Види та джерела забруднення атмосфери

Основними джерелами забруднення атмосфери є природні і техногенні забруднювачі, які можна об’єднати у такі групи: забруднювачі природного походження (мінеральні, рослинні, тваринні, мікробіологічні); забруднювачі, які утворюються при згорянні палива для потреб промисловості, опалення житлових будинків, при роботі всіх видів транспорту; забруднювачі, які утворюються в результаті промислових викидів;забруднювачі, зумовлені згоранням і переробкою побутових і промислових відходів.

До природних джерел забруднення відносять: пилові (чорні) бурі, вивітрювання, виверження попелу і газів вулканами, лісові і степові пожежі (дим і сажа), насичення атмосфери кристалами солі, що утворюються при випаровуванні бризок морської води, а також через пересихання солоних водойм і дефляцію солончаків; пил, що утворюється через дефляцію ґрунтів й пісок пустель;згорання метеоритів; рослинний пилок і спори рослин; космічний пил; діяльність мікроорганізмів; виділення тварин та інші. Щорічно на земну поверхню випадає, внаслідок згорання метеоритів 2,5 млн. т космічного пилу. Біологічне розкладання речовин, в тому числі життєдіяльність ґрунтових бактерій веде до утворення й надходження в атмосферу великої кількості сірководню, аміаку, оксидів нітрогену, вуглеводнів, карбону та його оксидів.

Джерелами антропогенного забруднення атмосфери є: промисловість; енергетика; транспорт; сільське господарство; комунальне господарство; випробовування ядерної зброї; промислові й побутові відходи. До основних промислових забруднень відносять: чорну й кольорову металургію, вугільну й хімічну промисловість, нафтодобувну, нафтогазову, нафтопереробну і нафтохімічну промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Викиди антропогенних органічних речовин, пов’язаних із застосуванням лаків і фарб, становить 350 тис. т на рік, інші галузі хімічної промисловості загалом виділяють 170 тис. т на рік. Автомобільний транспорт забруднює головним чином атмосферу трьома основними каналами: 1) відпрацьованими газами, що викидаються через вихлопну трубу; 2) картерними газами; 3) вуглеводнями внаслідок випаровування палива з бака, карбюратора та трубопроводів.

Антропогенні джерела забруднення атмосфери класифікують за такими ознаками:

потужність (потужні, великі, малі);

висота (високі, середні, низькі);

температура (нагріті, холодні);

призначення (технологічні, вентиляційні);

режим роботи (безперервні, періодичні, залпові, миттєві);

геометрична форма (точкові, площинні, лінійні);

ступені організованості (організовані, неорганізовані);

ступінь рухомості (стаціонарні, пересувні);

дальність розповсюдження (внутрішньо майданчикові, позамайданчикові).(Зеркалов Д.В., 2006)

Небезпечними антропогенними викидами, що негативно впливають на біоту, в тому числі й на організм людини є: попіл, пил, сірчистий газ, марганець, сполуки арсену, фосфору, сурми, свинцю, пари ртуті та важких металів, хлористі й фтористі сполуки оксидів феруму, алюмінію, кремнію, цинку, карбону, силікати, метан, ціанистий водень, смолисті речовини, вуглеводні, сульфід карбону, оксиди сульфуру й нітрогену, сірководень, меркаптан, альдегіди, аміак, формальдегід, стирол, дивініл, толуол, ацетон, ізопрен, радіоактивні гази, аерозолі, продукти згоряння палива, космічне сміття. Лише у вихлопних газах автотранспорту міститься більше як 200 речовин, канцерогенні вуглеводні, бенз(а)пірен, тетраетилсвинець, сажа, оксид нітрогену, який є одним із компонентів смогу, смолисті речовини та інші. При неповному згоранні бензину утворюються канцерогенні речовини, які сприяють утворенню та розвитку злоякісних пухлин. Бензинові двигуни більше забруднюють атмосферу ніж дизельні, продуктами їх окислення є оксиди карбону і альдегіди.(Білявський Г.О.,Падун М.М.,1995)

Забруднювачі атмосферного повітря відрізняються за хімічними, фізичними показниками, а також за розмірами.

Забруднюють атмосферне повітря промислові викиди, які залежать від видів палива (твердого, рідкого і газоподібного) і способів їх спалювання, різні за хімічним складом. Спалювання вугілля, газу, нафти з різних причин рідко бувають повними. Тому промисловість викидає в атмосферу значну кількість твердих часток (сажа, зола, пил) та шкідливих газів (оксиди вуглецю, вуглеводні і оксиди азоту). Такі частки палива, а також різні розпилені продукти (цемент, фосфорити) утворюють промисловий пил. Він складається з дрібних часточок і довго тримається у повітрі у зваженому стані. Забруднення повітряного басейну сірчаним газом і пилом спричиняють ТЕС, які працюють на вугіллі. Перехід ТЕС на газ помітно зменшує шкідливі викиди.

Підприємства хімічної, енергетичної, металургійної, нафтопереробної, цементної промисловості теж викидають у повітря велику кількість газоподібних речовин, золи та пилу. Шкідливі гази і промисловий пил накопичуються здебільшого над містами.

Задимленість атмосфери вокзалів та прилеглих територій спричиняють тепловози та паровози. Переведення тяги на електричну помітно знизило отруєння повітря шкідливими газами. Локальне забруднення повітря зумовлюють також морські та річкові судна, які працюють на вугіллі та інших видах важкого палива.

Забруднені важкими газами території аеродромів. Сучасні літаки, які літають на значній висоті, можуть зруйнувати озоновий шар в результаті чого відкриється доступ ультрафіолетовим променям Сонця, що може призвести до небажаних наслідків.

Великої шкоди завдає радіоактивне забруднення атмосфери. Радіоактивні речовини потрапляють в атмосферу в результаті природної і штучної радіоактивності, пов’язаною з роботою атомних установок, використанням радіонуклідів у народному господарстві, внаслідок аварійних ситуацій на підприємствах ядерного циклу атомних вибухів. Природна радіоактивність притаманна атмосфері, вона присутня постійно і не залежить від діяльності людини. Живі організми пристосувалися до неї, і вона не викликає шкідливих наслідків на відмінну від штучної. Особливо загрозливим є надходження радіоактивних речовин в атмосферу внаслідок аварій атомних установ, оскільки радіоактивне випромінювання скорочує життя людини, спричиняє пухлини кісток, лейкемію, розлад нервової системи, порушення генетичної основи організму. Проблемою є утилізація радіоактивних відходів. На сьогодні найоптимальнішим вважається захоронення радіоактивних відходів у покинутих соляних шахтах або у спеціальних сховищах у товщі соляного шару, куди не проникає вода, але це не може гарантувати повної безпеки.

Забруднення повітря часто є локальним, однак воно перебуває в постійному русі і за відповідних метеорологічних умов забруднювачі переносяться на значні відстані, навіть з одного континенту на інший.

Загальна маса світових промислово-побутових викидів становить приблизно 600 гт на рік. За останні сто років в атмосферу надійшло 1, 55 мт кремнію, 1,5 мт миш’яку, більше ніж по одній МТ нікелю та кобальту, по 0,6 мт цинку і сурми.

Тютюновий дим - це один з видів забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення від будь-якого металургійного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря. Людина, що палить свідомо вдихає повітря, забруднення якого в 384000(!) разів перевищує всі ГДК. Людина, що палить в абсолютно чистій атмосфері зазнає такого шкідливого впливу, ніби перебуває в умовах, де забруднення в тисячу разів перевищує допустиме. Щорічно на Землі від хвороб, спричинених палінням, вмирає 1,5 млн. людей.

Під шумом розуміють неприємні та небажані звуки, що заважають нормально працювати, сприймати звук, відпочивати. Це одна з форм фізичного забруднення навколишнього середовища, до якого організми пристосуватися не в змозі. Він дуже шкідливо впливає на здоров’я людей, знижує їхню працездатність, викликає глухоту, захворювання.

Шум - сукупність звукових хвиль, тобто періодичні (коливальні) зміни тиску повітря, які вимірюють такими параметрами, як інтенсивність (або сила звуку), спектр, часові інтервали.

Джерелами шуму в навколишньому середовищі є всі види транспорту, працюючі машини й механізми, промислові об’єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори і радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей та окремі особи. Особливо сильне джерело шуму - мотоцикл з несправним або відірваним глушителем. Інше шкідливого шуму - сучасний рок-ансамбль. Спостереження фахівців свідчать, що після кожного такого концерту близько 10 % слухачів дістають необоротні пошкодження внутрішнього вуха, які уже ніколи не відновляться.

Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями (полями). Головними їх джерелами є радіо -, телевізійні й радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач, електротранспорт, трансформаторні станції. Особливо небезпечні потужні військові радіолокаційні станції.(Добровольський В.В., 2005)