна грає досить вагому роль. Ця роль є багатоплановою, так як наша країна одночасно є крупним покупцем природного газу, та його виробником, та великим транзитором. Ці ролі взаємозв’язані та вплив України на євроазіатському ринку виявляється й неопосередковано, та через її багаті зв’язки, наприклад, з таким виробником нафти і газу світового значення, як РАТ "Газпром".
Дисбаланс між потребами в нафті та можливістю їх задоволення за рахунок власних запасів спостерігається і в країнах Південної та Східної Азії. Достатньо відмітити, що видобуток нафти в таких крупних країнах, як Пакистан (13,4 млрд. куб. м), Китай (17,6 млрд. куб. м) та Індія (18,7 млрд. куб. м) дорівнює за рівнем з добутком нафти в Україні.
Найближчим часом в результаті економічної кризи споживання нафти в Україні, мабуть, буде скорочуватись. Цьому сприяє цілий ряд факторів. Так, різке зниження рівня використання виробничих потужностей тягне за собою скорочування обсягів споживання нафти. В цьому ж напрямку діють і нестача оборотних засобів у підприємств, та відносно високі (для умов українського ринку) ціни на нафту.
Закономірно виникає питання: "Як зміниться пропорція між власним виробництвом і імпортом нафти?". Відповідь на це питання знаходиться в прямій залежності від обсягів капіталовкладень, котрі будуть надходити на потреби газового комплексу України. Якщо вони будуть достатніми для здійснення розширеного виробництва в газовому хазяйстві, то, при збереженні досягнутого в нашій країні рівня видобутку природного газу, найближчим часом можливе скорочення його імпорту.
Збільшення обсягів виробництва власної нафти газу є для України приоритетним економіко-політичним завданням. Але його реалізація при сучасному стані господарства потребує крупних інвестицій. За оцінками Держнафтогазпрома, для нормального функціонування мережі країни на її реконструкцію кожен рік необхідно 350 млн. доларів США. Так як близько 35% всіх нафтопроводів експлуатується більше 20 років. Прийнята Національна програма "Нафта та газ України 1992-2010рр" передбачає доведення до 2010 року глибини переробки нафти до 78%. В цілому це планувалось за рахунок введення в експлуатацію комплексів з глибокої переробки нафти на Лисичанському та Кременчуцькому НПЗ.
Що стосується запасів природного газу, то за їх обсягами Україна перевищує такі європейські країни, як Великобританія, Італія, Румунія, ФРН, Данія та Угорщина, поступаючись лише Норвегії та Нідерландам. При сучасному рівні видобутку власних запасів газу Україні вистачить більш ніж на 60 років розробки.
В наказі Президента України від 25 вересня 2005 року "Про заходи по подоланню впливу кризових явищ на енергетичну сферу України" було постановлено:
Кабінету Міністрів України:
представити законопроекти "Про згоду про розподілення продукції", "Про реструктуризацію податкової заборгованості газовидобувних підприємств";
ввести в місячний строк графік розробки нормативно-правової бази реформування нафтогазового сектору економіки України, маючи на увазі створення ринкових умов для його функціонування;
забезпечити в місячний строк підписання угод про постачання російського природного газу в Україну та його транзит по території України на 2005-2012 роки;
прийняти в тижневий строк додаткові заходи про постійне забезпечення народного господарства та населення природним газом, електричною та тепловою енергією в 2012 році;
прийняти заходи про повернення природного газу, відпущеного з державного резерву, в разі необхідності здійснення реструктуризації заборгованості за використаний газ;
завершити до кінця року реалізацію заходів про забезпечення виконання проекту будівництва нафтотерміналу "Південний" та нафтопроводу "Одеса-Броди", залучення до нього реалізації вітчизняних та іноземних інвестицій;
опрацювати додатково в двомісячний строк питання диверсифікації газопостачання в Україну шляхом упровадження технології постачання та використання імпортованого зниженого газу;
проаналізувати в місячний строк стан нафтопереробної промисловості та прийняти заходи про її постійне функціонування та досягнення рівня світових стандартів;
Міністерству зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі України, Міністерству економіки України, Державній податковій адміністрації України, Державному комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловостей України розробити та затвердити в місячний строк механізм контролю за транзитом нафтопродуктів по території України.
Контроль за виконанням цього Наказу покласти на Секретаря Ради національної безпеки та оборони України.
У відповідності з проектом на геологорозвідувальні роботи в 2005 році заплановано використати 381 885 тис. гривень, основну кількість яких (56,2%) заплановано надати на розвідання родовищ нафти та газу. Очікується, що при виконанні всі запланованих робіт можливий приріст запасів нафти та конденсату у розмірі 1 млн. т, а природного газу - 5 млрд. м куб.
Висновок
Нафтовидобувна промисловість, найдавніші спроби видобутку нафти належать до початку XVII ст. Саме тоді на Прикарпатті почали відрами витягувати "ропу", або "мазь", як її тоді називали, з природних виходів на глибині 4-6 м. Спочатку нафту використовували в натуральному вигляді як мастило, для освітлювання приміщень, як лікувальний засіб. Промислова розробка нафти почалась на базі Бориславського родовища на рубежі ХІХ-ХХ ст., із впровадженням глибоких свердловин. Родовища Прикарпаття по-хижацьки експлуатувались, що призвело до різкого скорочення видобутку нафти в цьому районі: у 1938 р. тут видобували всього 0,4 млн т. У 1950 p. v Прикарпатті було відкрите Долинське родовище нафти (Івано-Франківська обл), в 1962 р. - Бптківске, Північно-Долинське, Ольхівське та ін. Після війни домінуючу роль у видобутку нафти в Україні став відігравати Дніпровсько-Донецький район. Найбільші родовища зосереджені в Полтавській обл. (Радченківське, Зачепилівське, Новогригорівска та ін.), Сумській обл. (Качанівське, Рибальське), Чернігівській обл. (Прилуцьке та ін). На території Дніпровсько-Донецького району знаходиться найбільший центр видобутку нафти в Україні в даний час - Анастасіївське родовище біля м. Ромни в Сумській обл. (щорічний видобуток - 720 тис. т). У цьому районі і найглибша свердловина - 4928 м (Чернігівська обл., Тростянецьке родовище). У 1991 р. в Україні було видобуто 4,9 млн т нафти (у 1980 р. - 7,5 млн т). Кількість працюючих в галузі - близько 5 тис. чол. Через територію України пролягає нафтопровід "Дружба", перша черга якого почала працювати у 1962 р. У 1990 р. нафтопровід щоденно перекачував 93 тис. т нафти.
З видобутком нафти безпосередньо пов'язана її первинна переробка, яка здійснюється на нафтопереробних заводах. Нафтопереробні заводи розташовані, як правило, в районах видобутку нафти (наприклад, у Прикарпатті нафтопереробні заводи є в Дрогобичі, Бориславі, Надвірній і Львові), в місцях перевалки сирої нафти з морського транспорту на залізничний і річковий (Одеса, Херсон, Бердянськ) або в зоні пролягання нафтопроводів (Вінниця, Кременчук).
