Організація товаропостачання сільськогосподарської продукції роздрібної торговельної мережі та шляхи її удосконалення

 

Важливою передумовою раціональної організації товаропоста­чання сільськогосподарської продукції роздрібної торговельної мережі є вибір економічно доцільних форм товаропостачання, застосування яких дозволяло б забезпечити найкоротші шляхи доставки товарів, зменшити надмірну ланковість товароруху, сприяти доставці товарів у широкому асортименті та високої якості, застосовувати найбільш зручні й економічні види транспорту.

Як форму товаропостачання розуміють певним чином організований порядок доставки партій товару від постачальника в торговельну мережу в рахунок виконання договірних зобов'язань між постачальником і споживачем (роздрібним торговельним підпри­ємством або організацією).

Положенням про поставки товарів народного споживання передбачається, що споживачеві надасться право вибору поста­чальника і форми доставки (безпосередньо виробником або через оптове торговельне підприємство (організацію), з урахуванням встановлених схем нормальних напрямків вантажопотоків, а також мінімальних норм відвантаження.

Договір на поставку товарів у кількості, що менша за мінімальні норми відвантаження, як правило, укладається споживачем з оптовим торговельним підприємством. Договір між споживачем і виробником може бути укладений у цих випадках за згодою виробника.

Мінімальна норма відвантаження — це мінімальна кількість товарів, яку постачальник (виробник) може відвантажити товароотримувачу однією відправкою.

Організація товаропоста­чання сільськогосподарської продукції роздрібної торговельної мережі на ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” відбувається у відповідності до „Положенням про поставки товарів народного споживання”

Положенням встановлено, що мінімальною нормою відванта­ження може бути контейнер або вагон.

У договорі за узгодженням з виробником по окремих видах сільськогосподарської продукції можуть бути встановлені інші мінімальні норми відвантаження.

Поставка сільськогосподарської продукції по прямих господарських зв'язках здійснюється безпосередньо від виробника до роздрібних торговельних, підприємств (організацій) відповідно до умов укладеного договору.

Поставка сільськогосподарської продукції по опосередкованих господарських зв'язках може здійснюватися у двох формах товаропостачання - складській і транзитній.

Сутність цих форм товаропостачання полягає в наступному.

Прискладській формі товаропостачання оптове підприємство, здійснюючи оптовий продаж товарів у рахунок виконання договірних зобов'язань протягом дії укладеного договору зі споживачем (з одного боку) і договорів з виробниками товарів (з іншого боку), завозить товари від виробників на свої склади, здійснює підсорту­вання і комплектування партій товарів за замовленням споживачів і зі своїх складів відпускає товари у роздрібну торговельну мережу.[6,13]

При цьому між виробником, оптовим і роздрібним підпри­ємством утворюються такі відносини (рис. 9):

 

Рис. 9. Схема складської форми товаропостачання

 

Складську форму товаропостачання доцільно застосовувати при постачанні товарів складного асортименту, які потребують попе­реднього їх підсортування, відповідно до вимог роздрібних підприємств.

Складську форму товаропостачання застосовують також при необхідності накопичення сезонних товарних запасів на складах оптових підприємств, що пов'язано з особливостями виробництва і реалізації окремих товарів (сільськогосподарської про­дукції), або особливостями (сезонністю) споживання. При транзитній формі постачання оптове підприємство, здійснюючи оптовий продаж товарів, відвантажує їх з виробничих підприємств безпосередньо товароотримувачам, минаючи свої склади.

Залежно від того чи бере оптове підприємство участь в системі розрахунків за товари (і послуги оптової ланки), чи не бере, розрізняють два види оптового транзитного обороту: оборот з укладанням оптовим підприємством власних коштів і оборот без укладання коштів.

При цьому між виробником, оптовим підприємством і роздріб­ним підприємством (організацією) утворюються такі взаємовідносини (рис.10,11):

 

Рис. 10. Схема транзитного обороту з укладанням власних коштів

 

При транзитному обороті з вкладанням коштів оптове підприємство оплачує рахунки виробника, що відвантажив товари вантажоотримувачу за вказівкою оптового підприємства, а потім стягує цю суму (разом з оплатою власних послуг і націнкою) з покупця (вантажоотримувача).

При транзитному обороті без укладання коштів виробник подає рахунки за відвантажені товари до оплати не оптовому підприємству, а безпосередньо покупцям.

Роль оптового підприємства в організації транзитних поставок полягає у тому, що воно, будучи в договірних відносинах з виробниками і покупцями (роздрібними підприємствами і органі­заціями), встановлює між ними зв'язок, надає відвантажувальні рознарядки виробникам на відвантаження товарів в асортименті, кількості й у терміни, що передбачені договором, контролює відвантаження товарів і виконання виробником договірних зобо­в'язань перед оптовим підприємством. Таким чином, оптове підпри­ємство, подаючи відвантажувальну рознарядку, зобов'язує виробника відвантажити товар вантажоотримувачу, а вантажоотримувач зобов'язується прийняти ці товари.

Рис. 11. Схема транзитного обороту без вкладання власних коштів

 

Зміст відвантажувальних рознарядок, порядок і терміни їх надсилання, а також порядок і терміни внесення в них змін передбачаються договором.

У відвантажувальній рознарядці повинні бути вказані відомості, які потрібні для її виконання, а саме:

- повне найменування всіх підприємств (організацій), які
отримують товари за цим документом, їх поштова адреса і
телеграфна адреса;

- найменування,      кількість,  асортимент по кожному
товароотримувачу;

- терміни відвантаження;

- номер і дата договору, укладеного оптовим підприємством з
роздрібним підприємством (організацією);

- залізниця, станція призначення;

- найменування платників (ним може бути оптове підприємство
або отримувач товарів); його телеграфна адреса;

- найменування і місце розташування установ банку, які
обслуговують платників, номери рахунків у банку;

- інші дані, передбачені угодою сторін.

Транзитну форму товаропостачання використовують переважно при поставках товарів простого асортименту, які потребують підсортування, фасування, перепакування: цукру, муки, круп та ін., а також при поставках швидкопсувних товарів - хліба і хлібобулочних виробів, молочних продуктів, ковбасних виробів, м'ясних напів­фабрикатів, риби та ін.

Поставка товарів складного асортименту при транзитній формі може застосовуватися при міських поставках крупним торговельним підприємствам, які мають можливість отримувати товари виробни­чого асортименту в кількості не менш за мінімальну норму відванта­ження. Тому при виборі транзитної форми постачання необхідно враховувати наявність в магазинах достатніх приміщень для приймання, розміщення, підсортування і зберігання крупних партій товарів.[33]

Складська або транзитна форма товаропостачання може застосовуватися також і при прямих господарських зв'язках.

У цьому випадку роздрібне торговельне підприємство (орга­нізація), яка має в своєму складі роздрібну торговельну мережу (магазини, які знаходяться на внутрішньогосподарському розрахунку) і власне складське господарство, може по договору з виробником, приймати товари на свої склади, а потім, за потребою, доставляти товари в магазини (при складській формі); або надавати рознарядку виробнику, доручаючи йому здійснити доставку товарів безпо­середньо в магазини відповідно до поданої рознарядки (при транзитній формі).

Постачальник зобов'язаний прийняти рознарядку покупця, якщо вона відповідає умовам договору і мінімальним нормам відванта­ження, а в передбачених договором випадках — і в кількості меншій за мінімальну норму, а також посилками. При невиконанні цих умов покупець має право стягнути неустойку за недопоставку товарів отримувачам, яким постачальник, всупереч рознарядці, товари не відвантажив.

Раціональна організація товаропостачання роздрібної торго­вельної мережі передбачає необхідність вибору найбільш ефективних способів доставки товарів, видів транспорту і транспортних засобів, розробки графіків і маршрутів завезення товарів, визначення термінів доставки і включення в договір найбільш раціональних варіантів цих умов, розглядаючи їх як важливі та необхідні передумови ефективного виконання договірних зобов'язань щодо постачання товарів. Положенням про поставки товарів народного споживання передбачається, що поставка товарів здійснюється постачальником:

а) міжміським отримувачам - відвантаженням залізницею або водним транспортом вантажною швидкістю, а у випадках, передбачених відповідними правилами — автомобільним транспортом;

б) міським отримувачам - як правило, у порядку центра­лізованої доставки автомобільним транспортом.

У договорі може бути передбачено відвантаження товарів будь-яким видом транспорту або вибірка товарів покупцем зі складу виробника (постачальника).

Нині найбільш поширеним способом доставки товарів у роздрібну торговельну мережу і найбільш зручним для підприємств роздрібної торгівлі є централізована доставка товарів (сільськогосподарської продукції).

Централізована доставка — це такий спосіб доставки товарів при якому зобов'язання по забезпеченню доставки товарів товароотримувачу покладається на постачальника за договором і здійснюється силами та засобами постачальника із застосуванням власного транспорту, або автотранспорту загального користування, який постачальник залучає на договірних засадах з автотранспортним підприємством.

Переваги централізованої доставки товарів порівняно з децентралізованою відображені на (рис. 12).

Централізована доставка товарів автомобільним транспортом може здійснюватися:

 - виробниками - при постачанні товарів за договорами вироб­ників з торговельними підприємствами (організаціями);

 - оптовими торговельними підприємствами при постачанні товарів за договорами з оптовими підприємствами як зі своїх складів, так і зі складів міських виробників (у порядку транзитного заводу).

Положенням про поставки товарів народного споживання передбачається можливість здійснення централізованої доставки товарів автомобільним транспортом міжміським отримувачам у випадках, передбачених відповідними правилами або договором.

Децентралізована доставка — це такий спосіб доставки товарів, при якому покупець (роздрібне підприємство) здійснює вибірку товарів зі складу постачальника і завозить їх на своє підприємство власним транспортом, або автотранспортом загального користування, який покупець залучає на договірних засадах з автотранспортним підприємством. Порядок вибірки товарів покупцем зі складу постачальника а також терміни здачі-приймання товарів передбачаються в договорі з постачальником.

 

Рис. 12. Основні переваги централізованої доставки товарів

 

Вибірка товарів може відбуватися:

- зі складу оптового підприємства — за наявності договору покупця з оптовим підприємством, у якому визначений такий порядок вибірки товарів зі складів оптового підприємства;

- зі складу виробника - коли за договором з оптовим підпри­ємством постачальник дає розпорядження на вибірку товарів у певного виробника;

- зі складу виробника - за наявності прямого договору з виробником, у ньому передбачається такий порядок доставки товарів.

В організації децентралізованої доставки (рис. 13) товарів беруть участь два учасники: постачальник (вантажовідправник) і роздрібне торговельне підприємство (вантажоотримувач).

При децентралізованій доставці товарів на постачальника і покупця покладаються певні зобов'язання щодо здійснення такої доставки. Так, постачальник повинен передбачувати порядок узгод­ження термінів явки покупця за товарами, забезпечувати підготовку товарів до відпускання, підготовлювати необхідні документи на відпуск товару.

До зобов'язань покупця при децентралізованій доставці, відносяться забезпечення подання автотранспортного засобу під навантаження, транспортування товарів, забезпечення збереження товарів при транспортуванні.

Рис. 13. Схема децентралізованої доставки товарів

 

Вибірку товарів зі складу постачальника здійснює представник роздрібного торговельного підприємства - фізична особа-фахівець на підставі довіреності, яку йому надає торговельне підприємство. При цьому на представника, відповідно до чинного трудового законо­давства України, покладається повна індивідуальна матеріальна від­повідальність щодо забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, одержаних ним під звіт за одноразовою довіреністю Порядок видачі довіреності на отримання товарів, а також відпуск товарів зі складу постачальника покупцю, встановлений "Инструкцией о порядке регистрации выданных, возвращенных и использованных доверенностей на получение ценностей", затвердже­ною наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99.

Згідно з цією інструкцією, довіреність на отримання товарів видасться лише особам, які працюють на цьому торговельному підприємстві. Вона підписується керівником і головним бухгалтером підприємства або їх заступниками і особами, які на це уповноважені керівником підприємства.

Довіреність на отримання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим доку­ментом, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При оформленні довіреності перелік цінностей, які належать отримати по ній, вказується обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей отримання, незалежно від того, чи є такі дані в документах на відпуск цінностей (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді та ін.)

Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, па ім'я яких вони виписані.

Термін дії довіреності встановлюється залежно від можливості отримання і вивезення відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, на підставі якого видана довіреність, однак не більше ніж на 10 днів.

Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство отриманих за довіреністю цінностей, незалежно від того, отримано цінності за дорученням повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписку і реєстрацію довіреностей, документ про отримання ним цінностей і їх здання на склад або матеріально відповідальній особі.

Забороняється відпускати цінності зі складу постачальника в таких випадках:

§ якщо пред'явлена довіреність видана з порушенням установленого порядку замовлення або з незаповненими реквізитами;

§ пред'явлена довіреність має виправлення, не підтверджені підписами осіб, які підписали довіреність;

§ відсутності у дорученої особи вказаного в довіреності паспорту або іншого документа, що засвідчує доручену особу;

§ закінчення терміну дії довіреності;

§ отримання повідомлення підприємства-отримувача про скасування  довіреності.

Довіреність, незалежно від терміну її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У випадках відпуску цінностей частинами на кожне часткове відпускання складається накладна (акт прийомки-здачі) з відміткою у них номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної пере­дається отримувачу цінностей, а другий - додається до довіреності, що залишається у постачальника і використовується для контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з отримувачем.

Відповідальність за дотриманням постачальником уста­новленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на службових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Довіреність на отримання цінностей має бути оформлена відповідно до вимог, передбачених названою Інструкцією за типовою формою.

Дотримання найбільш раціональних форм товаропостачання дозволить забезпечити найкоротші шляхи доставки товарів, зниження витрат, пов'язаних з їх завезенням та зберіганням.

Централізована доставка товарів (сільськогосподарської продукції) в роздрібну торговельну мережу є однією з важливих умов раціональної організації процесу товаропостачання торговельних підприємств, підвищенню його ефективності. Централізована доставка досить складний процес, який потребує узгоджених сумісних дій її учасників - роздрібних підприємств (організацій), постачальників і транспортних організацій.

Особливістю централізованої доставки товарів є те, що при доставці товарів з виробничих і оптових підприємств одночасно обслуговується значна кількість роздрібних підприємств міста, що сприяє досягненню більш регулярного і оперативного постачання магазинів, дозволяє забезпечувати планомірну і ритмічну роботу постачальників по здійсненню доставок товарів, сприяє підвищенню ефективності роботи автотранспорту.

Особливістю централізованої доставки є також і те, що її організація, як правило, обумовлюється укладенням двох договорів: договором поставки, в якому передбачаються права і зобов'язання постачальника і покупця щодо здійснення централізованого завезення товарів, і договором централізованого перевезення вантажів автомо­більним транспортом загального користування, в якому передба­чаються відповідні права і зобов'язання постачальника і авто­транспортного підприємства по забезпеченню такого перевезення вантажів.

У тих випадках, коли постачальник здійснює централізовану доставку власним транспортом, усі умови централізованої доставки передбачаються в договорі поставки.

Переваги централізованої доставки товарів можуть бути досягнуті за умови забезпечення планомірної і налагодженої роботи її учасників щодо здійснення такої доставки. Тому в організації центра­лізованої доставки необхідно передбачати проведення підготовчої роботи з:

- вивчення роздрібної торговельної мережі зі спеціалізації магазинів, їх розміщення на території міста, відстані магазинів від постачальника та ін.;

- визначення порядку і термінів подання і виконання опера­тивних замовлень магазинів;

- складання графіків і визначення маршрутів завезення товарів у торговельну мережу;

- визначення обсягів партій завезення товарів, асортименту товарів у кожній черговій партії завозу;

- визначення термінів та інтервалів доставки;

- визначення потрібної кількості автотранспортних засобів, з урахуванням їх вантажопідйомності та класу вантажів;

- визначення потрібної кількості інвентарної тари та ін.

- Визначені умови щодо організації централізованої доставки мають бути сформульовані в договорі поставки і в договорі на центра­лізоване перевезення вантажів автотранспортним підприємством.

Забезпечення централізованої доставки товарів (рис. 14) має передувати чіткий розподіл функцій між постачальником (ванта­жовідправником), автотранспортним підприємством (АТП) і роздріб­ним підприємством (вантажоотримувачем).

Рис. 14. Схема централізованої доставки товарів

 

У зв'язку з тим, що централізована доставка товарів є одним із способів виконання договору поставки, права і зобов'язання сторін, порядок виконання певних дій щодо її здійснення регулюються договором поставки і відповідними нормативними актами, що ре­гулюють відносини по поставках (Інструкціями про порядок приймання продукції матеріально-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю та ін.); а відносини за договором централізованого перевезення вантажів між вантажо­відправником, вантажоотримувачем і автотранспортним підпри­ємством регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт", статутом автомобільного транспорту, Правилами пере­везень вантажів автомобільним транспортом, Правилами перевезень окремих видів вантажів та іншими нормативними актами, що регу­люють відносини по перевезеннях вантажів автотранспортом.[36]

У загальному вигляді зобов'язання учасників централізованої доставки, що випливають із договорів поставки товарів і перевезення вантажів, полягають в наступному:

постачальник (вантажовідправник) зобов'язується:

- до прибуття автотранспортного засобу під навантаження підготувати вантаж до перевезення (скомплектувати партії товарів по товароотримувачах, упакувати у відпо­відній тарний засіб, підготувати відповідні супровідні документи);

- Перед навантаження перевірити технічну справність автотранспортного засобу, його придатність для перевезення цього виду товарів;

- забезпечити навантаження транспортного засобу своїми силами і засобами;

- видати водію вантаж і супровідні документи у порядку, передбаченому договором перевезення відповідно до

Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом;

- дотримуватися встановлених норм витрат часу на навантаження і відправлення автомашини на маршрут;

 автотранспортне підприємство (перевізник) зобов'язується:

- забезпечити своєчасну подачу справного транспортного засобу, придатного для перевезення даного товару в обумовлені терміни;

- забезпечити доставку ввіреного водію вантажовідправником вантажу до пункту призначення і видати вантаж (товари) уповноваженій на його отримання особі (ванта­жоотримувачу);

- забезпечити перевезення вантажів за найкоротшим маршрутом, відкритому для руху вантажних машин;

- забезпечити збереження вантажів у дорозі;

роздрібне торговельне підприємство (вантажоотримувач) зобов'язується:

- своєчасно прийняти товари згідно з встановленими правилами;

- забезпечити своїми силами і засобами розвантаження автомашини (а у окремих випадках, якщо це передбачено договором, розвантаження має здійснюватися силами постачальника або автотранспортного підприємства);

- своєчасно оформити товарно-транспортні документи по
прийманню товарів;

- дотримуватися встановлених норм витрат часу на розвантаження і навантаження.

Одним з важливих питань організації централізованої доставки товарів є визначення порядку узгодження кількості та асортименту товарів, що підлягають наступному завезенню.

Можливі такі способи визначення і узгодження кількості й асортименту чергової партії завезення товарів:

§ оперативні замовлення покупців по договору роздрібних організацій, об'єднань, підприємств - на чергову доставку товарів підлеглим їм магазинам-отримувачам товарів;

§ оперативні замовлення отримувачів (роздрібних підпри­ємств) - на чергову доставку потрібних їм товарів;

§ рознарядки покупців із зазначенням в них отримувачів товарів і днів завезення;

§ доставка товарів, попередньо відібраних отримувачем у постачальника.

З метою забезпечення ритмічної доставки товарів і запобігання простою автотранспорту учасники централізованої доставки повинні передбачати в договорах складання і узгодження графіків доставки товарів. Сторони можуть використовувати два види графіків: транспортні графіки і графіки доставки товарів.

Транспортний графік - це графік подання автотранспорту до постачальника для його навантаження, який узгоджується поста­чальником і перевізником.

Графік доставки товарів певним отримувачем узгоджується постачальником і покупцями.

Графіки доставки можуть бути погодинними або добовими.

У погодинному графіку передбачаються години доставки товарів кожному покупцю.

У добовому графіку встановлюються дні доставки без зазначення годин доставки.

Графіки можуть узгоджуватися постачальником з покупцем на різний період, залежно від коливань в обсягах постачання, сезону реалізації та ін. - на місяць, квартал або інший період.

Постачальники товарів, які здійснюють централізовану доставку товарів, і покупці - роздрібні торговельні підприємства (організації) повинні визначати найбільш оптимальні та ефективні маршрути завезення товарів по найкоротших відстанях.

Маршрути завезення можуть бути лінійними або кільцевими.

Якщо лінійний маршрут, то товари за один рейс завозяться автомашиною у повній місткості одному товароотримувачеві.

Якщо кільцевий маршрут, то товари завозяться одним рейсом автомашини декільком отримувачам, які, як правило, мають бути розміщені на близькій відстані один від одного.

Під час розробки раціональних маршрутів необхідно врахо­вувати розміщення магазинів, обсяги одночасно постачаємих партій товару, частоту завезення товарів у магазини.

Для забезпечення контролю за виконанням постачальником зобов'язань по поставці товарів роздрібні торговельні підприємства повинні вести контроль виконання графіків доставки товарів. Тільки за умови ведення такого контролю торговельні підприємства мають можливість подавати постачальникам претензії і застосовувати відповідні штрафні санкції за порушення договірних зобов'язань постачальником по доставці товарів.

Організація безперебійної торгівлі, задоволення попиту по­купців, успішне виконання економічних показників торговельних підприємств поряд з іншими факторами залежать від раціонального використання транспортних засобів для товаропостачання.

Ритмічне і своєчасне товаропостачання сприяє рівномірній роботі підприємств торгівлі, раціоналізації технологічних процесів, зниженню рівня товарних запасів і прискоренню витрат обертання і збільшенню прибутку.

Товари, вироблені сільським господарством, завозять в оптову та роздрібну мережу. Транспортом товари достав­ляють і в місця, вказані покупцями (додому покупцеві, в офіси, рідним, знайомим).

На культуру торгівлі і результати господарської діяльності торговельних підприємств значною мірою також впливає робота транспорту, зокрема, своєчасність завезення товарів, збереження їх у дорозі тощо.

Витрати на перевезення товарів у більшості торговельних підприємств займають значну частку (інколи близько 50 %) у загальному обсязі витрат обертання. Тому від організації роботи транспорту, умілого його використання значною мірою залежать економічні показники їх роботи. Виходячи з цього, пошуки шляхів скорочення витрат на транспорт, більш ефективного його вико­ристання постійно знаходяться у полі зору маркетингових служб торговельних підприємств.

Для перевезення товарів народного споживання використовують різні види транспорту, кожен з яких має відповідну сферу засто­совування.

Вибираючи засоби доставки конкретних товарів, комерційні служби беруть до уваги критерії, що характеризують той чи інший вид транспорту.

Для перевезень товарів найбільш прийнятними видами транспорту є залізничний та автомобільний. Ці види транспорту займають провідне місце по вантажообігу товарів народного споживання.

Велике значення для перевезення товарів народного споживання мас автомобільний транспорт. Його частка в перевезеннях вантажів становить 7% (тонно-кілометрів) та майже 80 % - у тоннах. Тому для торговельних підприємств за низкою критеріїв він є незамінним.

Серед переваг автомобільного транспорту щонайперше слід відзначити:

♦ велику маневреність і рухомість;

♦ високу швидкість доставки вантажів;

♦ доставку товарів без проміжних перевантажень, безпосе­редньо зі складу відправника на склад одержувача;

♦ можливість обслуговувати райони, що недоступні для інших видів транспорту;

♦ те, що автомобільний транспорт завершує операції по переве­зенню вантажів іншими видами транспорту (залізничним, водним, повітряним).

На відміну від інших видів транспорту, де місцем виконання операцій по завантаженню та розвантаженню є місце знаходження самих транспортних організацій (порти, аеродроми, залізничні станції), автомобільний транспорт забезпечує виконання вказаних операцій в місці знаходження вантажовідправників або ванта­жоодержувачів

Нині перевезення вантажів здійснюються як власним автомо­більним транспортом торговельних підприємств, так і транспортом загального користування або транспортом, що належить іншим організаціям і підприємствам.

Торговельні підприємства укладають з автогосподарствами договори на перевезення вантажів. В них передбачаються обсяги та строки перевезень, порядок складання, подання та виконання заявок на перевезення вантажів, виконання вантажо-розвантажувальних робіт та експедитування товарів, матеріальну відповідальність, визначають раціональні форми, маршрути та схеми товароперевезень. З врахуванням обсягу та характеру наступних перевезень автогоспо­дарства виділяють автотранспортні засоби відповідних типів та в необхідній кількості. Вони повинні бути справними та чистими згідно із санітарними вимогами. Подання їх під завантаження повинно здійснюватись в час, зазначений в заявці.

Час прибуття автотранспортного засобу під навантаження обчислюється з моменту пред'явлення водієм автомобіля дорожнього листа в пункті навантаження, а час прибуття під розвантаження - з моменту пред'явлення водієм автомобіля товаро-транснортної накладної в пункті розвантаження. Навантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водію автомобіля належним чином оформлених документів на навантажений (розвантажений) автомобіль.

Вантажі, передбачені для перевезення, повинні бути оформлені товарно-транспортними накладними (ТТН). ТТН - є основним доку­ментом, за яким здійснюється перевезення вантажів, їх списання вантажовідправником та оприходування вантажоодержувачем.

Товари, призначені для перевезення, повинні бути підго­товленими до транспортування (завчасно упаковані в тару, зважені, згруповані за адресами їх одержувачів).

Вантажі повинні подаватися до перевезення у справній тарі, яка відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, або, в іншій справній тарі, що забезпечує їх цілковите збереження.

Приймання вантажів до перевезення здійснюється зважуванням під час навантаження, обмірюванням у кузові автомобіля або підрахуванням товарних місць. Товари, опломбовані відправником, водій-експедитор приймає по кількості місць відповідно до рахунку-фактури. Приймання товарів для перевезення засвідчується підписом водія-експедитора на всіх екземплярах товарно-транспортної наклад­ної, один з яких залишається вантажовідправнику.

Навантаження на автомобіль, закріплення, накриття та закріплення вантажів проводиться вантажовідправником, а виванта­ження з автомобіля, зняття кріплень та накриття — вантажоодержу­вачем.

Водій-експедитор, що супроводжує вантажі, здає їх одержувачу по масі, кількості або об'єму відповідно до товарно-транспортної накладної. При цьому вантажі, що прибули в справних критих автомобілях, причепах, контейнерах, багатообіговій тарі, цистернах з справними пломбами вантажовідправника, видаються ванта­жоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів та кількості місць.

Одержання товарів засвідчується підписом та штампом вантажоодержувача у трьох примірниках товаро-транспортної накладної, дві з яких залишаються у водія-експедитора.

Перевірка маси, кількості місця та стану вантажів в пункті призначення обов'язкові у випадках:

Ø прибуття вантажів в несправному кузові або в справному
кузові, але з пошкодженими пломбами;

Ø прибуття вантажів, що швидко псуються, з порушенням строків доставки або установленого правилами температурного
режиму при перевезенні;

Ø прибуття вантажів, навантажених автотранспортною організацією.

Оплата за перевезення вантажів здійснюється згідно з діючими тарифами на перевезення вантажів та надання послуг, що здійснюються автомобільним транспортом.

Як відомо, витрати на перевезення товарів займають досить значне місце в загальний сумі витрат обороту торговельних підприємств. Тому важливе значення набувають пошуки резервів ефективного використання транспорту і відповідно скорочення витрат на організацію товаропостачання.

До чинників, що визначають більш ефективне використання автомобільного транспорту, можна віднести:

Ø поліпшення використання вантажопідйомності транспортних засобів;

Ø скорочення простоїв транспортних засобів;

Ø поліпшення використання пробігу;

Ø прискорення вантажно-розвантажувальних робіт;

Ø підвищення коефіцієнта змінності роботи транспорту тощо.

Взаємозв'язок цілей та заходів щодо транспортно-експеди­ційного обслуговування наведено в додатку Б.Для оцінки ефективності роботи автомобільного транспорту розраховують експлутаційно-економічні показники. Так, вико­ристання парку рухомого складу можна оцінити за допомогою коефіцієнта технічної готовності (Юп), що визначається відношенням:

                                         (21)

де АДп- автомобіле-дні в придатному для експлуатації стані; АДо - облікові автомобіле-дні перебування в господарстві. Коефіцієнт випуску рухомого складу (Кв) визначається відношенням:

 

                                                             (22)

 

де АДе - число автомобіле-днів експлуатації.

Указані коефіцієнти можна збільшити за рахунок:

Ø підвищення рівня технічної готовності автомобілів;

Ø постійного оновлення рухомого складу;

Ø своєчасного  проведення профілактичних та ремонтних заходів.

Крім показників, що характеризують роботу автопарку, розра­ховують денну продуктивність автомобілів. Вона визначається в тоннах перевезених вантажів, в кілометрах пробігу та в тонно-кілометрах вантажообігу.

Ступінь використання вантажопідйомності (Квант) характе­ризується коефіцієнтом її використання і обчислюється як відно­шення вантажів, що фактично перевозяться (Вф) до установленої (за технічним паспортом) вантажопідйомності транспортного засобу (Вт), тобто:

                                                             (23)

 

ВИСНОВКИ

В ході написання даної дипломної роботи було досліджено формування якості столових коренеплодів, на прикладі столового буряка: його збереженість залежно від якості при закладанні, економічна та соціальна ефективність зберігання столового буряку, також організація його оптового продажу.

Виходячи з вищевикладеного можна з впевненістю сказати, що столовий буряк є цінним лікувально-дієтичним продуктом, який широко використовується в лікувальному харчуванні. Широке розповсюдження цього коренеплоду в Україні є тому підтвердження. Ще з давніх-давен наші предки почали споживати його в їжу, упродовж багатьох тисячоліть вдосконалювали споживчі властивості буряка. На сьогодні селекціонерами виведено безліч сортів столового буряка. Районовано в Україні 14 сортів: Болівар, Буллет, Бордо харківський, Багряний, Боро, Болтарді, Дій, Двонасінний, Делікатесний, Зміна, Ліберо, Носівський плоский, Регала Р1, Червона куля.

Кращими ґрунтами під буряк є такі, що багаті органічними речовинами, суглинисті, супіщані й особливо чорноземні з глибоким орним шаром.

Столовий буряк залежно від якості поділяють на два товарні сорти: відбірний і звичайний. Відбірний буряк повинен бути очищеним від землі сухим способом і фасованим.

В ході викладення дипломної роботи розглянуто хімічний склад столового буряка. Основними компонентами, що входять до його складу, є вуглеводи 7—12 % (цукроза, моносахариди, олігосахариди, полісахариди), азотисті речовини (білки, вільні амінокислоти, аміди, нуклеїнові кислоти і продукти їх розпаду), вітаміни (аскорбінова кислота, каротин, тіамін, рибофлавін, піридоксин, нікотинова, пантотенова і фолієва кислоти), барвні речовини (бетаїн). їх склад залежить від впливу зовнішніх умов.

Під час написання даної роботи було викладено технологію зберігання столового буряка при застосуванні різних умов і способів. Розглянуто підготовку тари і сховищ до зберігання, підготовку обладнання, способи завантаження і розміщення коренеплодів у сховищах. Описано зберігання буряка в камерах зі штучним охолодженням, зберігання в холодильниках із застосуванням модифікованого газового середовища, природного холоду.

Підсумовуючи проведені дослідження, неможливо не відмітити головне: культура, якою є столовий буряк, являє собою помітну одиницю серед багатьох інших продуктів сільського господарства за рахунок своєї біологічної цінності, унікальністю хімічного складу. Це дає серйозну підставу для розширення виробництва столового буряка та продукції, яку з нього виробляють, а також поглиблення наукових досліджень щодо хвороб культури, зберігання її без втрат, і насамперед, більш детального вивчення властивостей столового буряка у застосуванні його в медицині.

Немає такого товару, для якого проблема якості не була б актуальною. Особливо це стосується плодоовочевої продукції. У технології виробництва і просуванні до споживача накопичилось багато не вирішених питань і проблем, починаючи від виведення нових сортів і закінчуючи їх реалізацію. На цьому шляху не вирішуються у повному обсязі проблеми якості і збереженості картоплі й інших овочів та плодів.

Дуже мало виводиться сортів плодоовочевих культур які б мали комплекс господарсько-товарознавчих цінних ознак: висока врожайність взагалі, в тому числі товарна, стійкість до хвороб, висока лежкоздатність, достатня збалансована кількість поживних, мінеральних, біологічно активних речовин тощо.

Сортовипробування проводиться не всебічно, зокрема на стадії збереженості, за застарілими методиками, з невеликою кількістю хімічних аналізів, без визначення конкурентоспроможності сортів і введення до Реєстру тільки конкурентоспроможних сортів не тільки вітчизняної селекції, а й кращих сортів закордонної.

Вітчизняні стандарти, маючи великі допуски дефектних екземплярів у партії продукції, не являються надійним заслоном появі на ринку неякісних плодоовочевих товарів і не сприяють підвищенню їх лежкості і конкурентоспроможності. Методики визначення якості, які регламентуються стандартами, недосконалі, повторне визначення якості згідно з методикою стандартів однієї і тієї ж продукції дає великі розбіжності особливо у структурі нестандартної частини.

В Україні зруйнована стара недосконала система заготівлі плодоовочевої продукції, а нова не створена. З ліквідацією спеціалізованих господарств по виробництву плодоовочевої продукції навколо великих промислових центрів і передачею вирощування цих продуктів харчування у приватний сектор при маломіцних малоземельних фермерських господарствах з невисоким рівнем механізації виникли труднощі з формуванням однорідних за якістю і лежкістю партій при закладанні у сховища.

Скорочення виробництва і заготівлі плодоовочевої продукції, об'ємів закладання її в сховища не призвело до покращення її якості і збереженості у зв'язку з порушенням або незнанням технологій вирощування картоплі, овочів і плодів, направлених на підвищення їх лежкості.

Щорічно скорочується мережа спеціалізованих магазинів з плодоовочевої торгівлі. Торгівля продукцією, яка швидко псується, стає другорядною у продовольчих магазинах і супермаркетах, а тому увага до неї знижена. Така продукція належним чином не зберігається у підсобних приміщеннях, при затримці з реалізацією в'яне, псується, втрачає якість, збільшуються кількісні втрати, торгівля нею стає збитковою, незважаючи на високі ціни. Базарна торгівля не вирішує і не може на даному етапі вирішити проблему якості, оскільки плоди, овочі і картопля продаються на відкритому повітрі в жару і холод та ще й при низькому санітарному стані торгових точок.