Розділ 2. Практична частина

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: 

“Основи менеджменту”

на тему:

«Планування як функція менеджменту»

Виконала:	студентка IIІ курсу, групи УЗ - 82 Карпова Катерина Віталіївна
База дослідження	“Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ”

 

 

Інформація про захист роботи

Дата захисту
Кількість отриманих балів
Оцінка ECTS
Традиційна оцінка
Підпис екзаменатора

 

                                              

                                               Київ 2010

 

ЗМІСТ:

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти планування в організації…………………….6

1.1. Сутність планування, його вплив на результативність діяльності організації..8

1.2. Методи розроблення та види планів……………………………………………14

1.3. Заходи підвищення якості планування в організації…………………………..16                                                     

РОЗДІЛ 2. Практична частина………………………………………………...19                                                 2.1. Загальна характеристика “Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ”……………………………………………………...19

2.1.1. Характеристика підприємства, його діяльності та продукції…………...19

2.1.2. Організаційна структура управління……………………………………..22

2.2. Дослідження планування на підприємстві……………………………………..28

2.2.1. Планування на підприємстві……………………………………………....28

2.2.2. Напрями удосконалення планування на підприємстві………………….30

2.3. Аналіз ефективності системи менеджменту в організації…………………….33

ВИСНОВОК……………………………………………………………………39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………....41

 

ВСТУП

Планування як функція менеджменту – це розробка змісту та послідовності дій, направлених на досягнення запланованих цілей управління.
Функція планування передбачає розв'язання двох глобальних питань: якою має бути реальна мета організації і що слід робити членам організації, щоб досягти її. За допомогою планування можна перевести фірму як систему із вихідного, базового рівня на заданий рівень розвитку шляхом маневрування і зосередження сил та засобів на пріоритетних напрямах своєї діяльності, а також визначати перспективи розвитку і майбутній стан фірми. Планування як цілеспрямована спеціалізована управлінська діяльність здійснюється на принципах об'єктивності, реалістичності, системності, комплексності, оптимальності; пріоритетності та єдності інтересів фірми, її персоналу і споживачів; збалансованості; обґрунтованості планів, програм, проектів, моделей розвитку; гнучкості шляхів соціально-економічного розвитку.
     Передумовою планування є прогнозування. Воно являє собою виявлення об'єктивних (реальних) тенденцій, станів розвитку організації в майбутньому, а також альтернативних шляхів розвитку і термінів здійснення їх. Прогнози будуються відповідно до мети фірми, яка використовується як базис в операціях планування. Прогноз має дати керівнику уявлення про напрям розвитку, про способи досягнення мети, про результат його дій. Успіх майбутнього визначає не лише теперішнє, а й минуле. Прогноз в умовах постійно змінюваного середовища є органічною частиною планування. Це положення стосується не лише підприємства в цілому, а й кожного з його структурних елементів.
     Планування є головною функцією управління, від якої певною мірою залежать усі інші функції. Менеджер, займаючись управлінням, намічає мету організації та прагне визначити найкращі способи її досягнення. Він аналізує бюджети, розклади, інформацію про стан галузі та економіки в цілому, ресурси, що є в розпорядженні підприємства, і ресурси, які воно спроможне придбати.                                                                                                         

Важливим аспектом планування є ретельне оцінювання вихідних даних. Оскільки підприємство розвивається значною мірою під впливом умов, що склалися в минулому, то зміни їх зумовлюють необхідність нових методів діяльності підприємства. Ця функція вимагає від менеджера володіння аналітичними навичками.
     Функція менеджменту планування відповідає на такі запитання.
     Де ми перебуваємо в даний час? Керівники мають оцінити сильні й слабкі сторони організації в таких важливих галузях господарської діяльності, як фінанси, маркетинг, виробництво, наукові дослідження і розробки, трудові ресурси. Це потрібно для того, щоб визначити, чого може реально домогтися дана організація.
     Куди ми хочемо рухатися? Оцінюючи можливості й перепони навколишнього середовища (конкуренція, клієнти, закони, політичні фактори, економічні умови, технологія, постачання, соціальні й культурні зміни), керівництво визначає, якою має бути мета організації і що може завадити досягненню цієї мети.
     Як ми збираємося зробити це? Керівники мають вирішити як загалом, так і конкретно, що повинен робити кожний член організації для реалізації мети.
     Планування — один із способів, за допомогою якого менеджери формують єдиний напрям зусиль трудового колективу на досягнення загальної мети підприємницької діяльності.
Традиційна система планування орієнтована, як правило, на функціонування підприємства. В умовах швидко змінюваного внутрішнього і зовнішнього середовища стає насущною потребою переорієнтування планування підприємства з функціонування на розвиток. [2]
     Кінцева мета планування розвитку підприємства полягає в тому, щоб змоделювати (а потім обновляти відповідно до змін умов, можливостей, потреб) бажаний майбутній стан підприємства, а також шляхи і засоби його досягнення (реалізації). При визначенні тривалості планового періоду в довгостроковому плануванні варто враховувати дві обставини: а) план розвитку має ставити досить серйозну мету і завдання, які справді відповідали б перспективним інтересам колективу підприємства, могли б його захопити і надихнути на творчу високопродуктивну працю; б) тривалість має бути достатньою для якісної, високоефективної підготовки та реалізації плану. [11]
     Метою курсової роботи є аналіз функції “Планування” на підприємстві “Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ”.

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти планування в організації

Щоб спільні зусилля співробітників організації були успішними, вони повинні знати, що від них очікується. Для цього необхідно:

· сформулювати цілі, до яких прагне організація;

· визначити шляхи досягнення встановлених цілей;

· на підставі цього поставити задачі перед підрозділами організації та конкретними виконавцями.

Все це у сукупності і характеризує у широкому розумінні сутність функції планування. Планування – процес визначення цілей організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення.  

Зміст процесу планування полягає у пошуку відповідей на три ключових питання:

1. де організація знаходиться у даний момент (теперішній стан)?

2. чого організація прагне досягти (куди вона прямує)?

3. як організації потрапити звідти, де вона є, туди, куди вона прагне?

Планування є первісною з-поміж решти функцій управління, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають характер здійснення всіх інших функцій управління.                                                                                                                

Мета планування полягає у створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.                                                                                                                                  

Схематично процес планування в організації можна представити як послідовність таких етапів (рис. 1):

1. Встановлення цілей діяльності організації.

2. Розробка стратегії діяльності організації (шляхів досягнення цілей).

3. Надання стратегії конкретної форми (впровадження стратегії у конкретні дії організації). Цей етап здійснюється шляхом розробки забезпечуючих планів та бюджетів.

 

Рис. 1. Послідовність виконання основних етапів планування

Пітер Лоранж класифікував чотири основних види управлінської діяльності в межах функції “Планування”:

· розподіл ресурсів;

· адаптація до зовнішнього середовища;

· внутрішня координація;

· організаційно-стратегічне передбачення.

 

     Рис. 2. Спрощена схема економічної взаємодії

Сутність планування, його вплив на результативність діяльності організації

Планування належить до сфери людської діяльності. Найбільш коротко планування можна визначити як сукупність методів і прийомів, що дозволяють створити систему показників або послідовність дій до початку використовування цих показників або до початку дій.

Зрозуміло, що результатом виконання планових розрахунків буде розробка якогось плану.

План — це система показників або послідовність дій характерної життєдіяльності підприємства на певний період, яка забезпечує виконання цілей діяльності підприємства.

Процес планування здійснюється у часі та у просторі, тому плани обмежені часом та колом виконавців.

Плановий період — період, на який складається план. Він залежить від виду планів, цілей планування. Період підпадає під вплив зовнішніх і внутрішніх умов, що забезпечують роботу підприємства.

Поширено при плануванні враховуються наступні планові періоди:

· Довгострокові періоди — періоди дії планів, які основані на побудові прогнозних планових показників та дій, що виконуються від 2 до 10 років.

· Середньострокові планові періоди — це періоди дії поточних планових показників та заходів, що виконуються від 1 до 2 років.

· Короткострокові планові періоди — це періоди дії оперативних планів, які залежать від характеру планового завдання та складу виконавців планів. Тому короткострокові планові періоди варіюють від 1 години до півроку.

Мета планування — це створення максимально наближених до умов діяльності підприємства планів в мінімальні терміни і з мінімальними допустимими втратами матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Задача планування — це рішення поточних проблем планування, що виникають на етапах планових розрахунків і забезпечення виконання основної мети планування.

Цілком зрозуміло, що процес планування може бути перервним та безперервним і складається з етапів (фаз) планування.

Фаза (етап) планування — це окремий цикл планування, обмежений часом та засобами планування, протягом якого виконується вирішення якоїсь проблеми розробки виду планів.

Засобами планування є матеріальні, трудові і фінансові ресурси, що забезпечують виконання поставлених цілей і задач.

Основні умови планування, що дозволяють здійснити цілі та задачі планування.

Основними умовами планування є дотримання законів та принципів планових розрахунків.

Закони планування:                                                                                                                                         

1)      При плануванні всі кількісні показники планів округляються у більшу сторону, а якісні показники планів округляються за законами математики.
     2)      Кількісні показники планів в натуральному виразі плануються з точністю до одного знаку після коми (0,0), а у вартісному виразі округляються з двома знаками після коми (0,00). Якісні показники планів плануються у відсотках з точністю до одного знаку після коми (0,0), а в питомому значенні — з точністю до трьох знаків після коми (0,000).
       

Принципи планування:

•   Достовірність — принцип, за яким припускається використовування в планових розрахунках тільки багаторазово перевірених і абсолютно достовірних початкових даних.

· Раціональність — припускає планування показників на основі оптимізації витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

· Науковість — припускає використовування в планових розрахунках сучасних методів, методик і технологій, що забезпечують підвищення якості і скорочення термінів планування.

· Компактність — припускає створення мінімальної і достатньої кількості показників в плані відповідно до цілей планування.

· Наочність — припускає логічну побудову планів, що забезпечує простоту читання і коректування.

· Гнучкість — припускає формування показників планів в коридорі значущості від мінімуму до максимуму запланованої величини.    

Типи планування:                                                                                                                       

Планування на підприємстві може відноситися до того чи іншого типу в залежності від ознаки, за яким відбувається класифікація. Ознаками, що визначають тип планування, є:

· ступінь визначеності в плануванні;

· тимчасова орієнтація ідей планування;

· горизонт планування (час планування).

У залежності від ступеня невизначеності планової діяльності системи планування можна розподілити на два типи.

Перший тип — це детерміноване планування. До його ознак належить використання вихідних даних, котрі діють у цілком передбачуваному середовищі і можуть бути достовірно визначеними. В умовах ринку цей тип планування використовується на рівні загального планування підприємств, об'єднань, організацій та інше. На рівні підрозділів підприємства детерміноване планування має найбільш високу визначеність і точність планових показників (наприклад, план виробництва, праці і зарплати й ін.).

Другий тип — це стохастичні системи. Використання такого типу планування припускає певну невизначеність у зовнішньому ринковому середовищі і часткову відсутність достовірної інформації про вихідні дані для планування. Такий тип планування не дає повної передбачуваності результату.      Ступінь невизначеності може варіювати у залежності від економічного розвитку, історичного періоду й інше.

Варіантами стохастичного планування є наступні:

· планування на основі твердих зобов'язань, при впевненості подій;

· планування під особисту відповідальність (у ситуації повної невизначеності вихідних даних);

· планування, пристосоване до випадкових обставин (на приклад, при рості цін на 25%, замість 10%). [2]

Види планування:

Після визначення типів планування, ознайомимося із видами планування та їх скороченою характеристикою.

Практика планування зазначає три основних види планування:

· Стратегічне планування.

· Тактичне (поточне) планування.

· Оперативне планування.

Стратегічне планування є довгостроковим плануванням діяльності підприємства.  Його  особливістю є відсутність конкретних значень показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Це планування визначає спрямованість діяльності, формує види діяльності і періоди існування певних видів діяльності. Основоположником створення стратегічних планів як сукупності стратегій дій є Олександр Македонський. Галузь виникнення стратегічного планування — військова наука.

Тактичне планування є плануванням діяльності підприємства на, поточний період існування з чітко вираженою конкретною метою і задачами. Таке планування утворює поточні плани, що включають конкретні показники і межі їх значень, досягнення яких обмежене поточним плановим періодом.

Оперативне планування є деталізацією тактичного планування і без нього не існує. Таке планування дозволяє створювати оперативні планові завдання конкретним виконавцям поточних планів підприємства. Операційне планування вирішує задачі внутрішньовиробничого характеру за показниками і їх розрахунками і відрізняється від тактичного планування методами і прийомами, вживаними при цьому. Очевидно, що терміни реалізації оперативних планів мають бути менші, ніж терміни реалізації тактичних планів. Частини додатку оперативного і тактичного планування також різні. Для тактичного планування — підприємство в цілому і його укрупнені підрозділи. А для оперативного планування — ділянки, робочі місця, конкретні працівники.                                                                                                         

До підфункцій планування відносяться: цілевстановлення, прогнозування, моделювання, програмування. [9]                                                                                     

Процес планування складається із наступних етапів:

1.     Визначення цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при ви­борі форми і методів планування.                                                                                                

2.   Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складан­ня плану і формується кінцева ситуація.                                                                          

3.     Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення про­блемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.                                                                          

4.     Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка пла­нується.                                                                                                                               

5.    Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.                                                                                                  

6.  Прийняття планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення. [2]                                                                                                                 

Функція планування передбачає розв'язання двох глобальних питань: якою має бути реальна мета організації і що слід робити членам організації, щоб досягти її. За допомогою планування можна перевести фірму як систему із вихідного, базового рівня на заданий рівень розвитку шляхом маневрування і зосередження сил та засобів на пріоритетних напрямах своєї діяльності, а також визначати перспективи розвитку і майбутній стан фірми. Планування є                                                               головною функцією управління, від якої певною мірою залежать усі інші функції. Менеджер, займаючись управлінням, намічає мету організації та прагне визначити найкращі способи її досягнення. Він аналізує бюджети, розклади, інформацію про стан галузі та економіки в цілому, ресурси, що є в розпорядженні підприємства, і ресурси, які воно спроможне придбати. Важливим аспектом планування є ретельне оцінювання вихідних даних. Оскільки підприємство розвивається значною мірою під впливом умов, що склалися в минулому, то зміни їх зумовлюють необхідність нових методів діяльності підприємства. Ця функція вимагає від менеджера володіння аналітичними навичками. [10]
      Ефективність планування залежить від вчасного отримання й аналізу даних про основні загальноекономічні та ринкові умови; впливу на ринок самої фірми та її конкурентів; минулих прибутків і продажу; визначення оптимальної товарної структури виробництва в кожний момент часу з урахуванням останніх досягнень НТП; оперативного та гнучкого маневрування наявними ресурсами; встановлення контролю за виконанням планів і вчасного коригування їх у разі потреби.
     Точна інформація про минуле дає менеджеру можливість для більш точного передбачення майбутнього, оскільки планування, як правило, ґрунтується на минулій діяльності організації. [14]

Методи розроблення та види планів

План — це система заходів, спрямованих на досягнення мети і завдань.         

Плани, як і мета, поділяються на кілька взаємопов'язаних рівнів. Кожному рівню мети відповідає свій рівень планів, у яких виробляються (намічаються) конкретні шляхи досягнення відповідної мети.

На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують такі:

1. за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани;

2. за критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові й короткострокові;

3. за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири. [9]

Система внутрішньофірмового планування включає комплекс планів (виробничі, фінансові, капітальних вкладень, збуту, НДДКР, організаційного розвитку і т. ін.), складених з урахуванням стратегії та мети фірми, її виробничого профілю і специфіки діяльності на ринку. Основу внутрішньофірмового планування складають такі підходи: врахування у планах усіх взаємозв'язків між виробничою, збутовою й обслуговуючою діяльністю фірми; ієрархічність планів від стратегічних до індивідуальних; послідовне проходження планової документації і багатоступеневість процесу планування — від вищого керівництва фірмою до робочого місця і навпаки.
Розробка планів є також одним з основних засобів контакту з оточуючим середовищем: постачальниками, покупцями, дистриб’юторами, кредиторами, інвесторами. Від довіри контрагентів залежить вартість активів підприємства та можливість їх ефективної діяльності, тому фінансовий план повинен бути ретельно продуманий та серйозно обґрунтований. Система планів формується                                                             з окремих складових, які класифікують за горизонтом планування та рівнем управління. [10]                                                                                                                                

Нині є декілька способів складання планів, або методів планування: балансовий, нормативний і математично-статистичний.
     Балансовий метод грунтуються на взаємозв'язку ресурсів, які мають бути в організації, та 'їх потребою в межах планового періоду. Якщо ресурсів у порівнянні з потребами недостатньо, то доводиться вишукувати додаткові джерела, які б дозволили покрити дефіцит. Якщо ж ресурсів є в надлишку, то необхідно розв'язувати зворотну проблему - розширювати їх споживання або позбавлятися від надлишку.
     Балансовий метод реалізується через складання системи балансів -матеріально-речових, вартісних і трудових. Бапанс - це двостороння бюджетна таблиця, в лівій частині якої відображаються джерела ресурсів, а в правій - їх розподіл.
     Cуть балансової рівністі полягає в тому, що сума залишків ресурсів на початок періоду та їх надходження із внутрішніх і зовнішніх джерел повинна дорівнювати сумі їх витрат (поточного споживання та продажу на стороні) і залишку на кінець періоду. Важливу роль тут відіграє досягнення їх оптимальної структури, яка б забезпечувала найбільшу ефективність діяльності організації.
     Другий метод планування - це нормативний метод. Суть його втому, що в основу планових завдань на певний період закладаються норми витрат різних ресурсів на одиницю продукції (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, грошових засобів тощо). Таким чином, нормативний метод планування використовується як самостійно, так і в ролі допоміжного щодо балансового методу. Норми та нормативи, які використовуються в плануванні, можуть бути натуральними, вартісними і часовими.
     Третю групу методів планування складають математичні, які зводяться до оптимізаційних розрахунків на основі різного роду моделей. До найпростіших моделей належать статистичні, наприклад, кореляційні, які відображають взаємозв'язок двох змінних величин.
     Методи лінійного програмування дозволяють на основі вирішення системи рівнянь і нерівностей визначити їх оптимальні величини у взаємозв'язку. Це допомагає за заданим критерієм вибрати найбільш оптимальний варіант функціонування або розвитку об'єкта управління, щоб забезпечити максимальний прибуток, зменшити витрати тощо. [6]

1.3. Заходи підвищення якості планування в організації                                                       

Ефективна система планування ґрунтується на таких принципах:

· єдність фінансово-економічних, маркетингових, науково-технічних і соціальних завдань розвитку підприємства;

· взаємозв’язок і узгодженість стратегічних та поточних цілей та напрямів діяльності підприємства;

• альтернативність визначення, всебічне обґрунтування способів досягнення поставлених завдань і вибір оптимальних рішень;

•      бюджетна й ресурсна забезпеченість розроблених планів;

· комплексність, безперервність як взаємозв’язок і послідовність, змінність у плануванні;

· гнучкість і еластичність як адаптивність планів щодо можливих відхилень або зміни внутрішнього чи зовнішнього середовища. [7]

Планування передбачає формування комплексу планів, які мають різне спрямування за цілями, предметом, рівнями, зміс­том і періодом планування:

· за цільовим призначенням:

· стратегічні;

· оперативні;

· часовим горизонтом планування:

· довгострокові;

· середньострокові;

· поточні (короткострокові);

· ступенем деталізації:

· загальнофірмові;

· плани підрозділів;

· функціональною сферою:

· маркетингові;

· виробничі;

· НДДКР;

· збутові;

· фінансові;

· з управління персоналом;

· міжфункціональні;

· інші;

· кінцевим результатом:

· продуктові;

· техніко-технологічні;

· організаційні;

· з інформаційних технологій;

· соціальні;

· економічні;

· інші;

· змістовим спрямуванням:

· тематичні плани (портфель проектів);

· бізнес-плани (обґрунтування інновацій);

· проектні плани (реалізації проектів).

Удосконалення планування й організації виробництва відображає розвиток систем управління виробництвом, функціональними сферами діяльності й підприємством у цілому. Це напрями, пов’язані з удосконаленням форм і методів організації виробництва, його спеціалізацією, кооперацією, аутсорсингом; упровадженням сучасних інструментів управління функціональними сферами, наприклад, системи бюджетування, формування ефективної системи звітності в межах управлінського обліку, розвиток тих чи інших форм збутових мереж, упровадження нової системи оплати праці, компенсаційного пакета тощо.

Заходи, які націлені на підвищення якості планування при одночасному зменшенні отриманих ресурсів. Типові заходи є наступними: включення зовнішньо - орієнтованого бенчмаркенгу в планування, яке вводиться з посиленим використання відносних цілей планування. Значне зменшення деталізації планування, як і сильніший зв’язок стратегії і оперативного планування. Це досягається через втілення немонетарних величин у планування і перевіркою процесу прогнозування. [8]

РОЗДІЛ 2. Практична частина

2.1. Загальна характеристика “Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ”