Економічний зміст основних засобів і основних фондів підприємства

В умовах становлення ринкових відносин підприємства стають власниками певного відособленого майна. Тому важливого значення набуває оцінка майна підприємства. Майно підприємства складають: основні засоби і інші необоротні активи, оборотні кошти, фінансові активи.

До необоротних активів підприємства відносяться основні засоби, нематеріальні активи, вкладення засобів в незавершене капітальне будівництво, довгострокові фінансові вкладення в цінні папери, довгострокові фінансові вкладення в статутний капітал інших підприємств, інші необоротні активи.

Найбільш значущою частиною необоротних активів є основні засоби, що числяться на балансі підприємства і знаходяться в експлуатації, у запасі, на консервації, а також здані в оренду іншим підприємствам.

Основні засоби – це грошова оцінка основних фондів підприємства як матеріальних цінностей.

Основні фонди представляють специфічну економічну категорію, пов'язану з формуванням матеріальних фондів суспільства і їх використанням в різних галузях народного господарства для виробництва валового внутрішнього продукту і задоволення культурно-побутових потреб населення. [4, с. 200-205]

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємства» дано прикладне визначення основних фондів.

Так, під терміном «основні фонди» маються на увазі матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. [5]

Основні фонди – це матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності підприємства, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік і 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

У сучасній господарській практиці основні фонди залежно від норм амортизації, що застосовуються, визначаються на наступні 3 групи: група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, зокрема житлові будівлі і їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 – автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади і інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, інше конторське (офісне) устаткування і приладдя до нього; група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2.

Основні фонди, залежно від ступеня їх участі в процесі розширеного відтворення, підрозділяються на виробничі і невиробничі.

Основні виробничі фонди – це ті засоби виробництва, які безпосередньо функціонують у сфері виробництва і протягом багатьох виробничих циклів, зберігаючи натуральну форму, переносять свою вартість на готовий продукт поступово, у міру зносу(верстати, машини, прилади, передавальні пристрої і т.д.)

Основні невиробничі фонди – це ті фонди, які не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва і призначені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, науки, культури і т.д. Вони призначені для обслуговування процесу виробництва, і тому в ньому безпосередньо не беруть участь, і не переносять своєї вартості на продукт, тому що він не проводиться; відтворюються вони за рахунок національного доходу.

У складі основних фондів є такі, збільшення яких веде до зростання об'єму виробництва. Такі основні фонди називаються активними. До ним відносяться робочі машини і устаткування, споруди і передавальні пристрої, худоба робоча і продуктивна і ін. [9, с. 111-115]

Основні фонди, які безпосередньо не беруть участь в переробці сировини, напівфабрикатів, тобто не впливають на предмети праці, а лише створюють умови для нормального ходу виробництва, називаються пасивними. До ним відносяться виробничі будівлі, господарський інвентар, інші виробничі основні фонди.

Ділення основних виробничих фондів на активні і пасивні багато в чому визначається галузевими особливостями виробництва. Так, наприклад, в добувних галузях промисловості, металургії споруди відносяться до активних фондів. У текстильній промисловості до групи активних фондів належать робочі машини і устаткування, оскільки тільки вони мають вирішальне значення при виробництві продукції і т.д. Також науково-технічний прогрес вносить певний елемент умовності в ділення основних виробничих фондів на активні і пасивні.

Вдосконалення структури основних фондів, збільшення частки їх активної частини має своєю кінцевою на меті підвищення ефективності використання основних фондів. [3, с. 115-117]