Актуальним завданням економічної науки в сучасних умовах є всебічне дослідження проблем оплати праці з точки зору подолання кризи і стимулювання економічного зростання в Україні. Від наукового обґрунтування змісту реформи оплати праці, правильного вибору шляхів реформування заробітної плати багато в чому залежать перспективи майбутніх економічних перетворень у нашій країні. Реформування оплати праці є важливою складовою курсу реформ у національній економіці України.
Необхідність і суть реформи оплати праці
З огляду на кризовий характер сучасної економіки України процес реформування оплати праці повинен характеризуватися справді глибоким змістом, охоплювати всі економічні та інституціональні структури, пов’язані зі сферою формування і розподілу доходів. Все більше стає очевидним, що реформа оплати праці – це не одноразовий захід, а тривалий процес, синхронний за змістом і часом загальному ходу економічних реформ.
Реформа оплати праці є комплексом взаємопов’язаних заходів еволюційного характеру, які здійснюються як на макроекономічному (державному), так і на мікроекономічному (підприємство) рівнях, мета яких в сучасній економіці України – забезпечити ефективне матеріальне стимулювання розвитку національного виробництва. Реформа в цьому випадку є свідомим цільовим спрямованим впливом держави на систему оплати праці на підприємствах (фірмах). Наріжне питання реформи: чи вдасться досягнути високої мотивації до праці і економічного зростання й одночасно не допустити надмірної інфляції. При цьому важливо правильно визначити не тільки стратегічний напрямок проведення реформи оплати праці, але й виділити невідкладні антикризові (тактичні) заходи, яких необхідно вжити.
|
|
Спроби провести реформу оплати праці, що були зроблені, починаючи з 1993 р., виявилися невдалими. У зв’язку з цим закономірно постає питання: “А чи потрібна реформа оплати праці в Україні в принципі?”. Можливо, вона надумана і не потрібна, адже головне для економічного зростання – це капітал, його виробниче нагромадження й інвестиції. А потім вже підприємець-роботодавець сам розбереться і вирішить: скільки, за що і як платити найманому робітнику. При такому розумінні проблеми взаємовідносин між роботодавцем і найманими працівниками реформа зупиняється на формуванні ранньокапіталістичної моделі оплати праці. У сучасному суспільстві підприємець (роботодавець) не може володіти повною економічною владою стосовно працівників, не підконтрольною ні “зверху” (з боку держави), ні “знизу” (з боку самих найманих працівників), позбавленою соціальних противаг.
|
|
Як правило, наявні розробки концептуальних засад реформи оплати праці зосереджуються переважно на нормативно-правових і процедурних сторонах реформування заробітної плати. На мій погляд, необхідно розробити таку концепцію реформи оплати праці, в якій би заробітна плата була науково проаналізована з позицій сучасної перехідної економіки України, тобто була ув’язана з реальним функціонуванням української економіки.
Реформа оплати праці здійснюється в Україні в кризових економічних умовах, характерною рисою яких є постійна загроза переходу придушеної інфляції витрат у відкриту інфляцію попиту. Без сумніву, чим вищі темпи інфляції, тим більшою мірою послаблюються економічні стимули до праці та інвестування. Реформа оплати праці в Україні буде успішною тільки в умовах фінансової стабільності, коли підтримується такий рівень інфляції, при якому підприємства (фірми) можуть планувати свою комерційну діяльність.
У процесі реформування оплати праці необхідно подолати ті кризові явища, що нагромадилися в цій сфері. Особливо негативне значення для розвитку національної економіки має низький рівень заробітної плати (див. табл.1).
Таблиця 1
Рівень заробітної плати у народному господарстві України (1992-1999рр.) [1]
Показник | 1992 р. | 1993 р. | 1994 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. (червень) |
Середня заробітна плата в цілому (без колгоспів), грн./міс. | 0,07 | 1,70 | 15,32 | 80,58 | 137,81 | 156,20 | 167,47 | 198,59 |
Середня заробітна плата в промисловості грн./міс. | 0,08 | 2,06 | 17,04 | 88,74 | 151,67 | 172,03 | 185,64 | 223,58 |
Реальна заробітна плата в цілому (1990=100), % | 83,6 | 36,8 | 33,5 | 36,9 | 35,0 | 34,2 | 33,2 | 32,1 |
Доларовий еквівалент середньої заробітної плати дол./міс. | – | – | 24,7 | 49,6 | 76,1 | 84,7 | 71,3 | 50,3 |
З середини 1993 р. реальна заробітна плата в Україні коливалась на рівні лише 30-40% від заробітку 1990 р. Девальвація гривні протягом вересня-грудня 1998 р. зменшила реальну заробітну плату у доларовому еквіваленті до рівня близько 50 ам. доларів. У липні 1998р. місячний заробіток в Україні становив 83,5 ам. дол., а у жовтні – вже 48,4 ам. дол., тобто зменшився за три місяці на 42%. Така заробітна плата є образливо-низькою для українського працівника.
Гострою проблемою стала надмірна диференціація рівня заробітної плати по галузях національної економіки. Найвищий заробіток сьогодні мають працівники в сфері фінансування, кредитування та страхування, що не є нормальним. Неможливо розраховувати на майбутнє економічне піднесення, якщо заробітна плата робітників виробничої сфери (насамперед промисловості) не є суттєво вищою порівняно із середнім рівнем заробітку по економіці (див. табл. 2).
Таблиця 2
Диференціація середньомісячної заробітної плати працівників по галузях національної економіки України (1998р.) [2]
Галузь економіки | Всього, грн. | В % до середнього рівня по економіці |
Фінансування, кредитування та страхування | 334 | 217,7 |
Авіаційний транспорт | 330 | 215,0 |
Морський транспорт | 292 | 190,5 |
Зв’язок | 221 | 144,0 |
Інформаційно-обчислювальне обслуговування | 217 | 141,2 |
Апарат органів державного і господарського управління, органів управління кооператив-них і громадських організацій | 206 | 134,3 |
Залізничний транспорт | 206 | 134,3 |
Міський електричний транспорт | 204 | 132,6 |
Комунальне господарство | 200 | 130,4 |
Промисловість | 186 | 121,5 |
Наука та наукове обслуговування | 185 | 120,6 |
Будівництво | 183 | 119,5 |
Матеріально-технічне постачання і збут | 178 | 115,8 |
Заготівлі | 163 | 106,3 |
Геологія і розвідка надр, геодезична і гідрометеорологічна служба | 163 | 106,3 |
Фізична культура і спорт | 145 | 94,4 |
Житлове господарство | 141 | 91,7 |
Торгівля | 136 | 88,5 |
Освіта | 129 | 83,8 |
Охорона здоров’я | 125 | 81,7 |
Мистецтво | 119 | 77,5 |
Лісове господарство | 115 | 75,0 |
Соціальне забезпечення | 107 | 69,7 |
Невиробничі види побутового обслуговування населення | 106 | 69,1 |
Сільське господарство | 88 | 57,2 |
Громадське харчування | 79 | 51,3 |
Виробничі види побутового обслуговування населення | 78 | 51,0 |
|
|
Широкого поширення у народному господарстві України набули “тіньові” заробітки і доходи.
Реформа оплати праці в Україні повинна бути спрямована на формування якісно нової цивілізованої системи доходів і заробітної плати як потужного стимулу розвитку національного виробництва.