Загальна характеристика масового суспільства

"Масове суспільство" - поняття надзвичайно розповсюджене не тільки в науковій соціологічній літературі, але й у політичних, публічних, інформаційних сферах. Існують чіткі й цілком певні теоретичні утворення соціологічного мислення, які кваліфікуються як теорії масового суспільства. Реконструкція й експлікація таких теорій, покликана створити в остаточному підсумку цілісну соціологічну картину масового суспільства.

Соціологічні теорії масового суспільства формуються в XX ст. і їхньою основою є та реальна соціально-історична практика, який не існувало в попередні сторіччя. Масове суспільство як реальна соціальна, економічна й культурна практика формується на основі масового виробництва, масового споживання, масової культури. Всі ці явища виникають тільки в XX в. і тому вести пошук теорій масового суспільства серед більше ранніх теоретичних утворень, що ставляться до XIX в., і тим більше до XVIII в., не має змісту. Ні Ж. де Местр, ні навіть Г. Лебон, Г. Тард або А. де Токвиль, що фактично здійснювали консервативну критику певних рис суспільств XIX в., не можуть розглядатися в руслі теорій масового суспільства. Консервативна реакція, представлена в їхній творчості, - це реакція на широкий процес демократизації й вихід на історичну сцену демократичних мас, на формування промислового пролетаріату, на догляд у минуле станової системи соціальної стратифікації, оформлення нової системи класової стратифікації суспільства й демократичної політичної системи. Однак, демократичне суспільство й масове суспільство не тотожні, хоча й пересічні поняття.

Масове суспільство виникає в першій третині XX століття, насамперед як результат практичного втілення фордистського соціального й економічного проекту. Суспільство масового виробництва й масового споживання необхідно повинне мати зовсім певні характеристики. Спробуємо вказати основні.

Масове суспільство - це стандартизоване суспільство, або суспільство, у якому панує стандарт. Конвеєрна технологія масового виробництва необхідно припускає стандарт процесу виробництва, стандарт окремих операцій, стандарт продуктів. Стандарт виробництва вимагає стандартизованої робочої сили - по кваліфікації, культурному рівню, фізичній підготовленості й навіть по психічному габітусі. Стандарт стає рисою керування й контролю, типів організацій і стратегій. Стандарт проникає в сферу способу життя - стандартизується час дозвілля, тип відпочинку, тип споживання, самі споживані продукти. Свідоцтвом цього процесу стає виникнення масової моди, масового спорту, масових типів розваги й відпочинку й т.п.

Слід зазначити, що соціальне життя завжди було організовано відповідно до зразків і нормами, яким підкорялося поводження людей і які уніфікували це поводження. Стандарт, однак, відмінний від зразка - культурного, соціального й т.д. Зразок у своїй основі містить культурну або соціальну норму, походження якої варто шукати в релігійній свідомості, у цінностях високої культури, у нормативних системах, що обслуговують фундаментальні соціальні інститути.

Стандарт - технологічний. Його основа - технологічна норма. Його існування обумовлене функціональністю й тими технологічними коштами й методами, який він реалізується (саме це й було метою тейлоризму й фордизму).

Крім того, зразок ієрархічний. Існують різні соціальні норми й зразки для різних соціальних груп, вони ієрархічні так само, як ієрархічні ці групи - по культурним, соціальним, політичним ознаках.

Стандарт - демократичний. Він єдиний для всіх і не допускає скільки-небудь серйозний соціальної диференціації. Мода, відпочинок, розваги, споживання в широкому змісті слова й спосіб життя - все це, незважаючи на розходження в економічних можливостях, становить загальну соціально культурне середовище. Усі носять однаковий за стилем одяг (хоча він різниться за ціною); усі використовують автомобільний транспорт (хоча й різний по своїй якості); усі літають літаками - причому в однотипних, хоча й різному класі. Стандарт уніфікує всі й скасовує всі розходження за винятком одного - економічного розходження за рівнем доходу.

Демократизм стандарту проявляється також і в тім, що поширення культурних, споживчих, стильових стандартів, моди здійснюється не зверху долілиць, від соціальних верхів до соціальних низів, а навпаки, знизу - нагору. Соціальні верхи починають розділяти стандарти мас - у цьому специфіка масового суспільства. Воно існує як суспільство, у якому ієрархічний соціальний розподіл не підсилюється символічною ієрархією в споживанні, дозвіллі, стилі життя, а навпаки - усереднюються.

Механізмом загальної стандартизації в сфері споживання, у сфері моди, дозвілля й т.д. виступає реклама - механізм соціального контролю й формування уніфікованого, стандартизованого суспільства. Цей механізм виник разом зі становленням масового виробництва й масового споживання, але його розквіт пов'язаний з виникненням сучасних засобів масової інформації й комунікації.

Результатом цього процесу загальної стандартизації життя, укоріненого в системі масового виробництва й споживання, є оформлення нового типу культури - масової культури. Масова культура відмінна як від високої культури еліт, так і від народної культури. Вона не є формою деградації високої культури, так само як і соціальні маси не тотожні юрбі або соціальним низам.

Масова культура - це культура, що існує в масовому суспільстві. Вона має свої специфічні якості. По-перше, вона жорстко вв'язана з технічними коштами свого продукування й поширення - засобами масової інформації й комунікації. Загальнодоступність газет, радіо, театрів, бібліотек, а потім і телебачення, робить загальнодоступної й розповсюджувану по них інформацію, утримування й зразки культури, створює масову аудиторію у вигляді всього суспільства. Загальнодоступність і масовість аудиторії й дозволяє говорити про цю культуру як про масову.

По-друге, масова культура - це культура стандартизована. Стандарт масової культури також є слідством її технологічної тридцятилітнього. Колір, образ, звук, думка - все повинне придбати форму й розмір, диктуємо технічними стандартами й ЗМІ - газетами, радіо, телебаченням і т.д. Стандарт масової культури й стандарт культурних продуктів, які транслюються в масову аудиторію - це сама істотна характеристика цієї культури, що породжує дуже значимі процеси в суспільстві.

Стандарт, стандартизована масова культура створює тотальний соціальний еталон у національно-державному масштабі. У рамках масової культури формуються основні ціннісні орієнтації, колективні почуття, стандарти поводження, стилі, мода. Вони транслюються за допомогою ЗМІ на все суспільство в цілому, без обліку соціальних розходжень, географічного місця проживання, сімейної й релігійної приналежності й навіть безвідносно до віку. Абсолютно всі виявляються в сфері впливу ЗМІ й утримувань масової культури. Виникає зовсім новий стан тотальної культурної спільності, що згодом тільки підсилюється. Культурна гомогенізація суспільства (еліти розділяють цінності й стандарти мас, маси виявляються причетними високій культурі) - це вже зовсім новий соціальний стан.

Масова культура поєднує будь-яку класову й групову свідомість, будь-яку специфіковану культуру й займає домінуюче положення в суспільстві. Масова культура оформляє масове суспільство як суспільство, у якому, безумовно, є в наявності соціальна диференціація, але ця диференціація не підкріплюється диференціацією символічної. Культура стає капіталом, нею можна володіти, обмінювати, нею можна маніпулювати як грошима, вона стає розмінною монетою в соціальній взаємодії. Вона стає коштами - такими ж коштами взаємодії, як і гроші.

Масова культура, жорстко пов'язана зі ЗМІ, дозвіллям, модою й рекламою, настільки ж жорстко виявляється пов'язаної із принципами економічної рентабельності й у чинність цього стає тією самою культурною індустрією, про яку будуть настільки критично писати М. Хоркхаймер і Т. Адорно. Її комерційна успішність робить масову культуру бізнесом, але бізнесом залежним від інших сфер економіки й підприємництва. Вона перетворюється в залежну сферу, що здійснює маніпуляцію суспільною свідомістю, що впроваджує "замовлені" їй цінності, стандарти, стилі.

У результаті цих процесів масова культура здобуває чітку соціальну функціональність. Саме вона, а не якась інша "висока культура" стає інститутом, що здійснює контроль за нормативною сферою, формує процес соціалізації підростаючих поколінь і процес адаптації до постійно, що змінюються стандартам, стилям і т.д. усього іншого населення. Її функцією стає підтримка соціальної стабільності і єдності суспільства.

Крім зазначених рис і функцій масова культура володіє ще одною надзвичайно важливою якістю - вона становить основу сучасного суспільного дискурсу. Саме в рамках сучасних ЗМІ відбувається обговорення соціальних, політичних, етичних і інших всіляких проблем. На це звернув особливу увагу вже Ю. Хабермас, указавши, що майбутнє сучасної культури й суспільства пов'язане із широкою дискусією "критичної" громадськості, що повинна розгорнутися з питань "дорадчої демократії". На його думку, саме в рамках такої дискусії повинні визначатися основні суспільні цілі, організації й інститути, покликані ці мети реалізовувати. Подібна "дорадча демократія" є формою "самоконтрольованого процесу навчання" населення, його участі в керуванні суспільством, творенні нових політичних форм. Можливо все це тільки на базі сучасних ЗМІ й цінностей масової культури.

Масова культура, що є невід'ємною частиною масового суспільства, настільки ж значима, як і масове виробництво й масове споживання. Ці три компоненти й утворять три базисні характеристики масового суспільства. Отже, масове суспільство - це суспільство масового виробництва, масового споживання й масової культури.

Теорії масового суспільства, які створювалися в сфері соціологічної думки XX в., представляють собою безліч різних процесів, здійснених з різних теоретичних, методологічних і ідеологічних позицій. При цьому вони дуже рідко мають цілісний характер і створюють закінчену й вичерпну картину суспільства. Всі теорії масового суспільства можна розділити на дві більші групи: соціально критичні теорії масового суспільства, що виникли переважно в рамках європейської соціологічної думки; нейтральні теорії масового суспільства, сформульовані переважно в американській соціології.

Експлікації основних положень цих теорій і виявленню їхньої специфіки й оригінальності й буде присвячений подальший виклад.

Теорія масового суспільства Х. Ортеги-І-Гассета

Хосе Ортега-І-Гассет, відомий іспанський філософ, що приділяв чималу увагу проблемам соціології, у роботі "Повстання мас" сформулював широку популярність, що одержала, теорію масового суспільства.

Вигляд і склад будь-якої нової історичної епохи, будь-якого нового суспільства - це, як указує Ортега, завжди слідство зрушення: або внутрішнього - духовного, або зовнішнього - структурного. У рамках цього підходу він виявляє й структурні, і духовні причини становлення масового суспільства. Якщо спробувати "посилити" концепцію масового суспільства Ортеги-І-Гассета, то можна сказати, що вона складається із трьох блоків: загального діагнозу епохи, концепції соціального характеру й концепції кризи держави. Саме ці моменти ортегіанської теорії зберігають, на наш погляд, найбільшу актуальність.