2020-04-20
94
Еволюція теорії та практики менеджменту знайшла своє відображення в різноманітних типах його організації. Розглянемо моделі організації менеджменту.
| Американська модель | Японська модель | Маркетингова модель |
| 1. Найм працівників на відносно короткий термін | 1. Довічний найм працівників | 1.Довічний найм працівників |
| 2. Індивідуальне прийняття рішень | 2. Колективне прийняття рішень | 2. Колективне прийняття рішень |
| 3. Індивідуальна відповідальність | 3. Колективна відповідальність | 3. Індивідуальна відповідальність |
| 4. Швидкий розвиток і просування | 4. Повільний розвиток і просування | 4. Повільний розвиток і просування |
| 5. Механізм прямого точного контролю | 5. Механізм непрямого контролю | 5. Непрямий неформальний контроль з точними формалізованими критеріями |
| 6. Вибірково ставлення до працівника | 6. Холі стичний цілісний підхід до працівника як особистості | 6. Холі стичний цілісний підхід, включно із сім’єю |
| 7. Сприяння розвитку спеціалізованої кар’єри працівників по вертікалі | 7. Сприяння неспеціалізованої кар’єри працівника (диверсифікований підхід) | 7. Помірковано спеціалізована кар’єра працівників |
|
|
|
Сутність американської моделі менеджменту полягає в переконанні, що успіх фірми залежить перш за все від внутрішніх факторів, зокрема: раціональної організації виробництва, зниження витрат, зростання продуктивності праці, ефективного використання всіх ресурсів. При такому підході цілі й завдання вважаються відомими і стабільними протягом довгого часу. Основою стратегією є безперервне зростання і поглиблення спеціалізації виробництва. Організаційна структура будується за функціональним принципом із чітким поділом апарату управління на служби. Вирішальне значення має контроль за всіма видами діяльності, чітке виконання управлінським персоналом вказівок зверху.
Особливість японської моделі менеджменту виявляється в системі довічного найму і просуванні, залежно від вислуги літ та віку, організації групової роботи, оплати праці з урахуванням віку, внеску в раціоналізацію і якості процесу виробництва єдиного цілого є визначальним в організації управління виробництвом. Японська модель, забезпечує найбільшу гармонійність та мобільність організації в сучасному швидко змінюваному світі. Більше того, ідеальна в розумінні ефективності й інтегрованості організація не може мати ні офіційної організаційної структури, ні формальної взагалі. Як приклад колективу з такою структурою він наводить добре зіграну баскетбольну команду.
Сутність маркетингової моделі визначається такими факторами: робиться ставка на людину самореалізуючу, на відміну від людини економічної і соціальної; фірма розглядається як живий організм, що складається з людей, які об'єднані спільними цінностями, як клан; фірмі має бути властиве постійне оновлення, спрямоване на пристосування до зовнішніх факторів, головним із яких є споживач.
|
|
|
Логічно виникає запитання: «Який з типів моделей організації кращий?» Фахівці справедливо вважають, що не існує єдиної ідеальної моделі управління, оскільки кожна фірма унікальна, як і люди, котрі працюють у ній. Вона має шукати свою особисту модель. Серед головних факторів, що визначають вибір управлінської моделі, найголовнішими є: розмір фірми, характер продукції, характер середовища, в якому вона діє. З погляду фактора зовнішнього середовища виділяють такі моделі управління:
- модель раціонального внутрішньофірмового управління в стабільному зовнішньому середовищі;
- модель управління в умовах значного динамічного і різноманітного ринку;
- модель в умовах динамічного НТП;
- модель пристосування до проблем, що виникають спонтанно, несподівано під впливом зовнішнього середовища фірми.
Фірми перебувають у процесі постійного пошуку своєї моделі управління. Це безперервний процес, тому що постійно змінюються фірма та її середовище. Загальною закономірністю є перехід від моделі управління в умовах масового виробництва і відносно низького рівня конкуренції до моделі управління значною мірою індивідуалізованого виробництва в умовах жорсткої конкуренції.
Опишіть методи прийняття рішень.
До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично – систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо.
Матричний – це занесення до матриці усіх можливих наслідків реалізації рішення.
Теорії ігор – це розрахунки можливих дій «противника», конкурента, інших сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації.
Дерево рішень – це з’ясування розгалуження проблем і рішень шляхом теорії графіків та ймовірності (буде чи не буде).
Аналітично – систематизаційний – це сукупність трьох складових: аналізу ситуації, аналізу проблем і аналізу рішень.
Ділових ігор – це імітаційна гра, яка імітує діяльність керівників і дає можливість передбачити причини, що змінюють ситуації в організації.
Груповий – це створення деякими організаціями груп для прийняття важливих рішень.
