Дослідити процес управління фінансовою безпекою фінансового посередника

Контрольна робота

З теми: Управління економічною безпекою фінансових посередників

 

 

Черкаси 2012

 

Дослідити процес управління фінансовою безпекою фінансового посередника

 

Проблема фінансової безпеки фінансового посередника вимагає комплексного підходу. В зв’язку з цим виникає насущна необхідність в науковій і практичній розробці даної проблеми, розумінні суті понять безпеки в цілому і фінансовій безпеці у тому числі.

Поняття „фінансова безпека” як самостійний об’єкт управління є відносно новим, введеним в науковий обіг в останньому десятилітті. Багато понять, що розглядаються в економічній літературі, є спірними.

Фінансова безпека фінансового посередника - це кількісно та якісно детермінований рівень його фінансового стану, що забезпечує стабільну захищеність його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікованих реальних і потенційних загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, параметри якого визначаються на основі його фінансової філософії і створюють необхідні передумови фінансової підтримки його стійкого зростання в поточному і перспективному періодах [1].

К. Горячева у своїй дисертації «Механізм управління фінансовою безпекою» визначає фінансовою безпекою такий його фінансовий стан, який характеризується, по-перше, збалансованістю і якістю сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, котрі використовуються фінансові посередники, по-друге, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз, по-третє, здатністю фінансової системи забезпечувати реалізацію власних фінансових інтересів, місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів, по-четверте, забезпечувати ефективний і сталий розвиток цієї фінансової системи.

На думку професора І.А. Бланка: «Фінансова безпека фінансового посередника» являє собою кількісно і якісно детермінований рівень його фінансового стану, який забезпечує стабільний захист його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікованих реальних та потенційних загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, параметри якого визначаються на основі його фінансової філософії і створюють необхідні передумови фінансової підтримки його стійкого росту в нинішньому і перспективному періоді [1].

Російський вчений Р.С. Папехін вважає, що фінансова безпека - визначає певний стан фінансової стабільності, в якому повинно знаходиться для реалізації своєї стратегії, характеризується можливістю фінансового посередника протистояти зовнішнім та внутрішнім загрозам. Дещо по іншому можна сформулювати визначення фінансової безпеки, якщо скористатись підходом, що з реалізований при обґрунтуванні суті національної безпеки в ЗУ “Про основи національної безпеки України”. При цьому фінансову безпеку фінансового посередника слід розглядати як захищеність життєво важливих інтересів, за якої забезпечуються його сталий розвиток, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз економічним інтересам.

З точки зору Кузенко Т.Б., Прохорової В.В. та Сабліної Н.В. «фінансова безпека може бути визначена як стан найбільш ефективного використання інформаційних, фінансових показників, ліквідності та платоспроможності, рентабельності капіталу, що знаходиться в межах своїх граничних значень».

Загальні результати дослідження літературних джерел, дають можливість зробити висновки, що фінансова безпека визначається: сукупністю робіт для забезпечення платоспроможності підприємства та ліквідності його оборотних коштів; ефективністю використання ресурсів, які проявляються в показниках прибутку та рентабельності, а також у кількості управління основними та оборотними коштами; організацією внутрішньогосподарського контролю основних видів звичайної діяльності з позиції підвищення ефективності виробництва; кваліфікацією та компетентністю менеджерів та їхньою активністю; попереднім аналізом можливих внутрішніх та зовнішніх загроз економічної безпеки та попередження збитку фінансової безпеки.

Необхідність постійного дотримання фінансової безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності.

Рівень фінансової безпеки залежить від того наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

До внутрішніх небезпек і загроз, що впливають на фінансову безпеку, відносяться навмисні або випадкові помилки менеджменту в області управління фінансами фінансових посередників, пов’язані з: вибором стратегії; управлінням і оптимізацією активів і пасивів (розробка, впровадження і контроль управління дебіторською і кредиторською заборгованостями, вибір інвестиційних проектів і джерел їх фінансування, оптимізація амортизаційної і податкової політики).

До зовнішніх загроз можемо віднести: скупку акцій, боргів фінансових посередників небажаними партнерами; наявність значних фінансових зобов’язань в фінансових посередниках (як великої величини позикових засобів, так і великих заборгованостей); нерозвиненість ринків капіталу і їх інфраструктури; недостатньо розвинену правову систему захисту прав інвесторів і виконання законодавства; кризу грошової і фінансово-кредитної систем; нестабільність економіки; недосконалість механізмів формування економічної політики держави [2].

Джерелами негативних впливів на фінансову безпеку можуть бути:

) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій);

) збіг об’єктивних обставин (стан фінансової кон’юнктури на ринках даного фінансового посередника, наукові відкриття та технологічні розробки, форс мажорні обставини тощо). Залежно від суб’єктної обумовленості негативні впливи на фінансову безпеку можуть мати об’єктивний і суб’єктивний характер.

Об’єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного фінансового посередника, або його окремих працівників.

Суб’єктивні впливи мають місце внаслідок не ефективної роботи в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів).

В Україні проблемою управління фінансовою безпекою фінансових посередників займаються недостатньо та не комплексно, тому що основна увага приділяється фінансовій безпеці на рівні держави та антикризовому управлінню на рівні фінансового посередництва. Останнє стає необхідним, коли фінансовий посередник вже опинився у стані фінансової небезпеки.

Головне ж полягає в тому, щоб не допустити цього.

Комплексна структура механізму управління фінансовою безпекою - це сукупність фінансових інтересів фінансового посередника; функцій, принципів і методів управління; організаційної структури і управлінського персоналу; техніки і технології управління; фінансових інструментів, критеріїв оцінки і показників (індикаторів) рівня фінансової безпеки;

Принципами управління фінансовою безпекою фінансового посередника є:

) первинність господарського законодавства; застосування програмно-цільового управління;

) обов’язкове визначення сукупності власних фінансових інтересів у складі його місії;

) інтегрованість підсистеми управління фінансовою безпекою із загальною системою фінансового менеджменту;

) забезпечення збалансованості фінансових інтересів, окремих його підрозділів і персоналу;

) взаємна матеріальна відповідальність персоналу і керівництва за стан фінансової безпеки;

) необхідність постійного моніторингу реальних і потенційних загроз;

) відповідність заходів щодо забезпечення фінансової безпеки економічній стратегії розвитку фінансового посередництва, його місії;

) координація реалізації заходів щодо забезпечення фінансової безпеки;

) необхідність і своєчасність удосконалення в разі потреби системи фінансової безпеки; наявність зворотного зв’язку;

) необхідність організаційного і методичного оформлення підсистеми фінансової безпеки;

) мінімізація витрат на забезпечення фінансової безпеки фінансового посередника.

Механізм управління фінансової безпеки фінансового посередника також має наступні елементи (складові): сукупність фінансових інтересів підприємства, функції, принципи і методи управління, організаційну структуру, управлінський персонал, техніку і технології управління, фінансові інструменти, критерії оцінки рівня фінансової безпеки. У такому розумінні механізм забезпеченням фінансової безпеки уявляє собою єдність процесу управління і системи управління [3].

До складу основних функцій забезпечення фінансової безпеки фінансового посередника в роботі віднесено наступні:

) планування, включаючи програмування і прогнозування;

) організацію і регулювання;

) стимулювання;

) контроль у складі обліку, аналізу і аудиту.

Стратегічний аналіз використовують у процесі здійснення управління фінансовою безпекою фінансового посередника з урахуванням пропозиції щодо його поліпшення. Запропоновано використовувати для здійснення стратегічного аналізу стану фінансової безпеки фінансового посередника такі методи: SWOT-аналіз, PEST-аналіз, SNW-аналіз, аналіз розроблення сценаріїв подій.

Результатом стратегічного планування є стратегічний план (стратегія) фінансового убезпечення фінансового посередника. Така стратегія повинна відповідати як фінансовій стратегії, так і загальній стратегії, бути гармонізованою до їхніх цілей та завдань. У складі стратегії задають частку корпоративної місії і цілі фінансового посередництва, які стосуються фінансової безпеки, результати аналізу внутрішнього і зовнішнього фінансового середовища, якісні і кількісні параметри використання фінансових ресурсів, котрі задовольняють вимоги забезпечення належного рівня фінансової безпеки, відповідальні за реалізацію намічених заходів (права і відповідальність), обсяг і джерела фінансових ресурсів (бюджет), потрібних для забезпечення [2].

Місце управління фінансовою безпекою в загальній ієрархічній системі управління безпекою фінансового посередника таке: управління безпекою фінансового посередництва; управління економічною безпекою; управління фінансовою безпекою. Управління фінансовою безпекою фінансового посередництва передбачає наявність певного об'єкта управління. Під час побудови загальної системи управління його об'єктом є фінансова діяльність загалом.

Сучасна практика фінансового менеджменту дає змогу виділити три основні групи таких суб'єктів: фінансовий посередник, фінансовий менеджер широкого профілю, функціональний фінансовий менеджер.

Процес управління фінансами фінансового посередника - послідовна зміна функцій, за допомогою яких суб'єкт фінансового управління (апарат управління) впливає на об'єкт - фінансові потоки - з метою їх оптимізації та отримання кінцевого результату виробництва (чистого прибутку). Тому питання про функції фінансового менеджменту уявляються нам достатньо істотними в цьому контексті дослідження.

Функціонування системи фінансової безпеки фінансового посередника передбачає постійну взаємодію функцій планування, аналізу, регулювання, контролю мотивацій в процесі прийняття оптимальних управлінських рішень керівництвом і структурними підрозділами. Фінансове планування ґрунтується на стратегічному плані розвитку щодо визначення конкуренції його розвитку, формування стратегічних цілей та тактичному плані (бізнес-плані) на майбутній період щодо визначення заходів і постановки конкретних завдань з досягнення стратегічних цілей, розроблення тактики виконання поставлених завдань (стратегії розвитку бізнесу) тощо.

Фінансовий план містить:

) розроблення й узгодження фінансової моделі фінансового посередника;

) формування прибуткового балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозованих фінансових результатів, складання плану руху капіталу, плану фінансових операцій, плану розроблення і впровадження фінансових продуктів та послуг;

) формування бюджету на рік у його дохідній і витратній частинах;

) визначення мінімальної рентабельності та дохідної частини бюджету, розрахунок податкових платежів;

) розрахунок прогнозованих показників і нормативів.

Фінансовий аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності фінансового посередника - це діагноз його стану, який допомагає виявити і мобілізувати внутрішньогосподарські резерви, збільшити доходи та прибутки, зменшити витрати виробництва, підвищити рентабельність, поліпшити фінансово-господарську діяльність загалом. Таким чином, процес забезпечення фінансової безпеки фінансового посередника можна розглядати як процес запобігання збитків від негативних дій по різних аспектах фінансово - господарської діяльності, шляхом оцінки реальних і потенційних внутрішніх і зовнішніх небезпек і загроз.