ІІІ. Розділ регулювання фінансового ринку Німеччини

 

3.1 РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ НІМЕЧЧИНИ

Особливості організаціїринку:

- Особлива роль банків в економіці та нафондовому ринку;

- Цінні папери на пред`явника;

- Переважає ринок облігацій, насамперед державних,

- Певна недовіра населення до акцій;

- Обмеження на придбання контрольних пакетів, практична відсутність ворожих поглинань.

Лише 6% населення Німеччини володіє акціями.

У Німеччині існують вісім фондових бірж: у Франкфурті, Дюсельдорфі, Берліні, Гамбурзі, Ганновері, Мюнхені, бремені, Штутгарті. Найбільшою є Франкфурська фондова біржа (ФФБ), на яку припадає понад 75% всієї біржоаої торгівлі. Згідно з німецьким законодавством фондова біржа єустановою пуьлічного права –некомерційною організацією. Члени біржі розподіляютьс яна три картегорії:банки, офіційні маклери(Kursmakler) та вільні маклери(Freimakler). У цілому на біржі домінують три найбільші німецькі банки: Дойче банк, на який пирпадає 1/3 всього обігу ФФБ, Дрезднер банк та Комерц банк. Перші два на початку 2000 року оголосили про злиття, в наслідок чого може утворитися одна з найбільших фінансових установ у світі.

Усі біржі об`єднані в Акціонерному товаристві «Німецька біржа АГ». У статутному капіталі товаритва 80 % належить банкам, 10% -біржам, 10 % -маклерам.

Основними завданнями товариства є: об`єднання провідних інститутів фондово ринку в єдину систему; створення торговельно-інформаційних систем; використання єдиної депозитарно-клірингової установи.

Центральний депозитарій «Німецька біржа –кліринг АГ» -дочірнє підприємство «Німецька біржа АГ». Сьогодні в рамках європейських інтеграційних процесів розпочалось його об`єднання з депозитарієм «Седел».

Основний фондовий індекс –DAX30.

Біржове право Німеччини є федеральним, хоча нагляд за його виконанням входить до компетенції земельних урядів.

У 90-х роках у Німеччині змінилися уявлення про регулюючі механізми ринку цінних паперів. «Якби в Німеччини діяли такі ж жорсткі правила щодо зловмисників, як у США, -зазначив один з американських брокерів на початку 90-х років, - то всі німецькі торговці цінними паперами давно сиділи б за гратами».

Після зніття кордонів на пересування капіталів в об`єднаній Європі було потрібно привести національне законодавство у відповідність із загальноприйнятими європейськими юридичними нормами (директивами Європейського Союзу). У 1994 році ухвалено Закон про торгівлю цінними паперами, в якому впроваджені положення про заборону операцій з цінними паперами з використанням інформації, невідомої широкому загалу. Внаслідок прийняття Закону був створений федеральний орган –Комісія з цінних паперів(ВAWe), що налічувала в середині 1999 року понад 150 працівників, основним завданням яких є ботьба з використанням інсайдерської інформації на ринку цінних паперів. Порушників (інсайдери, що використали інформацію вкорисливих цілях) можуть бути ув`язнені на термін від одного до трьох років.

Згідно із Законом 1994р. до компаній, які здійснюють операції з цінними паперами, висуваються такі вимоги:

1. Вести операції в інтересах своїх клієнтів на належному професійному рівні, надійно та ретельно;

2.  Долати конфліктні ситуації і турбуватись про те, щоб неминучості конфлікту інтересів доручення клієнта було виконано з максимальним урахуванням інтересів останього;

3. Доводити до відома клієнта інформаціющодо виду та обсягів майбутньої угоди у тій мірі, в якій вона необхідна для забепечення його інтересів.

У той же час таким компаніям забороняється давати клієнтам рекомендації щодо купівлі-продажу цінних паперів або деривативів,якщо вони не узгоджуються з інтересами клієнтів, укладати угоди за власний рахунок на підставі відомостей, які отримані з клієнтських доручень та можуть нанести збитки цим клієнтам.

Права акціонерів у Німеччині закріплені у Законі про акціонерні товариства, в якому обумовлюється право акціонерів на отримання інформації про діяльність товариства від Ради директорів. Усі німецькі акціонерні товариства зобов`язані публікувати річний звіт, що має обов`язково містити звітність про прибутки і збитки, баланс, опис діяльності за рік, звіт Спостережної ради і пропозицію Ради директорів про розподіл чистого прибутку.

СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ

У рамках чотирирівневої структури контролю та нагляду за фондовим ринком (федеральні органи –органи біржового нагляду федеральних земель –комітети з контролю на фондових біржах –управління внутрішнього контролю комерційних банків та інших учасників ринку) налагоджена взаємодія на кожному рівні при чіткому розподілі функцій.

У зв`язку з особливостями організації ринку значна роль у регулюванні фондового ринку належить:

- Земельним органам нагляду за біржами;

- Органам регулювання банківської діяльності.

Відомства по нагляду за ринком:

- Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами BAWe;

- Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ(BAKred)

- Земельні органи біржового нагляду;

- Біржові органи по нагляду за торгівлею HUST.

(Див. «Рівні нагляду за біржовою діяльністю у Німеччині», додаток 1)

Представниками земельних урядів на біржах є призначені державні комісари.

Основні функції і повноваження земельних наглядових установ:

- Дозвіл на відкриття і закриття бірж (§ 1 ст.1 Біржового закону);

- Правовий нагляд за біржею (§1 ст.2 Біржового закону)

- Залучення і відкликання курсових маклерів та їх заступників (§30 Біржового закону);

- Нагляд за ринком на біржі (§ 1 ст2 Біржового закону)

- Нагляд за платоспроможністю маклерів(§ 8а Біржового закону);

- Нагляд за палатою курсових маклерів.

Традиційно регулювання ринку цінних паперів у Німеччині було децентралізоване і здійснювалося спеціальними земельними органами (Див. «Механізм взаємодії між органами з нагляду», додаток№2)