Фактори, що сприяють або не сприяють інноваційній діяльності

1. недовіра менеджерів до висунутих ідей;

2. необхідність великої кількості узгоджень нових ідей;

3. негативні рішучі наслідки;

4. суцільний контроль за кожним кроком новатора;

5. виникнення у вище стоячого керівництва “синдрому всезнаючих експертів”;

6. нестабільна економічна і політична ситуація.

Фактори, що підтримують новаторство:

1. надання необхідної свободи при розробці інновацій. Забезпечення необхідними ресурсами і обладнанням.

2. проведення дружніх дискусій стосовно предмету досліджень

3. підтримка ефективних зв'язків з колегами.

Фактори, що підсилюють інновації:

1. підтримка прагнення працівників постійно вчитись;

2. можливість вільно висловлювати власну думку;

3. надання змістовної ділової інформації, навіть якщо вона негативна;

4. проведення регулярних нарад робочих груп.

Тема 3: Вибір організаційних форм інноваційної діяльності

 

Формування інноваційної діяльності

Різноманітність внутрішніх та міжфірмових організаційних форм інноваційної діяльності на державному, регіональному, галузевому, муніципальному рівні є однією з важливих особливостей інноваційного ринку на сучасному етапі.

Інноваційна активність у великих і дрібних організацій розрізняються в залежності від їх цілей та стратегічної мети. Це обумовлює множинність організаційних форм інноваційної діяльності: від фірм-інкубаторів до створення різних альянсів, від локальних вдосконалень до міжнародної інтеграції. Для забезпечення неперервності новаторських ідей керівниками організацій наридається велике значення тінізації рольових функцій спеціалістів в інноваційній діяльності.

В залежності від приналежності організації до того чи іншого корпоративного рівня діяльності визначаються завдання, ділові горизонти та розподіл ризиків за інноваційними проектами. До різних форм внутрішньо-фірмових організаційних утворень відносять:

Ø гуртки якості (Японія)

Ø тимчасово-творчі колективи

Ø цільові групи

Ризикові підрозділи створюються великими корпораціями в цілях освоєння нових технологій і являють собою невеликі автономно-керовані спеціалізовані виробництва. Діяльність корпорації може направлятись на створення нових виробів, обмін технологіями в середині фірми, підвищення самостійності підрозділів, розширення повноважень новаторів. Так для реалізації нових ідей може створюватись самостійна група.

Форми малого інноваційного підприємництва

Однією з форм малого інноваційного підприємництва є створення малих фірм в рамках старих компаній (банкруцтво великих і т.д.). Інноваційною формою є утворення венчурних фірм. Для цього група спеціалістів з оригінальною ідеєю вступає в контакт з венчурними фондами. У випадку успіху ризикова фірма передає через продаж акцій ведення справ великій компанії, що зацікавлена у розширені масштабів виробництва.

Практика фондів ризикового капіталу США свідчить, що їх доходи в 10-20 раз перевищують суму вкладеного капіталу.

На теренах СНД високотехнологічні організації будують свою стратегію виживання в рамках інкубаторних програм.

Науково-технічна кооперація в інноваційних процесах

Вирішення питань пов'язаних з великими технологічними проривами шляхом спільного проведення НДДКР досягається на основі програми цільового планування кооперації науково-технічної діяльності інноваційних організацій і залучених за контрактами промислових підприємств.

В рамках проектного управління створюються наукова-технічні альянси:

- науково-дослідні;

- науково-виробничі

Альянси є усередненою формою між неформальною кооперацією і повним злиттям.

Іншим напрямком міжфірмової кооперації є створення консорціумів, де організації з різними формами власності зберігають свою самостійність, але підпорядковуються спільнообраному керівному органу.

Міжфірмова співпраця породила створення спільних підприємств.

 

Тема 4: Інноваційна діяльність регіональних науково-технічних центрів та фінансово-промислових груп

Регіональна інноваційна політика

Регіональні науково-технічні центри виникають, як складова частина цілісної державної системи інноваційної діяльності. На рівні державних органів влада створює підрозділи на зразок державного інноваційного фонду, які мають представництва в усіх регіонах. Місцеві органи влади мають повноваження проводити власну інноваційну політику створюючи інноваційні технологічні центри, а при реалізації масштабних інноваційних проектів взаємодіяти з державними інноваційними органами. Актуальні задачі в галузі реорганізації моно продуктових організаційних структур вирішується шляхом створення фінансово-промислових груп. Вони забезпечують збереження науково-технічного потенціалу промислових підприємств, що входять в склад ФПГ і залучають вільний фінансовий капітал.