Основи ситуаційного аналізу

 

Перш ніж розпочати висвітлення нашої теми, зупинимось на методах найкращого сприйняття навчального матеріалу. Для підвищення ефективності засвоєння теоретичного матеріалу найкраще поставити перед студентами задачі і запитання, максимально наближені до реальних умов, тобто запропонувати їм місце тих, хто повинен приймати управлінські рішення у визначеній виробничій ситуації. Для того, щоб керівник певної ланки управління (якщо він не маркетолог) прийняв відповідне рішення, необхідно спочатку зробити для нього короткий теоретичний опис проблеми, тобто надати стислу конкретну вхідну маркетингову базу знань, яка допоможе зорієнтуватись у ситуації. Якою повин­на бути така база?

Вхідна база з маркетингу висвітлює ту або іншу проблему, що виникає в практичній діяльності керівника підприємства, разом з відповідними фактичними матеріалами, міркуваннями «за» і «проти», на основі яких керівник ухвалює рішення після відкритого обговорення і визначення заходів, яких необхідно вжити. Така база надає можливість пов’язати теорію і реальний мир бізнесу, максимально наближає навчання до робочої обстановки, не вимагаючи при цьому жодних додаткових дій.

Оскільки будь-яка проблема — це форма існування і відображення суперечності між назрілою необхідністю в якихось діях і недостатніми умовами їх реалізації, то формулювання проблеми передбачає визначення цієї суперечності. При цьому проблема досить часто присутня в неявному, замаскованому вигляді, затулена іншою, менш значущою проблемою, розгляд якої відводить прийняття рішення в іншу сторону. Отже, визначення суперечнос­ті ще не є постановкою проблеми.

Проблеми, що виникають у будь-якій діяльності, можна класифікувати за різними ознаками.

Організаційні проблеми властиві для специфічних соціальних інститутів, якими виступають організації, що мають чітке цільове призначення, відзначаються спільною діяльністю працівників і синергічним ефектом, системою статусів і ролей, певним типом взаємодії формальної і неформальної організацій, її управлінням і самоврядуванням.

Ресурсні проблеми частіше за все зводяться до нестачі ресурсів: матеріальних, фінансових, інформаційних, кадрових, етично-психологічних та ін. При цьому проблема може фіксувати нестачу як одного виду ресурсу, так і кількох. Друга група ресурсних проблем зводиться до неоптимального використання резервів, відсутності економного та оптимізуючого підходів до них. Іноді існує протилежна проблема — надлишок ресурсів, за якої досить часто мета не досягається. Наприклад, надлишок грошей у рекламній кампанії досить часто призводить до протилежного ефекту.

Кадрові проблеми відображають різні аспекти підготовки, розподілу і просування кадрів, роботи з персоналом. До них потрібно віднести проблеми неякісної підготовки кадрів, їх надлишку або нестачі, стабільності або плинності, розвитку в трудових колективах, обстановки співпраці або конфлікту. Своєчасне вирішення кадрових проблем в організаціях є одним з могутніх чинників їх розвитку.

Інформаційні проблеми характеризують стан і використання інформації як один з найважливіших ресурсів суспільства. Найбільш вагомі проблеми тут — це нестача, надлишок або суперечність інформації, що не дозволяє виробляти та ухвалювати оптимальні управлінські рішення.

Ментальні проблеми пов’язані з особливостями ментальності, культури тих або інших соціальних груп. Особливо актуальними вони стають у часи змін, які характеризуються не тільки значними трансформаціями в економіці, політиці і соціальній сферах, але й зміною парадигм мислення. Частіше за все ці проб­леми зводяться до відсутності новаторського мислення, творчої активності, вміння діяти самостійно в екстремальних ситуаціях і т. ін.

Проблеми можна класифікувати також за їх гостротою.

Латентні проблеми мають прихований характер, вони поки не помітні суспільству і можуть виникнути через деякий час внаслідок розвитку сприятливих для них умов. Своєчасне виявлення таких проблем дозволяє забезпечити їх профілактику.

Актуальні проблеми носять явний, відкритий характер. Вони непокоять людей, впливають на їхню діяльність, призводять до занепаду соціальних інститутів і процесів. І хоча ці проблеми не загрожують існуванню суспільства, вони потребують вжиття заходів щодо їх вирішення.

Загострені проблеми пронизують усі сфери і структури су­спільства, створюють зони його руйнування. Вони потребують порятунку суспільства та його підсистем.

Залежно від джерел формування всі проблеми поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні проблеми, як правило, пов’язані з природою даного явища, його потенційним розвитком.

Зовнішні проблеми є результатом взаємодії системи із зовнішнім середовищем.

Велику роль відіграє інформаційне забезпечення опису проб­леми. Будь-яка проблема є не тільки об’єктивним явищем су­спільства, але й певною моделлю, представленою в інформаційному полі. Опис проблеми може бути інформаційно надмірним, інформаційно недостатнім, інформаційно суперечливим і інформаційно достатнім для побудови адекватної їй моделі.

Проте часто дані маркетингової бази, особливо у реальних ситуаціях, виявляються недостатніми для прийняття рішення. У подібних випадках необхідно формулювати обґрунтовані припущення і вчитися приймати рішення за невизначеності обставин. Уміння приймати рішення на базі добре продуманих припущень є саме тією навичкою менеджера, без якої він не стане справжнім професіоналом.

Наступний крок — обов’язкова розробка альтернативних можливих варіантів розв’язання проблеми: не можна віддавати перевагу одному варіанту, не оцінивши ретельно інші. Всі альтернативні плани заходів повинні бути опрацьовані та проаналізовані з урахуванням фінансових наслідків кожного з них. Після цього приймається остаточне рішення, щодо конкретного змісту май-
бутніх дій, вибору загальної стратегічної лінії та її практичної реа­лізації, тобто визначення хто, що, коли і як повинен робити. Не­вміння реалізувати чіткий план може згубити всю справу. Тому важливо, щоб етапи аналізу і вибору стратегії передували розроб­ці відповідного плану.

Для оцінки повноти проведеного аналізу можна скористатися такими рекомендаціями [11]*:

1. Не робіть простого перетлумачення фактів вхідної інформації.

Кожна вхідна база маркетингу містить багато фактичної інформації. Аналіз повинен ґрунтуватись тільки на тих фактах, які стосуються конкретної обстановки. Інакше відбувається лише перефразування фактів без необхідного аналізу.

2. Робіть розумні припущення.

Будь-яка вхідна база не містить повної інформації, як хотілося б, що є точним відображенням реального світу. Всі рішення з мар­кетингу приймаються на основі неповної інформації, адже її збирання коштує дуже дорого і потребує багато часу. Найоптимальніше — це сформулювати всі припущення і включити їх до аналізу.

3. Не плутайте симптоми з проблемами.

При узагальненні проблем фірми поганий аналіз приводить до плутанини між симптомами і реальними проблемами, не завжди чітко визначаються причинно-наслідкові зв’язки. Треба навчитись відрізняти головні проблеми, їх симптоми, причини і передумови виникнення. Тому на кожному кроці аналізу потрібно задавати питання «чому», поки ви не визначите основну проблему.

4. Не відкидайте альтернативні варіанти.

При правильному аналізі обов’язково враховуються та обговорюються альтернативні плани заходів. Іноді подібні варіанти пропонуються у самій вхідній базі маркетингової інформації, в інших випадках необхідно самостійно винайти альтернативні варіанти на основі тих, що вже є. Потрібно аналізувати принаймні дві альтернативи.

5. Не забігайте наперед.

Іноді студенти пропонують деяке стратегічне рішення і підсвідомо намагаються в процесі подальшого аналізу обставин лише підтвердити прийняте рішення. Фактично вони просто забігають наперед і зумовлюють відповідь до завершення повного аналізу. Звичайно, інші альтернативні варіанти ігноруються або визнаються неприйнятними, а бажане рішення оголошується єдино правильним. Необхідно ж провести аналіз усієї ситуації, розглянути альтернативи, оцінити їх, перш ніж виробити рішення.

6. Ухвалюйте тільки однозначне рішення.

Рішення повинно бути однозначним. Ухваливши його, треба вміти потім захистити та обґрунтувати рішення, враховуючи недоліки власного підходу і переваги інших підходів.

7. Перевірте правильність зробленого вами аналізу.

Правильний аналіз приводить до рішення, логічно пов’язаного з проведеним аналізом ситуації. Це — остання перевірка правильності аналізу.

Аналіз ситуацій

Метод аналізу ситуацій — це метод навчання, що пропонує розглянути і проаналізувати реальну ситуацію, опис якої одночасно відображає певну практичну проблему і вимагає активізації визначеного комплексу необхідних знань. При цьому сама проблема не має однозначно єдиного рішення, як, власне, і буває у реальному житті.

Складні та прискорені процеси змін у всіх сферах економічного і суспільного життя вимагають нових підходів і до процесу набуття нових знань. Методика ситуаційного навчання, або метод Case study, якнайкраще підходить для цього. Розвиток і поширення цієї методики зумовлений, з одного боку, зростаючою динамікою соціаль­них змін, а, з іншого, — збільшенням у навчальному процесі обсягу навчальних дисциплін, в основі яких лежать різноманітні ситуації, та підвищення їх значущості. Головним завданням засвоєння цих дисциплін є не тільки отримання деякого завершеного знання, а й вироблення навичок поведінки залежно від ситуації, що склалася, а також навчання дослідженню можливих ситуацій у майбутньому.

Методологія аналізу ситуацій

У метод аналізу ситуацій інтегровані інші методи пізнання, такі як моделювання, системний аналіз, проблемний метод, уявний експеримент, методи опису, класифікації, ігрові методи [11].

Таблиця 1

Ролі методів пізнавальної діяльності в аналізі ситуацій

Метод, інтегрований в аналіз ситуацій	Характеристика ролі методу в аналізі ситуацій
Моделювання	Побудова моделі ситуації
Системний аналіз	Системне представлення та аналіз ситуації
Уявний експеримент	Спосіб отримання знання про ситуацію за допомогою її уявного перетворення
Методи опису	Створення опису ситуації
Проблемний метод	Представлення проблеми, що є основою ситуації
Метод класифікації	Створення впорядкованих переліків властивостей, характеристик, що характеризують ту чи іншу ситуацію
Ігрові методи	Представлення варіантів поведінки учасників ситуації
«Мозкова атака»	Генерування ідей відносно ситуації

Уявне експериментування є найважливішою методологічною складовою Case study. Воно дозволяє перевіряти гіпотези стосовно значення чинників, що визначають ситуацію, найважливіших або другорядних аспектів проблем, ефективності пропонованих рішень тощо. Освітнє і виховне значення уявного експеримента полягає в тому, що він вчить розпізнавати причинно-наслідкові зв’язки, шляхи майбутнього розвитку, приховану динаміки і т. д. Будь-яке уявне експериментування починається з фрази «Уявіть собі, що....». Перш ніж вирішувати проблему, її треба побачити, діагностувати, а вже потім формувати варіанти рішення.

Незважаючи на різні підходи до розуміння ситуації, можна виокремити те загальне, що властиве для всіх підходів: ситуація є результатом соціальних змін. Вона випливає з попередньої ситуа­ції і переходить у наступну, тобто вона процесуальна. Вдалість вибору ситуації визначається мірою її відповідності знанню. Для цього доцільно скористатися наведеною нижче класифікацією ситуацій, яка може слугувати засобом їх опису і діагностики.

Таблиця 2

Класифікація ситуацій

Основа класифікації	Види ситуацій
Відповідність реальному життю	1. Реальні 2. Умовні
Відповідність нормі	1. Нормальні 2. Девіантні 3. Екстремальні
Відповідність соціальному часу	1. Минулі 2. Теперішні (актуальні) 3. Майбутні
Складність	1. Прості 2. Складні 3. Надскладні
Характер розвитку ситуації	1. Детермінований 2. Ймовірнісно-стохастичний
Міра новизни	1. Відомі 2. Подібні 3. Невідомі
Можливість контролю	1. Контрольовані 2. Неконтрольовані
Можливість дії	1. Сприятлива 2. Вимушена 3. Критична 4. Безвихідна

Звичайно, на види ситуацій насамперед впливають основні характеристики проблеми. Але разом з тим можна виокремити і деякі специфічні основи подібної класифікації. Важлива роль тут належить мірі відповідності реальному життю. За цим показником усі ситуації поділяються на реальні та умовні. Перші відоб­ражають реальні процеси і є типовими. Умовні ситуації штучні,
тож, рідко зустрічаються насправді, але вони наочно висвітлюють явища і відносини.

За другою ознакою всі ситуації можна поділити на нормальні, девіантні та екстремальні. Нормальні ситуації характеризують розвиток ситуації в межах норми, девіантні — фіксують різного роду відхилення, екстремальні — відображають ті явища і процеси, які виводять систему за межі життя, ставлять під сумнів її існування в колишній якості.

Часовий параметр дозволяє виокремити ситуації минулі, теперішні (актуальні) та майбутні. Минулі ситуації характеризуються тим, що вони вже траплялися в практичному житті суспільства. Вони служать для вивчення минулого досвіду. Теперішні ситуації характерні для сьогочасної дійсності. Майбутні ситуації мають передбачуваний прогностичний характер.

За параметром складності ситуації поділяються на прості, складні і надскладні. Прості ситуації являють собою результат взаємодії кількох чинників, вони є однозначними. Складні ситуації відрізняються різноманіттям діючих чинників, але розвиток їх можна передбачити. Надскладні ситуації розвиваються абсолютно непередбачувано.

За мірою новизни ситуації класифікуються як відомі, подібні й невідомі. Такий розподіл конкретних ситуацій позначається на їх функціях у навчанні. Відомі ситуації використовуються для тренінгу, подібні — для навчання здатності застосовувати знання для вибору дій у схожих ситуаціях, невідомі — слугують для формування дослідницьких якостей, розвитку творчого підходу до реальності.

За можливістю здійснення контролю виокремлюються контрольовані і неконтрольовані ситуації. Перша група відрізняється тим, що суб’єкт діяльності володіє повноваженнями і ресурсами, необхідними для контролю ситуації. Неконтрольована ситуація може бути й абсолютно неконтрольованою, коли йдеться про космічні і планетарні катастрофи. Але частіше за все її неконтрольованість має відносний характер, тобто вона неконтрольована даним суб’єктом, але може бути цілком контрольованою іншим суб’єктом.

Найважливішим параметром класифікації ситуацій є можливість діяльності по виходу з них. Сприятливі ситуації відрізняються тим, що суб’єкт досягає успіху незалежно від його трудового внеску. Вони визначають такий фактор, як везіння. Виму­шена ситуація виникає, якщо з’являється яка-небудь потреба, коли чогось не вистачає, а також тоді, коли є передбачення появи певної потреби. При цьому якщо не діяти, то ситуація стане набагато гіршою, потреби зростатимуть, що може призвести до критичної ситуації. Така ситуація відрізняється, з одного боку, примусовістю і можливістю значних втрат для діючого суб’єкта, а з іншого, — передбачає рішучість цілеспрямованих і значних зусиль для досягнення мети. Безвихідна ситуація є надто несприятливим типом ситуації, коли відсутні можливості дії, і суб’єкту залишається сподіватися тільки на диво. Такі ситуації просто не можна допускати і боротися з ними потрібно на стадії критичних ситуацій.

По видах способів розв’язання проблеми поділяються на фінансово-економічні, юридичні та ідеологічні.

По мірі обґрунтованості можна виокремити доцільні і допустимі способи. Доцільні способи відрізняються неоптимальністю і не є кращими з погляду результату. Але якщо вони не застосовуються, то ситуація може значно погіршитися. Допустимі способи передбачають найкращі варіанти розв’язання проблеми.

У нашому посібнику в кінці кожної теми пропонується для розгляду та чи інша ситуація, в якій необхідно знайти прийнятне рішення, виходячи з її аналізу. Для полегшення цього пошуку наведено перелік запитань, відповідь на які дасть змогу провести такий аналіз і знайти оптимальне рішення.

Ділові ігри

Протягом свого розвитку людство винайшло багато різних ігор розважального і навчального характеру. Ділові ігри належать до молодих. Вони виникли в 30-х роках XX століття. Автором першої ділової гри був молодий ленінградський економіст М. М. Бірштейн [11]. До ідеї ділової гри в США прийшли тільки в 50-х роках. Тепер вони набувають популярності практично у всіх сферах управлінської діяльності у всіх країнах.

Ділова гра — це імітаційний управлінський процес, тобто процес вироблення і прийняття рішення для можливої конкретної ситуації в умовах поетапного уточнення необхідних чинників, аналізу інформації, що додатково надходить у процесі гри.

Найважливіші ознаки ділової гри:

Типовість — гра моделює типові ситуації, що трапляються в дійсності. Це визначає її практичну цінність.

Проблемність — гра відображає реальні проблеми, труднощі та конфлікти.

Мобілізація прихованих резервів — гра розкриває ресурси в керованій системі (матеріальні, фінансові та ін.), що мобілізуються і використовуються завдяки резервам самої особистості, яка в процесі гри підвищує свій професійний потенціал і розширює власні можливості.

Імітаційна гра являє собою модель реальної типової проблемної ситуації, модель, з якою експериментують з метою пізнання та аналізу ситуацій, або застосовують як ефективний засіб навчання. Саме в останній якості ділові ігри досить поширені в різних країнах — США, Росії, Великобританії, Канаді, Японії, Франції, Німеччині, Польщі та ін. Нині в світі налічується понад 2000 розробок ділових ігор.

Ділова гра і Case study — концептуально схожі методи навчання, що створюють сприятливі можливості для їх поєднання в процесі навчання. У ділову гру можна включити одну чи кілька ситуацій. У процесі їх розігрування виникає необхідність формування опису ситуацій, тобто створення Case study. Заздалегідь підготовлений кейс можна використати як засіб введення учасників у ділову гру. При цьому осмислення кейса формує своєрідний інтелектуальний, проблемний фон такій грі.

Спираючись на світовий досвід навчання за допомогою Case study, можна стверджувати, що він сприяє формуванню тих якостей майбутнього фахівця, які потрібні ринковому суспільству і повинні домінувати у представників усіх професій. Звідси — формулювання стратегічних принципів розвитку методу аналізу ситуацій і впровадження його у навчальний процес.

По-перше, аналіз ситуацій необхідний для навчання сучасним ринковим професіям, таким як менеджер, економіст, соціолог, маркетолог, іміджмейкер, брокер та ін. У них переважну роль відіграють ситуаційне знання і ситуативна діяльність, Case study додає цим фахівцям динамічності, здатності діяти результативно в нестандартних ситуаціях.

По-друге, цей метод особливо ефективний у навчанні практиків, їх професійній перепідготовці, які через ситуативність легко підключають нову систему знань до тієї, що вже є. Це сприяє їх мотивації, прагненню швидко актуалізувати знання. З іншого боку, тут може негативно виявити себе консервативне мислення і небажання змінюватися, що необхідно руйнувати разом із стереотипами та амбіціями, примушувати відчути прагнення до прогресивної зміни особистості. І якщо традиційне навчання дає студентам нормативні знання, які є обов’язковим фундаментом, ситуативне навчання вчить їх пошуку і застосуванню отриманого знання в умовах динамічної ситуації, розвиває гнучкість, діалектичність мислення. Проте таке навчання не може повністю замінити нормативні знання, оскільки це може привести до того, що всі знання майбутнього фахівця зведуться до знайомства з великою кількістю ситуацій, без будь-якого методологічного принципу або системи. Це врешті-решт призведе до повної безпорадності спеціаліста при аналізі нових конкретних ситуацій, з якими він ще не зустрічався.