Організаційна структура управління

 Директор Коломийської дослідної станції та головних бухгалтер несуть персональну відповідальність за організацію й додержання порядку, ведення і достовірність обліку та звітності.

Управління Коломийською дослідною станцією здійснюється відповідно до Статуту Академії, статуту Інституту та свого Статуту на основі поєднання прав академії щодо господарського використання переданого в користування.

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Загальний вигляд зовнішньої структури управління Коломийською дослідною станцією

Академія:

· затверджує статут Коломийської дослідної станції і зміни до нього, здійснює контроль за додержанням статуту та приймає рішення у зв’язку з його порушенням;

· здійснює разом з Інститутом контроль за збереженням та ефективністю використання державного майна, закріпленого за Станцією, її науковою та господарською діяльністю;

· здійснює разом з Інститутом фінансовий контроль за науковою і господарською діяльністю Коломийської дослідної станції.

Академія та інститут не втручаються в оперативну та господарську діяльність Відділення, здійснювану у відповідності з її Статутом.

Директор призначається на посаду і звільняється з неї в порядку, передбаченому Статутом Академії.

Директор здійснює управління Відділенням та несе персональну відповідальність за її діяльність. Він, діючи в межах законодавства України, в інтересах Коломийської дослідної станції, згідно з контрактом та її Статутом, самостійно вирішує питання наукової та виробничої діяльності управління і розробляє штатний розпис Коломийської дослідної станції з урахуванням його функцій, умов і фонду оплати праці, затверджує його в установленому порядку.

Директор Коломийської дослідної станції щорічно звітує перед колективом наукових працівників про свою діяльність.

Головний бухгалтер Коломийської дослідної станції призначається на посаду і звільняється з неї директором Станції за погодженням з Інститутом.

Заміщення вакантних посад наукових працівників проводиться на конкурсній основі у встановленому порядку. Результати конкурсів затверджуються директором Коломийської дослідної станції.

 

 

Рис. 4. Внутрішня   структура   управління    Коломийською    дослідною станцією

Виробничі, трудові і соціально-економічні відносини Коломийської дослідної станції з працівниками регулюються законодавством України.

Трудовий колектив Коломийської дослідної станції становлять усі громадяни, які знаходяться з нею в трудових відносинах і своєю працею беруть участь в її діяльності.

Інтереси трудового колективу представляє профспілковий комітет Коломийської дослідної станції, який обирається і діє згідно із законодавством.

В Коломийської дослідної станції є 8 наукових відділів:

1.      Відділ елітного насінництва;

2.      Відділ землеробства;

3.      Відділ селекції;

4.      Відділ тваринництва;

5.      Відділ рослинництва;

6.      Відділ механізації;

7.      Відділ економіки;

8.      Відділ агрохімічних досліджень.

В кожному відділі є завідувач, наукові працівники (старші та молодші), лаборанти та працівники, які обслуговують виробничий процес.

 

Рис. 5. Організаційна   структура   виробничого   процесу   Коломийської дослідної  станції

На 1 січня 2009року у землекористуванні Коломийської дослідної станції знаходилось 425,9 га. Обсяг виготовленої продукції в 2008 році складає 21630 тонн.

Важливим етапом виконання виробничої програми дослідної станції є науково розроблена структура посівних площ.

Структура посівних площ показує, яка питома вага окремих сільськогосподарських культур знаходиться в загальній посівній площі.

Коломийська дослідна станція має вже повністю сформовану організаційну структуру, яка є лінійно-функціональною. Лінійно-функціональна структура передбачає, що функціональні служби отримують повноваження управління службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції. Однак делегуються не лінійні, а функціональні повноваження.

Лінійно-функціональна структура управління володіє цілим рядом переваг:

 - швидке здійснення дій з розпоряджень і вказівок, що віддаються вищестоящими керівниками нижчестоячим

-      раціональне поєднання лінійних і функціональних взаємозв'язків;

-      стабільність повноважень і відповідальності за персоналом;

-      єдність і чіткість розпорядництва;

-      оперативне прийняття і виконання рішень;

-      особиста відповідальність кожного керівника за результати діяльності;

- забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності;

     -    професійне вирішення завдань фахівцями функціональних служб.

Недоліки лінійно-функціональної структури:

      -    складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників;

      -    в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників;

-    призводить до інформаційного перевантаження керівників вищих рівнів управління

-    така структура чинить опір здійсненню змін в організації.

Поділ праці — це процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюючи все нові виробництва й галузі

     Вертикальний принцип поділу праці - це створення ієрархії рівнів управління, щоб скоординувати горизонтально розділену управлінську роботу для досягнення цілей організації.

Горизонтальний принцип поділу праці - це розміщення робітників на чолі окремих підрозділів, відділів.

Вертикальні зв’язки здійснюються від директора до заступника директора, звідувача відділів. Заступник директора опосередковано через головних спеціалістів та завідувачів відділів безпосередньо мають вплив на кожне із восьми відділень.

Щодо горизонтальних зв’язків, то на підприємстві взаємодіють між собою відділи які належать до одного рівня управління, а також головні спеціалісти, які також належать до одного рівня управління.

Спеціалізація — це поділ праці всередині галузі. Найголовнішою ознакою спеціалізації є виробництво певного продукту або частини його. Спеціалізація значно збільшує продуктивність праці. [3]

 

Дослідження планування на підприємстві

Планування на підприємстві

  Головною особливістю сучасних умов господарювання є перехід на ринкову економіку. За таких обставин істотних змін зазнають всі елементи економічного механізму – планування, система стимулювання, ціноутворення, фінансово-кредитний механізм, система матеріально-технічного забезпечення.

На рівні Коломийської дослідної станції в умовах переходах на ринкову економіку, роль планування не тільки не знижується, а навпаки зростає.

Основним із принципів планування сільськогосподарського виробництва Коломийської дослідної станції є принцип поєднання поточних та перспективних планів, який полягає в постійному дотриманні їх взаємозв’язку. В перспективних планах цього підприємства розробляють основні показники розвитку його виробництва, а в поточних – конкретизують їх, враховуючи досягнення науки і техніки, умови і стан виробництва. Поточні плани конкретизують і доповнюють показниками, не передбачуваними в перспективних.

Бізнес-план на наступний рік економічного і соціального розвитку Коломийської дослідної станції – це колективна праця спеціалістів, керівників, всього колективу працівників, що виконується під керівництвом управління. За розробку планів розвитку окремих відділів і сфер діяльності відповідають головні спеціалісти і керівники відповідних відділів. Головний економіст є консультантом усіх працівників, які приймають участь у складанні бізнес-плану, поряд з методичним керівництвом процесом планування, він спільно з іншими спеціалістами відділу економіки Коломийської дослідної станції здійснює ув’язку показників усіх розділів плану і організує підготовчу роботу до складання бізнес-плану. [3]

Підготовча робота до складання бізнес-плану включає в себе:

- аналіз виробничо-фінансової діяльності господарства і всіх його відділів за останні 3–5 років;

- вивчення кон’юнктури ринку – попиту на конкретні види продукції, каналів та умов її реалізації, прогнозу цін і т. п.;

- уточнення норм виробітку, розрахункових і планово-облікових цін, норм витрат кормів, насіння, пального, палива, запасних частин, внутрішньогосподарських стандартів якості продукції та робіт;

- визначення кількості і складу первинних трудових колективів і визначення форм організації та оплати праці, що будуть застосовуватися в плановому періоді;

- на основі документів по інвентаризації основних та оборотних виробничих фондів визначення стану засобів виробництва, виявлення залишків продуктів і матеріалів на початок планового року і обґрунтування заходів по раціональному застосуванню і залученню в господарський обіг невикористаних цінностей.

На слідуючи етапах розробляють план з праці і соціального розвитку колективу, визначають собівартість продукції, обґрунтовують показники фінансового плану і плану капітальних вкладень.

Особливої уваги тут приділяють забезпеченню планових показників матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами, взаємній ув’язці показників плану.

Розробку бізнес-плану починають після складання бухгалтерського балансу за третій квартал і обчислення очікуваних (провізорних) результатів четвертого кварталу. З метою скорочення сроків розробки і підвищення якості бізнес-плану підготовчу роботу завершують до грудня. До цього ж часу складають госпрозрахункові плани відділів, план по будівництву, а також переглядають і уточнюють нормативні технологічні карти на 1, 10 чи 100 га.

Розроблений бізнес-план підприємства обговорюють і затверджують на зборах трудового колективу. Затверджений бізнес-план Коломийська дослідна станція подає в Івано-Франківський інститут АПВ та УААН.

Формуляр бізнес-плану єдиний для всіх видів (типів) сільськогосподарських підприємств. Для додаткових розрахунків при заповненні показників бізнес-плану використовують відповідні форми, які надаються підприємству разом з формуляром. [1]                                                                

2.2.2. Напрями удосконалення планування на підприємстві                              У “Коломийській дослідній станції Івано-Франківського інституту АПВ” досить ретельно дотримуються планування, яке проявляється у складанні бізнес-плану і технологічних карт, що розробляються на науковій основі із широким впровадженням науково-технічного прогресу та наукових досягнень на Івано-Франківщині. Але впровадження бізнес-плану і технологічних карт не дає високу питому вагу діяльності цього наукового центру. Як нам відомо, планування включає не тільки економічні, а й матеріальні фактори виробництва. Тому, “Коломийській дослідній станції Івано-Франківського інституту АПВ” потрібно удосконалити матеріальні фактори виробництва, а саме:

1.   Технічну забезпеченість (трактори, комбайни, сільськогосподарська техніка, комп’ютеризація підприємства та ін.).

2.  Енергозабезпеченість.

3. Хімізацію галузей рослинництва (засоби захисту рослин: гербіциди, фунгіциди, інсектициди; мінеральні добрива: азотні, фосфатні, калійні).

4. Коефіцієнт освоєння нових сортів та насиченості прогресивними технологіями.

В Коломийській дослідній станції в періоди збільшення навантаження об’єму робіт (збирання, транспортування, розвантаження, очистка та відвантаження в складські приміщення сільськогосподарської продукції, тобто – на жнива) тимчасово настає проблема робочої сили. Єдиним виходом з такої ситуації є впровадження сезонного планування, тобто задіяти у виробництво на час жнив сезонних та тимчасових працівників.

“Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ” є науково-дослідною установою. Тому на даному підприємстві проводяться науково-дослідні роботи по удосконаленню технології вирощування сільськогосподарських культур. Часто під час проведення цих робіт виявляються помилки, і це звичайно погіршує якість продукції підприємства. Тому для вирішення цього питання слід спланувати інформаційно-роз’яснювальні роботи з питань наукових досліджень.

Свою виробничу діяльність Коломийська дослідна станція здійснює з досягненням певних цілей та часто виникають незначні упущення. Щоб уникнути цих упущень слід розробити загальне планування, яке безпосередньо включатиме:

- планування цілей;

- планування засобів;

- планування процесів;

- фінансове планування;

- планування виробничої діяльності;

- планування робочої сили, тощо.

Для удосконалення планування дослідній станції необхідно сформувати принципи планування, які б безпосередньо ґрунтувалися на принципах повноти, точності, економічності, гнучкості, безперервності, масовості (участь працівників у розробці планів). Ці принципи охоплюють різноманітність планів, розроблених на підприємствах та організаціях, тому вони дадуть змогу Коломийській дослідній станції досягти високого ефекту планування.

Як ми бачимо, від планування залежить як економічний так і матеріальний стан підприємства.

Планування в “Коломийській дослідній станції Івано-Франківського інституту АПВ” потребує покращення, однак при сьогоднішніх економічних негараздах це зробити доволі важко. Своє планування Станція здійснює з досягненням певних результатів, та одночасно виникають проблеми, без яких сьогодні не обходяться на кожному підприємстві. [5]