І. Розділ регулювання фінансового ринку США

Курсова робота

З дисципліни «Фінансовий ринок»

 

 

На тему: Розвиток законодавства з фінансового ринку у країнах з розвинутою економікою (на прикладі США, Великобританії, Німеччини та Франції)

Зміст

 

1. Вступ

2. І Розділ Регулювання фінансового ринку США

3.  1.1 Регулювання фондового ринку США

4. 1.2 Регулювання грошового ринку США

5. ІІ Розділ Регулювання фінансового ринку Великобританії

6. 2.1 Регулювання фондового ринку Великобританії

7. 2.1Регулювання грошового ринку Великобританії

8. ІІІ.Розділ Регулювання фінансового ринку Німеччини

9. 3.1 Регулювання фондового ринку Німеччини

10. 3.2 Регулювання грошового ринку Німеччини

11. IV Розділ Регулювання фінансового ринку Франції

12.4.1Регулювання фондового ринку Франції

13. 4.2 Регулювання грошового ринку Франції

14 Висновки

15.Додатки 1, 2

16 Література

ВСТУП

 

Фінасовий ринок належить до однієї з найважливіших складових економки держави і тому потребує державного регулювання. Протягом формування фінансового ринку було розроблено законодавчу та нормативно-правову базу, створено інституційні форми організаці фінансових відносин,. Водночас динамізм фінансових відносин, їх інтернаціоналізація потребують постійного вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність із сучасними економічними реаліямия, і тому кожна країна намагаєтьсявдосконали регулювання фінансових ринків, для підвищення авторитету країни та утримання стійкого положення наміжнародному фінансовому ринку.

Основними складниками фінансового ринку являються: ринок грошей та ринок капіталів, основною складовою якого є ринок цінних паперів, тобто фондовий ринок, ці ринки найбільш загально характеризують фінансовий устрій та дають можливість уявити функціонування всіх складових фінансового ринку, як елементів цих двох основних сегментів фінансового ринку

В даній роботі будуть розглянуті поступовий розвиток законодавства та нормативне регулювання економічно розвинутих країн світу на прикладі історичного розвитку державного регулювання фондового ринку та ринку грошей США, Німеччини, Великобританії та Франції.

Завданням цієї курсової роботи являється висвітлення основних моментів, що вплинули на розвиток та на регулювання фінансового ринку економічно розвинутих країн; методи та шляхи якими державна влада створює інструменти регулювання економічними процесами на фондовому та грошовому ринках цих країн;створення та функціонування органві державного управління; основні нормативно парвові акти, що регулюють відносини на фінансовому ринку. Метою курсової роботи являється: на основі здійсненого дослідження історії розвитку регулювання фінансового ринку зробити порівняльний аналіз методів, шляхів та інструментів управління фінансовими процесами, що проходять на фондовомута грошовому ринках під впливом загальсвітових економічних факторів у розглянутих нище розділах. Оскільки кожна країна обирає власні методи подолання економічних проблем системи регулювання у кожної країні унікальна, тобто розглянувши весь шлях країни від початку становлення до сучасної ситуації на ринку можна зробити висновок про ефективність її регулювання, та степінь гнучкості пристосування інструментів управління до світової економічної ситуації. Розглянувши всі ці аспекти можна також порівняти ступінь впливу тої чи іншої країни на міжнародний фінансовий ринок та на фінансовий ринок окремовзятої країни.

І.РОЗДІЛ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ США

1.1. РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ США

 

Переломним етапом у розвитку капіталістичної економіки була світова економічна криза 1929-1933 рр. Проте найруйнівніших форм набула саме Велика депресія в США. І саме в Америці в 30-х роках виникла перша в світі найбільш жорстка та ефективна система державного регулювання ринку цінних паперів.

У подальшому фондовий ринок не зазнав вже таких руйнівних криз. Не було і настільки серьозних втрат для інвесторів у зв`язку з банкрутством акціонерних компаній.

Велика депресія була переборена, в США сформувалася нова, більш стійка до катаклізмів фінансова система. Остаточно розділилися функції інвестиуційних і комерційних банків, тим самим рядові власники банків були захищені від наслідків біржових спекуляцій. Очевидно, що однією з причин стабізації галузі виявилося встановлення правил гри на фінансовому ринку, введення жорстких стандартів провадження бізнесу в цій сфері.

Однак вже на початку XX століття численні афери і махінації на фондовому ринку викликали необхідність вирішувати питання про державне регулювання. У деяких штатах були закони, спрямовані на захист інвесторів, так звані Закони голубих небес(blu-sky-lows), оскільки вони запобігали появі «спекулятивних схем, в яких немає такої основи, як у голубих небес».

У США ринок цінних паперів регулюється Федеральними і місцевими законами.федеральні закони регламентують пропозицію і продаж цінних паперів через пошту та інші механізми торгівлі між штатами. Закони про цінні папери штатів іноді відрізняються від федеральних, однак учасники ринку повинні дотримуватись як федеральних законів, так і законів штату.

Першим законодавчим актом, який регулює ринок цінних паперів на федеральному рівні, був Закон процінні папери 1933 року, який дістав назвуЗакону справедливості відносно цінних паперів. Ввін вимагає від емітентів реєстрації нових випусків і надання необхідної для інвесторів інформації –принцип «розкриття інформації» мета реєстрації –надати інвесторам інформацію, необхідну для оцінки цінних паперів. Реєстрація не є гарантією їх вартості; вона здійснюється SEC. Винні у наданні не достовірної інформації можуть бути оштрафовані та\або покарані тюремним ув`язненням. При повідомленні емітентом недостовірної або помилкової інформації інвестори, згідно із Законом, мають право звертатися до суду на емітента з позовом.

Не потребують реєстрації:цінні папери федерального уряду, фтатів та муніципалітетів; цінні папери що випускаються на строк не більше 270 діб; публічна емісія на суму не більше 5 млн.дол; цінні папери не комерційних організацій; цінні папери,що продаються в середині штату.

Законом також забороняються фальсифікаціїпри здійсненні торгівлі цінними паперами, шахрайські дії при торгівлі, як зареєстрованимиакціями так і тими, що не підлягають реєстрації.

Відмінності Закону про фондові біржі 1934 року: поширення попереднього закону на вторинний ринок; запровадження реєстрації національних бірж, брокерів і дилерів.

Після прийняття даного Закону з`явилася можливість створювати саморегулоьвані організації для контролювання індустрії цінних паперів. Акт ставить поза законом маніпуляції з цінними паперами, вводить обмеження на продаж без покриття, на купівлю цінних паперів у кредит, а також встановлює жорсткі обмеження на торгівлю власними цінними паперами інсайдерами –директорами і керівниками корпорації. Згідно з цим законом була створена SEC.

Цінні папери, регіон обігу яких не обмежений одним штатом, брокери, дилери і фондові біржі, що здійснюють операції з цими паперами, потрапляють у сферу дії федеральних законів. Одним із найбільш важливих законів про цінні папери, що дозволяє фондовому ринку США бути унікальним серед інших ринків світу є Закон про банки 1933 року, відомий також під назвою Закону Гласса-Стігола. Він забороняє комерційним банкам займатися розміщенням та іншими операціями з цінними паперами, оскільки це призвело б до конфлікту інтересів різних банків. Тому у Сполучених Штатах банки не віграють таку помітну роль на фондовому ринку, як в інших країнах. Однак останнім часом їх значення зросло, оскільки федеральний уряд запровадив певні дії щодо посилення конкуренції серед різного роду фінансових установ.

Важливу роль у справі розвитку ринку цінних паперів зіграли два закони: Закон про дерегуляцію депозитарних установ і грошово-кредитний контроль 1980р і Закон про депозитарні установи 1982 р. Після їх прийняття багато банків отримали можливість надавати брокерські послуги через відділення своїх холдингових компаній. Більше того, були зняті обмеження на процентні ставки по внесках по депозитних та поточних разунках. У результаті відмінності між комерційними та інвестиційними банками стають все менш помітними.

Крім зазначених було прийнято ряд законів, зокрема:

· Закон про холдингові компанії у сфері комунального господарства 1935 р;

· Законо про банкрутство 1938р.;

· Закон Мелоні 1938 р.(поширив повноваження SEC на позабіржовий ринок, санкціонував створення Національної асоціації дилерів позабіржового ринку);

· Закон про довірчий контракт 1939 рік;

· Закон про інвестиційні компанії 1940 р.(вимагає реєстрації тих осіб, які дають рекомендації по здійсненню операцій з цінними паперами);

· Закон про захист інвесторів у цінні папери 1970 р.(покликаний захистити інаесторів від збитків в наслідок не платоспроможності брокерської фірми. Для виконання цього Закону була створена Корпорація захисту інвесторів у цінні папери(SIPC)до обов`язків, якої входить компенсація втрат інвесторів на суму до 500 тис дол (з них 100 тис дол може припадати на готівку, а інша сума –на цінні папери). Згадана Корпорація –не комерційна організація членами, якої є інвестиційні інститути; фонд Корпорації утворюється за рахунок внесків її членів)

· Закон про корупцію за кордоном 1977 р.(нагляд за його виконанням покладено на SEC);

· Закон про операції інсайдерів з цінними паперами і шахрайство 1988 р.(прийнятий для визначення правил поведінки інсайдерів; за його порушення встановлені штрафи)

У США на сьогодні відсутній єдиний федеральний закон про компанії(корпорації). В існуючих законах про компанії окремих штатів питання, пов`язанні з акціями, зокрема їх видами, та правами акціонерів, розглянуті лише у досить загальному вигляді. При цьому передбачається, що всі ці аспекти мають бути відображені у статуті акціонерного товариства, реєстрацію якого здійснюють спеціальні реєструючі органи штатів –служби секретарів штатів. Тобто статут є більш важливим документом, ніж закон, і положення закону набувають юридичної сили, як правило, у тих випалках, коли інше не записано у статуті.

Система регулювання

Законодавча влада Конгрес.

Контроль за індустрією цінних паперів здійснюють: Комітет по нагляду за банками Сенату; Комісія з торгівлі Палати Представників

Державні виконвчі органи: Комісія з цінних паперів і фондових бірж (Securities and Exchange Commission,SEC); Комісія по товарних ф`ючерсах(CFTC).

Саморегульовані організації: Національна асоціація фондових дилерів (NASD);вісім бірж; Законодавча рада з муніципальних цінних паперів; 15 клірингових агенств.

Специфічну рег3улятивну функцію виконує Корпорація Захисту інвесторів у цінні папери(SIPC).

SIPC контролюється SEC(тобто повинна надавати в SEC для затвердження пропоновані зміни до своїх правил та статуту або SEC може вимагати від SIPC прийняття, внесення змін або відміни певних положень статуту чи правил).

Фінансується за рахунок поточних внесків її яленів, що встановлюються за погодженням з SEC(на сьогодні становить 0,00073 % чистої виручки, яку отримує торговець від операцій з ціннимипаперами) і процентів, одеджаних від вкладання її активів.

1.2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ США

 

Американський долар як національна грошова одиниця був введений когресом в 1785 р. Після війни за незалежність (1775-1783) кнгрес США від імені Сполучених колоній(штатів)прийняв рішення про створення Першого банку Сполучених Штатів і санкціював перший, тепер вже федеральний випуск національних грошей. 1792 році в США була введена система біметалізму: долар міг паралельно чиканитись як із срібла так і з золота

При заснуванні першого банку Сполучених Штатів в 1791 р. Федеральний уряд підписався на значнучастину статутного капіталу і пообіцяв протягом 20 років не видавати чартер – документ, поєднував фукції банківського статуту і ліцензії, ніякому іншому банку. Коли в 1811 р постало питання про продовження чартеру це зустріло велкий спротив опозиції яка вимагала збільшення кількості банків. Перший банк Сполучених Штатів був ліквідований. Негайно число банків зросло до 88, а за три наступних роки було видано 120 нових чартерів.

Серйозною проблемою функціонування банків в період з 1812р. до створення Федеральної резервної системи 1813р була вісутність клірингу –взаємного погашення банкнот різних банків. До закриття цю функцію частково виконував Перший банк. Виникла необхідність його аналога і в 19816р. міністер фінансів Джеймс Даллас запронував створити Другий банк США. Головною новизною цього банку засновувати свої відділення в штатах без погодження з їх урядами. Це викликало хвилю політичних незадоволень,яка посилилась після банківської кризи в 1819 р. викликаної випуском величезної кількості банкнот.

Відносна стабільність в грошово-кредитній сфері зберігалась до 1836 р. коли закінчився чартер Другого банку США. Це знову призвело до збільшення числа банків. Крім того, як налідок надмірної доступності кредиту посилилась спекуляція федеральними(державними) землями. Криза затяглася до 1840 р. і привела до необхідності кожного штату самостійно справлятися з кредитними проблемами. Головною з них була задача протистояти надмірній емісії. Проблема ускладнювалась тим, що банк емітував банкноти з розрахунком, що їх не відразу і не всі пред`являть до погашення. Щоб ускладнити доставку банкнот для погашення банку,який їх емітував, свідомо не вводився механізм збору банкнот, а деякі банки спеціально розташовувались в важкодоступних районах. Прикладом може служити Саффолксьий банк Массачусетса. В результаті в 1859 р. в обігу було 5400 видів банкнот.

Рішенням проблеми стало утворення системи Саффолкських банків Бостона. Провінційні банки повинні були внести в Саффолкський банк постійний депозит у розмірі 5000 дол. Плюс суму, достатню для погашення банкнот, які попадали в Бостон. В замін Саффолкський банк зобов`язувався приймати банкноти банків системи по номіналу, в той час як банкноти банків, які не побажали приєднатися, повинні були доставлятися для погашення без посередньо в банк –емітент. Крім того Саффолкський банк відмовлявся приймати в своє клірингове агенство банки, чия добросовісність викликала хоча б найменші сумніви.

Радикальнв зміни в системі грошово-кредитних відносин відбулист під час Громадянської війни 1861 -1865рр, коли банки півдня перервали контакти з північнимибанками. Соломон Чейз, секретар казначейства розробив і реалізував в1864 році загальнонаціональний банківський закон згідно якого дозволялось заснування банків з кількістю пайовиків не менше п`яти і капітало не менше 50000 тис дол. Умовою створення банків було забезпечення ними своїх місій через депонування в казначействі зареєстрованих облігацій уряду США, при чому сума, яка депонувалась, не повинна була перевищувати 90% ринкової вартості депонованих облігацій і 100% їх номінальної вартості. Для всіх банків емісійне право обмежувалось 300 млн.дол.

З 1873 р США перейшли до золотого монометалізму відмінивши чеканку срібла. Однак під натиском володарів срібних рудників казначейство поновило покупку срібла для монетарних нужд. Де-факто ведення золотого долара з вмістом 1,50463 гвиникло з моменту видання в 1900 р. акту про золотий стандарт.

Проблема координації і централізації регулювання грошово-кредитних відносин у США стала особливо актуальною після банківської кризи і біржової паніки 1907 р. ця криза побила багато попередніх рекордів і залишилась найгострішим до подій 1929-1933 рр. Провінційні банки під натиском вкладників звернулись в нью-йоркські крупні банки за вилученням депозитів, що призвело до банкрутства деякі кредитні організації. Нееластичність грошово-кредитної системи і її слабка реакція на запити економіки робили необхідним реформування і розробку закону про центральний банк США.