Висновки до розділу 2

 

1. За експериментальною методикою процес вивчення природознавства у 3-4 класах та реалізація завдань формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях здійснювалися шляхом організації чуттєвого сприймання учнями навчального матеріалу, здійснення керівництва розумовою діяльністю учнів, цілеспрямованого використання у навчальному процесі комплексу пізнавальних завдань, побудованого на основі алгоритмізованих прийомів розумової діяльності, та реалізації міжпредметних зв’язків.

Засвоєння пошукових умінь, що входять у структуру досліджуваного узагальненого уміння, здійснювалося шляхом включення в навчальний процес комплексу пізнавальних завдань, типологія яких була визначена нами відповідно до структури досліджуваного узагальненого уміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях.

2. Комплекс пізнавальних завдань був розроблений на основі поєднання змістового, процесуального та мотиваційного компонентів навчання. Він дозволяв враховувати змістовий аспект навчального матеріалу і спеціальне ускладнення процесу виконання пізнавальних завдань в рамках кожного типу.

3. Встановлено, що ефективність використання комплексу пізнавальних завдань залежить від цілеспрямованого педагогічного керівництва, яке в нашому дослідженні втілилося в методиці поетапного формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях. Сутність розробленої методики полягала в тому, що, регулюючи змістову та операційну складність завдань, вчитель послідовно пропонував учням пізнавальні завдання. Залежно від рівня накопичення в учнів досвіду самостійного виконання пізнавальних завдань здійснювався перехід від підготовчого етапу формування уміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях до частково-самостійного і далі - до самостійного розв’язання пізнавальних завдань на перенос знань у нову навчальну ситуацію.

4. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження засвідчив, що включення у навчальний процес комплексу пізнавальних завдань, при поетапному керівництві їх виконанням, значно підвищує ефективність оволодіння молодшими школярами умінням застосовувати природничі знання в новій навчальній ситуації, тим самим створюється основа для подальшого розвитку творчих здібностей учнів.

Висновки

 

Одним із аспектів проблеми розвитку творчих здібностей учнів є питання формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях, вивченню якого і було присвячене наше теоретико-експериментальне дослідження.

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Вивчення психолого-педагогічної літератури свідчить, що в самостійну область досліджень проблема формування в учнів уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації виділилась в 70-і роки ХХ століття. Цьому сприяли наукові пошуки шляхів розвитку творчих здібностей школярів, а саме розробка ідей проблемного навчання. У цей період уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації розглядалось як одна з умов активізації діяльності учнів у процесі навчання і не прослідковувався її зв’язок із розумовим розвитком та з розвитком творчих здібностей особистості.

На сучасному етапі проблема формування у молодших школярів уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації набула особливої актуальності, оскільки вчені акцентують свою увагу на вирішенні проблеми формування всебічно розвиненої особистості, що має творчі здібності, в тому числі здатна самостійно переносити знання на практику, у нові навчальні ситуації.

2. Теоретичний аналіз різних точок зору вчених на сутність поняття "уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації" привів нас до можливості його визначення як здатності учнів самостійно використовувати знання основ наук у новій навчальній ситуації. Під новою навчальною ситуацією (стосовно молодшого шкільного віку) ми розуміємо ситуацію, яка виникає в результаті пред’явлення суб’єктивно нового для учня пізнавального завдання, що вимагає самостійного осмислення необхідності його розв’язання і самостійного пошуку шляхів розв’язання.

В ході аналізу психолого-педагогічної літератури із досліджуваної проблеми встановлено, що уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації є інтелектуальним узагальненим умінням, що складається із таких пошукових умінь:

1) порівнювати об’єкти у формі зіставлення і протиставлення;

2) класифікувати об’єкти на групи за суттєвими ознаками;

3) встановлювати взаємозв’язки між предметами і явищами;

4) використовувати аналогію як засіб переносу способу дії;

5) доводити істинність судження.

3. Під час аналізу стану досліджуваної проблеми в практиці роботи початкової школи було виявлено суперечності між накопиченням знань в учнів і недостатньо сформованим умінням практично застосовувати ці знання. Основною причиною вказаної суперечності є те, що в дидактиці та методиці викладання природознавства не досить повно визначені шляхи й засоби формування в учнів початкової школи уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації (у тому числі й природничі).

На основі аналізу чинних навчальних програм, підручників "Я і Україна" для 3-4 класів та досвіду роботи вчителів початкових класів визначено, що навчальні програми спрямовують учителів початкової школи на формування в молодших школярів уміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях. Підручники містять епізодичні завдання, необхідні для формування в учнів даного уміння, які подані без чітко організованої системи і без поступового ускладнення. У практиці роботи вчителів початкової школи недостатньо уваги приділяється тим видам навчальної роботи, які сприяють формуванню у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання в нових навчальних ситуаціях, зокрема розв’язанню проблемних завдань, самостійному формулюванню висновків, виконанню завдань пошукового характеру тощо.

4. На основі аналізу наукової літератури та результатів констатувального експерименту встановлено, що ефективність процесу формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях залежить від таких педагогічних умов:

організація чуттєвого сприймання навчального матеріалу відповідно до вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку;

здійснення керівництва процесом формування уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях;

цілеспрямоване використання пізнавальних завдань як засобу формування уміння застосовувати природничі знання в нових навчальних ситуаціях;

реалізація міжпредметних зв’язків у процесі формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.

Дотримання у навчальному процесі сукупності названих вище умов забезпечить ефективне формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання в нових навчальних ситуаціях. Найдоступнішим засобом формування даного уміння є комплекс пізнавальних завдань.

5. Необхідною умовою формування у молодших школярів уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації за допомогою розробленого комплексу пізнавальних завдань є поетапне включення учнів в даний процес у такій послідовності - підготовка до включення в пошукову діяльність; частково-самостійне розв’язання пізнавальних завдань всіх типів; самостійне розв’язання учнями пізнавальних завдань, що вимагають переносу знань у нову ситуацію. Дидактичною основою для розмежування етапів був рівень самостійності молодших школярів у пошуковій діяльності.

Розроблені теоретичні положення реалізовані в експериментальному навчанні, яке здійснювалося протягом 2006-2007 і 2007-2008 навчальних років у 3 і 4 класах.

6. Зіставлення результатів експерименту показує ефективність визначених педагогічних умов формування уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях. Загальною тенденцією, виявленою у процесі обробки результатів формуючого експерименту, було поступове зростання кількості учнів експериментальних класів, порівняно з контрольними класами, що досягли високого рівня сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях (експериментальні класи - 25,1% учнів; контрольні класи - 14,7% учнів), та зменшення кількості учнів, що виявили низький рівень (експериментальні класи - 8,4% учнів; контрольні класи - 11,8% учнів). Учні експериментальних класів швидше орієнтуються у нових навчальних ситуаціях і застосовують набуті знання й уміння, у них вищий пізнавальний інтерес та прагнення знаходити відповіді на запитання, шляхи розв’язання пізнавальних завдань.

7. Проведене теоретико-експериментальне дослідження дає підстави стверджувати, що вдосконалення процесу формування уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях в учнів початкової школи є одним із важливих напрямів досягнення якісно нового рівня у навчанні молодших школярів. Воно органічно поєднується з пошуком інноваційних технологій формування знань молодших школярів, за яких особистість дитини, її інтелектуальний розвиток перебувають у центрі навчально-виховного процесу.