2020-04-20
117
Правовий метод регулювання — це сукупність узгоджених між собою способів на певну групу відносин. У міжнародному приватному праві це питання чи не найменш вивчене. Для міжнародного приватного права характерним є цивільно-правовий метод, що виражає правову природу цієї галузі. Крім нього, для врегулювання відносин з ”іноземним елементом” застосовується два юридично-технічні методи: колізійний та матеріально-правовий. Вони характеризують і зовнішню форму джерел міжнародного приватного права, тобто національно-правових і міжнародно-правових.
Колізійний метод є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не узгоджена, а також у разі потреби зробити вибір між нормами права. Виникнувши наприкінці середніх веків, колізійний метод став похідним від колізії статутів, які діяли на певних територіях. Згодом виникло колізійне право. Застосування колізійного права в міжнародному приватному праві відбувається частіш, ніж у інших; але водночас навряд чи правильно вважати, що колізійний метод є специфічним і притаманним лише саме цій галузі права.
|
|
|
Отже, потреба в застосуванні колізійного методу може виникати як у випадку неідентічності законодавства різних правових систем з одного і того ж питання, так і у випадку їх абсолютної схожості.
Для міжнародного приватного права значення мають не тільки будь-які колізії, а тільки ті, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії). Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не врегульовує правовідносин з ”іноземним елементом”. Її існування має сенс за умови використання й матеріально-правової норми, тобто такої, що по суті регулює правовідносини у міжнародному приватному праві. Наявність матеріально-правових відносин свідчить про існування поряд із колізійним матеріально-правового методу регулювання вказаних правовідносин.
Зміст цього поняття полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи. В доктрині та практиці держав існують розходження у розумінні змісту матеріально-правового методу. Вони виникають через неоднозначність того, які саме матеріально-правові норми належать до сфери міжнародного приватного права.
Вочевидь, визначаючи коло матеріально-правових норм, які входять до складу міжнародного приватного права, слід враховувати:
а) характер відносин, що регулюють ці норми;
б) специфіку правового регулювання у сфері міжнародного приватного права.
Тому до матеріально-правових норм у міжнародному приватному праві належать:
|
|
|
1) уніфіковані норми міжнародній договорів;
2) норми національного законодавства, які регулюють правовідносини з ”іноземним елементом”;
3) міжнародні й торговельні звичаї;
4) судова та арбітражна практика (в державах, де вона визнається джерелом права).
Матеріально-правові норми міжнародних угод є уніфікованими правилами, створеними кількома суб’єктами права для безпосереднього регулювання правовідносин, що часто виникають у практиці міжнародного приватного права. Здебільшого матеріально-правовій метод застосовується за укладення угод з питань авторського права, регулювання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних відносин, деяких інших. міжнародні й торговельні звичаї, судова та арбітражна практика є джерелами матеріально-правових норм у державах тією мірою, якою вони їх визнають.
Використання матеріально-правового методу в регулювання відносин у міжнародному приватному праві має переваги перед колізійним. Вони полягають у тому, що, по-перше, цей метод створює значно більшу визначеність для учасників правовідносин, оскільки для них ці норми можуть бути відомими заздалегідь. По-друге, уніфіковані матеріально-правові норми дозволяють уникнути односторонності у правовому регулюванні. Своєю чергою, колізійний метод регулювання сприяє усуненню прогалин, які утворюються з використанням виключно матеріально-правових норм. Поєднання вказаних методів дозволяє врахувати конкретні умови виникнення й реалізації прав та обов’язків суб’єктів правовідносин.
