Пред'явлення для впізнання у судовому слідстві

Необхідність у пред'явленні для впізнання може виникати не тільки на досудових стадіях провадження, але і під час судового слідства. Можливість пред'явлення для впізнання в ході судового слідства встановлюється ст.309 КПК: «свідкові, потерпілому або підсудному під час судового слідства можуть бути пред'явлені особа або предмет». Необхідність проведення впізнання в суді може виникнути в наступних випадках: на момент судового провадження у кримінальній справі встановлено, що під час досудового розслідування у ній не було проведено пред'явлення для впізнання особи чи предметів, а така потреба існувала і залишалася актуальною; у ході судового слідства виявляють нові обставини справи, встановлення яких можливе лише після пред'явлення осіб або предметів для впізнання; виникла потреба перевірки правильності результатів пред'явлення для впізнання осіб або предметів, яке було виконано під час досудового розслідування; у випадках, коли на досудовому розслідуванні певні об'єкти були пред'явлені для впізнання за фотознімками; у ході судового розгляду приєднані до справи нові речові докази або ж запрошені нові свідки, яких необхідно пред'явити для впізнання; за ситуацій появи нових версій внаслідок того, що підсудний, потерпілий чи хто-небудь із свідків інакше, ніж на досудовому слідстві, пояснюють розслідувану подію¹. Проводити пред'явлення для впізнання у судовому засіданні не рекомендується у тих випадках, що і на досудовому слідстві, про що йшлося вище.

Рішення про проведення пред'явлення для впізнання в суді може бути прийнято як з ініціативи самого суду, так і на основі клопотання будь-кого з учасників процесу, про що виноситься відповідна постанова (ухвала). Якщо впізнанню підлягає людина, то вона наперед запрошується в судове засідання у відсутності впізнаючого, а для впізнання предметів вони повинні бути також доставлені в суд до початку проведення впізнання. Рішення про проведення впізнання повинно прийматися у відсутності тієї особи, котрій будуть пред'являти.

Регламентуючи можливість пред'явлення для впізнання в суді, діючий закон не бере до уваги ряд особливостей судового слідства порівняно з досудовим слідством. Перш за все, це гласність судового розгляду, процесуальні дії учасників судового розгляду, саме місце його проведення та інші умови, котрі у ряді випадків можуть ускладнити проведення пред'явлення для впізнання.

Якщо на досудовій стадії провадження у кримінальній справі пред'являються для впізнання не тільки живі люди, але також трупи людей або їхні частини, тварини, різноманітні предмети тощо, то у суді здебільшого мова може йти про пред'явлення для впізнання живих осіб і предметів (ч. І ст.309 КПК). У суді непридатними є пред'явлення для впізнання живих осіб за фотознімками, за голосом, ходою, як це допускається на стадії досудового розслідування. Якщо під час досудового слідства результати пред'явлень для впізнання за фотографіями можуть бути використані, принаймні, як орієнтуюча інформація, для конструювання та перевірки тих чи інших версій, для визначення стратегії й тактики досудового слідства, то у суді результат такого пред'явлення, аж ніяк не розглядатиметься як доказ, що може бути взятий за основу судового рішення [8, 655].

Як і під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінальної справи щодо пред'явлення для впізнання однаково діє вимога про недопустимість пред'явлення для впізнання об'єкта, який вже раніше спостерігався впізнаючою особою у ході провадження у справі, однак із цього правила є винятки. Обґрунтованою є думка Корухова Ю.Г., котрий вказує, що доцільним є проведення повторного впізнання в суді тоді, коли на досудовому слідстві впізнання проводилося за допомогою фотознімків, а суд може пред'явити самі об'єкти. Так як на фотознімках при всіх їх повноті і об'єктивності відтворені далеко не всі ознаки об'єктів. До того ж за фотознімками можна одержати лише плоске, а не об'ємне уявлення про предмет. Також доцільно проводити пред'явлення для впізнання, якщо при першому пред'явленні впізнання слідчий не виконав вимог КПК, рекомендації криміналістики про порядок і умови проведення слідчої дії і коли впізнаючий дав завідомо неправдиві показання про те, що він нібито не впізнав об'єкт, коли перше впізнання було припинено передчасно через обставини об'єктивного характеру (наприклад, випадки припинення першого впізнання через хворобу впізнаючого – погіршення зору на момент проведення слідчої дії і т.п.), в таких випадках після усунення вказаних факторів, необхідно другий раз провести впізнання [12, 59].

Об'єм і зміст підготовки судового пред'явлення для впізнання майже аналогічний досудовому, за винятком підбору понятих, а також інший підхід до визначення часу, місця та оточення його виконання тощо. Так, слід зазначити, що участь понятих при пред'явленні для впізнання в суді не обов'язкова у зв'язку з безпосередньою участю в проведенні впізнання судді, а також публічністю його проведення, в присутності всіх учасників процесу.

Передуючий пред'явленню для впізнання допит впізнаючого повинен проводитися із з'ясуванням тих обставин, що і на досудовому слідстві, однак з посиланням на статті, що встановлюють правила допиту в судовому засіданні.

Результати пред'явлення для впізнання в суді фіксуються в протоколі судового засідання. Якщо проводиться пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням, це також зазначається в протоколі.

На етапі безпосереднього впізнання суд зобов'язаний роз'яснити всім присутнім завдання даної судово-слідчої дії, права і обов'язки осіб, що беруть участь, роз'яснити особі, що підлягає впізнанню, її право зайняти серед осіб, що пред'являються, місце на свій розсуд. Потім впізнаючий запрошується в приміщення, де проводиться впізнання. Впізнаючому пояснюються завдання проведення даної дії, його права і обов'язки. Також йому потрібно дати можливість для достатнього огляду всіх ознак особи або предмета, що пред'являються. Так само, як і при пред'явленні для впізнання на стадії досудового слідства, доцільно запропонувати особам встати, сісти, повернутися. Після огляду пред'явлених об'єктів впізнаючий дає показання про те, чи впізнає він пред'явлений об'єкт, чи ні, і у випадку впізнання – називає, за якими саме ознаками. За результатами впізнання учасники судового розгляду з дозволу головуючого задають впізнаючому уточнюючі запитання.

Результати проведеного впізнання, як і будь-які докази по справі, повинні бути оцінені у сукупності з іншими доказами і у випадку встановлення їх достовірності – покладені в основу рушення суду. Тому оцінюючи результати проведеного впізнання, необхідно встановити, чи не помиляється впізнаючий, вказуючи на особу чи предмет, чи не дає він неправдивих показань. При цьому необхідно враховувати: ступінь відповідності даних допиту і результатів впізнання;особливості особи впізнаючого і його стану на момент впізнання і т.д.

Отже, не дивлячись на існуючі недоліки, що стосуються порядку і умов пред'явлення для впізнання в суді (відсутність врахування специфіки умов його проведення, відсутність врегулювання прав учасників судового розгляду при його проведенні (зокрема, участь понятих), відсутність в законі необхідності видалення підсудного і потерпілого із залу судового засідання при вирішенні питання про проведення впізнання та ін.), проведення пред'явлення для впізнання в суді повинно проводитися у відповідності з криміналістичними рекомендаціями і вимогами чинного законодавства, до того ж дане питання, безумовно, потребує додаткової законодавчої регламентації.