Методи теоретичного пізнання їх загалльна характеристика

Процес пізнання починається з досвіду:

Суб’єкт ßà “річ у собі”. Речі у собі, діючи на органи чуття, викликають відчуття, які не дають ні якого знання про речі як такі. Існує 2 світи – світ явищ, що існує у досвіді, просторі і часі, та світ речей у собі, не дослідженний для пізнання, за межами свдомості.

3 етапи пізнання: чуттєве споглядання, розсудок та розум.

1) розміщені та упорядковані у просторі і часі дані відчуттів (явища) – самі по собі не дають знань.

2) Розсудок – здатність мислити предмет чуттєвого споглядання, одночасно мислити його в певній незалежності від чуттєвих вражень. Поняття, які дає розсудок:

- емпіричні, якщо вних містяться відчуття;

- чисті (до яких не приєднуються відчуття, містять лише форму мичлення про предмет взагалі) – є категоріями філософії. Виділив 12 категорій – єдність, множина, цільність; реальність, заперечення, обмеження;...

3) розум – є здатністю опосередкованого пізнання, що прямо не пов’язане з досвідом, утворює свої поняття – трансцендентальні ідеї (психологічні ідеї – мікросвіт людського “я”,космологічні ідеї – макрокосм, теологічні ідеї).

У розумі при спробі мислити світ як єдине ціле виникають суперечності (антиномії) – завдяки тому, що поняття абсолютного для світу речей у собі переносяться на світ досвіду і явищ.

1) скінченість – нескінченість світу;

2) подільність – неподільність світу;

3) існування свободи – все залежить від природи (необхідність);

4) існування Бога – не існування першопричини світу.

Ці антиномії ї спробою осмислити проблеми діалектики.

Познание – это процесс проникновения мысли в объект. Познавательной мыслью (целью) этого процесса является постижение истины. Познание – это процесс отражения действительности в сознание человека.

ИДЕАЛИЗМ практикует истину как согласие или как некую вечную идею, существующую помимо сознания человеческого царствия чистой лжи.

МАТЕРИОЛИЗМ: истина – это такое содержание наших представлений, которое адекватно (или верно отражает объект). Всякое знание, если оно верно, отражает действительность есть объективно-истинное. В процессе познания человек не может сразу полностью познать действительность. Всякая теория обусловлена исторически, и потому заключает в себе неполную истину, а относительную истину.

Относительная истина – это неполное, неточное, незавершенное знание о предмете. Познание есть развитиеистины. Истина есть процесс бесконечного накопления знаний. В процессе познания человек всё больше и больше преодолевает относительность истины, прибавляя к познанию моменты абсолютного знания.

Абсолютная истина – это более полное, более точное, более завершённое знание о предмете. Она складывается из относительных истин. По мере формирования абсолютной истины постоянно наблюдается взаимосвязь абсолютной и относительной истин, и в этом проявляется диалектический характер истины.