На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні перед працівниками легкої промисловості стоїть відповідальне завдання – задовольнити потреби населення асортиментом високоякісних, красивих тканин та швейних виробів, що користуються попитом.
Одяг та його асортимент постійно змінюються під впливом зростання потреб і змін смаків споживачів, прагнень до оновлення, досягнень науково-технічного прогресу тощо.
Сучасний одяг багатофункціональний, і під функцією одягу можна розуміти ту роль, яку він відіграє в житті людини. Мірою функціональної досконалості одягу є його відповідність потребам споживача.
Основні функції одягу можна подати у вигляді ієрархічної структурної схеми (3.1).
На першому рівні представлені дві узагальнені функції: утилітарна і інформаційно-естетична.
|
0-й рівень
1-й рівень
|
|
|
|
Рис.3.1. Основні функції одягу
Утилітарна функція одягу на другому рівні поділяється на захисні і фізіолого-гігієнічні; інформаційно-естетична – на інформаційні та власне естетичні. На третьому рівні кожна з функцій другого рівня конкретизується елементарними функціями. Так, захисні функції одягу є найважливішими в цій групі, оскільки одяг захищає організм людини від несприятливих чинників різних середовищ:
- фізичних (статична електрика, підвищена запиленість, перегрівання, гаряча вода тощо);
- хімічних (кислоти, луги, нафта та ін.);
- біологічних (укуси комах, гризунів, вплив бактерій, грибів, рослин тощо);
- механічних пошкоджень (удари, порізи тощо);
- фізіологічно-психологічних (статичні, динамічні, емоційні перевантаження тощо).
Фізіолого-гігієнічні функції одягу визначають зручність його під час експлуатації і комфортні умови мікроклімату.
Інформаційні функції дають інформацію про людину (її професію, смаки, рівень культури тощо) і про її одяг (призначення, сучасність, новизну).
Власне естетичні функції визначаються відповідністю одягу образу людини, досконалістю композиції виробу, а також рівнем якості його виготовлення і оздоблення (товарним виглядом).
Кожна модель відповідного виду виконує не всі функції, а тільки декілька, з яких одна-дві головні, а інші – другорядні.
Ступінь задоволення одягом вимог, що ставляться до нього, залежить від багатьох чинників, які можна виділити в три основні групи:
1) властивість матеріалу одягу, зумовлена його волокнистим складом, структурою, колористичним оформленням тощо;
2) модель і конструкція одягу (ступінь прилягання його до тіла посадка на фігурі, величина пакету одягу, величина припусків на вільне облягання);
3) термічна і хімічна технологія: обробка деталей і вузлів виробів (надання формостійкості, відштовхувальних властивостей, кількість і конструкція швів тощо).
Структуру системи для оцінки якості одягу у зв’язку зі значною кількістю чинників, що впливають на неї, доцільно наводити як багаторівневу, ієрархічну, яка будується за принципом: від загального – до часткового.
|
0-й рівень
1-й рівень
2-й рівень
Рис.3.2. Структура системи оцінки якості одягу
Якість одягу (в цілому) на найвищому (нульовому) рівні являє собою цілісну систему, сукупність властивостей, які можуть з часом кількісно змінюватись, а рівень якості визначений одним комплексним показником Я0.
На першому рівні ієрархії система поділяється на дві підсистеми показників, що визначають споживчі (Я1) та техніко-економічні (Я2) рівні якості одягу. Показники кожної підсистеми залежать від класових, групових та одиничних показників властивостей, що знаходяться на нижчих рівнях ієрархії.
У сучасному моделюванні прийнято кілька головних силуетів верхнього одягу, призначених для споживачів різних вікових, розмірних та повнотних груп. Три силуети – прямий, прилеглий та напівприлеглий стали класичними і протягом десятків років є основними при будь-яких змінах моди.
|
1-й рівень
2-й рівень
|
|
|
|
|
Рис.3.3. Споживчі показники якості одягу
|
1-й рівень
2-й рівень
3-й рівень
Рис.3.4. Техніко-економічні показники якості одягу
Увійдемо в світ жіночої моди 2001 року. У цьому сезоні віддають перевагу добротним тканинам, змішуванню жанрів, стилів, багатошаровості. Тепло, комфорт, помірність – головні критерії оцінки одягу. Технічний прогрес і швидка зміна моди диктує необхідність різкого скорочення термінів розробки і зниження витрат праці, коштів і матеріалів на створення і освоєння виробництва нових моделей одягу. Від моделі, її конструкції залежить успіх роботи на всіх подальших стадіях виробництва, тобто такі показники як трудомісткість виготовлення виробу, продуктивність праці, вартість обробки, собівартість виробу, а також прибуток і рентабельність виробництва.
У дипломі пропонуються моделі жакета жіночого з шерстяних тканин. Тому що останнім часом жіночий жакет завойовує все більшу популярність і в колекціях провідних кутюр’є завжди знаходить місце класичний блейзер. Для такого жакету обов’язкові: чіткість модного силеуту, правильно знайдені пропорції, використання тканин, що добре зберігають форму.
Класичні жакети можуть мати однобортну або двобортну застібку. У залежності від моди у верхній частині пройми для придання окату потрібної форми застосовують різної величини ватні або пружні прокладки. На лівій поличці розташовують нагрудну кишеню з листочком або його імітацію, на поличках знизу – кишені “в рамку” або з клапанами.
На рисунку 3.5 представлений модельний ряд жакета жіночого, пошитого на Бердичівській швейній фабриці. Всі вибрані моделі виконані на одній конструктивній основі, що дозволяє застосовувати загальні методи обробки і однотипне обладнання при їх виготовленні.
Опис зовнішнього вигляду моделі А.
Жакет на підкладці рекомендується виготовляти з шерстяних гладкофарбованих тканин. Жакет однобортний напівприталеного силуету, з вшивними рукавами, з вшивним коміром, із застібкою по борту на 3 обметані петлі і 3 гудзики. Кінці коміру та лацканів округлої форми. Пілочки з пришивними бочками, виточками по талії, з прорізними кишенями “в рамку”.
Спинка зі швом посередині, пришивними бочками та плечовими виточками. Комір відкладний. Рукава вшивні двохшовні по низу з двома гудзиками. Нижні кути бортів округлої форми. Низи рукавів запрасовані і оброблені підкладкою.
Відмінні особливості моделі Б.
Жакет із застібкою по борту на 5 обметаних петель і 5 гудзиків. Кінці коміру та лацканів гострі. Нижні кути бортів прямокутної форми.
Відмінні особливості моделі В.
Кінці коміру та лацканів прямокутної форми. Кишені розташовані у напрямку нитки основи. Нижні кути бортів прямокутної форми.
3.2 Вибір матеріалів та режимів обробки.
Жіночі жакети є комплексними багатошаровими виробами, зовнішній вигляд, споживчі і експлуатаційні властивості яких значною мірою залежать від якості матеріалів, що застосовуються, відповідності їх вимогам, що висуваються до даного асортименту виробів і науково обгрунтованого формування з них раціонального пакету.
Для оцінки якості костюмних матеріалів, визначення режимів їх обробки в швейному виробництві і умов експлуатації жакетів жіночих необхідно визначення наступних показників: стійкість до умов експлуатації, поверхневої щільності, розривного навантаження, повітропроникності. Матеріали, що застосовуються для жакетів жіночих, повинні володіти хорошими теплозахисними властивостями і високою стійкістю забарвлення до дії світла і води.
Як матеріали верху для виготовлення жіночих жакетів в масовому виробництві застосовуються тканини шерстяні і напівшерстяні з вкладенням хімічних волокон, льнолавсанові, бавовняні, формостійкі трикотажні полотна з синтетичних волокон, трикотажні полотна і групи розтяжності з шерстяної пряжі, багатошарові стьобані і дубльовані матеріали, натуральні і штучні одежні шкіри і замша.
Шерстяні і напівшерстяні тканини для жіночих жакетів за структурою розділяють на камвольні, тонкосуконні: виробляють їх жаккардовим, креповим, дрібновізерунковим переплетінням, з рельєфними ткацькими малюнками, ворсовою поверхнею. Поверхнева щільність таких тканин знаходиться в межах 200-300 г/м3.
Застосування для одежних матеріалів хімічних волокон і ниток значно розширило їх асортимент і дозволило збільшити міцність, зносостійкість, незминаємість, зменшити усадку.
Однак, при виготовленні жакетів з матеріалів з вкладенням хімічних волокон необхідно враховувати зниження їх вологомісткості, термостійкості і вживати заходів для запобігання стягування швів нитками строчок, прорубаємості ниток тканини швейною голкою, теплової усадки, зміни забарвлення і зовнішнього вигляду тканини від впливу високих температур.
Для підкладки жіночих жакетів використовують підкладкові тканини різних волокнистих складів: з віскозних ниток в основі і коливанням поверхневої щільності 100-140 г/м3; з віскозних тканин в основі капронових і з коливанням поверхневої щільності 80-110 г/м3; з капронових ниток в основі і з коливанням поверхневої щільності 60-80 г/м3; з віскозних ниток в основі і ацетатних з коливанням поверхневої щільності 100-120 г/м3; трикотажні полотна з капронових ниток з поверхневою щільністю 80-120 г/м3; поверхневою щільністю 350-450 г/м3 і напівшерстяні підкладкові тканини поверхневою щільністю 300-400 г/м3.
Для придання окремим деталям жакета необхідних стабільних форм, а також для забезпечення терміну і умов експлуатації жакета застосовують різні види прокладочних матеріалів.
Для виготовлення плечових накладок застосовують неткане голкопробивне полотно з хімічних волокон з поверхневою щільністю 100 г/м3, або неткане прокладочне клеєне полотно з хімічних волокон поверхневою щільністю 70-90 г/м3, а також бортові тканини з льнолавсанової і льняної пряжі в основі.
Як прокладку у верхні плечові накладки застосовують полотно голкопробивне з хімічних волокон поверхневою щільністю 180 г/м3, ватин холстопрошивний з бавовняного волокна з поверхневою щільністю 215-230 г/м3, пенополіуретан (поролон).
Таблиця 3.1