Хронічне (тривале) перегрівання

При тривалій роботі в нагрівному мікрокліматі у осіб з порушеною терморегуляцією виникають симптоми перенавантаження функцій різних органів і систем. Зокрема, у них зростає частота дихання, що збільшує тепловіддачу випаровуванням через легені. Можуть виникати короткочасні тонічні і клонічні судоми, які проходять самостійно під час відпочинку і при нормалізації температури тіла. Прийом розчину кухонної солі дає змогу попередити напад.

Водний дефіцит, який має місце у робітників гарячих цехів, проявляється тяжкою спрагою, що обумовлює появу таких скарг, як сухість у роті, підвищена стомлюваність, нездужання, спастичні болі в животі.

Об'єктивно: виявляється підвищена збудливість, гіперестезія шкірних покривів рук та ніг, вони сухі, тургор тканин знижений. Виявляється тахікардія і низький артеріальний тиск, гіперволемія, порушення ниркової гемодинаміки і зменшення сечовиділення.

Клінічний перебіг хронічної форми перегрівання характеризується трьома провідними синдромами: неврологічним (астеноневротичним), серцево-судинним, шлунково-кишковим.

Астеноневротичний синдром проявляється підвищеною стомлюваністю, загальною слабкістю, безсонням або сонливістю, головним болем, емоційною лабільністю. Має місце порушення вегетативної регуляції: підвищена пітливість, порушення серцевого ритму, стійкий дермографізм, почервоніння обличчя, асиметрія температури шкіри, що є основними об'єктивними ознаками цього синдрому.

Серцево-судинний синдром характеризується вегетативною дистонією по гіпертонічному, гіпотонічному або кардіальному типу. Хворі скаржаться на болі в ділянці серця, напади серцебиття і задишки при помірних фізичних навантаженнях, спостерігається порушення серцевого ритму, пропульсивної здатності міокарда, судинна дистонія. При ЕКГ-дослідженні виявляється гіпоксія міокарда, дистрофічні зміни серцевого м'яза, порушення провідності.

Особи, які тривалий час працювали в гарячих цехах, частіше за інших хворіють на ішемічну хворобу серця.

Шлунково-кишковий синдром (питна хвороба)

У робітників, які працюють в умовах нагрівного мікроклімату, має місце порушення водно-електролітного обміну внаслідок втрати води і солі, переважно натрію хлориду. При цьому виникає необхідність вживання значної кількості рідини, об'єм якої нерідко сягає 6-8 л за зміну. Значні водні навантаження і порушення водно-електролітного балансу являються основними причинами дисфункції шлунково-кишкового тракту і виникнення гастриту, виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки, ентероколіту, хронічного холециститу тощо.

Внаслідок зниження імунологічної реактивності у осіб з проявами хронічної теплової хвороби можуть виникати запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, ангіна, запалення легень, туберкульоз органів дихання, ревматоїдний поліартрит, дерматит, гнійні ураження шкіри та інше.

Лікування

Тяжкі форми теплової хвороби потребують термінової госпіталізації в реанімаційне відділення. Проводиться гіпотермія охолодженою сумішшю (ОС-450), холодною водою, льодом, оксигенотерапія. Для усунення проявів інтоксикації, дегідратації і гіпохлоремії показане внутрішньовенне введення 5 %-ного розчину глюкози, плазми або плазмозамінників. При наявності судом внутрішньовенно вводять 10% розчин натрію хлориду, призначають транквілізатори: сибазон, седуксен або реланіум внутрішньом'язово по 1-2 мл 0,5 % розчину; антигістамінні: супрастин, димедрол по 1-2 мл 1 % розчину. При необхідності проводять корекцію водно-електролітного балансу. Значне зневоднення організму потребує введення рідини з розрахунку 50-70 мл/кг під контролем гемодинаміки, показників гематокриту та діурезу.

При легкій формі ураження показані гідропроцедури: душ з температурою води 26-27°С тривалістю 5-6 хв. з наступним сухим обтиранням тіла. При середньотяжкому перебігу перегрівання призначають теплі ванни (температура води 29 °С, тривалість 7-8 хв.), потім душ і спокій. Постраждалому рекомендується вживання прохолодної газованої води.

Лікарсько-трудова експертиза

При легкому перебігу гострого перегрівання хворі тимчасово непрацездатні - на період лікування. Після одужання вони можуть продовжувати свою роботу в тих же умовах.

При середньотяжкому перебігу перегрівання потерпілих тимчасово переводять в умови праці, не пов'язані з впливом нагрівного мікроклімату, охолодженням, важким фізичним навантаженням, на 1-2 місяці з наступним проходженням теплової адаптації перед відновленням роботи у нагрівному мікрокліматі.

При тяжкому ступені перегрівання, органічних ураженнях нервової, серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту хворі потребують тривалого лікування і переведення на інвалідність з повним виключенням контакту з високими температурами.

Профілактика

Для профілактики перегрівання слід проводити комплекс технічних і санітарно-гігієнічних заходів, направлених на зниження рівня теплового впливу на працюючих. Це досягається за допомогою теплоізоляції, охолодження і вентиляції, а також застосування індивідуальних засобів захисту, зокрема спецодягу.

Для попередження можливого дефіциту натрію до щоденного раціону харчування робітників гарячих цехів необхідно додавати 5-10 г кухонної солі, підсолюючи хліб, томатний сік, перші страви, питну воду. Рекомендується вживати воду охолодженою до 12-15°С, мінеральні води, соки, компоти, вітамінізований чай (тіамін, піридоксин, аскорбінова та нікотинова кислоти, рибофлавін, вітамін В12), а при значному фізичному навантаженні і посиленому потовиділенні - 1 таблетку в день препарату тетравіт після їжі.

Значне місце в системі профілактичних заходів займають попередні - при прийомі на роботу, та періодичні медичні огляди за участю терапевта, невропатолога, офтальмолога. Останні проводяться 1 раз на 2 роки.

Медичними протипоказами, які обмежують прийом на роботу в умовах дії нагрівного мікроклімату, є такі: перенесені гострі респіраторні та інфекційні захворювання, хвороби серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба серця, атеросклероз); хвороби травного тракту (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки); виражені ендокринно-вегетативні та судинні порушення; вік до 20 років і старше 50 років: люди цих вікових груп, які мають низьку теплову адаптацію.

Для профілактики перегрівання важливе значення має раціональний режим праці і відпочинку. Найбільш сприятливим для збереження нормальної терморегуляторної функції є режим з тривалістю роботи 10-15 хв. і паузою для відпочинку 8-10 хв., місця відпочинку мають бути обладнані вентиляційними установками.