ІІ. Розділ регулювання фінансового ринку Великобританії

 

2.1 РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

 

За обсягом капіталізації та обігу цінних паперів фондовий ринок Сполученого Королівства Великобританії міцно посідає третє місце у світі після США та Японії, а за обсягами міжнародних операцій з цінними паперами не знає собі рівних.

Вперше англійський ринок цінних паперів згадується у стародавніх хроніках ще за часів короля Едуарда I (1296р), який наказав публічно відшмагати кількох несумланних лондонських брокерів.

Цінні папери публічних компаній в Англії продаються майже виключно на фондовій біржі. При чому, якщо у США на фондовій біржі здійснюється вторинний обіг цінних паперів, то у Великобританії фондова біржа є нйважливішим елементом первинного ринку. Значна частина нових емісій проволдиться саме через фондову біржу. Цінні папери, які не мають котирування на біржі, не будуть пропонуватись публіці, тому емісія цінних паперів завжди супроводжуються їх допуском на фондову біржу.

На сьогодні лондонська фондова біржа міцно посідає третє місце в світі по капіталізації, тобто за величеною курсової вартості акцій, які котируються на ній та за обсягами обігу. Порівняно з біржами інших країн на Лондонськ5ій фондовій біржі здійснюється найбільша кількість операцій з акціями іноземних емітентів, понад 40% її обороту припадає на такі акції. На ній мають лістинг близько 500 іноземних емітентів. Значна частина угод на Лондонській фондовій біржі укладається та виконується в рамках Автоматизованої системи котировки фондової біржі. Всього в ній обертається приблизно 3000 тис цінних паперів, система дозволяє вводити до 70000 тис замовлень на годину. Для цінних паперів, які не потрапили до автоматизованої системи(а це насамперед акції, які не мають лістинга), існує Альтернативна система торгівлі на біржі.

Одночасно Лондон посідає друге місце після США у сфері торгівлі похідними цінними паперами –опціонами та ф`черськими контрактами. Торгівля опціонами на цінні папери, фондові індекси та на валюту здійснюється на двох англійських біржах.

· Лондонській міжнародній біржі ф`ючерсів та опціонів (створена у 1982 р була першою біржею фінансових ф`.черсів, яка знаходилась поза межами США; після об`єднанння з ринком опціонів Лондонська фондова біржа у 1992 р. перетворилась на обну з найбільших спеціалізованих бірж похідних паперів у світі);

· Лондонській біржі цінних паперів та їх похідних.

Торівля опціонами і ф`ючерсами на товари ведеться на трьох товарних біржах: Лондонські біржі металу, Міжнародній біржі металу, Лондонській товарній біржі.

Перші закони про компанії у Великобританії були прийняті у XIX столітті і періодично доповнювались та вдосконалювались. На сьогодні основним законом, який регулює діяльність компаній і в якому обумовлюються права акціонерів, є Закон про компанії(Companies Act,1985-1989)/

Компанії за цим Законом, поділяються на дві категорії приватні та публічні. Приватні компанії не можуть вдаватися до публічного (відкритого) продажу своїх акцій. Їх акціонерний капітал належить обмеженому колу інвесторів, в їх назві обов`язково присутня абривіатурa Ltd (Limited). Публічні компанії можуть випускати і розміщувати акції серед необмеженого кола осіб, що висуває перед цими компаніями ряд вимог. У назві таких компаній обов`язково присутня абревіатура Plc (Public limited company).

Прийнятий у 1986 р.Закон про фінансові послуги формально встановив контороль держави над фондовим ринком. Зазначений закон передбачає обов`язкове ліцензування діяльності з цінними паперами, тобто інвестиційного бізнесу. Під останнім розуміється купівля-продаж на комісійних началах або за власний рахунок цінних паперів (інвестиційних цінностей); організація торгівлі цінними паперами (біржова діяльність); управління інвестиціями третіх осіб(довірче упарвління); надання консалтингових послуг; організація та управління

інститутами колективного інвестування (наприклад, юніт-трастами). Дія Закону про фінансові послуги поширюється не тільки на цінні папери, але і на інші фінансові інструменти, тому у Законі застосовується термін «інвестиції», а не цінні папери.

Пир цьому під інвестиціями розуміється, окрім загальноприйнятих цінних паперів (включаючи похідні), також ф`ючерси та опціони на валюту, золото та інші метали (але не самі метали) і довгострокові страхові поліси.

Цей Закон передбачає карну відповідальність за діяльність без ліцензії, поширення помилкової або не достовірної інформації, приховування суттєвої інформації. Максимальним покаранням може бути тюремне ув`язнення терміном на 7 років або штраф у необмеженому розмірі(або те і інше одночасно).

У червні 1998 р. набрав чинності Закон про Банк Англії, згідно з яким функцію банківського нагляду передано від центрального банку до The Financial Services Authority(FSA), а роль Банку Англії зводиться до розробки і проведення грошової політики.

Система регулювання

· Фінансовий ринок Великої Британії регулюється різними державними установами.

Міністерство фінансів займається питаннями пов`язаними з виконанням Закону про фінансові послуги, визнанням закордоних інвестиційних бірж, контролем над виконанням фондовою біржею своїх функцій як офіційної установи, яка займається лістингом цінним паперів. До сфери компетенції Міністерства фінансів входить, крім того, допомога закордоним регулюючим установам згідно із Законом про акціонерні товариства, а також зв`язок (через Банк Англії) з Комісією з питань діяльності фінансових організацій та Комісією з питань діяльності товариств із стопроцентним власним капіталом.

Міністерство торгівлі та промисловості здійснює ліцензування і нагляд за діяльністю страхових компаній, правозастосування згідно із Законом про неплатоспроможність (Insolvency Act1986), проводить розслідування і притягнення до відповідальності в межах Закону про компанії. Крім того, це Міністерство взаємодіє із спеціальною Комісією по дотриманю справедливої діяльності.

Банк Англії регулює та контролює ринок державних облігацій, ліцезує діяльність депозитарних установ відповідно до Закону про банківську діяльність. Разом із Комісією з цінних паперів і ф`ючерсів (Securities and Futures Authority, SFA) Банк Англії ліцензує маркет-мейкерів, що здійснюють операції з державними цінними паперами. Банк виступає також агентом уряду при розміщенні державних облігацій, відповідає за автоматизовану систему торгівлі державними облігаціями, надає рекомендації для вступу в члени Лондонської фондової біржі. Представники Банку Англії включені до складу практично всіх професійних фінансових організацій.Загалом Банк Англії реалізує свою політику не на основі конкретних законів, а шляхом рекомендацій, які, проте, не ухильно виконуються.

Комісія з питань діяльності фінансових товариств займається ліцензуванням та наглядом за діяльністю фінансових товаритсв. Комісія з питань діяльності товариств зі стопроцентним власним капіталом займається ліцензуванням та наглядом за діяльністю товариств зі стопроцентним власним капіталом.

Страхове товариство «Ллойд» відповідає вцілому за власний страховий ринок і контролюється Міністерством торгівлі та промисловості.

· Недержавні регулюючі організації Англії поділяються на три групи:

1. визнані саморегульовані організації

2. визнані професійні організації

3. визнані фондові біржі та розрахунко-клірингові палати

На сьогодні у Великобританії діє дев`ять визнаних професійних організацій, для членів яких Законом про фінансові послуги встановлено спеціальний режим діяльності. Це стосується представників певних професій, в яких головна діяльність співпадає з професійною, але які в обночас здійснюють інвестиційні операції. Такі фірми мають право займатися інвестиційним бізнесом за умов, що вони отримали дозвіл на провадження оновної діяльності, так і і нвестиційної. Подібні дозволи мають приблизно 16 тис фірм. Визнані професійні організації здійснюють контроль за діяльністю таких самих фірм, як і відповідні саморегульовані організації.

· На сьогодні фондовий ринок Великобританії перебуває у стані структурного реформування. З приходом до влади лейбористів система, яка до цього існувала, реорганізується: створюється super SIB шляхом приєднання до нього SFA,IMRO,PIA і підрозділівбанківського нагляду,Банку Англії. Уряд планує ухвалити новий закон, який протягом двох років об`єднав би їх в одну організацію –FSA. До прийняття нового закону існуючі організації продовжуватимуть нести відповідальність за певні сегменти фінансового сектора.

Реорганізація відбуватиметься у кілька етапів до повної передачі FSA повноважень з регулювання діяльності всіх учасників фондового ринку і повної ліквідації CPO.

FSA створюється на базі SIB з приєднанням саморегулівних організацій та передачею функцій банківського нагляду, департаменту з питань страхування Казначейства та Комісії з питань будівельних і дружніх товариств. На сьогодні регулює фінансову діяльність, ліцензує банки, інвестиційні фонди та компанії, здійснює нагляд і контроль. Найближчим часом після прийняття Закону про фінансові полуги та ринки, сфера регулювання FSA поширюватиметься на всі без винятку фінансові установи.

2.2 РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

 

Грошова одиниця Великобританії –фунт стерлінгів з`явилася на Британських островах задовго до виникнення централізованої держави. Ще до норманського завоювання 1066 р місцеве населення використовувало срібні пенси або стерлінги. З одного фунта срібла чеканили двісті сорок пенсів, в наслідок чого і з`явилась назва фунт стерлінгів. В свою чергу фунт ділився на двадцять шилінгів; відповідно кожний шилінг дорівнював дванадцяти пенсам. В ХІІІ вперше шилінги були відчеканені у вигляді монет, а вже в ХІV столітті з`явились в обігу золоті фунти.

В 1717 році завідуючий Монетним двором великий фізик І. Ньютон встановив золотий вміст фунту (7,3222382 г), який залишався незмінним до 1831. Великобританія до офіційної декларації золотого стандарта займала домінуюче положення в світовому співтоваристві. Вона підтримувала його завдяки інвестиціям в економіку своїх колоніальних регіонів і винятковому положеню експортера готових виробів і імпортера сировини. Багато країн тримали свої офіційні резерви в формі монетарного золота або на депозитах в Лондонських банках в той час фунти стерлінгів на депозитах в Лондонв були рівноцінні монетарному золоту. Фактично існувала жорстка фіксація курсів валют різних країн до англійського фунта. Монетарна політика більшості держав залежала від монетарної політики Британії. Кожна зміна процентних ставок в Лондоні викликала коливання на валютних і фондових ринках Бомбея, Сінгапура, Йоханесбурга і Нью-Йорка. Приорітетність Великобританії у валютній сфері супроводжувалась згасанням паралельного використання золота і срібла і поступово витіснення останього золотом.

Біметалічна грошова система, яка існувала протягом 4 віків, була припинена законом про золотий стандарт від1816 року.

Однак по причині дифіциту металу для забезпечення функціонування нової системи розмін банкнот на золото і чеканка золотих монет стали проводитись лише ав 1821 році. В період з 1821 по 1914 рік в Англії діяла така форма золотого стандарта,як золотомонетна грошова система. Починаючи з 1844 року емісія банкнот практично на 100% забезпечувалась золотом. Фідуціарна, тобто не забезпечена, заснована на довір`ї, емісія в той час не повинна була перевищувати 14 млн. фунтів стерлінгів в рік. Золотий соверен або двадцятишилінгова монета важив 7,98805 грам і мав пробу 0,9162/3. В 1914 році казначейство в замін соверена випустила банкноти достоїнством в один фунт стерлінгів і 10 шилінгів. В 1928 році функцію випуску цих банкнот взяв на себе Банк Англії.

 На початку ХХ ст. Для економіки британії був характерний значний експорт капіталу. В 1904-1913 роках вивіз капіталу майже дорівнював внутрішнім капіталовкладенням країни Британської імперії поглинали приблизно половину всіх її закордоних інвестицій. Особливістю накопичення капіталу була активна участь колоніальних і сировинних компаній в фінансувані внутрішніх капіталовкладень в економіку Великобританії. В 1910 -1914 роках чисті прибутки від закордоних інвестицій перевищували 8% ВВП країни

В 1914 для покриття воєнних витрат ууряд почав випускати казначейські білети, відмінивши обмін банкнот на золото і вилучивши золоті монети з обігу. З 1925 по 1931 проіснував золотозлитковий стандарт, який замінила існуюча нині система нерозмінних кредитних грошей. В 1925 -1928 роках булапроведена грошова реформа під час якої з обігу вилучались казначейські білети. Банку Англії надавалось право на фідуціарну емісію банкнот в в об`ємі 260 млн ф ст., а поверх цієї суми –зі згоди казначейства, підтвердженої парламентом.

В 1931 році Великобританія очолила стерлінговий блок, перетворений на початку Другої світової війни у стерлінгову зону –величезну валютну зону на яку припадало1/6 світового товарного обігу. Втративши після введення доларового стандарту позиції країни, яка оперувала другою резервною валютою, Великобританія навіть після остаточного розпаду в кінці 1970 –х рр. Стерлінгової зони продовжувала претендувати на особливе місце в міжнародних валютних відносинах.

В відповідності з законом від 28 липня 1972 року монети, які раніше випускалися, крона(краун), подвійний флорин, флорин, шилінг і шестипенсовик –були знову введені в обіг як монети достоїнством 25, 20, 10, 5 і 2,5 нового пенса. Шестипенсовик був вилучений з обігу 1980, а монета достоїнством в 5 шилінгів в 1990 році. Банк Англії випускає банкноти достоїнством 5,10, 20,50 фунтів стерлінгів. Банкноти Банку Англії є законним платіжним засобом в Англії та в Уельсі. Банки Шотландії і Північної Ірландії зберегли право на випуск банкнот.

Важливим напрямком реформування економічної системи Великоьританії, в тому числі горошової і валютної стало дерегулювання господарства. В 1979 році ліквідовано валютний контроль, який стримував рух капіталів між Великобританією і іншими країнами. В жовтні 1986 року проведена реорганізація Лондонської фондової біржі, яка одержала в економічній літературі назву «великий вибух: були скасовані мінімальні фіксовані комісійні, допущені на біржу банки і іноземні заклади, членам біржі було дозволено поєднувати функції брокера і джобера(тобто вести операціями за власний рахунок).

Дерегулювання посилило тенденцію, яка вже давно розвивалась до диверсифікації фінансових послуг, які надавались банками, і до універсалізації їх діяльності в результаті економіка Британії стала однією з самих дерегульованих в світі. По такому показнику як «індекс свободи» країна знаходиться на шостому місці із 102 держав поступаючись Сингапуру, Новій Зеландії США Швейцарії і

Малайзії. Протягом 1980 –х років Великобританія проводила таку форму монетароної політики як таргетування грошової маси. Головною перевагою грошового таргктування перед іншимиформами є можливість центрального банку коректувати монетарну політику з врахуванням національних прірітетів встановлювати цільові показники інфляції, відмінні від зарубіжних,і здатність протистояти зовнішнім потрясінням. Політика здійснює впли на інфляційні очікування шляхом періодичного оголошення встановлених грошових агрегатів, тим самим підтверджуючи чи заперечуючи бажання влади проводити вибрану політику.однак до початку 1990 років уряд переконався в тому, що контроль над ростом грошової маси здійснювати надзвичайно важко.

Новим інструментом ботьби з інфляцією була вибрана прив`язка обмінного курсу фунта до стабільної німецької марки, тобто таргетування

. В результаті в 1990 Великобританії вдалося знизити інфляцію з 10 % до 3% в 1992 році. Однак в 1992 році вона відмовилась від політики таргетування обмінного курсу через кризу Європейського механізму обмінних курсів, який вилучив можливість для британців ввести євро в найближчім майбутнім.

Воз`єднання Німеччини в 1990 році і потенціальні затрати ЄС, з цим пов`язані, протягом двох років віщували фінансової нестабільності для інших країн Євросоюзц. Першим натяком на крах системи регулювання валютних курсів став виступ 1992 році президента «Бондесбанка» Шлейзінгера. На одному з престижних зборів він сказав, що інвестори помиляються, думаючи що стабільність єдиної європейської валюти залежить в ріній степені від корзини всіх європейських валют. Цей натяк в першу чергу стосувався італійської ліри, яка в той час переживала важкі часи. До того ж Шлейзінгер додав, що кращу було б, якби єдиною європейською валютою була марка. Відомий світовий спекулянт ДЖ. Сорас відреагував на цю заяву негайно, скерувавши свої капітали на послаблення ліри. Дії Сореса визвали ланцюгову реакцію. В результаті італійський уряд відмовився від підтримки курсу ліри в рамкахцільової зони ЕМОК.

Ситьуація в ЕМОК на пружувалась також очікуваннями результатів французького референдуму призначеного на 20 вересня 1992. при негативному пісумку голосуванні про підтримку Маастрихтського договору монетарна інтеграція ЄС була б перекреслена. Напередодні цієї події фунт, який залежав від головного локомативу ЄС –німецької марки 26 серпня 1992року впав до нижньої границі європейського механізму обмінних курсів. Як наслідок об`єктом для атаки вільних спекулятивних капіталів стала Великобританія. Намагаючись збільшити силу фунта, англійський уряд прийняв рішення підняти ставки на 2%. В результаті валютна атака спекулянтів посилилась. Процентні ставки були підняті посеред дня,а у вечері англійський фунт перестав бути членом ЕМОК. Операція Сореса з англійським фунтом, в результаті якої він за два дні заробив 2 млрд доларів, є найбільш відомим успіхом на міжнародному ринку валют Форекс. З 1993 року Англія почала використовувати інший елемент антиінфляційної політики –зміна короткотермінових процентних ставок. В цьому ж році Банк Англії одержав можливість встановлювати час введення нових ставок,а з 1997 року одержав право самостійно приймати рішення про зміну процентних ставок. Динаміка курсу фунта стерлінгів по відношенню до долара США демонструє поетапне зниження першого. Так в 1991 році один ф ст дорівнював 1,76 дол, в 1998 році за один ф ст. Давали 1,65 долара. В червні 2001 року на передодні парламенських виборів у Великобританії курс ф ст. Різко впав по відношенню до долара і інших основних валют. До закриття Лондонського валютного ринку в червні 2001 року курс фунта досяг найнижчої відмітки по відношенню до долара за останні 15 років –за 1 фунт давали 1,3915 дол..