2020-01-14
169
Оскільки необоротні активи приносять підприємству економічні вигоди протягом кількох років, необхідно розподіляти вартість цих активів між звітними періодами для забезпечення відповідності доходів і витрат. Це досягається шляхом амортизації.
Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання. Слово амортизація походить від слова amortisation – сплата боргів.
Вартістю, яка амортизується, є первісна (або переоцінена) вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
У свою чергу, ліквідаційною вартістю є сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Інакше кажучи, якщо підприємство придбало автомобіль за 150 000 грн. та розраховує продати його через 5 років за 18 000 грн., а витрати на реалізацію очікуються в межах 1 000 грн., тоді вартість автомобіля, яка амортизується, становить:
150 000 - (18 000 - 1 000) = 133 000 (грн.).
Слід зазначити, що на практиці досить важко передбачити ліквідаційну вартість необоротних активів у момент їх надходження.
Через це у разі якщо ліквідаційна вартість необоротних активів незначна або немає можливості здійснити її оцінку, звичайно вважають, що ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю.
Більш того, ліквідаційна вартість об'єкта нематеріальних активів завжди прирівнюється до нуля, крім випадків, коли:
§ існує невідмовно зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;
§ ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку й очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.
Об'єктом амортизації є всі необоротні активи, що мають обмежений строк корисної експлуатації. Земля, арок корисного використання якої необмежений, не підлягає амортизації.
Строком корисного використання (експлуатації) є період часу, упродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.
Строк корисного використання об'єкта (експлуатації) визначає саме підприємство з урахуванням таких чинників:
• очікувана потужність або продуктивність об'єкта;
• строк корисного використання подібних активів;
• очікуваний фізичний знос;
• моральний знос (унаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);
• правові або інші обмеження щодо використання об'єкта (наприклад, строк
оренди, передбачений угодою, або законодавство, що визначає граничний строк
безпечної експлуатації певних об'єктів, тощо).
Оскільки арок корисного використання (експлуатації) визначають виходячи з корисності об'єкта для конкретного підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.
Отже, строк корисного використання (експлуатації) відображає наміри керівництва підприємства щодо використання певного об'єкта основних засобів з урахуванням накопиченого досвіду та оцінки ринкової ситуації.
Проте згідно з П(С)БО 8 строк корисного використання нематеріальних активів не повинен перевищувати 20 років.
Нарахування зносу здійснюється за рахунок витрат виробництва (витрат обігу в торгівлі). Документом, підтверджуючим право на списання нарахованого зносу на витрати, є Акт введення в експлуатацію основних засобів. Типові форми № 03-14 „Розрахунок амортизації основних засобів” (для будівельних організацій), № 03-16 „Розрахунки амортизації по автотранспорту” використовуються для розрахунку амортизації основних засобів. Ці реєстри є єдиними для розрахунку амортизації при будь-якій формі ведення бухгалтерського обліку в умовах ручної обробки інформації.
