Розподіл академічних годин з курсу “Основи економічних знань”

Курсова робота з педагогіки

Викладання економічних дисциплін в школі (на прикладі теми «Фінансові установи та їх функції»)

План

Вступ

Розділ1. Психологічні особливості освіти вікової групи     та їх вплив на процес навчання.

Розділ 2. Тематичний план економічної дисципліни.

Розділ 3. Науково-методична розробка економічної теми

Висновок

Список літератури

Додатки

 

ВСТУП

Поява Української незалежної держави спричинила рефор­мування освітньої системи. Україна дістала у спадщину радянсь­ку систему освіти, яка не відповідала її національним інтересам та тенденціям розвитку європейського і світового шкільництва.

Розбудова української держави, демократизація суспільного життя, відродження національної культури, посилення інтеграцій­них процесів з Європою, реформування економіки, впроваджен­ня ринкових відносин тощо поставили нові вимоги до освіти у XXI ст. Вона має бути пріоритетною, безперервною і різноманіт­ною, нести гуманістичні цінності, використовувати нові техно­логії навчання, бути всеохоплюючою та інформатизаційною, за­безпечувати саморозвиток особистості.

У зв'язку з цим у державі розпочато роботу зі створення нової законодавчої і нормативної бази національної освіти. Важ­ливою віхою на шляху розбудови національної системи освіти було прийняття І з'їздом освітян України 24—25 грудня 1992 р. Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI сто­ліття). Цей документ було затверджено Кабінетом Міністрів України та підписано Президентом. Він окреслив такі конкретні завдання та основні шляхи реформування освіти:

Ø створення в суспільстві атмосфери загальнодержавного, всенародного сприяння розвиткові освіти, неухильної турботи про примноження інтелектуального та духовного потенціалу нації, активізація зусиль усього суспільства для виведення освіти на рівень досягнень сучасної цивілізації, залучення до розвитку освіти всіх державних, громадських, приватних інституцій, сім'ї, кожного громадянина;

Ø подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від на­ціональних джерел;

Ø забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресив­них концепцій, запровадження в навчально-виховний процес су­часних педагогічних технологій та науково-методичних досяг­нень;

Ø відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилися в тоталітарній державі і спричинили нівелювання природних задатків і можливостей, інтересів усіх учасників освітнього-про­цесу;

Ø підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищен­ня їхнього професійного та загальнокультурного рівня;

Ø формування нових економічних основ системи освіти, ство­рення належної матеріально-технічної бази;

Ø реорганізація наявних та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експеримен­тальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефектив­них педагогічних інновацій та освітніх модулів;

Ø радикальна перебудова управління сферою освіти шля­хом її демократизації, децентралізації, створення регіональних систем управління навчально-виховними закладами;

Ø органічна інтеграція освіти і науки, активне використання наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-до­слідних установ, новітніх теоретичних розробок та здобутків пе­дагогів-новаторів, громадських творчих об'єднань у навчально-виховному процесі;

Ø створення нової правової та нормативної бази освіти.

Однак які б реформи і модернізації не проводилися, які б науково обґрунтовані шляхи перебудови не намічалися, усі вони в кінцевому рахунку замикаються на вчителі. Тому що не існує чудодійних систем. Існує вчитель, озброєний прогресивною системою, сформований як творча, соціально активна особистість, що вміє нешаблонно мислити, професійно діяти, створювати суспільні цінності. Школа - жива клітинка суспільного організму, а вчитель - її ядро. Його основним завданням є навчити, виховати розвинуту особистість, яка б вільно володіла предметом і могли знайти вихід із будь-якої складної ситуації.

«Справжній учитель за всіх часів зберігав неповторність своєї особистості, збагачуючись із невичерпних джерел загальнолюдських цінностей. Вірний своєму суспільному покликанню, він виявляє високоморальний приклад практичної дії, установлює гуманістичні принципи добра і справедливості, кріпить духовний зв'язок поколінь. Ріст масштабів і динамізм соціальних перетворень постійно загострюють вимоги до вчителя, ускладнюють його задачі.

В умовах перехідного до ринкових відносин періоду все більш необхідним є вивчення і удосконалення саме економічної теорії. Країна потребує висококваліфікованих спеціалістів, новітніх розробок і досягнень. Тому введення курсу „Основ економіки” в шкільні програми безумовно підвищує можливості соціальної адаптації молоді в нашому бурхливому суспільстві.   

Саме тому мною була обрана тема курсової роботи „Фінансові установи та їх функції”. Адже фінансові установи, зокрема комерційні банки, надзвичайно потрібні для нормального фінансування економічної системи. Їхньою головною функцією є забезпечення збереження вкладів, створення джерел кредитування, надання інших фінансових послуг. Національнирй же банк країни надає банківські послуги комерційним банкам і стежить за їхньою діяльністю, виконує роль банку, що обслуговує потреби уряду.

  

 

Розділ1. Психологічні особливості освіти вікової групи     та їх вплив на процес навчання.

     Викладання економічних дисциплін спрямоване на досягнення певної мети, виходячи з сьогодення. В загальних рисах викладання економіки повинно забезпечити найшвидше і найпростіше орієнтування людини в ринковій економіці. Викладання економічних дисциплін в загальноосвітніх школах досить важке, тому що існує обмежувальний фактор сприйняття – вік. Виділяють такі основні вікові освітні групи:

Ø Дошкільна

Ø Початкова школа (1 – 4 класи)

Ø Основна школа (5 – 9 класи)

Ø Старша школа (10 – 11 класи)

В дошкільній та початковій освітній групі економічна дисципліна, як така, не існує. Отже, заняття повинні проходити у вигляді гри, тому що їх світогляд не на стільки здатний сприймати економічні поняття в сухій, стислій, точній економічній діловій мові. Але тут повинна ставитися мета гри – сформувати у дітей економічне мислення.

В основній школі (5 – 9 класи) обрана тема повинна викладатися в спеціальному економічному курсі «Азбука економіки» або «Родинна економіка». Учні повинні зрозуміти, що існує безліч різноманітних потреб, які спонукають людей здійснювати різні діїї, щоб задовольнити ці потреби. Основною частиною занять повинні бути бесіди, дискусії, вирішення проблем економіки на прикладі своїх родин.

Учні 10 – 11 класів, які вивчають «Основи економічних знань» чи

профільний спец курс по економіці не є виробниками матеріальних благ, тому мотивація до пізнання і засвоєння економічних знань з них нижча. Понятя про заробіток в них, в основному, пов”язане із “романтичним” здобуванням коштів посередницького (купив дешевше – продав дорожче), а часом і кримінальною (рекет) діяльністю.

Отже, викладаючи учням “ Основи економічних знань”, необхідно на доступних (на рівні підлітків) прикладах пояснювати, як заробляються гроші, що таке посиредницька діяльність, в чому її складність і необхідність, які знання та інтелект необхідно мати, які енерго - і матеріальні витрати необхідні при цьому. “ Пусковим механізмом” для проведення такого заняття може бути розповідь учнів про те, як вони займаються “бізнесом”.

Викладаючи в школі, слід врахувати рівень знань учнів, загальний словниковий запас понять (категорій) сама економічних. Для більшого зацікавлення і, враховуючиреально існуючий мовний “сленг” в юнацькій субкультурі, можна для початку курса для скорішої адаптації до економічних термінів вживати такі слова, наприклад, “навар” – чистий прибуток і т.д.

У підлітків також зростає здатність планувати і передбачати. Мислення на рівні формальних операцій можна охарактеризувати як процес 2-го порядку.Мислення 1-го порядку виявляє і досліджує зв'язки між об'єктами. Мислення 2-го порядку містить у собі думки про думки, пошук зв'язків між відносинами і маневрування між реальністю і можливістю (Inhelder, & Piaget. 1958). Власне, трьома істотними властивостями підліткового мислення є:

1. Здатність враховувати всі комбінації перемінних при пошуку рішення проблеми.

2. Здатність припускати, який вплив одна перемінна зробить на іншу.

3. Здатність поєднувати і розділяти перемінні гіпотетико-дедуктивним способом («Якщо є X, те відбудеться Y») (Gallagher, 1973).   

 Отже завдання для учнів цієї вікової групи повинні бути такими, які б давали змогу, кожному виділитися і продемонструвати свій інтелект. Повинні застосовуватися активні методи навчання: аналіз конкретної ситуації, дискусія, ділова гра.

 Узагальнюючи все сказане можна зробити висновок, що обрана група досить складна для викладання економічних категорій з погляду самого подання матеріалу, з причини неоднозначності сприйняття його учнями. Та потребує підготовки викладачів високої кваліфікації чого, на жаль, не має в Україні. Саме в цей момент повина формуватися основа економічного мислення, яке потрібне кожному члену суспільства в умовах ринкової економіки.  

 

 

Розділ 2. Тематичний план економічної дисципліни .

2.1.   Мета курсу, його задачі

Курс “Основи економічних знань” є основоположним в економічній освіті і дає уявлення про основні категорії, що вивчаются цією наукою.      

  Мета курсу – дати випускникам елементарні економічні знання, ознаьомити їх зі складними проблемами ринкових відносин для визначення свого місця і ролі в розбудові суверенної України.

При вивчені курсу “Основи економічних знань” існують вимоги до знань та вмінь учнів:

Учні повинні знати:

¨ Що вивчає економічна теорія та яке її місце у житті суспільства вцілому;

¨ Що таке процес виробництва, обміну, розподілу;

¨ Економічний зміст поняття “земля”, “праця”, “капітал”, “здатність до підприємництва”;

¨ Що таке обмеженість виробничих ресурсів та які їх економічні наслідки;

¨ Різні економічні системи, бачити переваги та недоліки кожної з них;

¨ Що таке економічна система сучасної України;

¨ Загальне визначення ринку;

¨ Як ринок розподіляє ресурсиі доходи, визначає спрямованість виробництва;

¨ Що таке біржі, банки, служби зайнятості;

¨ Що таке заробітна плата, рента, процент, підприємницький дохід;

спільні завдання та прблеми країн, що переходять від адміністративної до ринкової економіки та особливості економіки України.

    Учні повинні вміти:

v Визначити власне місце у вивчених економічних процесах;

v Давати класифікацію потреб, виходячи з власного досвіду споживання та спілкування у суспільстві;

v Порівнювати ресурсний потенціал України з потенціалом інших країн, обгрунтовувати необхідність його раціонального використання;

v Пояснювати явища економічної рівноваги, дефіциту, надлишку товарів;

v Зорієнтовуватись на ринку праці, визначитись у майбутній сфері працевлаштування;

v Скористатись послугами ринкових установ: банку, біржі, страхової компанії, служби зайнятості тощо;

v Керуючись знаннями про способи отримання доходів у ринковій економіці, обрати власний спосіб одержання майбутніх доходів.

Курс “основи економічних знань” розрахований на 34 академічні години, з них 30 годин – на аудиторне вивчення і 4 години – на самостійне вивчення, та включає в себе 2 розділи.

 

 

      

 

2.2. Тематичний план. Форми організації навчання

Таблиця 1.

Розподіл академічних годин з курсу “Основи економічних знань”.

    Назва теми                                                Годин    

        1                                                                                 2

Розділ 1. Вступ до економічної теорії.                                10

Тема 1. Об”єкт та мета економічних досліджень.

економічна теорія серед інших наук.                                         1

Тема 2. Економічні потреби, як джерело,

першооснова мотивації життєдіяльності людей.

Різноманіття, класифікація потреб.                                                   1

Тема 3. Виробництво. Фактори виробництва

“земля”, “праця”, “капітал”.                                                          3

 (На самостійне вивчення 1 година)

Тема 5. Обмеженість економічних ресурсів та

проблема економічного вибору.                                                  2

Тема 6. Три типи економічних систем:

ринкова економічка, командна, змішана.                                    2

Тема 7. Сучасна економіка України.

 

підсумковий урок по розділу 1.                                                    1

   

Розділ 2. Поняття ринкової економіки та

організації її функціонування.                                                 18

Тема 1. Як ринок вирішує основні проблеми

економіки.                                                                                             1

Тема 2. Попит і пропозиція – головні чинники ринку.                 2                                                                                                                

Тема 3. Ринкова ціна.                                                                          2

 

           1                                                                                        2

Тема 4. Типи грошей і їх функції.                                                  3

   (на самостійне вивчення 1 година)

Тема 5. Різні типи ринків.                                                                  3

   (на самостійне вивчення 1 година)

Тема 6.  Фінансові установи, їх функції.                                              4                                                                                   

Тема7. Рента, заробітна плата, процент, прибуток

- форми винагороди у ринковій економіці                                      2

  Тема 8. Входження в ринкову економіку країн

постсоціалістичного розвитку.                                                           2

  

Підсумковий контроль (урок) до  розділу 2.                                   1

На аудиторне вивчення.                                                                     28

На самостійне вивчення.                                                                      3

              Всього                                                                      33

    

Дана програма передбачає вивчення вивчення учнями основних понять ринкової економіки. У навчальному процесі доцільно зробити 

акценти на питання маркетингу, менеджменту і таких об”єктів ринкових

відносин, як фонди, цінні папери, робоча сили, аукціон, банківська та кредитна системи, акціонерні та страхові товариства. Основна увага повинна приділятися поясненню елементів ринкової структури і в першу чергу товарного виробництва та послуг.

Для структуризації навчання використовуются спеціальні форми. Узагальнено, форма – це конструкція процеса навчання. Характер цієї конструкції визначається змістом процеса навчання, методами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання уявляє собою внутрішню організацію змісту, яким в реальній педагогічній діяльності виступає процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями під час роботи над певним учбовим матеріалом.

Традиційно використовуются такі форми навчання: уроки та лекції.

Урок – це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за твердим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають такі типии уроків:

- урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності;

- урок засвоєння інтелектуальних і практичних засобів діяльності;

- урок контролю та оцінювання рівня засвоєння змісту освіти;

- комбінований урок

У своїй роботі я буду використовувати саме комбінований урок, доречі, він є найпоширенішим у загальноосвітніх школах, так як універсальна структура такого заняття дає змогу реалізувати багатопланові завдання вивчення предмета, ураховувати індивідуальні особливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності. У ньому можлеве поєднання усіх стадій навчання: надання матеріалу, його закріплення та перевірка його засвоння у активній формі.

Проведення комбінованого уроку відбувається в такій послідовності:

1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.

4. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.

5. Висновки й підсумки роботи на уроці

6. Домашнє завдання

Лекція (від лат. lectio) означає читання. Це послідовне, логічне, систематизоване та структуроване, подання викладачем попередньо опрацьованого матеріалу з коментарями. Лекція має ряд переваг перед простим опрацюванням підручника: значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень; емоційний впив інтонації, міміки та жестів викладача на слухачів; посилення уваги слухачів завдяки прямому контакту з аудиторією; економія часу тощо.

Основне призначення як лекції, так і уроку – це гнучке управління пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню їхньої особистості. Відрізняються вони насамперед тривалістю і віком тих, хто навчається. Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: в лекції все більше використовують активні, “урочні” засоби – закріплення, опитування тощо, а уроки часто об”єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій.

Існує велика кількість інтерактивних технологій, які активізують навчальний процес з метою розвитку практичних знань і навичок. Ці технології можуть носити самостійний характер або бути частиною традиційних технологій у навчанні.

Традиційним засобом активізації процесу навчання є проведення дискусій.  Це одня з найдавніших форм організації навчання. Безумовно вона потребує певної методичної підготовки, тому вчитель економіки, як і кожна освічена людина, має володіти методикою ведення дискусії. А для того, щоб зробити обговорення проблем творчим, потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення.

У дискусії розрізняють такі етапи: сприйняття предмета дискусії, його аналіз і оцінка, прийняття рішення. На кожному етапі по-різному можуть виявлятися психологічні й інтелектуальні здібності людини.

Найбільш поширеною технологією “активного навчання” є “кейс-метод” або ситуаційний аналіз. Він заключається в тому, що учасник знайомиться з описом організаційної проблеми, самостійно аналізує ситуацію, діагностує проблему, висуває свої ідеї та рішення в дискусії з іншими учасниками.

Ситуація – це сполучення умов і обставин, які необхідні для вирішення конкретної проблеми. В залежності від характеру подання матеріалу використовуються ситуації-ілюстрації, ситуації-оцінки і ситуації-вправи.

Традиційний аналіз конкретних ситуацій розвиває аналітичне мислення, практичні навички роботи з інформацією. Структурування, ранжування проблеми долає стереотипи мислення, вчить приймати рішення і стимулює інновації. Аналіз конкретних ситуацій – зручний тип, що потребує значно менше часу, ніж інші навчальні технології.

Існує три види занять аналізу конкретних ситуацій:

- метод кейса;

- метод інцидента;

- метод програвання ролей або інсценування.

Також в економічному навчанні широко використовуються різні методики “мозкового штурму” (або “мозкової атаки”). Це метод розв”язування невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть методу полягає в тому, що необхідно висловити найбільшу кількість ідей за короткий час, обговорити та здійснити їхній відбір. Цей метод використовується для розвитку творчих здібностей або для розв”язання складних проблем.

Ефективним способом активізації процесу навчання є проведення економічних ігор. Гра, як метод навчання, дозволяє ніби насправді пережити певну ситуацію. Це один із дійових способів повернути навчання лицем до конкретної людської практики. У грі втілюється основна формула педагогічної творчості: первісне абстрактне знання перетворюється на конкретне переживання. Тут формується співпричетність, співпереживання та самооцінка. Гра – це насамперед дія. А у житті – це запорука успіху, адже мало кого цікавить, як людина знає теорію, мають значення тільки її дії в різних ситуаціях.

У практиці економічної освіти найбільщ відомі ділові ігри, тренінги, аналіз ситуацій, розробка колективних проектів у малих групах, методика колективного планування курсу, організаційно-діяльнісні ігри тощо.

Оцінювання і контроль, самостійна робота та рекомендована література.

Навчання – це самоосвіта, яка грунтується на самостійній роботі учнів. А завдання вчителя – розвивати здібності дитини, визначати напрямки самостійної діяльності: вчити так, щоб навчити діяти. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони мають стати складовою життєвої практики людини.

Форми самостійної праці учнів дуже різноманітні: робота з матеріалом підручника, реферування проблемних ситуацій, робота з конспектом-схемою, аналіз виробничих ситуацій, виконання індивідуальних завдань, побудова “дерева цілей”, розв”зування задач, складання завдань за темами, робота з ЕОМ тощо.

Для самостійної праці використовується така методична література: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій, розроблені викладачем, методичні вказівки до навчально-методичної гри. Але при підготовці до занять учням необхідно, крім рекомендованої літератури, використовувати іншу.

Невід”ємним елементом вивчення економічної дисципліни є організація контролю і оцінювання знань учня.

Контроль включає в себе: перевірку – виявлення знань, умінь і навичок; оцінювання – вимірювання знань, умінь і навичок; облік – фіксування результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі або щоденнику.

Контроль має стимулювати розвиток учнів, а для цього необхідно враховувати рівень їхнього розвитку. Надміру високі вимоги гальмують розвиток, занижені – не активізують розумової діяльності. Тому треба серйозно підходити до вибору оптимального методу контролю. З-поміж таких виділяють:

- традиційний (2-3 контр. на семестр),

- традиційний зі збільшеною частотою (5-8 контр.),

- програмований зі звичайною частотою,

- програмований зі збільщеною частотою,

- традиційний, без орієнтації викладача на самостійну роботу студентів,

- з використанням такої орієнтації,

- програмований, коригуючий з орієнтацією на самостійну роботу студентів.

Процес оцінювання є способом контролю як за навчальною діяльністю учнів, так і за педагогічною діяльністю. Оцінка є важливим стимулюючим фактором, що відбиває характер відносин викладача і учня. Це виявлення позитивного або негативного ставлення викладача до результатів діяльності учнів. Вони можуть проявлятися як у формі посмішки чи догани так і у вигляді відмітки (1-5 або 1-12).

Дуже поширеною формою навчання, контролю та оцінювання знань є тест. Він є дуже простим, швидким і зручним видом перевірки знань як для учнів, так і для викладачів. Хоча розробка тесту і потребує затрат часу більше, ніж формулювання декількох питань для контрольної роботи, але він є значно простішим при оцінюванні і дозволяє оперативно перевірити знання не по окремому питанню, а з усієї теми дисципліни, або навіть і з цілого курсу.